30 березня 2021 рокуСправа № 280/528/20
м. Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Артоуз О.О., розглянувши у порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «МП ПМК» про встановлення судового контролю за виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МП ПМК» (69068, м. Запоріжжя, вул. Офіцерська, 32, оф. 34, код ЄДРПОУ 37494275) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 43143945), Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 43005393) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 18.03.2020 у справі № 280/528/20 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МП ПМК» до Головного управління ДПС у Запорізькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, - задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано Рішення Комісії Головного управління ДПС у Запорізькій області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №1396079/37494275 від 23.12.2019 про відмову в реєстрації податкової накладної №1 від 27.11.2019; зобов'язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю «МП ПМК» №1 від 27.11.2019, датою подання на реєстрацію, а саме 13.12.2019; визнано протиправним та скасовано Рішення Комісії Головного управління ДПС у Запорізькій області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №13960669/37494275 від 23.12.2019 про відмову в реєстрації податкової накладної №2 від 27.11.2019; зобов'язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю «МП ПМК» №2 від 27.11.2019, датою подання на реєстрацію, а саме 13.12.2019; стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МП ПМК» судовий збір у розмірі 4204 (чотири тисячі двісті чотири) гривні 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області.
06.10.2020 позивачу видано виконавчі листи.
23.03.2021 до суду надійшла заява ТОВ «МП ПМК» про встановлення судового контролю за виконання судового рішення від 18.03.2020 по справі №280/528/20, відповідно до якого заявник просить суд: встановити контроль шляхом зобов'язання Державної податкової служби України подати звіт про виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18.03.2020 у справі №280/528/20 протягом 10 (десяти) днів з дня набрання ухвалою суду законної сили; за наслідками розгляду звіту ДПС України про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту накласти на керівника ДПС України відповідального за виконання рішень штраф у сумі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, передбачивши стягнення половини суми штрафу на користь позивача.
Ухвалою суду від 24 березня 2021 року призначено заяву до судового розгляду на 30.03.2021.
30.01.2021 представником позивача подано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Представник відповідача залишив вирішення клопотання на розсуд суду. Крім того надав лист від 12.03.2021 за вих. №2154/99-00-20-02-02-08 щодо вжиття заходів, направлених на виконання судового рішення від 18.03.2020 у справі №280/528/20.
Розглянувши заяву, дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно із частинами першою та другою статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб'єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд.
З аналізу зазначених норм законодавства слідує, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.
Правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
З аналізу норм частини другої статті 14, статей 370, 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) вбачається, що встановлення судового контролю шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, є правом суду, а не його обов'язком; завершальною стадією судового провадження і примусовим виконанням судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»); у разі невиконання судових рішень у добровільному порядку цим Законом урегульований порядок дій та заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень.
Так, Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі “Скордіно проти Італії” (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі “Сіка проти Словаччини” (Sika v. Slovaki), №2132/02, пп. 24-27, від 13.06.2006, пп. 18 рішення “Ліпісвіцька проти України” №11944/05 від 12.05.2011).
Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах “Бурдов проти Росії” від 07.05.2002, “Ромашов проти України” від 27.07.2004, “Шаренок проти України” від 22.02.2004 тощо зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов'язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід'ємною частиною судового процесу.
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі “Сокур проти України” (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26.04.2005, та у справі “Крищук проти України” (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19.02.2009).
Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такого рішення суду та відновленню порушених прав позивача.
Досліджуючи матеріали поданої заяви суд зазначає, що рішення про даній справі було прийнято 18.03.2020, що набрало законної сили 19.08.2020.
06.10.2020 на його виконання видано виконавчий лист, зокрема щодо виконання судового рішення в частині зобов'язано Державної податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю «МП ПМК» №1 від 27.11.2019 та №2 від 27.11.2019, датою подання на реєстрацію, а саме 13.12.2019.
27.10.2020 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №63415049 про примусове виконання виконавчого листа №280/528/20, вданого 06.10.2020.
Постановою від 10.12.2020 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції за невиконання рішення без поважних причин накладено на Державну податкову службу України штраф у розмірі 5100 грн.
Постановою від 26.01.2021 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції за невиконання без поважних причин рішення накладено на боржника Державну податкову службу України штраф у розмірі 10200 грн.
Відповідно до ч.1 ст.373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Згідно з ч.1 ст.5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
За приписами ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Таким чином, станом на 30.03.2021 суду не надано достатніх доказів неможливості виконання судового рішення згідно вимог Закону України «Про виконавче провадження».
Враховуючи наведене, суд відповідно до ст.382 КАС України не вбачає необхідності зобов'язувати відповідача подати звіт про виконання судового рішення, оскільки подібні процедури повинні реалізовуватися в межах виконавчого провадження державним виконавцем, в порядку ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому суд зазначає, що доказів прийняття державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження (тобто відсутності виконавчого провадження з приводу примусового виконання судового рішення) судом не встановлено.
Крім того, суд звертає, увагу, що стаття 382 КАС України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме наявність належних доказів невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, пов'язані з невиконанням судового рішення в цій справі.
Таким чином, виходячи з викладеного, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про встановлення судового контролю.
Керуючись ст.241, 243, 248, 382 КАС України, суд,
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «МП ПМК» про встановлення судового контролю за виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МП ПМК» (69068, м. Запоріжжя, вул. Офіцерська, 32, оф. 34, код ЄДРПОУ 37494275) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 43143945), Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 43005393) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.
Суддя О.О. Артоуз