03 серпня 2020 року Справа № 160/5379/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тулянцевої І.В., розглянувши у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом заступника керівника Нікопольської місцевої прокуратури Дніпропетровської області до Першотравневської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
19 травня 2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду засобами поштового зв'язку надійшла позовна заява заступника керівника Нікопольської місцевої прокуратури Дніпропетровської області до Першотравневської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, в якій просять:
- визнати протиправною бездіяльність Першотравневської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області щодо не створення у складі виконавчих органів ради служби у справах дітей;
- зобов'язати Першотравневську сільську раду Нікопольського району Дніпропетровської області вчинити дії, спрямовані на створення у складі виконавчих органів ради служби у справах дітей.
Адміністративний позов обґрунтовано тим, що на території Першотравневської сільської ради станом на 01.01.2020 проживає 632 дитини. Діти, які опинилися у складних життєвих обставинах, мають право на особливий захист і допомогу з боку держави. Держава, як гарант цього права, здійснює захист прав дітей, у тому числі через діяльність служб у справах дітей, які безпосередньо забезпечують реалізацію на території відповідних рад державної політики з питань захисту прав дітей. Органи місцевого самоврядування сільських, селищних, міських рад, зобов'язані відповідно до вимог законодавства здійснювати повноваження з питань захисту прав дітей, які є мешканцями громади та утворити для цього у складі відповідних виконавчих органів рад службу у справах дітей. Проте, в порушення вимог законодавства у сфері охорони дитинства щодо захисту прав дітей, станом на 01.03.2020 року у складі виконавчих органів відповідача не утворено службу у справах дітей. Оскільки, така ситуація створює загрозу порушення суспільних інтересів та інтересів держави у сфері охорони дитинства щодо реалізації в повному обсязі завдань та заходів державної політики з питань соціально - правового захисту дітей, прокурор в інтересах держави звернувся до суду із цим позовом. Мотивуючи підстави для представництва інтересів держави у суді, прокурор зазначив, що порушення інтересів держави, у даному випадку, виразилося у невиконанні відповідачем діючих вимог законодавства, що може призвести до порушення інтересів держави в частині гарантування забезпечення належного захисту прав дітей, передбачених Конвенцією ООН «Про права дитини» від 20.11.1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27.09.1991 року № 789-ХІІ, Декларацією прав дитини прийнятої резолюцією 1386 (ХIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1959 року. Крім того, позивачем зазначено, що орган до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах є Міністерство соціальної політики України. Однак, згідно покладених на Мінсоцполітики завдань, воно лише контролює та координує діяльність служб у справах дітей; здійснює координацію та методологічне забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування щодо соціального захисту дітей - сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Вказаним зумовлюється необхідність захисту інтересів держави органами прокуратури.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.05.2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк, з дати отримання копії даної ухвали, на подання відзиву на позовну заяву.
05.06.2020 року відповідачем на електронну адресу суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач щодо задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі. Разом з відзивом відповідачем надано заяву про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. По суті спірних правовідносин відповідач пояснив, що станом на 30.03.2020 року на обліку у Першотравневській сільській раді перебуває 38 дітей, з них 10 дітей - сиріт та позбавлених батьківського піклування, 28 дітей, які проживають в 12 - ти сім'ях, що опинилися в складних життєвих обставинах. З метою здійснення соціально - правового захисту дітей у Першотравневській сільській раді функції служби у справах дітей покладено на уповноважену особу ( Донченко С.А. - начальника відділу соціального захисту населення виконавчого комітету), яка виконує функції Служби у справах дітей (рішення виконавчого комітету від 26.12.2019 № 70). Отже, відповідач у відповідності до вимог законодавства передбачив та створив в структурі виконавчого органу посаду уповноваженої особи (працівника), яка виконує функції Служби у справах дітей. Крім того, на переконання відповідача, реалізація державної політики у сфері сім'ї та дітей на території Нікопольського району, зокрема й дітей, які проживають на території Першотравневської сільської ради, здійснюється органом виконавчої влади - службою у справах дітей Нікопольської районної державної адміністрації, яка відповідно до покладених функцій реалізує на території району державну політику з питань соціального захисту дітей.
Ухвалою суду від 10.06.2020 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
17.06.2020 року до суду засобами поштового зв'язку від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому зазначено, що питання створення виконавчих органів, до складу яких входять служби у справах дітей, належить до повноважень органу місцевого самоврядування. Останні, в свою чергу, зобов'язані відповідно до вимог законодавства здійснювати повноваження з питань захисту прав дітей, які є мешканцями громади та утворити для цього у складі відповідних виконавчих органів рад службу у справах дітей.
Згідно з ч. 2 ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України).
