про відмову у вжитті заходів забезпечення адміністративного позову
30 березня 2021 рокум. Ужгород№ 260/1099/21
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Іванчулинець Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 в особі представника Олійника Романа Богдановича про забезпечення адміністративного позову, -
29 березня 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач), в особі представника ОСОБА_2 (далі - представник позивача) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 (далі - третя особа), якою просить: 1) визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області № 420-УБД від 23.09.2020 року «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність» згідно якого дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність наданий ОСОБА_3 ; 2) визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 0,3222 га, кадастровий номер 2124887400:10:011:0296, проведену державним кадастровим реєстратором відділу у Подільському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області Дементьєвою Світланою Георгіївною, дата державної реєстрації 23 грудня 2020 року; 3) стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.
30 березня 2021 року, ухвалою суду відкрито провадження у даній адміністративній справі.
Одночасно з адміністративним позовом представником позивача подано заяву про забезпечення адміністративного позову, якою просить вжити наступні заходи забезпечення позову, а саме: заборонити Головному управлінню Держгеокадастру у Закарпатській області затверджувати проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,3222 га, кадастровий номер 2124887400:10:011:0296, цільове призначення - 01.03 для ведення особистого селянського господарства, розроблений на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області № 420-УБД від 23.09.2020, до вирішення справи по суті та заборонити Головному управлінню Держгеокадастру у Закарпатській області та будь-яким державним реєстраторам, які утворені та діють відповідно до Законів України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», «Про державний земельний кадастр», нотаріусам чи іншим органам і суб'єктам державної реєстрації прав, вчиняти будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно, щодо земельної ділянки площею 0,3222 га, кадастровий номер 2124887400:10:011:0296, цільове призначення - 01.03 для ведення особистого селянського господарства, до вирішення справи по суті.
Необхідність забезпечення адміністративного позову аргументована тим, що відповідач незаконно видав наказ про надання дозволу третій особі на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, оскільки земельна ділянка щодо якої надано дозвіл належить до земель загального користування Холмівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області. Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування. Після прийняття органом державної влади чи органом місцевого самоврядування рішення про затвердження документації із землеустрою, яка є підставою для державної реєстрації земельної ділянки. На даний час, спірна земельна ділянка зареєстрована у Державному земельному кадастрі, однак власник земельної ділянки не визначений, оскільки проект землеустрою щодо вказаної земельної ділянки не затверджений. Водночас, у будь-який момент відповідач може затвердити проект землеустрою і земельна ділянка перейде у власність третьої особи, а це в свою чергу значно ускладнить захист інтересів позивача та виконання рішення суду, оскільки виникне необхідність оскаржувати також наказ про затвердження проекту землеустрою та припиняти право власності третьої особи на спірну земельну ділянку. Відтак, представник позивача просив суд вжити заходів забезпечення позову.
До заяви про забезпечення позову представник позивача додав документ, що підтверджує сплату судового збору.
Відповідно до вимог частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Приписами частин 2, 3 статті 154 КАС України визначено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
Суд не вбачає необхідності для повідомлення учасників справи, та для виклику особи, яка подала заяву про забезпечення позову, також немає необхідності для призначення її розгляду у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін. Відтак, розгляд поданої заяви проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення сторін.
У зв'язку із вищенаведеним, на підставі частини 4 статті 229 КАС України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (в тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши заявлене клопотання та наведені в обґрунтуванні для вжиття відповідних заходів підстави в їх сукупності, провівши аналіз положень чинного законодавства України, що регулює порядок забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини 1 статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Нормами частини 1 статті 151 КАС України передбачені наступні види заходів забезпечення позову:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згідно з частиною 2 статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Таким чином, законодавством встановлено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
При розгляді та вирішенні заяви про забезпечення позову суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя у разі задоволення вимог позивача (заявника).
Тобто, прийняття такого рішення доцільне та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи призвести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача у разі задоволення позову.
У відповідності до частини 2 статті 151 КАС України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Проаналізувавши мотиви, якими заявник обґрунтовує дану заяву, суд дійшов висновку про відсутність об'єктивних доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливості захисту цих прав та інтересів без вжиття таких заходів.
Крім цього, на даному етапі суд позбавлений можливості встановити наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного Наказу, а тим більше правомірності надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, що навіть не є предметом оскарження у даній адміністративній справі.
Крім того, в даному випадку, суд зазначає, що надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність чи користування.
В постанові від 30 травня 2018 року у справі № 826/5737/16, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність, а тому не створює правових наслідків, крім тих, що пов'язані з неправомірністю його прийняття.
Постановою Верховного Суду від 19.06.2018р. справа №826/9263/17, адміністративне провадження №К/9901/44796/18 передбачено, що при розгляді заяв про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Крім того, позивачем до заяви про забезпечення позову не додано жодних доказів на підтвердження факту, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити подальше виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Як вбачається з позовної заяви, спір між сторонами існує щодо правомірності Наказу Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, оцінка прийняття якого підлягає з'ясуванню під час розгляду справи по суті про їх оскарження та буде дана судом за результатами розгляду справи.
Згідно з ч.5 ст.154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
На підставі наведеного та керуючись ст. 150-154, 243, 248 КАС України, суд, -
1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову - відмовити.
2. Ухвалу суду про відмову у забезпечення позову може бути оскаржено.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 256 КАС України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, протягом п'ятнадцяти днів з дня його проголошення за формою і змістом, передбаченими ст. 296 КАС України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Д.В. Іванчулинець