24 березня 2021 року Справа № 280/355/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., при секретарі судового засідання Гопки Л.І.
за участю:
представників позивача - Волтера О.В., Будовської Н.В.
представника відповідача - Прокоф'єва С.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОХІМРЕАГЕНТ" (вул.Цимлянська, буд. 29-А, м. Запоріжжя, 69034, код ЄДРПОУ 34155997)
до Дніпровської митниці Держмитслужби (вул. Княгині Ольги, буд. 22, м. Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ 43350935)
про визнання протиправним та скасування рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОХІМРЕАГЕНТ" (далі - позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом Дніпровської митниці Держмитслужби (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA110230/2021/000004/2 від 15.01.2021.
Позовна заява обгрунтована тим, що для підтвердження заявленої митної вартості позивачем надані документи, які визначені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України і підтверджують митну вартість. Однак митним органом було виявлено розбіжності, які, на думку позивача, не стосуються числового значення оцінюваного товару. Тобто не виявлено жодної з підстав, яка відповідно до ст. 53 МК України дозволяє вимагати додаткові документи та відмовляти у визначенні митної вартості за ціною договору. Також митним органом не спростовано та не надано належних доказів неможливості застосування для визначення митної вартості основного методу, а також необгрунтовано застосування до визначення митної вартості другорядного методу. В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості відсутні посилання на конкретні документи, що мають розбіжності або не містять всіх відомостей, підтверджуючих саме числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Вважає оскаржуване рішення протиправним та просить його скасувати.
Ухвалою суду від 25 січня 2021 року відкрито провадження за правилами загального позовного провадження з викликом сторін. Призначено підготовче судове засідання на 24 лютого 2021 року.
Відповідачем до суду 12.02.2021 подано відзив на позовну заяву, в якому зазначається, що при проведенні перевірки документів, які надані у підтвердження заявленої митної вартості виявлено, що: відповідно до п. 3 контракту від 05.09.2018 № 18363/ІМ в вартість товару включені витрати на тару, пакування та маркування, проте документи надані до митного оформлення не містять витрат на тару; в копії митної декларації країни відправлення від 09.11.2020 № 421720200000008247 не зазначено географічний пункт, згідно умов поставки FOB. Враховуючи виявлені недоліки декларанту було надіслано електронне повідомлення та зобовязано протягом 10 календарних днів надати додаткові документи. Декларантом 15.01.2021 було надано лист від 15.01.2021 б/н щодо приходних документів, калькуляції без реквізитів. В повідомленні декларантом було зазначено, що від надання неіснуючих додаткових документів у строк визначений ст. 53 МК України відмовляється та вимагає завершення митного оформлення декларації. За результатами проведення консультацій встановлено, що застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються неможливо у звязку з тим, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товарів. За результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості товарів митницею було прийнято оскаржуване рішення. Вважає прийняте рішення правомірним та просить у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою суду від 24 лютого 2021 року було закрите підготовче засідання та призначена справа до розгляду по суті на 24 березня 2021 року.
У судове засідання 24 березня 2021 року з'явилися представники позивача, на позовних вимогах наполягали та просили позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив, просив у його задоволенні відмовити.
Суд, заслухавши думку представників позивача, представника відповідача, розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, встановив таке.
14.01.2021 декларантом TOB “Технохімреагент” до митного контролю та митного оформлення було надіслано засобами електронного зв'язку електронну митну декларацію (далі - ЕМД) з довідковим номером 1885, режим IM 40 ДЕ, якій було присвоєно № UA110230/2021/000476, на товар, що зазначений в гр. 31 ЕМД.
Виробник: Shandong Taihe Water Treatment Technologies Co., Ltd. Країна виробництва: CN (Китай). Торгівельна марка: THWATER.
До митного оформлення вказаного товару до митниці разом з ЕМД було надано наступні копії документів: сертифікат аналізу від 03.11.2020 б/н на товари HEDP, AA/AMPS, PBTCA, HMDTMPA; пакувальний лист від 02.11.2020 б/н; проформа інвойс від 22.09.2020 № SC320101916; комерційний інвойс від 02.11.2020 № F20110208; коносамент (bill of lading) від 09.11.2020 № ZIMUQIN5205535; автомобільна транспортна накладна CMR від 12.01.2021 № 451484; платіжний банківський документ від 09.12.2020 № TF08682420201209; рахунок на оплату за морський фрахт від 05.01.2021 № 46843; акт надання послуг від 05.01.2021 № 26; прайс-лист від 10.10.2020 б/н; калькуляції від 20.10.2020 б/н на товари; додаткова угода від 26.10.2020 № 00023836; замовлення від 16.10.2020 № 2010116; контракт від 05.09.2018 № 18363/ІМ; додаткові угоди від 05.01.2021 № 1 та від 12.12.2019 № 2; додаток від 16.10.2020 № 13; договір про надання транспортно-експедиційних послуг від 24.12.2019 № 29/01-20; договір на транспортно-експедиційне обслуговування при перевезеннях вантажів автомобільним транспортом від 02.01.2020 № 0201/20; лист від 13.11.2020 про торгову марку; лист від 05.01.2021 щодо печаток на інвойсі; лист від 05.01.2021 щодо рахунку; лист-розяснення від 05.01.2021 щодо затримки; лист від 05.01.2021 щодо рахунку; технічні описи б/н на товари; копія митної декларації країни відправлення від 09.11.2020 № 421720200000008247.
