Справа № 219/553/21
Провадження № 2/219/1164/2021
31 березня 2021 року м. Бахмут
Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Конопленко О.С.
за участю секретаря судового засідання Троян Л.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бахмут у спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
25 січня 2021 року адвокат Деменкова Євгенія Сергіївна, яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_3 , звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, мотивуючи заявлені вимоги тим, що позивач перебуває у шлюбі з відповідачем з 10 вересня 2005 року, в період якого у подружжя народилася донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З відповідачем шлюб не склався, позивач разом з донькою з 25 грудня 2020 року проживає окремо, сімейно-шлюбні відносини припинені, сумісне господарство не ведеться. Відповідач певний час проживає з іншою жінкою, що і стало підставою для звернення позивача до суду. Майновий спір та спір про місце проживання дитини відсутні. Подальше сімейне життя та збереження шлюбу неможливе.
Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 04 лютого 2021 року позовну заяву прийнято до свого провадження, відкрито спрощене позовне провадження, у зв'язку з чим призначено судове засідання з повідомленням (викликом) сторін для розгляду справи по суті на 11 годину 30 хвилин 01 березня 2021 року та визначено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву з одночасним надісланням копії відзиву відповідно до вимог ч. 4 ст. 178 ЦПК України позивачу.
01 березня 2021 року судове засідання відкладено на 08 годину 30 хвилин 31 березня 2021 року через першу неявку відповідача.
До судового засідання позивач ОСОБА_3 та її представник Деменкова Є.С. не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, у відповідності до ч. 9 ст. 128 ЦПК України засобами телефонного зв'язку, що підтверджується відповідною телефонограмою. До початку судового засідання на адресу суду від представника позивача надійшла заява, у якій вона просила розглядати справу без її та позивача участі, зазначивши, що наполягає на позовних вимогах та просить їх задовольнити, щодо заочного розгляду справи не заперечує.
Повідомлений належним чином про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач ОСОБА_2 у відповідності до ч. 9 ст. 128 ЦПК України засобами телефонного зв'язку, що оформлено відповідною телефонограмою, та у відповідності до пункту 2 частини 7 статті 128 ЦПК України - шляхом направлення судової повістки рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою його місця проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку, до судового засідання не з'явився за невідомою суду причиною, клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд справи без його участі на адресу суду не надав. У встановлений ухвалою про відкриття провадження у справі строк відзив на позовну заяву відповідачем також не поданий.
Оскільки відповідач був належним чином повідомлений про судове засідання, але причин неявки суду не повідомив, суд вважає можливим у відповідності до пункту 1 частини 3 статті 223 ЦПК України провести судове засідання без його участі.
При цьому, за наявності умов, передбачених ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд вважає необхідним розглянути справу на підставі наявних у справі доказів з ухваленням заочного рішення по справі.
У зв'язку з неявкою сторін та у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.
Дослідивши надані суду докази та проаналізувавши встановлені обставини у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Як було встановлено судом і таке підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,якій після реєстрації шлюбу присвоєно прізвище ОСОБА_3 , з 10 вересня 2005 року перебувають у шлюбі, який зареєстровано Бахмутським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, про що зроблено актовий запис за № 38, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 28 листопада 2019 року (а.с. 4).
З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Тельманівським районним управлінням юстиції Донецької області 01 лютого 2006 року, вбачається, що в період шлюбу у сторін народилась донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 9).
Згідно зі ст. 120 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги інші обставини життя подружжя.
Згідно ст. 104 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання. У відповідності зі ст. 112 СК України, судом з'ясовані фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, якими є відсутність взаєморозуміння, фактичне припинення шлюбних відносин та відсутність бажання в подальшому підтримувати шлюбні стосунки.
Приймаючи до уваги фактичні взаємини між подружжям, дійсні причини позову про розірвання шлюбу та інші обставини життя сторін, такі, як відсутність спільного господарювання, фактичне припинення шлюбних відносин протягом тривалого часу, суд дістається висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам кожного з них, внаслідок чого цей позов підлягає задоволенню в частині позовних вимог про розірвання шлюбу між сторонами.
Сторонами не заявлено про спір щодо спільного майна та про визначення місця проживання дітей.
Зі свідоцтва про укладення шлюбу вбачається, що при одружені позивач змінила дівоче прізвище ОСОБА_3 на прізвище чоловіка - ОСОБА_3 . При цьому, відповідно до статті 113 Сімейного кодексу України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище. Отже, позовні вимоги позивача про залишення після розірвання шлюбу їй прізвище, набуте у шлюбі, підлягають задоволенню.
Сторонами не заявлено спору щодо спільного майна та спору щодо визначення місця проживання неповнолітньої дитини.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений нею за подання позовної заяви в розмірі 908,00 гривень.
Що стосується стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правову допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
За змістом статті 9 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу входять до судових витрат.
Визначення розміру витрат та порядок їх розподілу між сторонами здійснюється на підставі ст.ст. 137, 141 ЦПК України.
Згідно частин 1-6 статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частинами 3 і 8 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності витрат на правничу допомогу (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
На виконання вимог статті 141 ЦПК України представник позивача до позовної заяви додала копії: розрахункової квитанції № 10-01 від 22 січня 2021 року, згідно якою вона прийняла від ОСОБА_3 за адвокатські послуги згідно договору № 10 від 22 січня 2021 року 1 908,00 гривень (у тому числі судовий збір) (а.с. 2813 та договору про надання правової допомоги від 22 січня 2021 року з якого вбачається, що за надання правничої допомоги клієнт зобов'язується виплатити адвокату гонорар у розмірі 1 000 гривень (а.с. 10-11).
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом і суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Враховуючи, що заперечень від відповідача щодо стягнення з нього витрат на правничу допомогу не надійшло, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення витрат на правничу допомогу підлягають задоволенню у визначеній ОСОБА_3 сумі 1 000 гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 76, 81, 83, 200, 247, 259, 263-265, 280, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 104, 112, 120 Сімейного Кодексу України, суд
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцем міста Артем Приморського краю Російської Федерації, та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженкою смт. Тельманове Тельманівського району Донецької області, зареєстрований 10 вересня 2005 року Бахмутським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, актовий запис № 38.
Прізвище позивача ОСОБА_3 після розірвання шлюбу залишити: « ОСОБА_3 ».
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , судові витрати, які складаються з: судового збору в сумі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок та витрат, пов'язаних з розглядом справи, у виді витрат на правничу допомогу в сумі 1 000 (одна тисяча) гривень 00 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Донецького апеляційного суду через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відомості про учасників справи:
Позивач - ОСОБА_3 , місце проживання якої: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;
Відповідач - ОСОБА_2 , місце проживання якого: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Суддя О.С.Конопленко