ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"31" березня 2021 р. справа № 300/1256/20
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Матуляка Я.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії за вислугу років; скасування рішення від 26.05.2020 № 131 про відмову в перерахунку пенсії за вислугу років, із заробітку згідно довідки прокуратури Луганської області від 13.05.2020 року № 18-368 вих-20 та зобов'язання провести перерахунок та виплату пенсії за вислугу років у зв'язку із звільненням з органів прокуратури та підвищенням заробітної плати відповідно до вимог частини 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII в первинній редакції, виходячи із розміру 90 відсотків від суми місячної заробітної плати згідно довідки прокуратури Луганської області від 13.05.2020 року № 18-368 вих-20, без обмеження її максимального розміру з подальшою виплатою пенсії у розмірі, встановленому після її перерахунку, до виникнення обставин, з яким закон пов'язує виникнення, зміну чи припинення спірних правовідносин та виплатити з 13.12.2019 року різницю між фактично отриманою та перерахованою пенсією.
Разом із позовною заявою ОСОБА_1 подано суду клопотання про витребування доказів (а.с.28-29).
Позовні вимоги мотивовані тим, що у зв'язку із підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури та з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-р(ІІ)/2019 від 13.12.2019 року у справі № 3-209/2018 (2413/18, 2807/19), яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення частини 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року № 1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначається Кабінетом Міністрів України, та встановлено, що частина 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції та відновлено порядок перерахунку призначених працівникам прокуратури пенсій, у позивача при звільненні з органів прокуратури виникло право на перерахунок та виплату раніше призначеної згідно статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року № 1789-ХII пенсії за вислугу років в розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати, зазначеної в довідці прокуратури Луганської області від 13.05.2020 року № 18-368 вих-20, без обмеження її максимального розміру, однак відповідач протиправно відмовив у здійсненні такого перерахунку на підставі оскаржуваного рішення від 26.05.2020 № 131.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.06.2020 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.31-32).
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву за № 0900-0804-8/11176 від 25.06.2020 року, який надійшов на адресу суду 02.07.2020 року. Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві, який міститься в матеріалах справи (а.с.37-48). Просив суд в задоволенні позову відмовити, з урахуванням тієї обставини, що після ухвалення рішення Конституційним Судом України № 7-р(ІІ)/2019 від 13.12.2019 року перерахунок пенсії проводиться у разі зміни розмірів посадових окладів прокуратури після 13.12.2019. Так, постановою Кабінету Міністрів України "Про умови оплати праці прокурорів" від 11.12.2019 року за № 1155, яка набрала чинності з 16.01.2020 року, затверджено схеми посадових окладів прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласних, окружних прокуратур та прирівняних до них прокуратур. При цьому пунктом 7 вищевказаної постанови від 11.12.2019 року за № 1155 встановлено, що зміна розмірів посадових окладів для працівників прокуратури, передбачених цією постановою, не є підставою для перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про прокуратуру". Таким чином, після ухвалення Конституційним Судом України рішення № 7-р(ІІ)/2019 від 13.12.2019 року не здійснювалось підняття заробітної плати працівників прокуратури, яке б давало підстави для проведення перерахунку пенсії. Також представник відповідача звертає увагу суду на те, що складові грошового забезпечення позивача, зазначені у довідці про заробітну плату від 13.05.2020 року № 18-368 вих-20 відповідають розміру оплати праці працівників прокуратури, установленому постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №657 "Про внесення змін до деяких постанови Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури", яка не є належним нормативно-правовим актом для визначення заробітної плати працівників прокуратури, а відтак не є підставою для перерахунку пенсії з 13.12.2019 року, оскільки на дату звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії чинною була постанова Кабінету Міністрів України "Про умови оплати праці прокурорів" від 11.12.2019 року за № 1155. Окрім наведеного, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області вказує на правомірність оскаржуваного рішення та виплати пенсії у раніше встановленому розмірі (19568,16 грн.), оскільки внаслідок перерахунку на умовах статті 86 Закону України "Про прокуратуру" у розмірі 60% від суми місячної заробітної плати та пункту 13-2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", згідно якого, максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, розмір пенсії позивача зменшився б (16380,00 грн.).
