Справа № 947/86/21
Провадження № 2-а/947/36/21
31.03.2021 року
Київський районний суд м. Одеси в складі головуючого - судді Луняченка В.О.
за участю секретаря Макаренко Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції та інспектора роти №4 батальйону №2 управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Діброва Миколи Миколайовича про скасування постанови щодо притягнення до адміністративної відповідальності,-
До Київського районного суду м. Одеси 04.01.2021 року в інтересах ОСОБА_1 звернувся його представник адвокат Сафронов Ю.І. із позовом про скасування постанови серії ЕАМ № 3421054 від 12.11.2020 року винесену інспектором роти №4 батальйону №2 управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Дібровим М.М. про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 по ч.1 ст. 121 КУпАП по справі адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі.
Після усунення заявником недоліків позовної заяви ухвалою від 13.01.2021 року суд відкрив провадження у справі у порядку спрощеного провадження із викликом сторін у судове засідання.
Представник позивача подав заяву про розгляд справи за відсутності позивача та його представників.
Від представника співвідповідача Департаменту патрульної поліції 05.03.2021 року надійшов відзив в якому визначено про заперечення проти позову.
Як встановлено у судовому засіданні 12.11.2020 року о 13 годині 37 хвилин інспектором роти №4 батальйону 32 полку управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Дібровим М.М. ( далі інспектор ) за адресою: Одеська область, Лиманський район, автодорога М-14 « Одеса-Мелітополь-Новоазовськ» , 21 км., було зупинено транспортний засіб - автомобіль «MAN TGX 18.480” номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом зі встановленими на кабіні тягача додатковими фарами вище ближнього світла та не передбаченими конструкцією транспортного засобу, у зв'язку із чим інспектором була винесена відносно водія транспортного засобу постанова серії ЕАМ № 3421054 від 12.11.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності передбаченої ч.1 ст. 121 КУПАП за керування транспортним засобом, що має несправності системи зовнішніх світлових приладів ( темної пори доби ) , з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушеннями відповідних правил, норм і стандартів, та на правопорушника накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 340,00 грн.
З позовної заяви вбачається, що факт наявності зазначених пристроїв - додаткових фар встановлених на кабіні тягача позивача визнає, але вважає що протокол перевірки технічного стану транспортного засобу на якому світлові прилади були встановлені заводським способом, підтверджує транспортний засіб технічно справним, є підтвердженням що дані світлові прилади відповідають конструкції транспортного засобу.
З наданої одночасно із відзивом відповіді офіційного дилеру MAN Truk&Bus Ukraine - Одеської філії « Технофорум» на транспортному засобі MAN, номер шасі НОМЕР_2 додаткове освітлення на верхній частині транспортного засобу не встановлювалося.
Відповідно до ст. 8 Конституції Україна є правовою державою, де визнається і діє принцип верховенства права. Згідно з положеннями ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Ст. 7 Кодексу України про адміністративне правопорушення ( далі КУпАП) передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
За ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року ( далі Конвенція ) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно із ч. 3 п. (b) ст. 31 Віденської Конвенції про право міжнародних договорів від 1969 року, ратифікованої Україною 14.05.1986 року, поряд з контекстом договору враховується наступна практика його застосування, яка встановлює угоду учасників щодо тлумачення. Крім того, відповідно до ст. 32 Конвенції питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду, який діє відповідно до Конвенції, тобто рішення Європейського суду є невід'ємною частиною Конвенції як практика її застосування і тлумачення.
Так, ч.1 ст. 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02).
Таким чином судом визнається обов'язкова відповідність судового процесу у справах про притягнення особи до адміністративної відповідальності таким засадам, як верховенство права, законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, безпосередність дослідження доказів.
У відповідності до вимог ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі КАС ) визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч.1,2 ст. 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Правилами дорожнього руху України ( далі ПДД ) визначено, що ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України ( п.1.1 ).
Відповідно до п.п. «а» п. 31.4.3 ПДД забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: кількість, тип, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу.
В силу положень статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
Згідно вимог ч.1 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення ( КУпАП) керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином під час розгляду даної справи судом встановлено що транспортний засіб яким керував ОСОБА_2 був переобладнаний зовнішніми світловими приладами які не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу а тому експлуатація такого транспортного засобу заборонена і у інспектора поліції були підстави для зупинки транспортного засобу під час візуального встановлення правопорушення та винесення постанови про притягнення водія до адміністративної відповідальності.
Фактично позиція сторони позивача, про те що він купував транспортний засіб у такому вигляді та проходив з ним технічні огляди у спеціаліста , на думку суду не є підставами для можливості експлуатації транспортного засобу з відповідним переобладнанням, а тому не є підставою для задоволення позову.
Суд при розгляді даної справи враховує, що доказ наданий відповідачем - відповідь офіційного дилера транспортних засобів MAN, не досліджувалась під час розгляду адміністративної справи на місці виявлення правопорушення , але вважає що у даному випадку даний доказ не створює нових обставин а лише є підтвердженням законності позиції інспектора та спростуванням доказів наданих стороною позивача тому приймається як належний та допустимий доказ.
Керуючись ст. ст. 241-243,245,246,250,295 КАС України, суд, -
Відмовити у задоволені позову ОСОБА_1 про скасування постанови серії ЕАМ № 3421054 від 12.11.2020 року винесеної інспектором роти №4 батальйону №2 управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Дібровим М.М. про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 по ч.1 ст. 121 КУпАП по справі адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі.
Рішення може бути оскаржено, шляхом подання до П'ятого апеляційного адміністративного суду, через Київський районний суд м. Одеси, апеляційної скарги, протягом десяти днів з дня складення повного рішення.
Суддя Луняченко В. О.