Справа №463/2738/21
Провадження №1-кс/463/1836/21
31 березня 2021 року Личаківський районний суд м. Львова
Cлідчий суддя - ОСОБА_1
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2
скаржника ОСОБА_3
розглянувши скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність посадових осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, щодо невнесення відомостей у Єдиний реєстр досудових розслідувань,
скаржник звернувся до слідчого судді із скаргою на бездіяльність посадових осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, щодо невнесення відомостей у Єдиний реєстр досудових розслідувань.
Скаргу обґрунтовує тим, що він 02 березня 2021 року звернувся із заявою до Державного бюро розслідувань про вчинення кримінального правопорушення суддею Жидачівського районного суду Львівської області ОСОБА_4 , який на думку скаржника скоїв кримінальне правопорушення передбачене ч.2 ст.397 КК України, оскільки не допустив його до участі у справі про адміністративне правопорушення для надання правової допомоги особі, яка притягувалася до адміністративної відповідальності, як фахівця у галузі права. Проте відомості до ЄРДР не внесені, про результати розгляду заяви його не повідомлено. Таку бездіяльність вважає незаконною, а тому просить скаргу задоволити.
Скаржник в судовому засіданні скаргу підтримав з аналогічних підстав. Пояснив, що лише після звернення із скаргою до суду службові особи ТУ ДБР у м. Львові надали відповідь на його заяву про те, що відсутні підстави для внесення відомостей до ЄРДР.
Представник суб'єкта оскарження - Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду заяви повідомлений належним чином, подав письмове заперечення на скаргу, висловив позицію про відсутність підстав для внесення відомостей про скоєння кримінального правопорушення суддею. У зв'язку із наведеним, враховуючи скорочені процесуальні строки для розгляду скарги, вважаю за можливе розглянути скаргу у відсутності суб'єкта оскарження.
Заслухавши пояснення скаржника, дослідивши матеріали скарги, приходжу до наступного висновку.
Згідно з п.1 ч.1 ст.303 КПК України бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення може бути оскаржена заявником, представником заявника, потерпілим або його представником.
Із матеріалів скарги убачається, що 02.03.2021 р. ОСОБА_3 звернувся до Державного бюро розслідувань із заявою до Державного бюро розслідувань про вчинення кримінального правопорушення суддею Жидачівського районного суду Львівської області ОСОБА_4 , який на думку скаржника скоїв кримінальне правопорушення передбачене ч.2 ст.397 КК України, оскільки не допустив його до участі у справі про адміністративне правопорушення для надання правової допомоги особі, яка притягувалася о адміністративної відповідальності, як фахівця у галузі права.
Таким чином вбачається, що скаржник фактично не погоджується із прийнятим суддею процесуальним рішенням про недопущення його до участі у розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Статтею 126 Конституції України визначено гарантії незалежності і недоторканності суддів, згідно з якими вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється, що означає заборону будь-яких дій стосовно суддів незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, установ, організацій, громадян та їх об'єднань, юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов'язків чи схилити їх до винесення неправосудного рішення. Заборона впливу на суддів у будь-який спосіб поширюється на весь час обіймання ними посади судді.
У відповідності до положень ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Законом України «Про судоустрій і статус суддів» визначено умови виконання професійних обов'язків суддів та правові засоби, за допомогою яких забезпечується реалізація конституційних гарантій самостійності судів та незалежності суддів. Зокрема, статтею 6 Закону встановлено заборону втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповагу до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації в будь-якій формі з метою завдання шкоди авторитету суддів чи впливу на безсторонність суду.
Відповідно до п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 № 8 «Про незалежність судової влади» визначено, що відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України (254к/96-ВР) судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.
Рада суддів України у своїх зверненнях неодноразово зазначала, що незгода учасника судового процесу у справі з прийнятим судовим рішенням не може бути приводом до реєстрації заяви, повідомлення про вчинене суддею кримінальне правопорушення. Рада суддів України переконана, що ініціювання кримінального переслідування судді у згаданому контексті є способом незаконного впливу на суд. Така ситуація є загрозливою для засад демократичного устрою, забезпечення прав та свобод людини і громадянина через можливе зниження їх рівня захисту судом.
У Висновках №3 (2002) та №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи зазначено, що є неприйнятною притягнення судді до відповідальності за здійснення своїх обов'язків, крім випадку умисного правопорушення при здійснені судових функцій. Консультативна рада європейських суддів наголошує, що зміст конкретних судових рішень контролюється головним чином за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.
Отже, звернення в даному випадку до правоохоронних органів із заявою про внесення до ЄРДР відомостей про вчинення суддею злочину, за заявою особи, яка не згідна із прийнятим процесуальним судовим рішення про не допуск його до участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення є порушенням конституційних гарантій незалежності суду є недопустимим і ніхто крім суду у встановленому законом порядку не вправі надавати оцінку такому рішенню судді.
А тому слідчий суддя погоджується із запереченнями ТУ ДБР у м. Львові, які надані суду на скаргу, що в даному випадку оцінку законності дій судді, який не допустив ОСОБА_3 до участі в справі в якості представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності може надати Львівський апеляційний суд під час перевірки законності постанови судді за наслідками розгляду справи про адміністративного правопорушення чи Вища рада правосуддя, як орган, який уповноважений перевіряти дотримання суддею вимог закону під час прийняття тих чи інших процесуальних рішень у справі, в тому числі у випадку перешкоджанню доступу до правосуддя, порушення права особи на захист.
А тому, з врахуванням неведеного вище, вважаю, що Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, не мало законних підстав для внесення відомостей до ЄРДР щодо вчинення кримінального правопорушення суддею ОСОБА_4 , який прийняв процесуальне рішення про не допуск скаржника до участі в розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальність в якості представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Тому скаргу слід відхилити.
Керуючись вимогами ст.ст.214, 303, 306, 307, 372 КПК України, -
в задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність посадових осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, щодо невнесення відомостей у Єдиний реєстр досудових розслідувань за заявою ОСОБА_3 про вчинення кримінального правопорушення від 02 березня 2021 року - відмовити за безпідставністю.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її оголошенняшляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Слідчий суддя: ОСОБА_1