24 липня 2020 року м. Київ Справа № 320/1890/19
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Харченко С.В., за участю секретаря судового засідання Захарченка В.П., представника позивача - Дорошенка Є.В., представника відповідача - Медведенко Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомдепутата Переяславської міської ради ОСОБА_1
доПереяславської міської ради
провизнання протиправним та скасування рішення,
Депутат Переяславської міської ради ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Переяславської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області від 31.01.2019 № 17-63-VII "Про затвердження містобудівної документації "Плану червоних ліній міста Переяслава-Хмельницького".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення, яким затверджено План червоних ліній (графічна та текстова частина) вулиць м. Переяслав-Хмельницького Київської області, на думку позивача, прийнято відповідачем з порушенням вимог статті 21 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 № 3038-VI, статті 14 Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 № 2939-VI та Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 № 555.
Позивач також зазначає, що зі змісту рішення Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області від 31.01.2019 № 17-63-VII "Про затвердження містобудівної документації "Плану червоних ліній міста Переяслава-Хмельницького" неможливо встановити, складовою якого виду містобудівної документації (генерального плану, плану зонування чи детального плану території) є затверджений відповідачем план червоних ліній.
Крім того, позивач наголошує, що міською радою вже затверджувався план червоних ліній під час розробки детального плану території, у зв'язку з чим рішення Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області від 31.01.2019 № 17-63-VII "Про затвердження містобудівної документації "Плану червоних ліній міста Переяслава-Хмельницького" є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
У свою чергу право на звернення до суду з даним позовом позивач обґрунтовує порушенням оскаржуваним рішенням його прав як представника територіальної громади.
Представник відповідача позов не визнав, надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що план червоних ліній був розроблений та затверджений рішенням Переяслав-Хмельницької ради Київської області "Про затвердження містобудівної документації "Генеральний план м. Переяслав-Хмельницький Київської області" від 20.10.2015 № 08-79-VI у складі генерального плану, проект якого підлягав громадському обговоренню, а відтак необхідність проведення повторних громадських слухань щодо проекту оскаржуваного рішення відсутня.
Представник відповідача також звертає увагу суду на те, що оскаржуване рішення містить усі обов'язкові складові, у тому числі інформацію щодо виду містобудівної документації, частиною якого є план червоних ліній, а саме: генерального плану.
Крім того, представник відповідача наголошує, що депутат місцевої ради законодавчо не наділений правом здійснювати представництво інтересів територіальної громади в судах.
За наведених обставин представник відповідача вважає, що Переяслав-Хмельницька міська рада Київської області діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, оскаржуване рішення прийнято відповідачем правомірно, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Позивач скористався своїм правом на подання відповіді на відзив та додаткових пояснень, в яких в обґрунтування позовних вимог навів доводи аналогічні тим, що містяться у позовній заяві, а також наголосив, що прийняття оскаржуваного рішення з порушенням вимог чинного законодавства вливає на його права та інтереси не лише як представника територіальної громади, а і як фізичної особи - суб'єкта громадськості, який є учасником процесу підготовки та прийняття органами місцевого самоврядування нормативно-правових актів.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.05.2019 відкрито провадження в адміністративній справі № 320/1890/19 та призначено дату, час та місце проведення підготовчого засідання.
Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 27.06.2019, 13.08.2019 та 19.11.2019 продовжено строк проведення підготовчого провадження та відкладено підготовчі засідання на підставі пункту 1 частини другої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.11.2019 внесено виправлення у резолютивну частину ухвали Київського окружного адміністративного суду від 19.11.2019 щодо дати, до якої продовжено строк підготовчого провадження, та дати призначення наступного підготовчого засідання.
Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 24.12.2019 та 03.01.2020 продовжено строк проведення підготовчого провадження та відкладено підготовчі засідання на підставі пункту 1 частини другої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 16.01.2020 відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про залучення до участі у справі в якості третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю "АВРОКС", продовжено строк проведення підготовчого провадження, визнано обов'язковою участь у підготовчому засіданні представника Переяславської міської ради та відкладено підготовче засідання на підставі пункту 3 частини другої статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.02.2020 продовжено строк проведення підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на підставі пункту 1 частини другої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.02.2020 закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судових засіданнях, призначених на 14.04.2020, 28.04.2020 та 29.05.2020 розгляд справи було відкладено на підставі вимог пункту 1 частини другої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (протокольні ухвали Київського окружного адміністративного суду від 14.04.2020, 28.04.2020 та 29.05.2020).