На виконання вимог ухвали суду від 12.06.2020 року, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області до відзиву на позов долучено матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 (а.с.52-100).
02.07.2020 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області подано до суду клопотання про зупинення провадження в справі № 300/1256/20 до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі № 560/2120/20 (Пз/9901/9/20) (а.с.49-51).
Згідно ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.07.2020 року зупинено провадження в адміністративній справі № 300/1256/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання до вчинення дій до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі № 560/2120/20 (провадження № Пз/9901/9/20) (а.с.103-105).
10.07.2020 року ОСОБА_1 подав суду відповідь на відзив (а.с.109-112), згідно якої позивачем викладено пояснення, міркування та аргументи щодо наведених у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення, проте суд зазначає, що у відповідності до частин 3 статті 263 КАС України, у справах, визначених частиною 1 цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив, а тому в суду відсутні правові підстави надавати оцінку даному документу в рамках розгляду даної адміністративної справи.
17.02.2021 року на адресу суду від позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі № 300/1256/20 (а.с.114-115).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від11.03.2021 року поновлено провадження в адміністративній справі № 300/1256/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання до вчинення дій (а.с.118-119).
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, встановив наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та з 15.03.2010 року отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року № 1789-ХII в розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати (а.с.52-72).
Постановою Косівського районного суду Івано-Франківської області від 16.09.2016 року у справі № 347/1436/16, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2016 року (зворотній бік а.с.86-а.с.88), позов ОСОБА_1 до Косівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про зобов'язання здійснити перерахунок призначеної пенсії у зв'язку із підвищенням заробітної плати - задоволено. Визнано дії Косівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії за вислугу років у зв'язку із підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури, - неправомірними. Зобов'язано Косівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області провести перерахунок та виплачувати пенсію за вислугу років ОСОБА_1 у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідно до Постанови КМУ № 1013 від 09.12.2015 року та ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ, виходячи із розміру 90 відсотків від суми місячної заробітної плати згідно довідки прокуратури Івано-Франківської області № 18-161 вих-16 від 10.03.2016 року без обмеження граничного розміру пенсії. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати в розмірі 551,20 грн. оплаченого судового збору (зворотній бік а.с.84-а.с.86).
На виконання вказаного судового рішення, пенсійним органом здійснено перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження граничного розміру, виходячи із розміру 90 відсотків від суми місячної заробітної плати згідно довідки прокуратури Івано-Франківської області № 18-161 вих-16 від 10.03.2016 року, розмір якої склав 19568,16 грн., що підтверджується матеріалами пенсійної справи (а.с.81-93).
Згідно відомостей, що містяться в трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 01.09.1985 року (запис № 29), 30.04.2020 року позивача, відповідно до наказу Офісу Генерального прокурора від 29.04.2020 року за № 109к, звільнено з посади заступника прокурора Луганської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру" (а.с.27).
13.05.2020 року прокуратурою Луганської області видано ОСОБА_1 довідку за № 18-368 вих-20 про складові заробітної плати/грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років) (а.с.10), до якої додано довідку про складові заробітної плати/грошове забезпечення (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед призначенням/перерахунком пенсії) із зазначенням періоду, а також розміру складових заробітної плати, зокрема: надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи, надбавки за класний чин, надбавки до посадового окладу за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, матеріальної допомоги, надбавки та премії, які входять у відпускні, лікарняні та службові відрядження, премія; коефіцієнта підвищення; та виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати (а.с.11-12).
Як слідує з матеріалів пенсійної справи, позивач 22.05.2020 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявами про перерахунок раніше призначеної пенсії, визначивши підстави для такого перерахунку "звільнення" і "зміна надбавки" та долучивши, серед іншого, видані прокуратурою Луганської області довідки від 13.05.2020 року за № 18-368 вих-20 про складові заробітної плати/грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років) та про складові заробітної плати/грошове забезпечення (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед призначенням/перерахунком пенсії) (зворотній бік а.с.93-а.с.100).
За результатами розгляду вказаної заяви та доданих до неї документів, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області прийнято рішення про відмову в проведенні перерахунку пенсії відповідно до Закону України "Про прокуратуру" від 26.05.2020 року № 1 (а.с.13-14, 97).
