31 березня 2021 року м. Київ справа №320/6901/20
Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови,
10 серпня 2020 р. до Київського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - позивач) з позовом до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати постанову про накладення штрафу від 9 липня 2020 р. на суму 10 200 грн. 00 коп. у виконавчому провадженні № 59414746.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що винесена постанова про накладення на позивача штрафу в розмірі 10 200 грн. за невиконання рішення суду є незаконною, оскільки рішення суду, в рамках якого відкрито виконавче провадження, виконано в межах покладених судом зобов'язань у повному обсязі. Зазначає, що про виконання судового рішення повідомлено відповідача, проте державним виконавцем не взято це до уваги. Позивач просить визнати спірну постанову протиправною та скасувати її.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020 р. відкрито провадження в цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.
Цією ж ухвалою витребувано від відповідача оригінал для огляду та належним чином завірену копію матеріалів виконавчого провадження № 59414746.
Відповідач, належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, до суду не прибув, відзив до суду не подав, з клопотанням та іншими заявами до суду не звертався.
Згідно з вимогами ст. 79 КАС України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи (ч.3). Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу (ч.4). У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (ч.5). Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляд судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежать від неї (ч.8).
Відповідно до вимог ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2). Якщо учасник справи без поважних причин не наддасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів (ч.5).
Із урахуванням наведеного суд зазначає, що за час розгляду справи відповідач правом надання до суду відзиву не скористався, необхідні документи до суду не подав, не зазначив про об'єктивну причину їх ненадання і не надав доказів, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.
За таких обставин суд визнає, що відповідач без поважних причин не надав докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, а тому згідно з приписами ч.5 ст.77 КАС України суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
25 січня 2021 р. у судове засідання сторони не прибули. Ураховуючи положення ч. 9 ст. 205 КАС України, розгляд справи здійснено судом без участі представників сторін у порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Згідно з матеріалами справи рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2018 р. у справі № 320/5746/18 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю, а саме:
- визнано протиправним та скасовано рішення Фастівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 17 жовтня 2018 р. №136750 про відмову в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 , призначеної згідно Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні ЧАЕС в м. Прип'ять за період з 26 квітня 1986 р. по 27 квітня 1986 р. в розмірі 625 крб. 80 коп.;
- зобов'язано Вишгородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області здійснити ОСОБА_1 з 1 листопада 2018 року перерахунок та виплату пенсії, виходячи із заробітної плати в сумі 625 крб. 80 коп., одержаної за роботу в зоні ЧАЕС в м. Прип'ять за період з 26 квітня 1986 р. по 27 квітня 1986 р., з урахуванням уже проведених виплат.
5 червня 2019 р. Київським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист по справі № 320/5746/18.
У подальшому ОСОБА_1 звернувся із заявою до відповідача про відкриття виконавчого провадження.
27 червня 2019 р. відповідачем відкрито виконавче провадження №59414746. В постанові зобов'язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
15 травня 2020 р. відповідачем винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадження у ВП № 59414746. Так, вказаною постановою здійснено заміну боржника, а саме: Вишгородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області на його правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області.
10 червня 2020 р. відповідачем прийнято постанову про накладення штрафу у виконавчому провадженні № 59414746 у розмірі 5100 грн. 00 коп. за невиконання рішення суду. Цією ж постановою зобов'язаного боржника - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області - виконати рішення суду протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність. Вказану постанову направлено сторонам виконавчого провадження (боржнику та стягувачу).
10 червня 2020 р. боржнику було надано строк 10 робочих днів на виконання рішення суду та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду.
11 червня 2020 р. позивач направив лист до відповідача, в якому повідомив, що на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2018 р. у справі № 320/5746/18 здійснено з 4 липня 2019 р. перерахунок пенсії ОСОБА_1 за період 1 листопада 2018 р. по 31 липня 2019 р. (а саме, обраховано пенсію виходячи із заробітної плати в сумі 625 крб. 80 коп., одержаної за роботу в зоні ЧАЕС в м. Прип'ять за період з 26 квітня 1986 р. по 27 квітня 1986 р.), що підтверджується відомостями, які були надані позивачем на підтвердження виконання рішення суду.
