Україна
Донецький окружний адміністративний суд
30 березня 2021 р. Справа№200/10864/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Мозгової Н.А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
23 листопада 2020 року позивач, ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (код ЄДРПОУ: 41325231, місцезнаходження: Донецька область, м. Слов'янськ, вулиця Свободи, будинок №5) про визнання протиправними дії щодо припинення щомісячних грошових сум в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку з 01.06.2016 року, зобов'язання відновити нарахування та виплату заборгованості з щомісячних грошових сум в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку з 01.06.2016 року.
Так, у позовній заяві позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що він з 01.10.2014 року перебував на обліку в Костянтинівському міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України. Страхові виплати не виплачуються йому з 01.06.2016 року. Вважає такі дії управління відповідача 1 протиправними та такими, що порушують його право на отримання відповідної страхової виплати.
Ухвалою суду від 30.11.2020 року було відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Ухвалою суду від 28.12.2020 року у задоволенні клопотання представника відповідача про витребування доказів по справі №200/10864/20-а відмовлено.
Ухвалою суду від 29.01.2021 року залучено до участі у справі №200/10864/20-а в якості другого відповідача управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області.
Представник відповідача 1 надав відзив на адміністративний позов, де зазначив, що вимоги позивача не підлягають задоволенню. Свою позицію вмотивовував тим, що з жовтня 2014 року по травень 2016 року позивач, як внутрішньо переміщена особа, перебував на обліку в Костянтинівському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, де отримував щомісячні страхові виплати. З червня 2016 року припинено виплату щомісячних страхових виплат у зв'язку з ненаданням довідки ВПО. Оскільки з червня 2016 року строк дії довідки ВПО закінчився, тому не було правових підстав продовжувати відповідні виплати. В період з червня 2016 року по травень 2020 року позивач не звертався до Фонду за продовженням страхових виплат.
Представник відповідача 2 через відділ діловодства та документообігу суду надав відзив на адміністративний позов, де зазначив, що вимоги позивача не підлягають задоволенню. Свою позицію вмотивовував тим, що 29.01.2020 року позивач звернувся до Зміївського відділення із заявою про продовження йому раніше призначених страхових виплат. Постановою від 20.02.2020 року №2007/5154/71729/20 позивачу були продовжені раніше призначені страхові виплати з 01.01.2020 року. Постановою від 21.04.2020 року №2007/5154/71729/21 ці виплати були індексовані та продовжені у збільшеному розмірі. Вважає, що під час прийняття позивача на облік мав обов'язок та повноваження поновити раніше призначені страхові виплати лише з 01.01.2020 року, однак здійснювати нарахування та виплати за попередні роки не мав ані обов'язку, ані повноважень.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, місце проживання якого було зареєстровано на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , а фактичне місце проживання/перебування - на підконтрольній українській владі території за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 20.02.2017 року №0000118542 (а.с.38, зворотній бік).
Відповідач - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області є юридичною особою, має самостійні кошториси, печатки із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, а також мають відділення в районах і містах обласного значення. Відділення управлінь виконавчої дирекції Фонду є відокремленими підрозділами робочих органів виконавчої дирекції Фонду, що створюються за рішенням правління Фонду без статусу юридичної особи.
Відповідач - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області є юридичною особою, має самостійні кошториси, печатки із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, а також мають відділення в районах і містах обласного значення. Відділення управлінь виконавчої дирекції Фонду є відокремленими підрозділами робочих органів виконавчої дирекції Фонду, що створюються за рішенням правління Фонду без статусу юридичної особи.
Судом встановлено, що позивачу встановлено 35% втрати працездатності, безстроково (а.с.6).
Позивач перебував на обліку у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування Горлівського міського відділення Донецької області. Даний факт відповідачем не заперечується.
02.10.2014 року позивач звернувся до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Костянтинівка Донецької області із заявою про продовження раніше призначеної страхової виплати (а.с.27).
Відповідно до службової записки начальника Слов'янського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 11.12.2020 року потерпілий з жовтня 2014 року по травень 2016 року знаходився на обліку, як внутрішньо переміщена особа у Костянтинівському міському відділенні УВД Фонду. Цим відділенням була виплачена заборгованість за період з червня 2014 року по вересень 2014 року, доплата по перерахунку була виплачена у повному обсязі (а.с.24).
Постановою Костянтинівського відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 01.06.2016 року №0534/71729/71729/17 позивачу припинено виплату щомісячної грошової суми в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку з 01.06.2016 року. Причина припинення: закінчення терміну довідки ВПО (а.с.28).
Відповідно до відомості про нараховані та виплачені страхові виплати відповідно до програмного забезпечення «Реєстр потерпілих» позивачу за період з червня 2016 року по травень 2020 року відповідачем 1 не виплачувались щомісячні страхові виплати (а.с.25).