При проведенні перевірки документів, які надані у підтвердження заявленої митної вартості товарів, виявлено наступне:
1. Відповідно до п. 3 контракту від 05.09.2018 № 18363/ІМ в вартість товару включені витрати на тару, пакування та маркування, проте документи надані до митного оформлення не містять витрат на тару.
2. В копії митної декларації країни відправлення від 09.11.2020 № 421720200000008247 не зазначено географічний пункт, згідно умов поставки FOB.
Митним органом надіслано Позивачу електронну вимогу про надання (за наявності)
додаткових документів для підтвердження митної вартості згідно із ч. 3 ст.53 Митного кодексу України: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Зазначено про можливість декларанта за власним бажанням подати додаткові наявні в нього документи для підтвердження заявленої митної вартості товару згідно з ч. 6 ст. 53 Митного кодексу України.
Декларантом 15.01.2021 було надано лист від 15.01.2021 б/н щодо приходних документів, калькуляції без реквізитів.
В повідомленні декларантом було зазначено: «Від надання неіснуючих додаткових документів, у строк визначений ст. 53 МК України відмовляюсь. Відмовляюсь від консультацій по методу, крім першого. Вимагаю завершення митного оформлення декларації UA110230/2021/00476 від 14.01.2021».
Митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA110230/2021/000004/2 від 15.01.2021. У митному оформленні ЕМД від 14.01.2021 № UA110230/2021/000476 було відмовлено, складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 15.01.2021 № UA110230/2021/00022.
Не погоджуючись з таким рішенням митниці позивач звернувся до суду з позовною заявою.
Оцінивши надані документи та матеріали, суд вважає вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Митний Кодекс України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 (далі - ГААТ).
Згідно з ч. 2 ст. VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Частинами четвертою та п'ятою статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно з ч. 2 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Згідно з ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Відповідно до ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, наведений в ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України. Такими документами є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісній характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч. 6 ст. 53 Митного кодексу України).
Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.
Дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.
При цьому, законом чітко окреслено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.
Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб'єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3)виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4)обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.
Суд встановив, що при поданні до митного оформлення декларацій позивачем додавались наступні документи: сертифікат аналізу від 03.11.2020 б/н на товари HEDP, AA/AMPS, PBTCA, HMDTMPA; пакувальний лист від 02.11.2020 б/н; проформа інвойс від 22.09.2020 № SC320101916; комерційний інвойс від 02.11.2020 № F20110208; коносамент (bill of lading) від 09.11.2020 № ZIMUQIN5205535; автомобільна транспортна накладна CMR від 12.01.2021 № 451484; платіжний банківський документ від 09.12.2020 № TF08682420201209; рахунок на оплату за морський фрахт від 05.01.2021 № 46843; акт надання послуг від 05.01.2021 № 26; прайс-лист від 10.10.2020 б/н; калькуляції від 20.10.2020 б/н на товари; додаткова угода від 26.10.2020 № 00023836; замовлення від 16.10.2020 № 2010116; контракт від 05.09.2018 № 18363/ІМ; додаткові угоди від 05.01.2021 № 1 та від 12.12.2019 № 2; додаток від 16.10.2020 № 13; договір про надання транспортно-експедиційних послуг від 24.12.2019 № 29/01-20; договір на транспортно-експедиційне обслуговування при перевезеннях вантажів автомобільним транспортом від 02.01.2020 № 0201/20; лист від 13.11.2020 про торгову марку; лист від 05.01.2021 щодо печаток на інвойсі; лист від 05.01.2021 щодо рахунку; лист-розяснення від 05.01.2021 щодо затримки; лист від 05.01.2021 щодо рахунку; технічні описи б/н на товари; копія митної декларації країни відправлення від 09.11.2020 № 421720200000008247.
Задекларована митна вартість визначалась декларантом на підставі положень контракту № 18363/IM від 05.09.2018 та відповідних інвойсів. Також вартість товару відображена у митних деклараціях країни відправлення, що долучались при поданні первинних митних декларацій.
