Справа № 503/403/21
Провадження № 2-о/503/7/21
30 березня 2021 року Кодимський районний суд Одеської області в складі:
головуючого-судді Вороненка Д.В.,
за участю секретаря судового засідання Вдовиченко В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кодима цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Кодимський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, -
встановив:
Заявник подала до суду вище вказану заяву посилаючись на ту обставину, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Луганську померла її матір - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 26.11.2019 року органом самопроголошеного утворення Луганської Народної Республіки, що діє на тимчасово окупованих територіях України - Артемівським відділом запису актів цивільного стану Луганського міського управління юстиції Міністерства юстиції Луганської Народної Республіки було видано свідоцтво про смерть Серії НОМЕР_1 . З метою державної реєстрації смерті своєї матері заявник звернулась до Кодимського районного ВДРАЦС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з наданням документів, зокрема копії зазначеного вище свідоцтва про смерть. Однак, 28.01.2021 року заінтересована особа у даній справі відмовила у проведенні державної реєстрації смерті матері заявника з підстав того, що надане нею свідоцтво про смерть не відповідає умовам чинного законодавства та не створює правових наслідків, оскільки видане органом на тимчасово окупованій території України. В свою чергу реєстрація смерті ОСОБА_2 потрібне заявнику, як спадкоємцю померлої, для реалізації її права на прийняття спадщини. У зв'язку з чим заявник змушена в порядку окремого провадження подати до суду відповідну заяву, в якій просить суд встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Луганськ, самопроголошена «Луганська Народна Республіка».
В судове засідання заявник ОСОБА_1 не з'явилася, причини неявки суду не повідомила, про дату, час і місце судового засідання своєчасно повідомлялася належним чином. При цьому, заявник подала до суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності.
Представник заінтересованої особи - Кодимського районного ВДРАЦС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про дату, час і місце судового засідання заінтересована особа була своєчасно повідомлена належним чином. При цьому, заінтересована особа 30.03.2021 року надала до суду письмову заяву від 30.03.2021 року за № 496/75-21 про розгляд справи за відсутності її представника, в якій зазначила про відсутність заперечень з приводу заявлених вимог. Згідно положень першого речення ч.3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності тамеж судового розгляду. При цьому, ч.3 ст. 211 ЦПК України передбачає, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з'явились, враховуючи положення ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи суд встановив наступні обставини.
ІНФОРМАЦІЯ_3 у ОСОБА_3 та ОСОБА_2 народилась дочка - ОСОБА_4 , про що свідчить копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 видане Виконавчим комітетом Волосівської сільської Ради депутатів трудящих Летичівського району Хмельницької області 15.05.1964 року, актовий запис № 23 (а.с.8).
30.01.1983 року ОСОБА_4 зареєструвала шлюб з ОСОБА_5 , у зв'язку з чим змінила своє дошлюбне прізвище « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 », що підтверджується копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 12.03.2021 року № 00029899006 (а.с.9).
21.01.1987 року шлюб між ОСОБА_8 і ОСОБА_5 було розірвано, про що свідчить копія свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 виданого Ленінським районним відділом ЗАГС 21.01.1987 року, актовий запис № 47 (а.с.10).
16.01.1988 року ОСОБА_8 зареєструвала шлюб з ОСОБА_9 , у зв'язку з чим змінила своє дошлюбне прізвище « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_10 », що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 виданого Агрономічною сільською Радою народних депутатів Вінницького району Вінницької області 16.01.1988 року, актовий запис № 1 (а.с.7).
Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року за №1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України», м. Луганськ визначено населеним пунктом, на території якого здійснювалася антитерористична операція.
Таким чином, судом встановлено, що відповідно до положень розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року за № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України», місце смерті ОСОБА_2 , а саме: м. Луганськ, є територією, на якій здійснювалась антитерористична операція.
17.03.2015 року Верховною Радою України прийнято постанову «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» № 254-VIII.
Враховуючи, що м. Луганськ відповідно до розпорядження № 1275-р Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року, являється територією на якій здійснювалась антитерористична операція, тобто є територією, що непідконтрольна Україні, та приймаючи до уваги постанову Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» від 17.03.2015 року № 254-VIII, суд приходить до висновку, що до даних правовідносин підлягають застосування положення ст. 317 ЦПК України та Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року № 1207-VII.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. Датою початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року.
21.11.2019 року органом самопроголошеного утворення Луганської Народної Республіки, що діє на тимчасово окупованих територіях України - Держаним закладом «Луганська міська поліклініка № 12» Луганської Народної Республіки було видано остаточне лікарське свідоцтво про смерть № 372 (форми 106/у затвердженої наказом № 591 від 28.08.2015 року органом самопроголошеного утворення - Мінздраву ЛНР) з довідкою про причини смерті (а.с.6), згідно яких ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Луганську.
26.11.2019 року органом самопроголошеного утворення Луганської Народної Республіки, що діє на тимчасово окупованих територіях України - Артемівським відділом запису актів цивільного стану Луганського міського управління юстиції Міністерства юстиції Луганської Народної Республіки було видано свідоцтво про смерть Серії НОМЕР_1 (а.с.12), згідно змісту якого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Луганську, про що складено актовий запис № 1607.