Оскільки, останній день ухвалення рішення по справі припадав на день відпустки судді, рішення ухвалено у перший робочий день після виходу судді з відпустки - 03.08.2020 року.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Прокуратурою у межах наданих повноважень, відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», вивчено інформацію Першотравневської сільської ради за №192 від 04.03.2020 щодо додержання вимог законодавства у сфері охорони дитинства щодо захисту прав дітей.
Встановлено, що на території Першотравневської сільської ради станом на 01.01.2020 проживає 632 дитини. Проте, у порушення вимог законодавства у сфері охорони дитинства щодо захисту прав дітей у складі відповідних виконавчих органів Першотравневської сільської ради станом на 01.03.2020 року не утворено службу у справах дітей. Окрім того, рішенням виконавчого комітету Першотравневської сільської ради № 70 від 26.12.2019 року призначено уповноважену особу, яка виконує функції служби у справах дітей - начальника відділу соціального захисту населення виконкому Першотравневської сільської ради - Донченко С.А.
Разом з тим, згідно інформації служби у справах дітей Нікопольської районної державної адміністрації № 01-40-544/0/320-20 від 13.03.2020 на запит Нікопольської місцевої прокуратури, повноваження щодо захисту прав дітей, які проживають па території Першотравневської сільської ради, здійснюється службою у справах дітей Нікопольської райдержадміністрації в повному обсязі, так як відсутність у структурі виконкому Першотравневської сільської ради служби у справах дітей та комісії з питань захисту прав дитини не дозволяє самостійно проводити діяльність, пов'язану із захистом прав дитини.
Вважаючи протиправною бездіяльністю відповідача щодо не створення у складі виконавчого органу місцевого самоврядування служби у справах дітей, прокурор звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи суд зазначає таке.
У ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до п. 1 ст. 3 Конвенції ООН «Про права дитини» (від 20.11.1989 року, ратифікованої постановою Bерховної Pади № 789-ХІІ від 27.02.1991 року) (далі- Конвенція) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративним чи законодавчими органами, першочергова увага має приділятись якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно ч. 2, 3 ст. 3 Конвенції держави-учасниці Конвенції зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров'я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду.
Аналогічні зобов'язання України передбачені і у основних міжнародно - правових актах. Ст. 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права від 16.12.1966 року (ратифікований Указом Президії Верховної Ради Української PCP від 19.10.1973 року) визначає право кожної людини на соціальне забезпечення, а ст. 10 цього ж Пакту декларує визнання Державами- учасницями, що сім'ї, яка є природним і основним осередком суспільства, повинні надаватися по можливості якнайширша охорона і допомога, особливо при її утворенні і поки на її відповідальності лежить турбота про несамостійних дітей та їх виховання. Особливих заходів охорони і допомоги має вживатися щодо всіх дітей і підлітків без будь-якої дискримінації за ознакою сімейного походження чи за іншою ознакою. Дітей і підлітків має бути захищено від економічної і соціальної експлуатації.
В Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року, закріплено, що дитина, внаслідок її фізичної і розумової незрілості, потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження.
Виходячи з положень Конституції України та Конвенції ООН про права дитини правові основи діяльності органів і служб у справах дітей та спеціальних установ для дітей, на які покладається здійснення соціального захисту і профілактики правопорушень серед осіб, які не досягли вісімнадцятирічного віку, визначає Закон України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» (далі - ЗУ «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей»).
Згідно зі ст. 1 ЗУ «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей», здійснення соціального захисту дітей і профілактики серед них правопорушень покладається в межах визначеної компетенції, зокрема, на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері сім'ї та дітей, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері сім'ї та дітей, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері сім'ї та дітей, відповідні структурні підрозділи обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих органів міських і районних у містах рад. У здійсненні соціального захисту і профілактики правопорушень серед дітей беруть участь у межах своєї компетенції інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, окремі громадяни.
Відповідно до ч. 7 ст. 4 ЗУ «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей», штатна чисельність працівників районних, міських, районних у містах служб у справах дітей установлюється з розрахунку один працівник служби не більше ніж на одну тисячу дітей, які проживають у районі, та не більше ніж на дві тисячі дітей, які проживають у місті, районі у місті. Штатна чисельність працівників служб у справах дітей виконавчих органів сільських, селищних рад відповідних територіальних громад встановлюється з розрахунку один працівник служби не більше ніж на одну тисячу дітей, але не менше одного працівника на об'єднану територіальну громаду.
