221/4030/16-ц
6/221/4/2021
31 березня 2021 року Волноваський районний суд Донецької області за головуванням судді Мохова Є.І., за участю секретаря судового засіданні Брідня О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Волноваха цивільну справу за заявою представника відповідача ОСОБА_1 про поворот виконання рішення по цивільній справі 221/4030/16 за позовом АТ КБ " Приватбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом,
Заявник - представник відповідача по справі, звернувся до суду з заявою про поворот виконання рішення у якій вказував, що 02.03.2020 року Волоноваським районним судом Донецької області було ухвалено рішення по справі №221/4030/16 за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом.
Позов АТ КБ «Приватбанк» було задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача 339 грн. 97 коп.
18.06.2020 року, постановою Донецького апеляційного суду рішення Волоноваського районного суду Донецької області було скасовано, та ухвалено нове рішення яким позов АТ КБ «Приватбанк» було задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача 6341 грн. 73 коп. та судовий збір у сумі 502 грн.
В своєму рішенні апеляційний суд зазначив, щодо часткового погашення заборгованості за кредитом відповідачем під час виконавчого провадження в розмірі 3877,14 грн., то наслідки скасування заочного рішення після його виконання і задоволення судом позовних вимог в меншому розмірі мають бути врегульовані в порядку статті 444 ЦПК України.
Заявник просить в порядку повороту виконання заочного рішення Волноваського районного суду Донецької області від 22.08.2016 року у справі №221/4030/16 за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом стягнути з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_2 кошти в сумі 3877 грн. 14 коп., стягнути з держави на користь ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 4156 грн. 86 коп.
Сторони в судове засідання не з'явились про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Представник відповідача -адвокат Рибаков В.О. надав заяву про розгялд справи за його відсутністі, на задоволені заяви наполягає.
З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності позивача та відповідача з урахуванням вимог ч.2 ст.372 ЦПК України, оскільки неявка вказаних осіб в судове засідання не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та не перешкоджає розгляду даної справи.
В ході розгляду заяви позивача судом встановлено, що заочним рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 22.08.2016 року у справі №221/4030/16 за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом, з відповідача ОСОБА_2 на користь АТ КБ «Приватбанк» стягнуто кошти в сумі 37590 грн. 60 коп., та судовий збір у розмірі 1378 грн.
02.03.2020 року Волоноваським районним судом Донецької області заочне рішення від 22.08.2016 року було переглянуте та ухвалено нове рішення, яким позов АТ КБ «Приватбанк» було задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача 339 грн. 97 коп.
18.06.2020 року, постановою Донецького апеляційного суду рішення Волоноваського районного суду Донецької області було скасовано, та ухвалено нове рішення яким позов АТ КБ «Приватбанк» було задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача 6341 грн. 73 коп. та судовий збір у сумі 502 грн.
Згідно довідки відділу ДВС Волноваського районного відділу Головного територіального управління у Донецькій області Міністерства юстиції України від 28.10.2019 року №15.39-30/7/9925/667/1 в ході проведених утримань, із доходу боржника було утримано та перераховано на користь держави коштів на суму 4156, 86 грн.
Грошові кошти на користь ПАТ КБ «Приватбанк» у розмірі 3877,14 перераховані згідно платіжних доручень №№ 22105, 2420, 2716 у 2019 році.
Звертаючись до суду із заявою про поворот виконання рішення, позивач ОСОБА_2 просивстягнути з АТ КБ «Приватбанк» на його користь кошти в сумі 3877 грн. 14 коп. та стягнути з держави на його користь грошові кошти в сумі 4156 грн. 86 коп., посилаючись на те, що заочне рішення Волноваського районного суду Донецької області від 22.08.2016 року у справі №221/4030/16 за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом, скасовано та Донецьким апеляційним судом прийнято нове рішення.
Стаття 444 ЦПК України визначає порядок розгляду заяви про поворот виконання рішення та містить вичерпний перелік підстав для задоволення заяви про поворот виконання рішення.
Частиною другої наведеної статті передбачено, що якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо під час нового розгляду справи він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.
Зі змісту зазначеної норми цивільного процесуального права вбачається, що обов'язок повернути отримані кошти може бути покладено на позивача по справі лише у разі ухвалення остаточного судового рішення, яке свідчить про безпідставність отримання позивачем цих коштів.
Згідно частини п'ятої статті 444 ЦПК України питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони.
До заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем.
Поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала. Як наголошено в Рішенні Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 13-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 мотивувальної частини).
Відповідно до положень статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому ст. 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача або стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.
Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.
На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
Згідно із частиною першою, третьою статті 45 Закону України «Про виконавче провадження», розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості: у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача; у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів); у четверту чергу стягуються штрафи, накладені виконавцем відповідно до вимог цього Закону, та виконавчий збір або основна винагорода за виконавчими документами про стягнення аліментів.
Основна винагорода виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.
Частиною сьомою статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню , або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню .
Водночас, згідно із частиною другою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом .
Отже, імперативною нормою - частиною другою статті 74 вказаного Закону закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані .
До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.
Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 13 березня 2019 року № 545/2246/15-ц (провадження № 14-639цс18), 06 червня 2018 року у справі № 921/16/14-г/15 (провадження № 12-93гс18), у справі № 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18) та від 28 листопада 2018 року у справі № 2-01575/11 (провадження № 14-425цс18).
З огляду на неведені положення закону та встановлені обставини, які свідчать про остаточне ухвалення судом судового рішення про задоволення вимог у меншому розмірі, що відповідає частині другій статті 444 ЦПК України, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви про поворот судового рішення шляхом стягнення з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_2 3877,14 грн., що відповідає розміру стягнутої виконавцем суми по виконавчому провадженню АСВП №54738747 з примусового виконання виконавчого листа від 26.1-2-17 року № 221/4030/16 виданого Волноваським районним судом Донецької області.
Підстави для задоволення вимог в іншій частині вимог відсутні, оскільки витрати виконавчого провадження та основна винагорода виконавця не входять до суми стягнення за виконавчим документом суду, а тому до них не можуть бути застосовані норми ЦПК України про поворот виконання судового рішення.
Керуючись статтями 353, 444 ЦПК України, суд
ухвалив:
Заяву представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 про поворот виконання рішення Волноваського районного суду Донецької області від 22.08.2016 року по цивільній справі №221/4030/16 за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом за договором кредиту задовольнити частково.
Допустити поворот виконання заочного рішення рішення Волноваського районного суду Донецької області від 22.08.2016 року по цивільній справі №221/4030/16 за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом за договором кредиту.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 3877,14 грн грн. (три тисячі вісімсот сімдесят сім гривен 14 копійок), які були стягнуті відповідно до рішення Волноваського районного суду Донецької області від 22.08.2016 року по цивільній справі №221/4030/16.
У іншій частині вимог заяви відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Є.І.Мохов