Вказане рішення мотивоване тим, що заявник одержує пенсію за вислугу років згідно Закону України "Про прокуратуру" в розмірі 19568,16 грн. Розмір пенсії обчислено в розмірі 90% заробітної плати згідно довідки, виданої прокуратурою Івано-Франківської області від 10.03.2016 року № 18-161 вих-16 без обмеження граничного розміру пенсії (відповідно до постанови Косівського районного суду Івано-Франківської області від 16.09.2016 року у справі № 347/1436/16 та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2016 року). Відтак, враховуючи вимоги чинного законодавства, на які здійснює посилання відповідач в оскаржуваному рішенні (стаття 86 Закону України "Про прокуратуру" згідно якої пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність; Закон України "Про Державний Бюджет України на 2020 рік" у відповідності до якого прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність складає: з січня 2020 року - 1638 грн., з 1 липня - 1712 грн., з 1 грудня - 1769 грн.) після проведення перерахунку пенсії згідно представлених ОСОБА_1 документів, розмір пенсії за вислугу років згідно Закону України "Про прокуратуру" не може перевищувати на даний час 16380 грн. (а.с.13-14, 97).
Позивач, вважаючи відмову відповідача протиправною та такою, що порушує його право на належне пенсійне забезпечення, звернувся до суду з метою захисту своїх прав.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
В рішенні Верховного Суду від 14.09.2020 року у зразковій справі № 560/2120/20 (провадження № Пз/9901/9/20) про перерахунок пенсій прокурорів відповідно до рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 року № 7-р(II)/2019, залишеного без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.01.2021 року, зазначено, що ознаками цієї типової справи є: а) позивач - особа, яка отримує пенсію, призначену відповідно до Закону №1789-ХІІ або Закону № 1697-VII; б) відповідач-територіальні органи Пенсійного фонду України; в) предмет спору - вимога зобов'язати відповідача перерахувати пенсію відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ або статті 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII; г) звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України за перерахунком пенсії після 13.12.2019. Висновки Верховного Суду в цій зразковій справі належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовами до територіальних органів Пенсійного фонду України з вимогами перерахувати пенсію відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ або статті 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII після ухвалення Конституційним Судом України рішення від 13.12.2019 року № 7-р(II)/2019.
Оскільки правовідносини зразкової та цієї справи регулюються одними й тими ж нормами права, та мають подібний предмет, дана справа є типовою по відношенню до зразкової справи, в силу приписів частини п'ятої статті 242, частини третьої статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України, при розгляді даної справи суд враховує правові висновки Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду, викладені у рішеннях за результатами розгляду зразкової справи.
З огляду на вказане, суд застосував такі норми права до спірних правовідносин, виходячи з висновків Верховного Суду, викладених у рішенні Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14.09.2020 року та постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.01.2021 року, що ухвалені в зразковій справі № 560/2120/20.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
На час призначення ОСОБА_1 пенсії особливості пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих прокуратури визначалися статтею 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ (далі - Закон № 1789-ХІІ).
Відповідно до частини 1 статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ (в редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії за вислугу років) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Згідно із частиною 12 статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.
Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи (частина 17 статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ).
До статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ вносилися зміни Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 року № 3668-VI (далі - Закон № 3668-VI), унаслідок яких наведена вище частина сімнадцята статті 50-1 Закону 1789-ХІІ з 1 жовтня 2011 року стала вісімнадцятою, - тобто відбулась зміна порядкового номеру частини статті, що регламентувала порядок та підстави перерахунку пенсії, проте її текст залишився незмінним.
14 жовтня 2014 року ухвалено Закон України "Про прокуратуру" № 1697-VІІ (далі - Закон № 1697-VІІ).
У первинній редакції частина 20 статті 86 Закону № 1697-VII мала такий текст: "Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".
Отже, первинна редакція частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VІІ та частина сімнадцята (з 1 жовтня 2011 року - вісімнадцята) статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ містили аналогічні за змістом положення щодо підстав та порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених працівникам прокуратури.