У судовому засіданні, призначеному на 03.07.2020, судом оголошено перерву на підставі частини другої статті 223 Кодексу адміністративного судочинства України.
У судове засідання, призначене на 24.07.2020, з'явились представники сторін.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, та додатково наголосив, що позивач як депутат Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області своїм правом на подання поправок, пропозицій та зауважень до проекту оскаржуваного рішення не скористався.
За наведених обставин представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
У січні 2019 року на черговій сесії Переяслав-Хмельницькою міською радою Київської області прийнято рішення "Про затвердження містобудівної документації "Плану червоних ліній міста Переяслав-Хмельницького" від 31.01.2019 № 17-63-VII, яким затверджено План червоних ліній (графічна та текстова частина) вулиць м. Переяслав-Хмельницького Київської області.
Як стверджує позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, відповідачем, в порушення вимог статті 21 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 № 3038-VI, статті 14 Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 № 2939-VI та Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 № 555, не забезпечено оприлюднення проекту прийнятого рішення та не проведено громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час затвердження плану червоних ліній.
Крім того, позивач наголошує, що Переяслав-Хмельницькою міською радою Київської області вже розроблявся план червоних ліній м. Переяслав-Хмельницького у складі детального плану території.
Позивач також звертає увагу на те, що зі змісту рішення Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області від 31.01.2019 № 17-63-VII "Про затвердження містобудівної документації "Плану червоних ліній міста Переяслава-Хмельницького" неможливо встановити, складовою якого виду містобудівної документації (генерального плану, плану зонування чи детального плану території) є затверджений відповідачем план червоних ліній.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
В силу приписів частини другої статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Відповідно до частин першої та другої статті 59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пунктом 42 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації.
У свою чергу відносини у сфері містобудівної діяльності регулюються Конституцією України, Цивільним, Господарським і Земельним кодексами України, законами України "Про регулювання містобудівної діяльності" , "Про Генеральну схему планування території України", "Про основи містобудування", "Про архітектурну діяльність", "Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду", "Про землеустрій", іншими нормативно-правовими актами.
Так, відповідно до статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 № 3038-VI (далі - Закон № 3038-VI) містобудівна документація - це затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій.
Червоні лінії це визначені в містобудівній документації щодо пунктів геодезичної мережі межі існуючих та запроектованих вулиць, доріг, майданів, які розділяють території забудови та території іншого призначення.
Відповідно до частини першої статті 16 Закону № 3038-VI планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.
Частиною першою статті 17 Закону № 3038-VI передбачено, що генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.
У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.
В силу приписів пункту 5.5.7 ДБН Б.1.1-15:2012 "Склад та зміст генерального плану населеного пункту" для великих, значних і найзначніших міст може розроблятися окремо "Схема магістральної вулично-дорожньої мережі" та "Схема міського та зовнішнього транспорту" з діаграмами машино-та пасажиропотоків між окремими районами міста.
На схемі відображають: вулично-дорожню мережу за категоріями з назвами основних магістралей та їх червоні лінії, лінії і об'єкти міського та зовнішнього транспорту, траси та споруди позавуличного громадського транспорту, розміщення депо метрополітену, трамвайних, автобусних і тролейбусних парків, території гаражів і відкритих стоянок для легкових та вантажних автомобілів.
У свою чергу детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території (частина перша статті 19 Закону № 3038-VI).
Детальний план території визначає, зокрема, червоні лінії та лінії регулювання забудови (пункт 2 частини четвертої статті 19 Закону № 3038-VI).
Пунктом 4.1 ДБН Б.1.1-14:2012 "Склад та зміст детального плану території" передбачено, що детальний план розробляється, зокрема, з метою встановлення червоних ліній та ліній регулювання забудови.
За відсутності плану червоних ліній у складі генерального плану або плану зонування території населеного пункту план червоних ліній виконується у складі детального плану території. На кресленні зображають розміщення червоних ліній відносно пунктів геодезичної мережі (з каталогом координат та кутів повороту червоних ліній) (пункт 5.1.6 ДБН Б.1.1-14:2012 "Склад та зміст детального плану території").
При цьому за змістом положень частини першої статті 21 Закону № 3038-VI (в редакції, яка діяла на час затвердження генерального плану) розроблені в установленому порядку проекти містобудівної документації на місцевому рівні: генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій підлягають громадському слуханню.
Аналогічні положення закріплені у пункті 2 Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 № 555.
Затвердження на місцевому рівні містобудівної документації, зазначеної у частині першій цієї статті, без проведення громадських слухань щодо проектів такої документації забороняється (частина друга статті 21 Закону № 3038-VI).