Крім того, у службовій записці начальника Слов'янського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 11.12.2020 року вказано про те, що з червня 2020 року по теперішній час позивач знаходиться на обліку, як внутрішньо переміщена особа у Зміївському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду в Харківській області (а.с.24).
29.01.2020 року позивач звернувся до Зміївського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України із заявою про продовження раніше призначеної щомісячної страхової виплати у зв'язку з нещасним випадком на виробництві (професійним захворюванням). Виплати просив надсилати на рахунок в банку «Ощадбанк» (а.с.38).
Постановою Зміївського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області від 20.02.2020 року №2007/5154/71728/20 продовжено позивачу раніше призначену щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку в розмірі 2256,24 грн. з 01.01.2020 року (а.с.39).
Постановою Зміївського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області від 21.04.2020 року №2007/5154/71729/21 призначено позивачу перераховану щомісячну страхову виплату в розмірі 2504,43 грн. з 01.03.2020 року безстроково. Вказано про втрату чинності постанови №2007/5154/71729/20 від 20.02.2020 року (а.с.39).
З реєстру про щомісячні виплати слідує, що позивачу відповідачем 2 з лютого 2020 року почали виплачувати щомісячні страхові виплати, за період з 01.01.2020 року (а.с.40-47).
Як вбачається зі змісту позовної заяви та відзиву на позов, спірними питанням у справі є правомірність припинення позивачу страхових виплат з червня 2016 року.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, суд виходить з наступного.
Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб визначено Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII (надалі - Закон N 1706-VII).
Статтею першою Закону N 1706-VII визначено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 цього ж Закону факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (ч. 2 цієї статті).
Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону (ч. 1 ст. 5 Закону N 1706-VII).
Як зазналося судом раніше, позивач є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується копією довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, яка знаходиться в матеріалах справи.
Водночас, ст. 14 Закону № 1706-VII визначено, що внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо переміщеними особами.
Виходячи із системного аналізу вищенаведених норм, слід дійти висновку, що внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами, що й інші громадяни, які постійно проживають на території України.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.
З огляду на матеріали справи, позивач здобув право на отримання страхових виплат.
Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, унормовано Законом України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі - Закон № 1105-ХІV), який із 01 січня 2015 року діє в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 77-VIII.
Відповідно до підпункту "в" пункту 1 частини першої статті 21 Закону № 1105-ХІV (у редакції, яка діяла до 01 січня 2015 року) у разі настання страхового випадку Фонд зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я, виплачуючи йому, зокрема, щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого.
Згідно зі статтею 28 Закону № 1105-ХІV грошові суми, які відповідно до статті 21 цього Закону Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку, є страховими виплатами. Зазначені грошові суми складаються, зокрема, із страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності.
Статтею 40 Закону № 1105-ХІV (у редакції до 01 січня 2015 року) передбачено, що страхові виплати потерпілому провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання. Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв'язку із страховим випадком. Страхові виплати провадяться протягом строку, встановленого МСЕК або ЛКК.
З 01 січня 2015 року зазначені норми встановлені частинами першою, п'ятою та шостою статті 47 Закону № 1105-XIV (у редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 77-VІІІ).
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону № 1105-XIV страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з'ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов'язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством.
Таким чином, приписи чинного законодавства передбачають вичерпний перелік підстав, за наявності яких можуть бути припинені відповідні страхові виплати.
Судом встановлено, що Постановою Костянтинівського відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 01.06.2016 року №0534/71729/71729/17 позивачу припинено виплату щомісячної грошової суми в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку з 01.06.2016 року. Причина припинення: закінчення терміну довідки ВПО (а.с.28).
Суд зазначає, що страхові виплати позивачу призначені безстроково та Законом 1105-XIV не передбачено припинення страхових виплат у зв'язку скасуванням дії довідки ВПО.
Відповідачем 1 не надано жодного доказу на підтвердження наявності підстав, встановлених Законом для невиплати сум страхових виплат.
Крім того, підзаконні нормативно-правові акти, на які посилається відповідач 1, не є законами, а тому, не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.
Відповідно до статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки (пункти 1, 6).
В даному випадку наявність або відсутність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи створює для нього, на відміну від інших громадян України, певні перешкоди в отриманні страхових виплат, та потребує від людини здійснення додаткових дій, не передбачених Законами.
Стаття 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачає, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Суд також звертає увагу на положення статті 1 Конвенції, Статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Париж, 20.III.1952) яка передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення Статті 14 Конвенції якою визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
Відповідно до ч. 7 ст. 47 Закону №1105-XIV якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України "Про оплату праці".
Згідно з частинами 1 та 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, суд доходить висновку, що відповідачем 1 не доведено правомірності дій щодо припинення позивачу щомісячних грошових сум в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку з 01.06.2016 року.
Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:
- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);
- визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);
- визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4);
- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В рамках адміністративного судочинства:
дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;
бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;
рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).
Зважаючи на обставини справи, враховуючи, що настання для позивача негативних наслідків пов'язано із прийняттям відповідачем 1 протиправного рішення, суд вважає, що достатнім та ефективним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправною та скасування постанови Костянтинівського відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 01.06.2016 року №0534/71729/71729/17, а не визнання протиправними дій.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача 1 відновити нарахування та виплату заборгованості з щомісячних грошових сум в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку з 01.06.2016 року, суд зазначає наступне.
Постановою Костянтинівського відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 01.06.2016 року №0534/71729/71729/17 позивачу припинено виплату щомісячної грошової суми в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку з 01.06.2016 року. Причина припинення: закінчення терміну довідки ВПО (а.с.28).
29.01.2020 року позивач звернувся до Зміївського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України із заявою про продовження раніше призначеної щомісячної страхової виплати у зв'язку з нещасним випадком на виробництві (професійним захворюванням). Виплати просив надсилати на рахунок в банку «Ощадбанк» (а.с.38).
Постановою Зміївського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області від 20.02.2020 року №2007/5154/71728/20 продовжено позивачу раніше призначену щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку в розмірі 2256,24 грн. з 01.01.2020 року (а.с.39).
Постановою Зміївського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області від 21.04.2020 року №2007/5154/71729/21 призначено позивачу перераховану щомісячну страхову виплату в розмірі 2504,43 грн. з 01.03.2020 року безстроково. Вказано про втрату чинності постанови №2007/5154/71729/20 від 20.02.2020 року (а.с.39).
Тобто, матеріалами справи підтверджено факт того, що позивачу з 01.01.2020 року відповідачем 2 виплачуються щомісячні страхові виплати.
Оскільки станом на день винесення рішення по справі позивач знаходиться на обліку в управлінні відповідача 2, то саме ним підлягає виконанню нарахування та виплата заборгованості щомісячних грошових сум часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку позивачу з 01.06.2016 року по 31.12.2019 року.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Першого апеляційного адміністративного суду від 12.05.2020 року по справі №200/13223/19-а.
З урахуванням положень статті 9 КАС України, з метою повного захисту законних прав позивача, суд доходить висновку про необхідність вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача 2 нарахувати та виплатити позивачу заборгованість з щомісячних грошових сум в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку з 01.06.2016 року по 31.12.2019 року.
Позовні вимоги про зобов'язання відповідача 1 відновити нарахування та виплату заборгованості з щомісячних грошових сум в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку з 01.06.2016 року є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки станом на день винесення рішення по справі позивач знаходиться на обліку в управлінні відповідача 2 та саме останнім підлягає виконанню нарахування та виплата заборгованості щомісячних грошових сум часткової чи повної втрати працездатності.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред'явленого позову в частині, а відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Позивачем при зверненні до суду з даним адміністративним позовом сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією №44076 (а.с.10).
У зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог немайнового характеру, судовий збір підлягає стягненню з відповідачів у розмірі 420,40 грн. (по 210,20 грн. з кожного) на користь позивача.
Керуючись статтями 2, 9, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (код ЄДРПОУ: 41325231, місцезнаходження: Донецька область, м. Слов'янськ, вулиця Свободи, будинок №5), Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області (код ЄДРПОУ:41313928, місцезнаходження: м. Харків, майдан Конституції, 1, Палац Праці, 3 під'їзд, 4 поверх) про визнання протиправними дії щодо припинення щомісячних грошових сум в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку з 01.06.2016 року, зобов'язання відновити нарахування та виплату заборгованості з щомісячних грошових сум в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку з 01.06.2016 року. - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову Костянтинівського відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 01.06.2016 року №0534/71729/71729/17.
Зобов'язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області (код ЄДРПОУ:41313928, місцезнаходження: м. Харків, майдан Конституції, 1, Палац Праці, 3 під'їзд, 4 поверх) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) заборгованість з щомісячних грошових сум в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку з 01.06.2016 року по 31.12.2019 року.
У задоволенні решти частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (код ЄДРПОУ:41325231, місцезнаходження: Донецька область, м. Слов'янськ, вулиця Свободи, будинок №5) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 210 (двісті десять) грн. 20 коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області (код ЄДРПОУ: 41313928, місцезнаходження: м. Харків, майдан Конституції, 1, Палац Праці, 3 під'їзд, 4 поверх) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 210 (двісті десять) грн. 20 коп.
Повний текст судового рішення складено та підписано 30.03.2021 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Донецький окружний адміністративний суд.
Суддя Н.А. Мозговая