Судом встановлена, що сума боргу за період з 1 листопада 2018 р. по 11 квітня 2019 р., яка склала 44 833 грн. 91 коп., ОСОБА_1 позивачем не виплачена з посиланням на Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №649 від 22 серпня 2018 року. При цьому органу ДВС надано витяг з реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, відповідно до якого органом ПФУ на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2018 р. у справі № 320/5746/18, таке рішення суду включено до реєстру для подальшого повного виконання зазначеного рішення суду. У зв'язку з цим орган ПФУ просить відповідача закінчити виконавче провадження № 59414746 на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" та звільнити позивача від сплати виконавчого збору відповідно до пункту 9 статті 23 Закону України "Про виконавче провадження".
9 липня 2020 р. відповідачем прийнято постанову про накладення штрафу у виконавчому провадженні № 59414746 у розмірі 10200 грн. 00 коп. за повторне невиконання рішення суду. Вказану постанову направлено сторонам виконавчого провадження (боржнику та стягувачу).
Позивач вважає постанову відповідача про накладення штрафу від 9 липня 2020 р. у виконавчому провадженні № 59414746 протиправною та такою, що підлягає скасуванню, у зв'язку з чим звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд бере до уваги наступне.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 р. № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).
Закон № 1404-VIII визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Відповідно до вимог статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з вимогами п. 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Відповідно до вимог статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до вимог частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Згідно з вимогами частини четвертої статті 19 Закону №1404-VIII сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (ч. 8 ст. 19 Закону №1404-VIII).
Відповідно до вимог частини першої статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (ч. 2 ст. 63 Закону №1404-VIII).
Згідно з вимогами частини першої статті 75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (ч. 2 ст. 75 Закону №1404-VIII).
Судом встановлено, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2018 року у справі №320/5746/18 виконано частково, зокрема 4 липня 2019 р. проведено перерахунок пенсії за період з 1 листопада 2018 р. по 11 квітня 2019 р. (а саме, обраховано пенсію виходячи із заробітної плати в сумі 625 крб. 80 коп., одержаної за роботу в зоні ЧАЕС в м. Прип'ять за період з 26 квітня 1986 р. по 27 квітня 1986 р.), що підтверджується відомостями, які були надані позивачем на підтвердження виконання рішення суду. Про це свідчить наданий перерахунок, витяг з пенсійної справи позивача, дані про розмір пенсії позивача, який збільшився після перерахунку з липня 2019 р. Отже, рішення суду в цій частині було виконано позивачем - органом ПФУ 4 липня 2019 р.
При цьому, судом встановлена, що сума боргу за період з 1 листопада 2018 р. по 11 квітня 2019 р., яка склала 44 833 грн. 24 коп. ОСОБА_1 позивачем не виплачена з посиланням на Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №649 від 22 серпня 2018 року.
Цей Порядок №649 визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету.
Відповідно до вимог пункту 2 Порядку №649 боржник - це орган Пенсійного фонду України, визначений судом боржником у виконанні судового рішення; стягувач - фізична особа, на користь якої винесено рішення.
Згідно з вимогами п. 5 Порядку №649 для підтвердження суми, що підлягає виплаті, боржник подає до Пенсійного фонду України: документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника; копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа; розрахунок суми, що підлягає виплаті, засвідчений керівником боржника або уповноваженою ним особою.
Пунктом 6 Порядку №649 передбачено, що перевірку обґрунтованості розрахованої боржником суми, що підлягає виплаті, проводить в Пенсійному фонді України комісія з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (далі - комісія).
Пунктом 8 Порядку №649 комісія приймає одне з таких рішень:
- про наявність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку;
- про відсутність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку.
У разі відсутності підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку, у п'ятиденний строк комісія повідомляє боржнику про прийняте рішення, зазначивши при цьому причини відмови.
У разі потреби комісія може прийняти рішення про повернення матеріалів боржнику на доопрацювання.
Та згідно з пунктами 3, 6, 7 Постанови "Про затвердження Порядку ведення обліку рішень суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою" №20-1 від 26 вересня 2018 року у реєстрі обліковуються рішення, що набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень":
на виконання яких стягувачу нараховано пенсію, що фінансується за рахунок коштів державного бюджету та залишається невиплаченою;
про стягнення коштів.
Наказом керівника органу Пенсійного фонду України визначаються відповідальні особи, які здійснюють облік рішень у реєстрі (далі - відповідальна особа), у кількості не менше двох осіб з числа працівників, які відповідно до розподілу службових повноважень мають право доступу до автоматизованих засобів та баз даних обробки пенсійної документації (електронних пенсійних справ).