Розділ XII "Прикінцеві положення" Закону № 1697-VII щодо набрання ним чинності (в розрізі конкретних статей закону) неодноразово змінювався, переважна більшість статей (у тому числі й стаття 86) цього Закону набрали чинності з 15 липня 2015 року. Водночас з 15 липня 2015 року втратив чинність Закон України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ (крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п'ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів).
1 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 76-VIII), яким, зокрема, частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ (діяла до 15 липня 2015 року) та частину двадцяту статті 86 Закону № 1697-VІІ (набрала чинності 15 липня 2015 року) викладено у новій редакції, відповідно до якої умови на порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, починаючи з 1 січня 2015 року в Україні жоден закон не визначав ані умов (підстав), ані порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених на підставі Закону України "Про прокуратуру".
Законодавець повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури після 1 січня 2015 року делегував Кабінету Міністрів України. Останній впродовж 2015-2019 років не визначив умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури.
13.12.2019 року Другий сенат Конституційного Суду України ухвалив Рішення № 7-р(II)/2019 у справі № 3-209/2018 (2413/18, 2807/19) за конституційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, яким:
- визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України;
- положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Згідно частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Вказані положення Основного Закону кореспондують з приписами статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13.07.2017 року № 2136-VIII.
Частиною 1 статті 97 Закону України "Про Конституційний Суд України" передбачено, що Суд у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання.
Конституційний Суд України установив такий порядок виконання Рішення № 7-р(II)/2019:
- частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;
- частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції:
"20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".
Таким чином, з 13.12.2019 року, тобто з дати ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 13.12.2019 року № 7-р(ІІ)/2019, Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року № 1697-VII не містить вимоги про необхідність визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінетом Міністрів України.
Натомість, пенсія працюючим пенсіонерам перераховується при звільненні з роботи.
При цьому, підставою для проведення перерахунку пенсій з 13.12.2019 року є, зокрема, підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок; збільшенням розміру складових заробітної плати працюючого пенсіонера (індивідуальні зміни).
Суд враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 657 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури", яка набрала чинності 06 вересня 2017 року (надалі - Постанова № 657) затверджено у новій редакції схеми посадових окладів працівників органів прокуратури, що призвело до підвищення заробітної плати прокурорських працівників.
Відтак, на основі поданих документів на підтвердження умов, що зумовлюють перерахунок пенсії, у позивача виникли підстави для проведення перерахунку пенсії за вислугу років при звільненні з роботи підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам.
Суд не погоджується з доводами пенсійного органу про те, що Постанова № 657 не є належним нормативно-правовим актом для визначення заробітної плати працівників прокуратури, систему якої оновлено з 25 вересня 2019 року, а відтак не є підставою для перерахунку пенсії з 13 грудня 2019 року.
Так, у відзиві на позовну заяву відповідач, серед іншого, посилається на положення постанови Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1155 "Про умови оплати праці прокурорів", за змістом пункту 7 якої зміна розмірів посадових окладів для працівників прокуратури, передбачених цією постановою, не є підставою для перерахунку пенсій, що призначені згідно із Законом України "Про прокуратуру".
Також представник Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області додатково зазначає, що позивач набуде права на перерахунок пенсії виключно у разі прийняття після 13.12.2019 року відповідного рішення про підвищення заробітку діючих прокурорів.
Доводи відповідача про те, що після набрання чинності Рішенням Конституційного Суду України № 7-р(ІІ)/2019, тобто після 13 грудня 2019 року, нормативно-правового акта про підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури не ухвалено, а тому немає підстав для перерахунку пенсії, є помилковими та не доводять правомірності його дій, оскільки чинна з 13 грудня 2019 року норма частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII визначає умовою перерахунку пенсії за вислугу років підвищення заробітної плати прокурорським працівникам.
Протягом усього періоду дії норми статті 86 Закону № 1697-VІІ, яка визначала, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, позивач мав право на перерахунок пенсії, проте був позбавлений можливості таке право реалізувати з огляду на бездіяльність Кабінету Міністрів України.
