264/6985/20
2/264/76/2021
(ЗАОЧНЕ)
"31" березня 2021 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Пустовойт Т. В., за участю секретаря судового засідання Родіної Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,-
У жовтні 2020 року позивачка звернулась із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, 3% річних та інфляції, який згодом уточнила та зменшила розмір позовних вимог. Позовні вимоги мотивовані тим, що 21.11.2016 року, на підставі договору грошового займу, позивачка зайняла відповідачу 5000 доларів США, що по курсу Національного Банку України станом на 17.10.2020 року (за 1 долар США - 28,336 грн.) складає 141680,00 грн., на строк до 21.11.2017 року. При цьому у вказаному договорі зазначено, що 7 числа кожного місяця відповідачем позивачці сплачуватимуться 250 доларів США. Відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання по поверненню грошових коштів, внаслідок чого позивачка просить суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь борг за договором займу в розмірі 5000 доларів США, а також витрати по сплаті судового збору.
Позивачка та її представник ОСОБА_3 , яка діє на підставі договору про надання юридичних послуг від 01.12.2020 року, у судове засідання не з'явилися, надали до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримали у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечували.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився з невідомих причин, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзив не подавав.
Ухвалою суду від 31.03.2021 року ухвалено провести заочний розгляд справи вказаної справи, оскільки відповідач, будучи неодноразово належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, до судового засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив не подав, в той же час позивачка не заперечувала проти заочного вирішення справи.
Фіксування судового процесу технічними засобами не проводилось у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв'язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі.
Суд, всебічно, об'єктивно, повно та безпосередньо у судовому засіданні дослідивши наявні у справі докази, оцінюючи ці докази з огляду на їх належність, допустимість, достовірність, кожного окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наданих доказів у їх сукупності, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 21.11.2016 року між позивачкою та відповідачем був укладений Договір грошового займу на суму 5000 доларів США (далі за текстом - Договір). Вищевказана сума була передана відповідачу шляхом фізичної передачі, що підтверджується п.2.1 вказаного Договору. Відповідач зобов'язався повернути борг в обумовлений сторонами строк.
Відповідно до ч.1 п.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до вимог ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 1047 ЦК України встановлено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно п.1.2 Договору, проценти за користування займом складають 0% від суми займу щомісячно, та сплачуються боржником не пізніше 7 числа кожного місяця.
Судом встановлено, що відповідач, станом на день винесення судовм рішення, грошові кошти не повернув.
З матеріалів справи убачається, що позивачка зверталась щодо своїх порушених прав до органів поліції. Відтак суду надано Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань про розпочате кримінальне провадження №12018050770000767 від 15.03.2018 року відносно ОСОБА_2 за ст.190 ч.1 КК України. Дані внесені на підставі ухвали слідчого суду Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 03.03.2018 року щодо задоволення скарги ОСОБА_1 про внесення відомостей до ЄРДР.
Постановою слідчого Центрального ВП ГУ НП в Донецькій області Глущенка К.П. від 31.03.2018 року, кримінальне провадження №12018050770000767 від 15.03.2018 року закрито у зв'язку з відсутністю ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України. Рекомендовано звернутись до суду в порядку цивільного судочинства.
Крім того позивачка, через поштовий зв'язок, зверталась до відповідача з вимогою про повернення коштів за договором позики від 21.11.2016 року, про що суду надані відповідні квитанції про відправлення поштової кореспонденції на адресу відповідача.
Проте вказані відправлення ОСОБА_2 не отримувались, поштові відправлення повернуті з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до вимог ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином, згідно з умовами договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - згідно звичаїв ділового обороту або інших вимог, які завжди висуваються.
Згідно ст.527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій борг, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом або не слідує із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.
Статтею 530 ЦК України встановлено, що, якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (дату).
Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Суд, встановивши характер правовідносин між сторонами, вважає встановленим той факт, що позичальник не виконавши належним чином взяті на себе за договором позики від 21.11.2016 року зобов'язання, на вимогу позикодавця повинен сплатити останній за договором позики борг у розмірі 5000 доларів США.
При визначені у якій валюті має виконуватися зобов'язання у разі, якщо у позику передавалася іноземна валюта, суд керується правовою позицією висловленій в Постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №373/2054/16-ц від 16 січня 2019 року.
При цьому, суд зауважує, що згідно дослідженого судом договору грошового займу, еквівалент 5000 доларів США складає за курсом Національного банку України за 1 долар США - 28,37 грн., який діє на момент звернення до суду із позовною заявою, а саме станом на 20.10.2020 року та складає 141850,00 грн.
Суд, під час винесення рішення, керується правовою позицією, яка була викладена в Постанові ВП ВС від 03.07.2019 року по справі №1519/2-3165/11 відповідно до якої прямої заборони на виконання грошового зобов'язання в іноземній валюті, в якій воно виражене у договорі, у чинному законодавстві немає. Також, звертає увагу на доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про стягнення поточної заборгованості та заборгованості за процентами не у валюті кредитного договору (постанова від 16 січня 2019 року у справі №373/2054/16-ц).
Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Провівши відповідний розрахунок суми, яка підлягає стягненню, враховуючи вищенаведене, оскільки відповідач, отримавши у борг грошові кошти, не виконав свої зобов'язання, а тому позов підлягає задоволенню та з відповідача слід стягнути на користь позивача суму боргу у розмірі 5000 доларів США, що за курсом Національного банку України за 1 долар США 28,37 грн., який діє на момент звернення до суду із позовною заявою, а саме станом на 20.10.2020 року та складає 141850,00 грн.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати у вигляді судового збору.
Керуючись ст.ст.12, 79-81, 83, 89, 141, 263-265, 267 ЦПК України, ст.ст.11, 526, 527, 530, 612, 1046, 1047, 1049 ЦК України, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договорами позики - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_1 , яка зареєстрована в АДРЕСА_2 , суму боргу за договором позики у розмірі 5000 доларів США, що по курсу Національного Банку України станом на 20.10.2020 року за 1 долар США - 28,37 грн., складає 141850,00 грн. (сто сорок одна тисяча вісімсот п'ятдесят гривень).
Заочне рішення може бути переглянуто Іллічівським районним судом м.Маріуполя за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду або в разі пропуску з інших поважних причин.
На рішення може бути подана апеляція до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: Т.В. Пустовойт