31 березня 2021 року м. Житомир
справа № 240/20102/20
категорія 112030500
Житомирський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Горовенко А.В.,
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить:
- визнати протиправною відмову Міністерства оборони України призначити одноразову грошову допомогу у зв'язку зі зміною групи інвалідності, на підставі довідок МСЕК серії 12ААБ №549331 від 28.10.2019 та серії 12ААВ №015459 від 24.04.2020 - у розмірі різниці між 300 та 250 кратним розміром прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб? на 1 січня календарного року, в якому встановлено другу групу інвалідності - 2020 рік;
- зобов'язати Міністерство оборони України призначити, нарахувати та виплатити 54300 грн недоплаченої одноразової грошової допомоги, належної у зв'язку зі зміною групи інвалідності, на підставі довідок МСЕК серії 12ААБ №549331 від 28.10.2019 та серії 12ААВ №015459 від 24.04.2020 - у розмірі різниці між 300 та 250 кратним розміром прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб? на 1 січня календарного року, в якому встановлено другу групу інвалідності - 2020 рік.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що проходив військову службу у Збройних Сих України. Вказує, що зв'язку із встановленням другої групи інвалідності, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, протокольним рішенням комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 29.05.2020 року №176 на підставі довідки МСЕК серії 12ААВ №015459 від 27.04.2020 йому призначено одноразову грошову допомогу у розмірі різниці між 300 та 250 кратним розміром прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність (2019) в сумі 96050 грн 00 коп.
Однак, розмір одноразової грошової допомоги, належної у зв'язку із встановленням в 2020 році другої групи інвалідності, відповідач визначив, виходячи із розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2019 року. На звернення до відповідача із заявою про доплату недоотриманої одноразової грошової допомоги, належної йому у зв'язку зі зміною групи інвалідності на підставі довідки МСЕК серії 12ААВ №015459 від 27.04.2020, у розмірі різниці між 300 та 250 кратним розміром прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на 1 січня календарного року, в якому встановлено другу групу інвалідності (2020). Однак, відповідач відмовив у здійсненні доплати.
Позивач вважаючи, що отримав одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням 2 групи інвалідності не у повному обсязі, оскільки її розмір мав обчислюватися із 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 01.01.2020, звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 03.12.2020 провадження у справі відкрито. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвала про відкриття провадження була направлена позивачу та відповідачу за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вказана ухвала отримана відповідачем 18.12.2020, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача у поштовому повідомленні про вручення поштового відправлення.
Відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зазначений в ухвалі про відкриття провадження надіслав до суду відзив на позовну заяву (за вх.234/21), у якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування зазначає, що встановлення вищої групи інвалідності не є самостійною та окремою підставою для виплати одноразової грошової допомоги, а тому її розмір має обраховуватися відповідно до прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, в даному випадку на 2019 рік.
Ухвалою суду від 12 січня 2021 року у задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - відмовлено.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.258 КАС України.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, зазначає наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України.
Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №549331 від 11.11.2019 позивачу, за результатами первинного огляду, встановлено ІІІ групу інвалідності з 28.10.2019, внаслідок захворювання, пов"язаного із захистом Батьківщини (а.с.11-12).
У зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов"язаного із захистом Батьківщини, позивачу виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 250-кратного розмір прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2019 року, що складала 480250 грн (1921 грн х 250), що сторонами не заперечується.
Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ №015459 від 27.04.2020 позивачу, за результатами повторного огляду, встановлено ІІ групу інвалідності з 24.04.2020, внаслідок захворювання, пов"язаного із захистом Батьківщини (а.с.6-7).
У зв'язку із встановленням позивачу ІІ групи інвалідності, згідно з рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №76 від 29.05.2020 ОСОБА_1 призначено одноразову грошову допомогу у розмірі різниці між 300 та 250 кратним розміром прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність (2019), в сумі 96050 грн (а.с.13).
Позивач, не погоджуючись із розміром здійсненої виплати, звернувся до Міністерства оборони України із заявою про порушення конституційних прав на отримання сум одноразової грошової допомоги по інвалідності, що не заперечується відповідачем.
За результатами розгляду вказаного звернення Міністерство оборони України надіслало позивачу відповідь листом від 28.10.2020, у якому повідомлено про те, що комісією прийнято рішення про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі кратному прожитковому мінімуму, встановленому законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, тобто у розмірі передбаченому законом.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частиною п'ятою статті 17 Конституції України визначено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до у ст.1 Закону №2011-XII, встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно ч. 1 ст. 16 Закону №2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті (п.4 ч.2 ст.16 Закону №2011-XII).
