Україна
Донецький окружний адміністративний суд
30 березня 2021 р. Справа№200/1049/21-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б., за участі секретаря судового засідання Грисюк І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Донецької обласної прокуратури
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії
за участю:
позивача: ОСОБА_1, особисто,
представника відповідача: Шалати С.С., згідно витягу,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Донецької обласної прокуратури про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати вихідної допомоги у зв'язку зі звільненням, зобов'язання виплатити вихідну допомогу у зв'язку зі звільненням у розмірі середньомісячного заробітку.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивача наказом керівника Донецької обласної прокуратури від 24.12.2020 року № 1915-к звільнено з займаної посади - прокурора Краматорської місцевої прокуратури Донецької області та органів прокуратури Донецької області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».
29.12.2020 року позивач ознайомилася з наказом про звільнення та отримала трудову книжку, проте остаточний розрахунок в цей день з нею не було проведено.
Зазначає, що на її користь відповідачем протиправно не було сплачено вихідну допомогу при звільненні, передбачену ст. 44 КЗпП України, оскільки підставою звільнення в наказі зазначено пункт 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру», а саме: ліквідацію чи реорганізацію органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
За вказаних обставин вважає, що застосуванню до спірних правовідносин підлягають положення КЗпП України, оскільки спеціальним законом не врегульовано питання звільнення прокурорів у випадках ліквідації чи реорганізації органу прокуратури.
Вважає, що така бездіяльність відповідача порушує її гарантії при звільненні, передбачені трудовим законодавством.
З зазначених підстав просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 18 лютого 2021 року.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року розгляд справи прийнято проводити за правилами загального позовного провадження, замінено судове засідання для розгляду справи по суті в спрощеному провадженні підготовчим засіданням. Відкладено підготовче засідання на 16 березня 2021 року.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року підготовче провадження закрито та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 30 березня 2021 року.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Відповідачем надано письмовий відзив від 16.02.2021 року № 15/2-84вих-21 (а.с. 120-123). В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначає, що загальні засади діяльності посадових осіб органів прокуратури визначено Законом України «Про прокуратуру».
Позивача було звільнено з посади з підстав неуспішного проходження атестації, тому її було звільнено на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» за наявності рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором.
Зазначає, що вимоги позивача обґрунтовано ст. 44 КЗпП України, проте її звільнено не за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, яка надає право на отримання вихідної допомоги при звільненні саме за приписами ст. 44 КЗпП України.
З зазначених причин відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивачем надано відповідь на відзив, в якій заперечує проти відзиву на позовну заяву та підтримує свої позовні вимоги (а.с. 131-135).
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позивач - ОСОБА_1 є громадянкою України, що підтверджено копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 (а.с. 10-13). Згідно паспортних даних позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 проходила службу в органах прокуратури з 20.08.2007 року по 29.12.2020 року на різних посадах, що підтверджується трудовою книжкою НОМЕР_2 (а.с. 15-20).
Наказом керівника Донецької обласної прокуратури від 24.12.2020 року № 1915-к позивача звільнено з посади прокурора Краматорської місцевої прокуратури Донецької області та органів прокуратури з 29.12.2020 року на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» (а.с. 21). Підставою вказано рішення другої кадрової комісії № 58 від 23.11.2020 року про неуспішне проходження прокурором атестації.
Крім того, вказаним наказом доручено відділу фінансування та бухгалтерського обліку обласної прокуратури провести остаточний розрахунок та виплатити усі належні ОСОБА_1 виплати при звільненні.
Втім, як стверджує позивач, їй невиплачена вихідна допомога при звільненні. Невиплата вихідної допомоги при звільненні ОСОБА_1 підтверджується розрахунковим листом за грудень 2020 року (а.с. 22).
Крім того, відповідач не спростовує та не заперечує факт невиплати вихідної допомоги у зв'язку зі звільненням, напроти зазначає, що позивач не має права на отримання зазначеної допомоги у зв'язку з тим, що позивача було звільнено з посади з підстав неуспішного проходження атестації, а не на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, яка надає право на отримання вихідної допомоги при звільненні.
Перевіряючи правомірність дій відповідача, що призвели до невиплати вихідної допомоги при звільненні позивача з органів прокуратури, суд виходить з наступного.
Законом України «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697- VII) забезпечуються гарантії незалежності прокурора, зокрема щодо особливого порядку його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо.
Статтею 4 Закону № 1697-VII встановлено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 51 Закону № 1697-VII передбачено загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді.
Зокрема, відповідно до пункту 9 частини першої даної статті прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
Законом України від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» статтю 51 Закону № 1697-VII доповнено частиною п'ятою, відповідно до якої на звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження.