Цією ж статтею встановлено, що сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи зобов'язані забезпечити:
1) оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення містобудівної документації на місцевому рівні з прогнозованими правовими, економічними та екологічними наслідками;
2) оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні та доступ до цієї інформації громадськості;
3) реєстрацію, розгляд та узагальнення пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні (у разі її утворення);
4) узгодження спірних питань між громадськістю і замовниками містобудівної документації на місцевому рівні через погоджувальну комісію;
5) оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні.
Оприлюднення проектів генеральних планів, планів зонування територій, детальних планів територій здійснюється не пізніш як у місячний строк з дня їх надходження до відповідного органу місцевого самоврядування.
Оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні є підставою для подання пропозицій громадськості до відповідного органу місцевого самоврядування.
Аналізуючи наведені вище норми, суд дійшов висновку, що чинним законодавством визначено три види містобудівної документації, при затвердженні якої в обов'язковому порядку проводяться громадські слухання, а саме: генерального плану, плану зонування та детального плану території. При цьому план червоних ліній розробляється у складі генерального або детального плану території.
Згідно зі статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За поясненнями, наданими представником відповідача, відповідачем у 2016 році прийнято рішення "Про затвердження містобудівної документації "Генеральний план м. Переяслав-Хмельницький Київської області" від 20.10.2015 № 08-79-VI, яким затверджено Генеральний план м. Переяслав-Хмельницького Київської області (далі - генеральний план), у складі якого розроблено план червоних ліній.
Представника відповідача зазначає, що вказані обставини підтверджується графічними матеріалами генерального плану та розділом 2 його проектної документації.
Разом з тим судом встановлено, що надані представником відповідача графічні матеріали генерального плану не містять у своїй структурі позначень червоних ліній (а.с. 62, 63), а розділ 2 проектної документації, на який посилається представник відповідача в обґрунтування своїх заперечень, ним до матеріалів справи не приєднано.
При цьому з поданого представником відповідача витягу з проектної документації Генерального плану, плану зонування (зонінг) м. Переяслав-Хмельницького Київської області, розробленої Державним підприємством Український державний науково-дослідний інститут проектування міст "Діпромісто" імені Ю.М. Білоконя (а.с. 59-61), вбачається, що після затвердження у встановленому порядку генерального плану, додатково необхідно виконати комплексний пакет проектної документації, серед якої, і план червоних ліній.
Вказані вище обставини дають суду підстави вважати, що план червоних ліній у складі Генерального плану м. Переяслав-Хмельницького не затверджувався.
Крім того, матеріали адміністративної справи не містять жодних доказів на підтвердження обставин розроблення плану червоних ліній у складі детального плану території, як цього вимагають положення пункту 5.1.6 ДБН Б.1.1-14:2012 "Склад та зміст детального плану території", що у свою чергу свідчить про безпідставність доводів представника відповідача в цій частині.
Враховуючи викладене, з огляду на недоведення відповідачем, на якого покладається тягар доказування правомірності свого рішення в адміністративних справах, обставин розробки та затвердження плану червоних ліній у складі генерального плану території та відсутності доказів, які б давали суду підстави вважати, що такий план затверджувався у складі детального плану, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням вимог чинного містобудівного законодавства.
Водночас посилання представника позивача на недотримання відповідачем положень статті 21 Закону № 3038-VI та прийнятого на її виконання Порядку № 555 судом до уваги не приймаються, оскільки їх положення не встановлюють для міських рад обов'язку проведення громадських слухань щодо інших видів містобудівної документації, окрім як генерального, детального плану території та плану зонування.
Крім того, представником позивача не конкретизовано, у чому саме виразилось порушення Переяслав-Хмельницькою міською радою Київської області вимог статті 14 Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 № 2939-VI.
У свою чергу представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що проект оскаржуваного рішення у відповідності до вимог статті 15 Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 № 2939-VI було оприлюднено на офіційному сайті міської ради за 20 робочих днів до запланованої сесії.
Представником позивача наведені вище обставини у судовому засіданні не заперечувались.
Посилання позивача на те, що зі змісту рішення Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області від 31.01.2019 № 17-63-VII "Про затвердження містобудівної документації "Плану червоних ліній міста Переяслава-Хмельницького" неможливо встановити складовою якого виду містобудівної документації (генерального плану, плану зонування чи детального плану) є затверджений ним план червоних ліній є безпідставними, оскільки спростовуються наявною у матеріалах копією оскаржуваного рішення.