Верховний Суд в постанові від 24 квітня 2019 року (справа № 826/8546/18) звернув увагу, що Кабінет Міністрів України протягом тривалого часу ухиляється від прийняття рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, необхідність прийняття яких Законом № 1697-VІІ покладено саме на уряд.
Суди у зазначеній справі визнали протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо неприйняття порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, як це передбачено частиною двадцятою статті 86 Закону № 1697-VІІ, та зобов'язали Кабінет Міністрів України протягом 30 днів з дня набрання рішенням законної сили вжити заходів та ухвалити рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури. Проте рішення суду Кабінетом Міністрів України виконано не було.
Відсутність затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури зумовило неможливість проведення органами ПФУ перерахунку зазначених пенсій, у тому числі й пенсії позивача.
Реалізація його права була забезпечена саме Рішенням Конституційного Суду України № 7-р(ІІ)/2019.
Тому твердження відповідача про те, що для реалізації пенсіонерам права на перерахунок пенсії, визначеного статтею 86 Закону № 1697-VІІ (у редакції, чинній з 13 грудня 2019 року), обов'язковою умовою є прийняття урядом нової постанови про підвищення заробітної плати працівникам прокуратури, є хибним з огляду на те, що на момент прийняття Конституційним Судом України зазначеного Рішення вже існувала суттєва різниця в оплаті праці чинних працівників прокуратури та розмірі заробітних плат, з яких розраховані пенсії прокурорських пенсіонерів. Така нерівність має усуватись ПФУ шляхом беззастережного (відносно дати ухвалення рішення про збільшення заробітку діючих працівників прокуратури) задоволення заяв пенсіонерів про перерахунок пенсії, поданих після 13 грудня 2019 року.
Крім того суд зазначає, що оскаржуване рішення пенсійного органу не містить обґрунтування відмови в перерахунку пенсії з цієї підстави.
Суд звертає увагу, що Постанова № 657 є чинною, а тому немає підстав для її незастосування. Верховний Суд та Велика Палата Верховного Суду у рішеннях за результатами розгляду зразкової справи № 560/2120/20 зазначили, що таке рішення уряду є рішенням про "підвищення заробітної плати працівників прокуратури".
Таким чином, ОСОБА_1 , при звільненні з роботи, має право на перерахунок пенсії відповідно до статті 86 Закону № 1697-VII на підставі довідки прокуратури Луганської області від 13.05.2020 року за № 18-368 вих-20 про складові заробітної плати/грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років) та довідки про складові заробітної плати/грошове забезпечення (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед призначенням/перерахунком пенсії).
Щодо дати, з якої Пенсійний орган зобов'язаний здійснити перерахунок пенсії позивача, то відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом в рішенні від 14.09.2020 року у зразковій справі № 560/2120/20 перерахунок пенсії проводиться за заявою особи, до якої додаються необхідні документи на підтвердження умов, що зумовлюють перерахунок пенсії; відповідно до частини 20 статті 86 Закону № 1697-VII перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.
Частина 20 статті 86 Закону № 1697-VII, як вже зазначено вище, набрала чинності з 13 грудня 2019 року, а відтак Верховний Суд дійшов висновку, що ефективним способом відновлення порушених прав є зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача з 13.12.2019 року. Поширення дванадцятимісячного періоду або будь-якого іншого періоду в цьому випадку є неможливим.
Отже, з 13 грудня 2019 року особи, яким пенсії призначені відповідно до Закону № 1789-ХІІ або Закону № 1697-VII, в тому числі позивач, мають право на перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівників прокуратури (зокрема, на підставі Постанови № 657); такі пенсії перераховуються з 13 грудня 2019 року.
З урахуванням вказаного правового висновку Верховного Суду у зразковій справі, здійснити перерахунок пенсії позивача у даній справі слід з 13.12.2019 року.
Стосовно позовних вимог в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести перерахунок та виплату пенсії виходячи із розміру 90 відсотків від суми місячної заробітної плати без обмеження її максимальним розміром, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що в оскаржуваному рішенні від 26.05.2020 року № 1 про відмову ОСОБА_1 в проведенні перерахунку пенсії відповідно до Закону України "Про прокуратуру" Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області застосовано підхід щодо перерахунку пенсії згідно статті 86 Закону № 1697-VII, виходячи з розміру 60 відсотків від суми місячної заробітної плати та обмеження пенсії максимальним розміром, який не повинен перевищувати десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, та на даний час становить 16380,00 грн.
