31 березня 2021 р. Справа № 160/4621/21
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Серьогіна О.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
26.03.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпровської міської ради, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської міської ради від 24.10.2018 року № 225/36 «Про передачу земельної ділянки по АДРЕСА_1 у власність гр. ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер по фактичному розміщенню індивідуального жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)»;
- зобов'язати Дніпровську міську раду внести відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна про скасування права власності на земельну ділянку, що належить ОСОБА_2 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , площа земельної ділянки 0,0319 га., кадастровий номер земельної ділянки 1210100000:02:324:0003.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;
Публічно-правовий спір у розумінні п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін “суб'єкт владних повноважень” означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Дослідивши позовну заяву ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, суддя зазначає наступне.
Предметом розгляду в даній справі є вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення Дніпровської міської ради від 24.10.2018 року № 225/36 «Про передачу земельної ділянки по АДРЕСА_1 у власність гр. ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер по фактичному розміщенню індивідуального жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та зобов'язання Дніпровської міської ради внести відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна про скасування права власності на земельну ділянку, що належить ОСОБА_2 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , площа земельної ділянки 0,0319 га., кадастровий номер земельної ділянки 1210100000:02:324:0003.
Згідно із статтею 331 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків та об'єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації).
Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено поняття державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як офіційне визнання та підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Як зазначив позивач, підставою державної реєстрації права власності на земельну ділянку, що належить ОСОБА_2 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , площа земельної ділянки 0,0319 га., кадастровий номер земельної ділянки 1210100000:02:324:0003 був договір купівлі-продажу домоволодіння загальною площею 32,0 кв.м, який розташований за адресою, АДРЕСА_2 , укладений 07 серпня 2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , який рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07.12.2016 року було визнано виконаним та дійсним, проте в подальшому його було скасовано рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 02.12.2017 року, а постановою Верховного суду від 17.02.2020 року по справі №200/19414/16-ц рішення апеляційного суду залишено без змін.
Підставою заявленого позову слугують обставини того, що оскільки ОСОБА_2 придбала вищевказане домоволодіння у попереднього власника - ОСОБА_3 , який не мав права власності на домоволодіння, не маючи жодних документів на будівництво, право власності на землю, ОСОБА_2 розпочала будівництво житлового будинку із кількома навісними балконами, порушуючи усі межі земельної ділянки.
Суддя вважає за необхідне зазначити, що між сторонами у справі відсутні правовідносини щодо адміністрування та підпорядкування, натомість характер спірних правовідносин свідчить про спір сторін щодо законності виникнення у ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , площа земельної ділянки 0,0319 га., кадастровий номер земельної ділянки 1210100000:02:324:0003.
З урахуванням викладеного, суддя приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії є способом захисту земельних прав позивача та не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єкта владних повноважень, а тому спір у цій справі не є публічно-правовим і має вирішуватися за правилами цивільного судочинства, отже цей спір не може вирішуватися за правилами адміністративного судочинства.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У п. 24 рішення в справі “Сокуренко і Стригун проти України” від 20 липня 2006 року Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що фраза “встановленого законом” поширюється не лише на правову основу самого існування “суду”, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у справі “Занд проти Австрії” від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення “встановлений законом” поширюється не лише на правову основу самого існування “суду”, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття “суд, встановлений законом” у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає “усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)”. З огляду на це не вважається “судом, встановленим законом” орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.
Згідно з вимогами п.1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Отже, цей позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а належить розглядати в порядку цивільного судочинства місцевим загальним судом за правилами підсудності, визначеними статтями 26-30 ЦПК України.
За таких обставин, суддя дійшов висновку щодо відмови у відкритті провадження у цій справі, оскільки дана справа повинна розглядатися за правилами цивільного судочинства.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 при поданні позовної заяви було сплачено судовий збір в сумі 908,00 грн., що підтверджується квитанцією № 31548191 від 26.03.2021 року.
Відповідно до п. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду у разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.
Враховуючи, викладене, суддя вважає за можливе повернути позивачу судовий збір у розмірі 908,00 грн.
Керуючись ст.ст. 170, 171, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі № 160/4621/21 за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що розгляд даної справи віднесено до компетенції суду цивільної юрисдикції.
Повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 908,00 грн. відповідно до квитанції № 31548191 від 26.03.2021 року.
Роз'яснити позивачу, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Копію ухвали разом з матеріалами позовної заяви надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Серьогіна