Крім того, посилання позивача на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 17.10.2019 в адміністративній справі № 1640/3147/18 та 19.02.2020 в адміністративній справі № 461/4009/15-а до уваги судом не приймаються, оскільки ухвалені за інших фактичних обставин справи.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Правовий статус депутата сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради як представника інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу та рівноправного члена місцевої ради регулюється Законом України "Про статус депутатів місцевих рад" від 11.07.2002 № 93-IV (далі - Закон № 93-IV).
Відповідно до частини другої статті 2 Закону № 93-IV депутат місцевої ради, як представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу зобов'язаний виражати і захищати інтереси відповідної територіальної громади та її частини - виборців свого виборчого округу, виконувати їх доручення в межах своїх повноважень, наданих законом, брати активну участь у здійсненні місцевого самоврядування.
Частинами першою та другою статті 3 Закону № 93-IV передбачено, що депутат місцевої ради є повноважним і рівноправним членом відповідної ради - представницького органу місцевого самоврядування.
Депутат місцевої ради відповідно до цього Закону наділяється всією повнотою прав, необхідних для забезпечення його реальної участі у діяльності ради та її органів.
Частиною першою статті 10 Закону № 93-IV (у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду з даним позовом) визначено обов'язки депутата місцевої ради, відповідно до яких у виборчому окрузі депутат місцевої ради зобов'язаний:
1) підтримувати зв'язок з виборцями, відповідною територіальною громадою, трудовими колективами і громадськими організаціями, які висунули його кандидатом у депутати місцевої ради, а також колективами інших підприємств, установ, організацій, незалежно від форми власності, органами місцевого самоврядування, місцевими органами виконавчої влади, розташованими на відповідній території;
2) не рідше одного разу на півріччя інформувати виборців про роботу місцевої ради та її органів, про виконання планів і програм економічного і соціального розвитку, інших місцевих програм, місцевого бюджету, рішень ради і доручень виборців;
3) брати участь у громадських слуханнях з питань, що стосуються його виборчого округу, в організації виконання рішень ради та її органів, доручень виборців, у масових заходах, що проводяться органами місцевого самоврядування на території громади або виборчого округу;
4) вивчати громадську думку; вивчати потреби територіальної громади, інформувати про них раду та її органи, брати безпосередню участь у їх вирішенні;
5) визначити і оприлюднити дні, години та місце прийому виборців, інших громадян; вести регулярний, не рідше одного разу на місяць, прийом виборців, розглядати пропозиції, звернення, заяви і скарги членів територіальної громади, вживати заходів щодо забезпечення їх оперативного вирішення.
Згідно зі статтею 11 Закону № 93-IV у виборчому окрузі депутат місцевої ради має право:
1) офіційно представляти виборців свого виборчого округу та інтереси територіальної громади в місцевих органах виконавчої влади, відповідних органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах і організаціях незалежно від форми власності з питань, що належать до відання органів місцевого самоврядування відповідного рівня;
2) брати участь з правом дорадчого голосу у засіданнях інших місцевих рад та їх органів, загальних зборах громадян за місцем проживання, засіданнях органів самоорганізації населення, що проводяться в межах території його виборчого округу;
3) порушувати перед органами і організаціями, передбаченими пунктом 1 частини першої цієї статті, та їх посадовими особами, а також керівниками правоохоронних та контролюючих органів питання, що зачіпають інтереси виборців, та вимагати їх вирішення;
4) доступу до засобів масової інформації комунальної форми власності з метою оприлюднення результатів власної депутатської діяльності та інформування про роботу ради в порядку, встановленому відповідною радою;
5) вносити на розгляд органів і організацій, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, та їх посадових осіб пропозиції з питань, пов'язаних з його депутатськими повноваженнями у виборчому окрузі відповідно до закону, брати участь у їх розгляді.
При здійсненні депутатських повноважень депутат місцевої ради має також право:
1) на депутатське звернення, депутатський запит, депутатське запитання;
2) на невідкладний прийом;
3) вимагати усунення порушень законності і встановлення правового порядку.
Депутат місцевої ради є відповідальним перед виборцями свого виборчого округу і їм підзвітним. У своїй роботі у виборчому окрузі взаємодіє з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, органами самоорганізації населення, трудовими колективами, об'єднаннями громадян.
Частинами першою та другою статті 15 Закону № 93-IV встановлено, що депутат має право вимагати усунення порушення законності, тобто у разі виявлення порушення прав та законних інтересів громадян або інших порушень законності має право вимагати припинення порушень, а в необхідних випадках звернутися до відповідних місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, а також до правоохоронних і контролюючих органів та їх керівників з вимогою вжити заходів щодо припинення порушень законності.
