Справа №222/191/21
Провадження №2/222/122/2021
25 березня 2021 року смт. Нікольське
Володарський районний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Вайновської О.Є.,
секретаря судового засідання Гранкіній О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
01.02.2021 року позивач АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява вмотивована тим, що 14.02.2011 року з метою отримання банківських послуг відповідач підписав заяву №б/н, за якою отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Згідно п.2.1.1.2.3, п.2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, відповідач дав свою згоду що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і дає право Банку в будь який момент змінити кредитний ліміт. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку» складає між ним та банком договір, що підтверджується його підписом в договорі. У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором, станом на 31.10.2020 року виникла заборгованість в сумі 14650,67 грн, яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 260 грн, заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 10979,52 грн, заборгованість за пенею в розмірі 3411,15 грн. Позивач, користуючись своїм правом, просить стягнути з відповідача частину заборгованості за кредитом, яка становить 11419,52 грн та складається з заборгованості за кредитом в сумі 260,00 грн та заборгованості за відсотками за користування кредитом в сумі 10979,52 грн, заборгованість за пенею та комісією в розмірі 180,00 вирішити питання про судові витрати.
Ухвалою судді Володарського районного суду Донецької області від 03.02.2021 року по вищевказаній цивільній справі відкрито провадження та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Крім цього, відповідачу визначено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Копія зазначеної ухвали була надіслана учасникам справи.
Також відповідачу разом з ухвалою надіслано копію позовної заяви з доданими до неї документами.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, в позовній заяві та окремим клопотанням просив справу розглянути за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідачка в судове засідання повторно не з'явилася, будучи повідомленою про час та місце розгляду справи, відзив не подала.
За таких обставин, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст.ст.280-282 УПК України.
При цьому, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося на підставі положень ч.2 ст.247 ЦПК України.
Дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 14.02.2011 року між ПАТ КБ «Приватбанк» (правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, згідно з умовами якого останній отримав кредит у розмірі 500,00 грн шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку.
У вищевказаній анкеті-заяві зазначено, що відповідачка згодна з тим, що дана заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між ним та банком договір про надання банківських послуг.
Також, у довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», підписаній відповідачкою ОСОБА_1 14.02.2011 року, сторони погодили, що базова процентна ставка по кредиту становить 2,5% на місяць на залишок заборгованості.
Згідно наданого розрахунку заборгованості за договором №б/н від 14.02.2011 року, укладеного між ПриватБанком та клієнтом ОСОБА_1 станом на 31.10.2020 року, відповідачка має заборгованість за кредитом в розмірі 260,00 грн, заборгованість за відсотками за користування кредитом в розмірі 10979,52 грн, заборгованість за пенею в розмірі 3411,15 грн.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України (в редакції чинній на момент укладення кредитного договору), правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно ч.1 ст.633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст.634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року №342/180/17 (провадження № 14-131цс19) відступлено від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладений у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року (провадження № 6-144цс14) та зроблено висновок, що «у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «Приватбанк»). Оскільки умови договорів приєднання розроблюються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст.633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений».
Отже між сторонами виникли правовідносини внаслідок приєднання однієї сторони до умов іншої. Із запропонованими умовами відповідач ознайомився та погодився, про що розписався у заяві-анкеті. Таке приєднання відповідачем вчинено у письмовій формі, що ґрунтується на положеннях статті 634 ЦК України.
Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст.509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.
За змістом п.1 ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 625 цього Кодексу регламентовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. При цьому у ст. 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із ч.2 ст.1050 ЦК.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості за договором №б/н від 14.02.2011 року в розмірі 14650,67 грн, яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 260,00 грн та заборгованості за відсотками за користування кредитом за період з 14.02.2011 року по 31.10.2020 року в розмірі 10979,52 грн.
З наданої позивачем довідки від б/д за №б/н вбачається, що згідно кредитного договору №б/н від 14.02.2011 року ОСОБА_1 отримала картку № НОМЕР_1 з терміном дії 11/14 року.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення процентів, нарахованих після 30.11.2014 року, тобто після закінчення строку кредитування не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Такі висновки суду, узгоджуються з позицією Великої палати ВС, висловленою у постанові від 28.03.2018 у справі №14-10цс18.
З виписки по рахунку за договором №б/н 14.02.2011 року вбачається, що після 30.11.2014 року, тобто після закінчення строку кредитування, відповідачка ОСОБА_1 кредитними коштами не користувалась, а отже суд вважає встановленим розмір заборгованості у ОСОБА_1 за кредитним договором, яка утворилася станом на 30.11.2014 року в розмірі 980,79 грн, яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 260,00 грн та заборгованості за відсотками за користування кредитом за період з 14.02.2011 року по 30.11.2014 року в розмірі 720,79 грн.
Щодо вимог АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про стягнення з ОСОБА_1 пені, суд вважає, що до правовідносин, що склались між сторонами необхідно застосувати Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року з змінами та доповненнями від 12 лютого 2015 року, на чому також наполягав позивач.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними
договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.
Згідно відповіді Кальчицької сільської ради Нікольського району Донецької області №02-25/202 від 02.02.2021 року, відповідачка зареєстрована за адресою: Донецька область, Нікольський район, село Кальчик.
Село Темрюк входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р, дію якого призупинено розпорядженням від 05 листопада 2014 року № 1079-р, а також визнано таким, що втратило чинність, розпорядженням від 02 грудня 2015 року № 1275-р.
Враховуючи викладене, позивач не вправі був нараховувати пеню за кредитним договором після 14.04.2014 року, а тому, згідно наданого розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 за пенею за період з 14.02.2011 року по 14.04.2014 року складає 1380,00 грн.
Отже, встановивши що між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та відповідачкою ОСОБА_1 укладено кредитний договір №б/н від 14.02.2011 року, зобов'язання за яким по поверненню кредиту, остання не виконала, суд приходить до висновку, що з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» підлягає стягненню заборгованість за кредитом в розмірі 260,00 грн, заборгованість за відсотками за користування кредитом в розмірі 720,79 грн, що утворилася станом на 30.11.2014 року, та заборгованість за пенею в розмірі 1380,00 грн, що утворилася станом на 14.04.2014 року, в загальній сумі 2360,79 грн, в решті вимог АТ КБ «ПРИВАТБАНК» слід відмовити.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Банком сплачено судовий збір при зверненні до суду з даним позовом в сумі 2102,00 грн, які він просив стягнути із відповідачки. Оскільки позовні вимоги задоволено частково, а саме на 20,67% (від заявленої суми позовних вимог 11419,52 грн), то підлягає частковому стягненню з відповідачки на користь позивача і судовий збір.
Таким чином, з відповідачки слід стягнути на користь позивача судовий збір у зв'язку з розглядом справи пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 434,55 грн. (2102,00 : 20,67%).
Керуючись ст.ст.509,525, 526, 530, 610, 612, 625, 629, 633, 634, 1048, 1054 ЦК України, ст.ст.12, 13, 81, 89, 141, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд
Позов АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути зі ОСОБА_1 , ІН НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, 1Д, рахунок № НОМЕР_3 , МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570, заборгованість за заявою №б/н від 14.02.2011 року, яка утворилася станом на 30.11.2014 в розмірі 2360 (дві тисячі триста шістдесят) гривень 79 копійки, судовий збір в розмірі 434 (чотириста тридцять чотири) гривні 55 копійок, а разом 2795 (дві тисячі сімсот дев'яносто п'ять) гривень 34 копійок.
В решті позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем шляхом подачі апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду через Володарський районний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлений 30.03.2021 року.
Суддя О.Є. Вайновська