Відповідно до положень ч.2-3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Таким чином лікарське свідоцтво про смерть № 372 (остаточне) з довідкою про причини смерті (а.с.6) видані 21.11.2021 року органом самопроголошеного утворення Луганської Народної Республіки, що діє на тимчасово окупованих територіях України - Держаним закладом «Луганська міська поліклініка № 12» Луганської Народної Республіки, а також свідоцтво про смерть Серії НОМЕР_1 (а.с.12) видане 26.11.2019 року органом самопроголошеного утворення Луганської Народної Республіки, що діє на тимчасово окупованих територіях України - Держаним закладом «Луганська міська поліклініка № 12» Луганської Народної Республіки є недійсними і не створюють правових наслідків.
Статтею 17 ч.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.
При цьому суд вважає за можливе застосувати загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки розуміє, що можливості збору доказів щодо факту смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.
Згідно ч.1 і ч.3 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 01.07.2010 року № 2398-VI, державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Державна реєстрація смерті проводиться за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання.
Відповідно до пункту 1 розділу І Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18 жовтня 2000 року № 52/5, державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.
Згідно пункту 1 глави 5 розділу ІІІ вищевказаних Правил, підставами для проведення державної реєстрації про смерть є, зокрема, лікарське свідоцтво про смерть (форми № 106/0), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 року № 545, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 року за № 1150/13024 або фельдшерська довідка про смерть (форма №106-1/о), форма якої затверджена на абзом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 року № 545, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 року за № 1150/13024. Ці документи подаються до органу державної реєстрації актів цивільного стану, де реєструється смерть. При відсутності підстав для державної реєстрації смерті, визначених у цьому пункті, державна реєстрація смерті проводиться на підставі рішення суду про встановлення факту смерті особи.
З метою державної реєстрації смерті своєї матері - ОСОБА_2 заявник ОСОБА_1 , як дочка померлої, звернулась до Кодимського районного ВДРАЦС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з наданням документів, зокрема копії зазначеного вище свідоцтва про смерть.
Абзацом першим пункту 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31 березня 1995 року № 5 передбачено, що заяви про встановлення факту смерті особи в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті.
В свою чергу Кодимський районний ВДРАЦС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відмовив у проведенні державної реєстрації смерті ОСОБА_2 з підстав того, що надане заявником ОСОБА_1 свідоцтво про смерть не відповідає умовам чинного законодавства та не створює правових наслідків, оскільки видане органом на тимчасово окупованій території України, та водночас із цим рекомендував звернутися до суду для вирішення питання про встановлення факту смерті, що підтверджується копією відповідного листа-повідомлення від 28.01.2021 року № 74/75-65 (а.с.11).
Відповідно до пункту 5 ч.2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно пункту 8 ч.1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
В свою чергу, відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника. Заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України. Справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.
Відповідно до ч.3 ст. 2 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» від 18 січня 2018 року № 2268-VIII, діяльність збройних формувань Російської Федерації та окупаційної адміністрації Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що суперечить нормам міжнародного права, є незаконною, а будь-який виданий у зв'язку з такою діяльністю акт є недійсним і не створює жодних правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження або смерті особи на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, які додаються відповідно до заяви про державну реєстрацію народження особи та заяви про державну реєстрацію смерті особи.
Визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті, зокрема щодо смерті людини, з метою захисту прав громадян України, ніяким чином не легітимізує таку владу. У той же час держава має вживати заходів щодо ефективного захисту прав громадян на своїй території, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої держави, така позиція висловлена Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 522/16286/18 (провадження № 61-347св20).
В свою чергу пункту 1 ч.1 ст. 5 вище вказаного Закону передбачає, що для забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях органи державної влади та їх посадові особи, діючи на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України вживають заходів для захисту прав і свобод цивільного населення.
Встановлення факту народження або смерті особи має значення для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявника, рішення суду в такій категорії справ повинне ґрунтуватися на дотриманні вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, у тому числі з урахуванням документів, виданих органами та установами самопроголошених утворень, розташованими на окупованій території України, така позиція також висловлена Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 522/16286/18 (провадження № 61-347св20).
Враховуючи вище викладене та оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності суд вважає, що заява обґрунтована в частині встановлення самого факту смерті ОСОБА_2 і дати її настання, у зв'язку з чим в цій частині підлягає задоволенню, що в свою чергу надасть заявнику можливість оформити спадщину.
Водночас із цим частина вимог заявника щодо встановлення факту смерті ОСОБА_2 в місті Луганськ, самопроголошеного утворення Луганської Народної Республіки, що діє на тимчасово окупованих територіях України, є не обґрунтованою, оскільки місто Луганськ є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, у зв'язку з чим згадана частина вимоги не може бути задоволена судом, а тому у її задоволенні необхідно відмовити.
Керуючись ст. 258, 259, 264, 265, 293, 315, 317, 319 ЦПК України, пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31 березня 1995 року № 5, суд
ухвалив:
Заяву ОСОБА_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_5 , заінтересована особа: Кодимський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса); місцезнаходження: Одеська область, м. Кодима, пл. Перемоги, 4; ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 23212090, про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України - задовольнити частково.
Встановити факт смерті громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка народилася в с. Митківці Летичівського району Хмельницької області, померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 на тимчасово окупованій території - в м. Луганськ, Луганської області, Україна.
В задоволенні іншої частини заяви відмовити.
Рішення підлягає негайному виконанню.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його нескасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду через Кодимський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Д.В. Вороненко