У разі виявлення порушення законності депутат місцевої ради має право на депутатське звернення до керівників відповідних правоохоронних чи контролюючих органів.
Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, об'єднання громадян, керівники підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, до яких звернувся депутат місцевої ради, зобов'язані негайно вжити заходів до усунення порушення, а в разі необхідності - до притягнення винних до відповідальності з наступним інформуванням про це депутата місцевої ради (частина третя статті 15 Закону № 93-IV).
Отже, чинним законодавством депутатам місцевих рад надано вичерпний перелік повноважень (прав та обов'язків), в рамках яких здійснюється їх діяльність.
Так, Законом № 93-IV регламентовано право депутата місцевої ради порушувати питання про перевірку діяльності виконавчих органів ради, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, брати участь у здійсненні контролю за виконанням рішень ради.
Крім того, депутати місцевих рад можуть впливати на рішення, що приймаються цією радою, зокрема, у спосіб голосування з усіх питань, які розглядаються на сесіях ради, а також шляхом подання пропозицій і зауважень на сесіях ради у передбаченому статтею 49 Закону № 280/97-ВР порядком.
Водночас правом на здійснення представництва інтересів територіальної громади в судах депутат законодавчо не наділений.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20.03.2019 в адміністративній справі № 817/2297/14.
Судом встановлено, що позивач є депутатом Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області VІІ скликання (копія посвідчення № 1, виданого Переяслав-Хмельницькою міською радою Київської області 17.11.2015) (а.с. 112).
З матеріалів адміністративної справи вбачається, що ОСОБА_1 , реалізуючи надані статтею 49 Закону № 280/97-ВР повноваження як депутата місцевої ради, утримався від голосування під час прийняття оскаржуваного рішення, жодних пропозицій та/або зауважень щодо проекту оскаржуваного рішення не подав (результати поіменного голосування Переяслав-Хмельницької міської ради від 31.01.2019 "Про затвердження містобудівної документації "Плану червоних ліній міста Переяслав-Хмельницького").
При цьому у судовому засіданні обґрунтовуючи наявність у позивача права на звернення до суду з даним позовом його представник додатково наголосив, що прийняття оскаржуваного рішення з порушенням вимог чинного законодавства вливає на права та інтереси позивача не лише як представника територіальної громади, а і як фізичної особи - суб'єкта громадськості, який є учасником процесу підготовки та прийняття органами місцевого самоврядування нормативно-правових актів.
З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.
В силу приписів статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Конституційний суд України у своєму рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Аналіз наведених вище правових норм дозволяє дійти висновку про те, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність реального порушення суб'єктом владних повноважень індивідуальних прав, свобод чи інтересів особи, по відношенню до якої прийнято рішення чи вчинено протиправні дії або бездіяльність, на момент її звернення до суду.
При цьому обраний позивачем спосіб захисту має бути спрямований на відновлення порушених прав і захист законних інтересів, а у випадку задоволення судом його позовних вимог, прийняте судом рішення повинно мати наслідком відновлення тих прав, за захистом яких позивач і звернувся до суду.
З цією метою суд з'ясовує характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Аналогічна правова позиція висловлена судом касаційної інстанції, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.11.2018 в адміністративній справі № 826/3500/17, 22.11.2018 в адміністративній справі № 826/14323/16, 12.04.2018 в адміністративній справи № 826/8803/15, а також Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.10.2018 в адміністративній справі № 9901/415/18.
Суд звертає увагу на те, що рішення Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області від 31.01.2019 № 17-63-VII "Про затвердження містобудівної документації "Плану червоних ліній міста Переяслава-Хмельницького" є нормативно-правовим актом у сфері містобудування та реалізує компетенцію його видавця - Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області, уповноваженої управляти поведінкою інших суб'єктів, породжуючи при цьому права та обов'язки для невизначеного кола осіб.
Водночас як у позовній заяві, так і у судовому засіданні жодних пояснень, яким чином оскаржуване рішення вплинуло на права або обов'язки ОСОБА_1 як громадянина в їх індивідуальному вираженні, представником позивача не наведено, достатніх та належних доказів існування реального негативного впливу на конкретні права та інтереси позивача не подано.
Враховуючи викладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а доказів понесення ним витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, суду не надано, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.
Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 143, 194, 205, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано в установлені строки.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його складання.
Суддя Харченко С.В.
Рішення складено у повному обсязі 6 серпня 2020 року.