Тобто, максимальний відсоток розрахунку пенсії за вислугу років, відповідачем обчислений відповідно до частини 2 статті 86 Закону № 1697-VII, згідно якої він не повинен перевищувати 60% від суми місячної (чинної) заробітної плати працівників прокуратури та з урахуванням частини 15 статі 86 Закону 1697-VII щодо визначення максимального розміру пенсії.
Так, на час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії від 22.05.2020 року частина 2 статті 86 Закону № 1697-VII визначає, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Однак, суд зазначає, що вказана норма введена Законом № 1697-VII, який набрав чинності 15.07.2015 року, тобто після призначення пенсії позивачу. На момент призначення пенсії позивачу (15.03.2010 року) максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до частини 1 статті 50-1 Закону № 1789-XII, не повинен був перевищувати 90 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати працівників прокуратури, і саме з урахуванням даного максимального розміру, ОСОБА_1 призначена пенсія за вислугу років.
Тобто, внаслідок внесення змін до статті 50-1 Закону № 1789-XII, а також набрання чинності Законом № 1697-VII рівень фінансового забезпечення пенсіонерів, яким призначена пенсія відповідно до Закону № 1789-XII, в частині визначення максимального відсотку розрахунку пенсії за вислугу років, погіршився.
Разом з цим суд звертає увагу, що стаття 86 Закону № 1697-VII врегульовує порядок призначення пенсій, а не її перерахунок. Призначення та перерахунок пенсії не є тотожними, є різними за змістом та механізмом їх проведення.
Крім того, слід зазначити, що застосований відповідачем підхід до перерахунку пенсії позивачу, суперечить такому обов'язковому елементу верховенства права, як юридична визначеність, оскільки Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, при здійсненні обрахунку пенсії змінено базові гарантії позивача у вигляді максимального розміру пенсії, обчисленого відповідно до частини 2 статті 86 Закону № 1697-VII, шляхом зменшення процентної ставки з 90 % до 60 % відповідних сум заробітної плати.
Таким чином, при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір місячної заробітної плати, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
На незмінність відсоткового розміру вже призначених пенсій вказав Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в рішенні у зразковій справі № 240/5401/18 від 04.02.2019 року.
У постанові від 06.10.2015 року у справі № 127/11720/14-а Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України зазначила, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а тому дійшла правового висновку, що внесені Законом № 3668-VІ зміни до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 10 грудня 2013 року в справі № 21-348а/13.
Окрім того суд зазначає, що норми Законів України від 08.07.2011 року № 3668 "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", від 02.03.2015 року № 213-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", від 24.12.2015 року № 911-19 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", якими обмежено максимальний розмір пенсії, не можуть застосовуватися до позивача внаслідок положень частини другої розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 року № 3668-VІ, пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України від 24.12.2015 року № 911-19 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" відповідно до яких обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цими Законами.
В постанові від 03.10.2018 року у справі № 127/4267/17 (адміністративне провадження № К/9901/22177/18) Верховний Суд підкреслив, що пунктом 2 Прикінцевих положень Закону № 911-VIII передбачено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується лише до пенсій, які призначаються починаючи з 01.01.2016 року.
Таку ж правову позицію 12.11.2019 року сформулював Верховний Суд у справі № 360/1428/17 (адміністративне провадження № К/9901/17860/18), вказавши, що на осіб, яким пенсію було призначено до 01.01.2016 року, обмеження щодо її максимального розміру не поширюється.
Отже, всі зміни до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ та статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року № 1697-VII, які були внесені (прийняті) після призначення позивачу пенсії у березні 2010 року, зокрема, щодо зменшення пенсії у відсотках, обмеження граничного розміру пенсії, умов та порядку перерахунку пенсії тощо не можуть бути застосовані при перерахунку пенсії.
У контексті викладеного, суд зазначає, що застосування нових положень до правовідносин, які виникли до набрання ними чинності, суперечить вимогам частини 1 статті 58 Конституції України, якою передбачено, що закони та нормативні акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність.