Доступ до відомостей реєстру надається працівникам Пенсійного фонду України та його територіальних органів, якщо це передбачено їх посадовими інструкціями або потрібно для виконання дорученої їм роботи, а також членам комісії з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, що утворюється відповідно до пункту 7 Порядку №649.
Внесення інформації до реєстру здійснюється відповідальною особою боржника. Якщо на дату внесення інформації стягувач перебуває на обліку в іншому територіальному органі Пенсійного фонду України, який не є боржником, інформацію до реєстру вносить відповідальна особа цього органу з урахуванням матеріалів пенсійної справи стягувача та наявного у ній рішення суду.
Судом встановлено, що позивачем надано відповідачу витяг з реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, відповідно до якого позивачем - органом ПФУ - на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2018 року у справі №320/5746/18 таке рішення включено до відповідного реєстру для подальшого повного виконання рішення суду.
Це означає, що позивач у порядку та у спосіб, які встановлені чинним законодавством України, виконав всі необхідні дії для повного виконання вказаного рішення суду. Разом з тим, незважаючи на виконання ним цих дій, рішення суду не було виконано у повному обсязі від причин, що не залежали від волевиявлення та дій позивача, та були обумовлені залученням до його виконання інших суб'єктів та процедур.
Суд зазначає, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.
Суд вважає, що визначальною ознакою для накладення на боржника штрафу є саме не виконання рішення суду без поважних причин. Поважними можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником, та які не залежали від його волевиявлення.
Відповідно до частин 1, 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України.
Пенсійний фонд України є самостійною фінансово-банківською системою, не входить до складу державного бюджету України, формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами і організаціями (в тому числі й тими, що використовують працю громадян за угодами цивільно-правового характеру) на заходи соціального страхування за тарифами, диференційованими залежно від небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт та стану інших умов праці, страхових внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, обов'язкових страхових внесків громадян, а також коштів державного бюджету України.
Тобто, виплати пенсій здійснюються позивачем виключно за рахунок коштів Пенсійного Фонду України та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не має. Крім того, відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Із урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що невиконання рішення суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Київській області в частині виплати суми боргу за період з 1 листопада 2018 р. по 11 квітня 2019 р. через відсутність відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Висновки суду зроблені у даній справі відповідають правовим позиціям, викладеним у постановах Верховного Суду від 24 січня 2018 року у справі №405/3663/13-а, від 21 серпня 2019 року у справі №754/3105/19, від 27 лютого 2018 року у справі №0640/3719/18, від 21 лютого 2018 року у справі №814/2655/14.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом у цій справі встановлено, що позивачем, як органом ПФУ, виконувалося рішення суду, яке носило зобов'язальний характер. На виконання цього рішення суду позивачем вчинено всі необхідні дії для його виконання. Отже, орган ПФУ у порядку та у спосіб, які встановлені чинним законодавством України, виконав всі необхідні дії для повного виконання вказаного рішення суду. Незважаючи на це, рішення суду не було виконано у повному обсязі з причин, що не залежали від волевиявлення та дій позивача, та були обумовлені залученням до його виконання інших суб'єктів та процедур.
Ураховуючи, що позивачем виконано рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2018 р. у справі № 320/5746/18 не в повному обсязі не з його вини, суд дійшов висновку, що постанова про накладення штрафу на Головне управління Пенсійного фонду України в Київської області за невиконання рішення суду від 9 липня 2020 року у виконавчому провадженні ВП №59414746 є необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.
Щодо інших доводів та аргументів учасників справи суд зазначає, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За таких обставин суд визнає, що відповідач, приймаючи спірну постанову про накладення штрафу на позивача, діяв всупереч вимогам чинного законодавства України, отже не дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 2 КАС України та порушив права позивача.
Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем.
На підставі викладеного вище суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі із зазначених у рішенні мотивів і підстав.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову від 9 липня 2020 р. про накладення штрафу у виконавчому провадженні № 59414746.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 287 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Повне найменування сторін:
Позивач - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, адреса: вул. Ярославська, 40, м. Київ, 04071, код ЄДРПОУ - 22933548.
Відповідач - Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), адреса: пров. Музейний, буд. 2-Д, м. Київ, 01001.
Суддя Журавель В.О.
Дата складення рішення суду 31 березня 2021 року.