Справа №463/2512/21
Провадження №2-н/463/475/21
про відмову у видачі судового наказу
30 березня 2021 року суддя Личаківського районного суду м. Львова Леньо С.І., розглянувши заяву Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» про видачу судового наказу з вимогою про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заборгованості за фактично надані послуги водопостачання та водовідведення,
встановив:
Заявник ЛМКП «Львівводоканал» звернувся до Личаківського районного суду м. Львова із заявою про видачу судового наказу з вимогою про стягнення з боржників заборгованості за фактично надані послуги водопостачання та водовідведення за адресою АДРЕСА_1 в розмірі 3664,80 грн. Згідно розрахунку, вказана заборгованість обрахована за період з січня 2016 року по лютий 2021 року.
Розглянувши надані матеріали, приходжу до висновку, що слід відмовити у видачі судового наказу виходячи з наступного.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ.
Так, як вбачається з матеріалів справи № 463/1493/20 (провадження № 2-н/463/224/20), ЛМКП «Львівводоканал» вже зверталось з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 заборгованості за фактично надані послуги водопостачання та водовідведення за адресою АДРЕСА_1 в розмірі 2231,76 грн. За наслідками розгляду цієї заяви 12.03.2020 суддею Личаківського районного суду м. Львова видано відповідний судовий наказ про стягнення згаданої вище заборгованості.
Отже, у справі яка розглядається та у справі № 463/1493/20 стягувач заявив ті самі вимоги до тих самих боржників, що відповідно до вимог п. 6 ч. 1 ст. 165 ЦПК України виключає можливість видачі судового наказу у даній справі в частині вимог про стягнення заборгованості в розмірі 2231,76 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 165 ЦПК України, у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов'язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.
В силу вимог п. 7 ч. 1 ст. 168 ЦПК України суд не розглядає заяву по суті, а згідно ч. 2 ст. 167 ЦПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Системний аналіз вказаних вище правових норм свідчить про те, що положення ч. 3 ст. 165 ЦПК України підлягають застосуванню лише в тому випадку, коли заявником заявлено дві і більше вимоги, одна з яких може бути розглянута в порядку наказного провадження, а інша ні. Наприклад, коли заявлено вимоги про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та моральної шкоди, де перша вимога підлягає розгляду в порядку наказного провадження, а друга ні.
У справі яка розглядається як вимога про стягнення заборгованості, за якою вже виданий судовий наказ так і вимога про стягнення заборгованості обрахованої після видачі судового наказу підлягають розгляду в порядку наказного провадження, а тому немає підстав застосовувати до спірних правовідносин положення ч. 3 ст. 165 ЦПК України.
Таким чином, на підставі п. 6 ч. 1 ст. 165 ЦПК України та з урахуванням аналогії закону слід відмовити у видачі судового наказу в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 162, 165, 168 ЦПК України, -
ухвалив:
Відмовити Львівському міському комунальному підприємству «Львівводоканал» у видачі судового наказу з вимогою про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заборгованості за фактично надані послуги водопостачання та водовідведення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в порядку та строки передбачені ст.ст. 354, 355, пп. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.
Суддя Леньо С. І.