Щодо виявленої розбіжності в п. 3 контракту від 05.09.2018 № 18363/ІМ, а саме в вартість товару включені витрати на тару, пакування та маркування, але відсутні документи в яких виділено вартість тари, пакування, маркування, що унеможливлює перевірку складових митної вартості (неможливість виділення із заявленої ціни товару вартість тари, пакування, маркування, що не дає можливості перевірити й оцінити фактурну (дійсну) вартість товару, а також установити фактичний розмір витрат, з урахуванням яких було сформовано митну вартість оцінюваного товару).
З цього приводу суд зазначає, що відповідачу позивачем надавалися калькуляції на товар, які містять у складі витрати на тару, пакування та маркування. Відповідно до п.3 контракту від 05.09.2018 № 18363/ІМ витрати на тару, пакування та маркування вже включені в вартість товару. Суд погоджується з позивачем, що зазначені витрати не потрібно окремо виділяти так як вони вже закладені у вартість товару, про що чітко зазначено в контракті. Крім того, діючим законодавством не передбачено, що позивач повинен подавати до митного органу додаткові документи на вартість тари, пакування, маркування.
Щодо посилання відповідача на те, що в копії митної декларації країни відправлення від 09.11.2020 № 421720200000008247 не зазначено географічний пункт, згідно умов поставки FOB, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 5 Контракту від 05.09.2018 № 18363/ІМ, продавець поставляє товари згідно строків на умовах «Інкотермс 2010», зазначених у відповідних додатках.
Умови поставки кожної партії товару вказується окремо в інвойсі на нього.
Згідно інвойсу-проформі та комерційному інвойсу зазначені наступні данні: номер та дата контракту, за яким був поставлений товар; найменування постачальника та покупця товару, найменування товару, опис товару, вартість товару, вага товару, географічний пункт погрузки та порт призначення товару. В додатковій угоді зазначено також умови постачання товару, згідно Інкотермс 2010 - FOB.
Також, відповідно до калькуляцій, прайс-листа також зазначено умови поставки - FOB - Циндао.
Тобто, з поданих документів до митного органу вбачається, що географічний пункт згідно умов поставки FOB - Циндао.
Крім того, суд зазначає, що декларація країни відправлення не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України, а тому посилання відповідача на те, що в ній не зазначено географічний пункт, згідно умов поставки FOB є недоречним.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що при здійсненні митного оформлення імпортованого товару позивачем у відповідності до ч.2 ст.53 Митного кодексу України надано всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, а виявлені розбіжності не стосувались обов'язкових документів, визначених ч.2 ст.53 Митного кодексу України, не могли бути підставою для витребування додаткових документів та не перешкоджали митному органу перевірити заявлену позивачем митну вартість.
Згідно зі ст.54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно з п.2 ч.6 ст.54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
З оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів судом встановлено, що митний орган дійшов висновку про неможливість застосування першого методу митної вартості товару, зокрема: “вартість товару, що імпортується, визначається із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних/подібних та другорядного методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів згідно наявної у органу доходів і зборів інформації, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами й положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).
Враховуючи вимоги ч.2 ст.59 та ч. 2 ст. 60 Митного кодексу України використана наявна у Митниці інформація щодо раніше визначених митних вартостей за МД № UA110230/2020/017882 від 17.08.2020, за МД № UA110230/2020/003607 від 17.02.2020 та МД № UA110230/2020/017882 від 17.08.2020.
Разом з тим, суд вважає необґрунтованим використання митним органом вказаної митної декларації, оскільки відповідачем не надано доказів на підтвердження відсутності інших раніше визначених митних вартостей такого товару.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем для оформлення товару за першим методом надано всі передбачені чинним законодавством документи для підтвердження ціни товару, що імпортується, а митним органом безпідставно застосовано другорядний метод визначення митної вартості товару.
Підсумовуючи вищевикладене, суд доходить до висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
У ст.19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням з'ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи вищезазначене, та керуючись статтями 2, 77, 139, 241-245 КАС України, суд,
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОХІМРЕАГЕНТ" (вул.Цимлянська, буд. 29-А, м. Запоріжжя, 69034, код ЄДРПОУ 34155997) до Дніпровської митниці Держмитслужби (вул. Княгині Ольги, буд. 22, м. Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ 43350935) про визнання протиправним та скасування рішення, - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA110230/2021/000004/2 від 15.01.2021.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОХІМРЕАГЕНТ" (вул.Цимлянська, буд. 29-А, м. Запоріжжя, 69034, код ЄДРПОУ 34155997) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22 код ЄДРПОУ 43350935) судові витрати, у вигляді судового збору у сумі 2270,00 грн.
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 30.03.2021.
Суддя А.В. Сіпака