Справа № 226/169/21
Cправа № 226/169/21
Провадження № 2/226/220/2021
29 березня 2021 року м.Мирноград
Димитровський міський суд Донецької області у складі:
головуючого - судді Редько Ж.Є.,
при секретарі Попенко І.І.,
представника позивача Павлової О.О. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у загальному позовному провадженні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням,
Позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання такими, що втратили право користування жилим приміщенням, в обґрунтування якого вказала, що 19.05.2008 вона набула у приватну власність квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Димитровського міського нотаріального округу Донецької області Богатовим С.Г. З 28.05.2008 вона була зареєстрована у цій квартирі. Крім неї у вказаній квартирі були зареєстровані її донька ОСОБА_4 та її син ОСОБА_3 , які фактично у квартирі не проживали. У травні 2011 року відповідачі виїхали до Російської федерації, де постійно проживають протягом останніх десяти років. Продовжуючи мешкати у вказаній квартирі, вона самостійно сплачує комунальні послуги із розрахунку фактично зареєстрованих осіб, які не приймають у цьому будь-якої участі. Реєстрація відповідачів у квартирі позбавляє її права на отримання субсидії на житлово-комунальні послуги. Відповідачі добровільно відмовляються виписуватись із вказаної квартири, оскільки не мають намірів приїжджати до м.Мирнограда. Посилаючись на ст.405 ЦК України, позивач просить суд визнати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 такими, що втратили право користування вказаним жилим приміщенням.
Позивач ОСОБА_2 та відповідачі ОСОБА_4 і ОСОБА_3 до суду не з'явилися, про час і місце розгляду справи сповіщені відповідно до цивільно-процесуального законодавства. Позивач, наполягаючи на позові, письмово повідомила суд про розгляд справи у її відсутність.
Представник позивача - адвокат Павлова О.О. у судовому засіданні підтримала позовні вимоги свого довірителя, обґрунтовуючи обставинами, викладеними у позові, просила їх задовольнити.
Згідно з ухвалою судді від 27.01.2021 у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.
Згідно з ухвалою суду від 23.02.2021 підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду.
Заслухавши представника позивача, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 19.05.2008, посвідченого приватним нотаріусом Димитровського міського нотаріального округу Донецької області Богатовим С.Г., реєстровий № 3840 (а.с.12-13, 15-16).
Відповідно до витягу Бюро технічної інвентаризації м.Димитров право приватної власності на цю квартиру на підставі вказаного договору зареєстровано 21.05.2008 за ОСОБА_2 (а.с.14).
Відповідно до довідки Виконавчого комітету Мирноградської міської ради від 25.01.2021 за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані; 28.05.2008 позивач ОСОБА_2 , 06.07.2010 її онук ОСОБА_3 та 06.08.2010 її донька ОСОБА_4 (а.с.17).
Відповідно до акту Координаційного комітету органів самоорганізації населення м.Мирноград від 12.02.2021, виготовленого представником комітету за участю мешканців-сусідів, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з травня 2011 року за вказаною адресою не проживають (а.с.18).
Свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що він мешкає на одному сходовому майданчику з позивачем, яка проживає у квартирі АДРЕСА_2 приблизно 13-14 років. Він заселився у свою квартиру раніше, у 2000 році. Останні десять років його сусідка ОСОБА_2 мешкає сама. Її донька ОСОБА_4 з онуком приблизно у 2011 році виїхали на постійне місце проживання до Росії, після цього вони не приїжджали до матері і бабусі. Позивач сама прописала відповідачів до своєї квартири і не чинила перепон у їх проживанні у цій квартирі.
Свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що вона мешкає в одному під'їзді з ОСОБА_2 , яка проживає у квартирі АДРЕСА_3 на третьому поверсі, а вона на першому. Донька позивача ОСОБА_4 наразі з сім'єю мешкає у Росії, куди вона з сином виїхала у 2011 році. Після цього вона не приїжджала до матері. Відповідач ніколи не чинила перепон для проживання у своїй квартирі відповідачам, які фактично в ній не мешкали.
За приписами ст.41 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності, гарантує право власності, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ч.4 ст.9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного житлового приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням, інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Згідно за ст.150 ЖК України громадяни, що мають у приватній власності квартиру, користуються нею для особистого проживання та проживання членів їх сімей, та вправі розпоряджатися цією власністю за своїм розсудом.
Відповідно до ст.386 ЦК України власник, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Статтею 405 ЦК України визначені права членів сім'ї власника житлового приміщення на користування цим приміщенням.
За чинним житловим законодавством членами сім'ї власника житлового приміщення визнаються дружина, чоловік, їх діти, батьки та інші особи, якщо вони постійно проживають спільно з власником житла та ведуть спільне з ним господарство (ч.2 ст.64 ЖК України).
Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 зареєстровані за адресою проживання позивача в якості доньки та онука і не є співвласниками спірної жилої площі.
Також судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не мешкають у жилому приміщенні позивача за вищевказаною адресою з 2011 року по теперішній час.
Відповідно до ч.2 ст.405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
З'ясовуючи причини відсутності відповідача понад встановлені строки на спірній житловій площі, суд не знайшов, що вони були поважні.
Враховуючи вищенаведене, а саме те, що будь-яких договорів щодо користування квартирою позивача між сторонами не встановлено, як і не встановлено прояви відповідачів інтересу до вказаного житла протягом зазначеного строку їх відсутності (10 років), суд вважає, що вимоги позивача про визнання відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням, підлягають задоволенню.
На підставі ст.150 СК України, ст.ст.386, 405 ЦК України, керуючись ст.ст.10, 12, 13, 76, 141, 259, 263-265, 282, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ) до ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ), ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ) про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, задовольнити.
Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування жилим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такою, що втратила право користування жилим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 31.03.2021.
Суддя Ж.Є.Редько