31 березня 2021 року м. Ужгород№ 260/508/21
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Плеханова З.Б. розглянувши в письмовому спрощеному позовному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , яким просить:
1.Визнати протиправного бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 19.09.2016 року в повному обсязі з урахуванням січня 2008 року, як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця).
2. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_2 за період з 01.12.2015 року по 19.09.2016 року в сумі 24 140,17 грн., із застосуванням січня 2008 року, як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця).
1.Позиції сторін.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 , з 30.06.2015 року по 19.09.2016 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 19.09.2016 року, ОСОБА_1 (далі - Позивач) було звільнено, виключено зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення. В період проходження військової служби з 01.12.2015 року по 19.09.2016 року позивач не отримав індексацію грошового забезпечення. Вважає дії відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення протиправними.
23 березня 2021 року від Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив залишити позовну заяву без задоволення, так як індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка". Зазначає, що військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, за період з червня 2015 року по листопад 2016 року здійснювала нарахування індексації грошового забезпечення позивачу з моменту перевищення величини приросту індексу споживчих цін, тобто період за який військова частина НОМЕР_1 НГ України отримувала фінансування з Державного бюджету для проведення індексації грошового забезпечення військовослужбовців.
Разом із цим, у кошторисі та штатному розпису на 2016 рік кошти на виплату індексації військовослужбовцям передбачені не були.
Таким чином, за вищевказаний період військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України виплату індексації грошового забезпечення позивачу не здійснювала у зв'язку з відсутністю фінансування для зазначених потреб. Тобто порушення встановленого законодавством порядку індексації грошового забезпечення військовослужбовців відбулося не з вини військової частини НОМЕР_1 НГ України.
Обставини встановлені судом.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , з 30.06.2015 року по 19.09.2016 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 19.09.2016 року, ОСОБА_1 було звільнено, виключено зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення.
Судом встановлено і не заперечується відповідачем , що відповідно до листа від 21.12.2020 року№40/57/32-4501 , військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України підтверджено, що у період з 01.12.2015 року по 19.09.2016 року не враховано , січень 2008 року як місяць за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базовий місяць), та не в повному.. обсязі здійснював нарахування та виплату індексації грошового забезпечення Позивачу, а в деякий період служби і взагалі не здійснював виплату індексації
Відтак військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України індексація грошового забезпечення позивачу за період з 01.12.2015 року по 19.09.2016 року не нараховувалася, що стверджується розрахунком індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 .
Мотиви суду та норми права застосовані судом.
Конституційний Суд України у своєму Рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 (Справа № 1-18/2013) дійшов висновку, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.
Строки звернення до адміністративного суду встановлені статтею 122 КАСУ.
У зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
Статтею 233 КЗпП України визначено строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів. Так, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки (ч.1 ст.233).
Разом із цим частиною другою цієї статті встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Отже, право на заробітну плату не обмежується будь-яким строком щодо судового захисту і такий висновок прямо випливає з указаної норми.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Абзацом 2 частини 4 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Відповідно до ч.ч. 2,3 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Як встановлено судом та не заперечується учасниками справи, позивачу за період з 01.12.2015 року по 19.09.2016 року не виплачувалась індексація грошового забезпечення.
Стосовно наявності у позивача права на проведення індексації його доходів, суд зазначає наступне.
Так, згідно ч. 1 ст. 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення), оплата праці (грошове забезпечення).
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів. (ст.9 Закону)
Статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст.19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок № 1078).
Згідно п. 6 Порядку № 1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме:
1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів;
2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету;
3) об'єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів;
4) індексація допомоги по безробіттю, що надається відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, проводиться за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття;
5) індексація стипендій особам, які навчаються, проводиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються;
6) індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, проводиться за рахунок коштів платника аліментів;
7) індексація сум відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також сум, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, проводиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються.
У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговості його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Аналіз наведених вище нормативно-правових актів, за відсутністю затвердженого особливого порядку індексації військовослужбовців, дає підстави для нарахування індексації грошового забезпечення у встановленому Урядом України порядку, а саме Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Тобто, сума індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
Про те, як вже зазначалося, позивачу за період з 01.12.2015 року по 19.09.2016 року не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення, що свідчить про протиправну бездіяльність, оскільки будь-які дії стосовно вказаних виплат, ним не вчинялися.
Крім того, що стосується посилань представника відповідача на те, що протягом 2016-2018 років за фондом грошового забезпечення військової частини видатки на виплату індексації грошового забезпечення не було передбачено, а тому її виплата не проводилась, суд враховує, що Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Кечко проти України" зауважував, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Суд зауважує, що обґрунтовуючи правомірність своїх дій щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення, відповідач не посилається на відсутність обставин, передбачених статтею 4 Закону №1282-ХІІ для проведення індексації. Відповідач зазначає лише про те, що у межах коштів Закарпатського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки , передбачених на виплату грошового забезпечення, виплата індексації грошового забезпечення є неможливою.
Так, реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.
У зв'язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Отож Суд зазначає, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі.
Дана позиція висловлена Верховним Судом 19 липня 2019 року у справі №№240/4911/18 (адміністративне провадження №К/9901/12055/19).
Обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у даній справі, оскільки індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів і держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов'язань, шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.
Крім того, відповідачем не надано суду доказів того, що у бюджеті відповідного рівня, з якого фінансується відповідач, були відсутні кошти на індексацію грошового забезпечення, чи доказів того, що ним надсилались до відповідного органу звернення щодо виділення додаткових коштів для виплати військовослужбовцям індексації грошового забезпечення.
Таким чином, суд вважає, що чинним законодавством України гарантоване право позивача на проведення індексації його грошових доходів у разі настання обставин, передбачених ст.4 Закону, наведені відповідачем доводи не позбавляють обов'язку останнього виплатити таку, а тому має місце бездіяльність відповідача щодо не виплати позивачу заборгованості з індексації грошового забезпечення за спірний період є протиправними.
Отже, аналізуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що не нарахування та не виплата позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 19.09.2016 року є протиправною, а тому належить зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 19.09.2016 року.
Щодо позовної вимоги про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення, то суд, враховуючи приписи статей 2,4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", вважає її передчасною та такою, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 242-246 КАС України, суд
1.Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код : НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ), про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) щодо нездійснення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код : НОМЕР_2 ) за період з 01.12.2015 року по 19.09.2016 року.
3. Зобов'язати Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код : НОМЕР_2 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 19.09.2016 року
В решті позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адмінсуду.
СуддяЗ.Б.Плеханова