При цьому, Законом № 1697-VII не врегульовано питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурорів у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
Порядок виплати вихідної допомоги у разі звільнення врегульовано статтею 44 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Конституційний Суд України у рішенні від 07 травня 2002 року № 8-рп/2002 зазначав, що Конституція України гарантує кожному судовий захист його прав у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства України. Норми, що передбачають вирішення спорів, зокрема про поновлення порушеного права, не можуть суперечити принципу рівності усіх перед законом та судом і у зв'язку з цим обмежувати право на судовий захист. Правове регулювання Конституцією України та спеціальними законами України спеціального статусу посадових осіб не означає, що на них не можуть не поширюватися положення інших законів щодо відносин, не врегульованих спеціальними законами.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 17 лютого 2015 року у справі № 21-8а15, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Аналогічна позиція неодноразово була висловлена і Верховним Судом, зокрема, у постановах від 31 січня 2018 року у справі № 803/31/16, від 30 липня 2019 року у справі № 804/406/16, від 08 серпня 2019 року у справі № 813/150/16.
КЗпП України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини (стаття 1 Кодексу).
Статтею 40 КЗпП України встановлено що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої даної статті).
Відповідно до частини четвертої статті 40 КЗпП України особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частини першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.
Згідно зі статтею 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» було внесено зміни також і до КЗпП України, а саме: статтю 32 доповнено частиною п'ятою такого змісту: «Переведення прокурорів відбувається з урахуванням особливостей, визначених законом, що регулює їхній статус»; статтю 40 доповнено частиною п'ятою такого змісту: «Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус»; частину дев'яту статті 252 після слів «дисциплінарної відповідальності та звільнення» доповнено словами і цифрами «а також положення частин другої і третьої статті 49-4 цього Кодексу».
Внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» зміни до КЗпП України не визначають особливостей регулювання трудових відносин прокурорів, а лише передбачають, що ці особливості встановлюються спеціальним законом.
Таким чином, частиною п'ятою статті 51 Закону № 1697-VII та частиною четвертою статті 40 КЗпП України передбачений виключний перелік випадків коли до правовідносин щодо звільнення прокурорів не застосовуються норми КЗпП України. Разом з тим, у такий виключний перелік не включено питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурора, а отже не заборонено застосування положень статті 44 КЗпП України при вирішенні спірного питання.
Суд також звертає увагу що чинним національним законодавством закріплені правові гарантії щодо дотримання трудових прав працівника при його звільненні. Під гарантіями трудових прав працівників розуміють систему встановлених законодавством заходів щодо врегулювання питань, що пов'язані з порушенням трудового законодавства й вирішення трудових спорів робітників і службовців, направлених на захист їхніх трудових прав. Однією з таких гарантій є виплата працівнику, який звільняється, вихідної допомоги.
Вихідна допомога - це державна гарантія, яка полягає в грошовій виплаті працівнику у випадках, передбачених законом, роботодавцем в колективному договорі або сторонами. Під вихідною допомогою зазвичай розуміють грошові суми, які виплачуються працівникові у передбачених законодавством випадках у разі припинення трудового договору з незалежних від працівника обставин.
Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 23.12.2020 року у справі №560/3971/19 та від 27.01.2021 року у справі № 380/1662/20.
Згідно ч. 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов'язання вчинити певні дії на її користь є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно довідки Донецької обласної прокуратури від 15.01.2021 року №21-85-35, сума середньомісячної заробітної плати ОСОБА_1 складає 21437,01 гривень (а.с. 23), що свідчить про те, що позивачу повинно бути виплачено 21437,01 гривень вихідної допомоги у зв'язку зі звільненням.
З урахуванням наведеного та встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
За вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Відповідно до частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Керуючись статтями 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце реєстрації відповідно паспорта громадянина України: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Донецької обласної прокуратури (місцезнаходження згідно даних з ЄДР: 87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Університетська, буд. 6, код ЄДРПОУ 25707002) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Донецької обласної прокуратури щодо невиплати ОСОБА_1 вихідної допомоги у зв'язку зі звільненням.
Зобов'язати Донецьку обласну прокуратуру нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у зв'язку зі звільненням у розмірі середньомісячної заробітної плати - 21437,01 гривень.
Стягнути з Донецької обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 25707002) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати з судового збору у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок.
Рішення прийняте в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 30 березня 2021 року в присутності позивача та представника відповідача.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 31 березня 2021 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду може бути оскаржене до Першого апеляційного адміністративного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Л.Б. Голубова