Разом з тим, ч. 1 ст. 7 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції, визначеної законом, забезпечують вирішення питань щодо встановлення опіки і піклування, створення інших передбачених законодавством умов для виховання дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, а також для захисту особистих, житлових і майнових прав та інтересів дітей та осіб із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 12 вищевказаного закону, безпосереднє ведення справ та координація діяльності стосовно дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, покладаються на служби у справах дітей. Служба у справах дітей: бере участь у здійсненні заходів щодо соціального захисту і захисту прав та інтересів дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і несе відповідальність за їх дотримання, а також координує здійснення таких заходів; оформляє документи на усиновлення і застосування інших форм влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, визначених цим Законом; оформляє клопотання щодо переведення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на інші форми влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; здійснює контроль за умовами влаштування і утримання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; здійснює моніторинг діяльності стосовно дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; здійснює інші заходи стосовно дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - ЗУ «Про місцеве самоврядування») відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 2 ЗУ «Про місцеве самоврядування», місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про місцеве самоврядування»).
Згідно зі ст. 25 ЗУ «Про місцеве самоврядування», сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Підрунктами 6, 8 п. «б» ст. 32 ЗУ «Про місцеве самоврядування» передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать забезпечення школярів із числа дітей-сиріт, дітей з інвалідністю/осіб з інвалідністю I - III групи, дітей, позбавлених батьківського піклування, та дітей із сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям", які навчаються в державних і комунальних навчальних закладах, безоплатними підручниками, створення умов для самоосвіти; вирішення відповідно до законодавства питань про повне державне утримання дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків, у школах-інтернатах, дитячих будинках, у тому числі сімейного типу, професійно-технічних навчальних закладах та утримання за рахунок держави осіб, які мають вади у фізичному чи розумовому розвитку і не можуть навчатися в масових навчальних закладах, у спеціальних навчальних закладах, про надання громадянам пільг на утримання дітей у школах-інтернатах, інтернатах при школах, а також щодо оплати харчування дітей у школах (групах з подовженим днем).
Відповідно до підпунктів 2, 2-1 п. «б» ч. 1 ст. 34 ЗУ «Про місцеве самоврядування», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: делеговані повноваження: забезпечення здійснення передбачених законодавством заходів щодо поліпшення житлових і матеріально-побутових умов, зокрема, дітей, що залишились без піклування батьків, на виховання в сім'ї громадян; вирішення відповідно до законодавства питань надання соціальних послуг особам та сім'ям з дітьми, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги, забезпечення утримання та виховання дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 38 ЗУ «Про місцеве самоврядування» передбачено, що до відання виконавчих органів міських (за винятком міст районного значення) рад, крім повноважень, зазначених у пункті «б» частини першої цієї статті, належить утворення служб у справах дітей та спостережної, спрямування їх діяльності.
У зв'язку з розширенням повноважень сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад щодо провадження діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, постановами КМУ від 15.11.2017 року № 877 та від 11.04.2018 року № 301 внесені зміни до Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини (постанова КМУ від 24.09.2008 року № 866), згідно із якими сільські, селищні, міські ради об'єднаних територіальних громад мають самостійно здійснювати діяльність, пов'язану із захистом прав дитини, зокрема передано об'єднаним територіальним громадам повноваження стосовно влаштування під опіку дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Крім того, наказом Міністерства соціальної політики України від 14.06.2018 року № 890 затверджено Методичні рекомендації щодо організації та забезпечення діяльності об'єднаної територіальної громади у сфері соціального захисту населення та захисту прав дітей, згідно з п. 1.1. яких передбачено, що з метою забезпечення виконання повноважень у сфері соціального захисту населення та захисту прав дітей у виконавчому органі сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади рекомендовано за рішенням сесії відповідної громади, зокрема, утворити (ввести до штатного розпису) службу у справах дітей як юридичну особу, підпорядковану голові сільської, селищної, міської ради.
Також, постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2018 року №800 затверджено Порядок взаємодії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, закладів та установ під час забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі таких, що можуть загрожувати їх життю та здоров'ю, та внесені зміни до Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини (постанова Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року № 866), якими визначено органами опіки та піклування, зокрема, виконавчі органи міських, сільських, селищних рад, у тому числі об'єднаних територіальних громад, які провадять діяльність із соціального захисту дітей.
Так, відповідно до п. 3 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини органами опіки та піклування, зокрема, виконавчі органи міських, сільських, селищних рад, у тому числі об'єднаних територіальних громад, які провадять діяльність із соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі забезпечення їх права на виховання у сім'ї, надання статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, із захисту особистих, майнових і житлових прав дітей.