Верховний Суд у постанові від 29.04.2020 року у справі № 490/5366/16-а вказав, що оскільки перерахунок пенсії пов'язаний з переглядом розміру вже призначеної пенсії, при визначенні розміру не може поширюватися законодавство, яке прийняте після призначення вказаної пенсії, крім випадків покращення становища позивача.
Відтак, враховуючи соціальну спрямованість держави, базові гарантії позивача при призначенні пенсії не можуть бути звужені в подальшому при здійсненні перерахунку пенсії, що обґрунтовується положеннями статті 22 Конституції України відповідно до якої, закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані та при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсязі існуючих прав і свобод.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
Відповідно до частин 1 і 2 статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною 5 статті 19 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року за № 3477-IV, суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Пенсія як гарантована щомісячна грошова виплата та вид соціального забезпечення є джерелом існування, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Таке твердження випливає з норм законодавства. Зокрема, згідно статті 1 Закону України № 2235-III "Про громадянство України" заробітна плата і пенсія включені до переліку законних джерел існування.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Право на виплати зі сфери соціального забезпечення вперше було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у рішенні від 16.12.1974 року у справі "Міллер проти Австрії" (заява № 5849/72), де Суд встановив принцип, згідно з яким обов'язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні "Гайгузус проти Австрії" (заява № 17371/90) від 16.09.1996 року, в якому зазначено, що якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у рішенні від 08.11.2005 року по справі "Кечко проти України" (заява № 63134/00) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Суханов та Ільченко проти України" (заяви № 68385/10 та № 71378/10) від 26 червня 2014 року Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (заява № 25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності.
Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі "Стреч проти Сполучного Королівства" (заява № 44277/98).
У рішенні в справі "Філозофенко проти України" (№ 72954/11) від 9 січня 2020 року Європейським судом з прав людини констатовано порушення статті 1 до Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на мирне володіння майном) у зв'язку з відмовою органів державної влади виплатити заявниці підвищену пенсію, визначену законом.
Зважаючи на вищенаведене, позиція суду, серед іншого, полягає в тому, що право позивача на перерахунок пенсії, є "законними сподіваннями" на отримання пенсії в належно обчисленому розмірі, та підпадає під дію статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Як наслідок, суд зазначає, що відмова у проведенні перерахунку пенсії позивача на підставі та у порядку, визначеному законом, чинним на момент призначення пенсії позивачу, є втручанням у майнові права позивача у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність рішення відповідача щодо відмови позивачу у перерахунку пенсії за вислугою років в зв'язку з звільненням з роботи в розмірі 90% від місячного заробітку, визначеного в довідці прокуратури Луганської області від 13.05.2020 року за № 18-368 вих-20 про складові заробітної плати/грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років) та довідці про складові заробітної плати/грошове забезпечення (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед призначенням/перерахунком пенсії), без обмеження її максимального розміру.
При обранні способу захисту порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.
Частина 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як наслідок, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області підлягає стягненню сплачений судовий збір розмірі 840,80 грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання до вчинення дій - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) щодо відмови ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) у проведенні перерахунку та виплати пенсії за вислугу років у зв'язку із звільненням з роботи в розмірі 90% від суми місячної заробітної плати, зазначеної в довідці прокуратури Луганської області від 13.05.2020 року за № 18-368 вих-20 про складові заробітної плати/грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років) та довідці про складові заробітної плати/грошове забезпечення (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед призначенням/перерахунком пенсії), без обмеження її максимального розміру.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) про відмову ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) в проведенні перерахунку пенсії відповідно до Закону України "Про прокуратуру" від 26.05.2020 року № 1.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) здійснити з 13.12.2019 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) пенсії за вислугу років, в розмірі 90% від суми місячного заробітку, визначеного в довідці прокуратури Луганської області від 13.05.2020 року за № 18-368 вих-20 про складові заробітної плати/грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років) та довідці про складові заробітної плати/грошове забезпечення (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед призначенням/перерахунком пенсії), без обмеження її максимального розміру, відповідно до статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року № 1697-VII, з урахуванням проведених виплат.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Матуляк Я.П.