Згідно положень п. "б" ч. 1 ст. 16-2 даного Закону (в редакції, чинній на момент звернення позивача за призначенням допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності) встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 (далі - Порядок №975).
Відповідно до ч.2 п.3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Предметом спору у даній справі є правомірність рішення Міністерства оборони України в частині визначення прожиткового мінімуму станом на 1 січня 2019 року, прийнятого за основу розрахунку одноразової грошової допомоги, належної позивачу у зв'язку із встановленням вищої групи інвалідності.
Позивач вважає, що відповідач під час нарахування та виплати одноразової грошової допомоги повинен був виходити з розміру прожиткового мінімуму станом на 1 січня календарного року, в якому здійснюється виплата такої допомоги, тобто на 01.01.2020, у якому встановлена вища (друга після третьої) група інвалідності.
Суд вважає помилковими доводи позивача, з урахуванням наступного.
За змістом пункту "б" частини 1 статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.
В ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зазначено:
"4. Якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України."
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, яка прийнята відповідно до п. 2 статті16-2, п. 9 статті16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975).
Відповідно до п.3 Порядку №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є :
- у разі встановлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії,
- а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності.
Згідно з підпунктом 1 пункту 6 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі:
400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності I групи;
300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності II групи;
250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності III групи.
При цьому, згідно пункту 8 Порядку №975, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми. У разі повторного встановлення (зміни) групи інвалідності, причин її виникнення або ступеня втрати працездатності понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється.
З наведених норм слідує, що законодавством України передбачено право військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі у випадку встановлення під час повторного огляду згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищої групи інвалідності, за умови, що встановлення вищої групи інвалідності відбулось протягом двох років після первинного встановлення інвалідності.
Отже, зазначені правові норми пов'язують право на отримання одноразової грошової допомоги з днем встановлення інвалідності. Положеннями вказаного Порядку чітко визначено, що у разі зміни групи інвалідності при повторному огляді, днем встановлення інвалідності є дата, коли інвалідність було встановлено вперше. Розмір одноразової грошової допомоги, у разі встановлення інвалідності II групи, визначається з прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому інвалідність встановлено вперше.
Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №549331 від 11.11.2019 позивачу за результатами первинного огляду встановлено ІІІ групу інвалідності з 28.10.2019, внаслідок захворювання, пов"язаного із захистом Батьківщини
Таким чином, одноразова грошова допомога позивачу повинна бути визначена (обчислена), виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який був встановлений на 1 січня календарного року, в якому інвалідність встановлено вперше, а саме 2019 року.
Станом на 1 січня 2019 року розмір прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, складав 1921 грн.
Аналізуючи наведені норми права та встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку, що відповідно до законодавства, яке діяло на день повторного огляду позивача із встановленням вищої, ІІ-ї групи інвалідності, він мав право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність (1921 грн х 300 = 576300 грн), виплата якої повинна проводитись з урахуванням раніше виплаченої суми 480250 грн (576300 - 480250 = 96050грн).
Отже, після встановлення ІІ групи інвалідності з 24 квітня 2020 року, відповідно до законодавства, яке діяло на вказану дату, позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 96050 грн, яка і була йому призначена згідно з рішенням комісії Міністерства оборони України від 29.05.2020 (а.с. 13).
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що одноразова грошова допомога за своїм змістом є одноразовою виплатою, що виключає визнання за позивачем права на її повторне отримання у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму. При встановленні вищої групи інвалідності може йтися лише про право на отримання цієї допомоги у більшому розмірі (доплату до виплаченої суми допомоги), що зумовлює обчислення розміру доплати різниці, з урахуванням виплаченої суми в порядку, визначеному п.3 Порядку №975.
З огляду на викладене, суд вважає, що Міністерство оборони України правомірно нарахувало та здійснило виплату одноразової грошової допомоги позивачу в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, а саме у 2019 році, а тому відмова Міністерства оборони України у призначенні і виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі різниці між 300 та 250-кратним розміром прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на 1 січня 2020 року є правомірною та такою, що прийнята на підставі норм чинного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.
Керуючись статтями 4, 6-9, 32, 77, 90, 139, 242-246, 255, 262, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідн. номер НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (проспект Повітрофлотський, 6, Київ 168, 03168, код ЄДРПОУ 00034022) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду складене у повному обсязі 31 березня 2021 року.
Суддя А.В. Горовенко