31 березня 2021 року
Київ
справа №820/5989/15
адміністративне провадження №Зі/9901/27/21
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Мороз Л.Л., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі: Тацій Л.В., Стеценка С.Г., Стрелець Т.Г. у справі №820/5989/15 за заявою ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Верховного Суду від 1 березня 2021 року, -
ОСОБА_2 звернувся до Другого апеляційного адміністративного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі № 820/5989/15 про стягнення за рахунок Приватного підприємства "Золота Нива 1" на його користь судового збору у розмірі 1762 грн.
Другий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 17 грудня 2020 року відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення.
Ухвалою від 1 березня 2021 року Верховний Суд відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року та залишив касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року без руху.
17 березня 2021 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Верховного Суду від 1 березня 2021 року, яка ухвалою Верховного Суду від 22 березня 2021 року залишена без руху.
29 березня 2021 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі: Тацій Л.В., Стеценка С.Г., Стрелець Т.Г.
В обґрунтування заяви ОСОБА_1 посилається на те, що зазначена колегія суддів незаконно відмовила ОСОБА_2 в доступі до правосуддя, відмовивши у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року, не врахувавши поважність причин пропуску звернення до суду з касаційною скаргою. Об'єктивність і неупередженість цих суддів викликає сумніви, оскільки ці судді не врахували, як зазначає заявниця, практику Верховного Суду та допустили порушення процесуального законодавства, тому в силу пункту 4 частини першої статті 36 КАС України не можуть розглядати справу і підлягають відводу.
За результатами розгляду вказаної заяви про відвід, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ухвалою від 30.03.2021 визнала відвід необґрунтованим, передала заяву позивача про відвід суддів для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу, в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
За результатами автоматизованого розподілу заяву ОСОБА_1 про відвід суддів 30.03.2021 передано на розгляд судді Мороз Л.Л.
Перевіривши заяву, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення відводу з огляду на таке.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначено статтею 36 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до частини першої якої суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» зазначено, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного». Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими».
Крім того, при визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими, іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється". Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (рішення Європейського Суду з прав людини від 10 грудня 2009 року у справі "Мироненко і Мартенко проти України", заява N 4785/02 та рішення Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2013 року у справі "Олександр Волков проти України", заява N 21722/11).
При цьому, заявницею не наведено, а судом не встановлено обставин, які б безпосередньо свідчили про пряму чи опосередковану заінтересованість суддів Верховного Суду щодо неї.
Разом з цим, під час розгляду заяви встановлено, що фактично ОСОБА_1 незгодна із прийнятими процесуальними рішеннями колегії суддів.
У зв'язку з цим слід зазначити, що згідно з частиною четвертої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Отже, з огляду на наведені положення статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України, у задоволенні заяви про відвід суддів слід відмовити.
Керуючись статтями 36, 39, 40, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі: Тацій Л.В., Стеценка С.Г., Стрелець Т.Г. від участі у розгляді справи №820/5989/15.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
Л.Л. Мороз,
Суддя Верховного Суду