Згідно з п.п. 13, 14 цього Порядку облік дітей, які залишились без батьківського піклування, здійснює служба у справах дітей за місцем проживання батьків дитини або одного з них, з яким проживала дитина до настання обставин, за яких вона залишилася без піклування батьків, незалежно від місця виявлення дитини, а дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, - служба у справах дітей за місцем походження дитини. Відомості про дитину, яка залишилась без батьківського піклування, збираються службою у справах дітей протягом 10 днів після надходження повідомлення про таку дитину. Служба у справах дітей на підставі зібраних відомостей про дитину приймає рішення, яке оформлюється наказом про взяття її на первинний облік дітей, які залишились без батьківського піклування, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (далі - первинний облік), і вносить дані про таку дитину до книги первинного обліку. Дитина вважається такою, що взята на первинний облік, з дати прийняття такого рішення. Після взяття дитини на первинний облік служба у справах дітей складає та затверджує індивідуальний план соціального захисту дитини, залишеної без батьківського піклування, дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування.
Системний аналіз наведених норм доводить, що діти, як члени громад, мають свої права як особлива група: право на життя, на освіту, на охорону здоров'я, на розвиток, на правосуддя, на батьківську турботу, на сім'ї, н захист з боку громади й держави тощо. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції, визначеної законом, забезпечують вирішення питань щодо встановлення опіки і піклування, створення інших передбачених законодавством умов для виховання дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, а також для захисту особистих, житлових і майнових прав та інтересів дітей та осіб із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Безпосереднє ведення та координація діяльності стосовно дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, покладаються на служби у справах дітей. При цьому, передбачено, що безпосереднє ведення справ і координація діяльності стосовно захисту прав дітей, зокрема, дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, покладається на службу у справах дітей, зокрема, виконавчих органів міських, сільських, селищних рад об'єднаних територіальних громад. Отже, питання створення виконавчих органів, до складу яких входять служби у справах дітей, належить до повноважень органу місцевого самоврядування. Останні, в свою чергу, зобов'язані відповідно до вимог законодавства здійснювати повноваження з питань захисту прав дітей, які є мешканцями громади та утворити для цього у складі відповідних виконавчих органів рад службу у справах дітей. У зв'язку з розширенням повноважень сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад щодо провадження діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, останні набули повноважень щодо забезпечення та дотримання прав дитини та відповідно обов'язків з питань захисту прав дітей, як орган опіки та піклування.
Однак, відповідачем в порушення норм законодавства не вчинено дій щодо вирішення питання про створення служби у справах дітей.
Суд у цьому контексті не приймає до уваги посилання відповідача на те, що останній територіально відноситься до Нікопольського району, а тому реалізація державної політики у сфері сім'ї та дітей здійснюється органом виконавчої влади - службою у справах дітей Нікопольської рійонної державної адміністрації, з огляду на те, що законодавцем не передбачено здійснення заміни районних, міських, районних у містах служб у справах дітей (в районних адміністраціях) - на служби у справах дітей виконавчих органів сільських, селищних рад відповідних територіальних громад, при цьому передбачено створення додаткових відповідних органів в органах місцевого самоврядування (об'єднаних територіальних громадах). Організація органів, які створені на відповідному рівні, а саме служб у справах дітей, які створюються при райдержадміністраціях та служб у справах дітей у виконавчих органах сільських, селищних рад відповідних територіальних громад передбачає не взаємовиключення, а навпаки - взаємодію між органами, створеними на рівні держадміністрацій та виконавчих органів місцевого самоврядування (об'єднаних територіальних громад).
Також суд критично ставиться до тверджень відповідача, що ним створено в структурі виконавчого органу посаду уповноваженої особи (працівника), яка виконує функції Служби у справах дітей, тобто відповідачем вживаються усі необхідні заходи в межах повноважень з питань надання соціальних послуг потребуючим верствам населення, у т.ч. з захисту прав дітей, оскільки приписами чинного законодавства передбачено створення саме спеціального повноважного органу - служби у справах дітей, а не делегування їх функцій певним посадовим особам.
За таких обставин, суд вбачає протиправну бездіяльність відповідача щодо утворення у складі виконавчих органів ради служби у справах дітей та доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.
Стосовно позовної вимоги щодо зобов'язання відповідача вчинити дії, спрямовані на утворення у складі виконавчих органів ради служби у справах дітей, суд зазначає таке.
Кожна особа, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 5 КАС України, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно ч. 2 цієї ж статті захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У відповідності до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Таким чином, суд може зобов'язати відповідача-суб'єкта владних повноважень вчинити на користь позивача певні дії, якщо для їх вчинення виконані всі умови, визначені законом, і вчинення таких дій не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Суд при прийнятті рішення у даній справі враховує те, що реалізація державної політики у сфері забезпечення прав дитини є безпосереднім обов'язком територіальної громади. Кожна дитина, яка мешкає у громаді, має право на захист майнових і немайнових прав, який, за законом, надає об'єднана територіальна громада як орган опіки та піклування, що має особливі повноваження виконавчих органів влади об'єднаної громади представляти та відстоювати інтереси своїх громадян.
Щоб територіальні громади були ефективними з питаннях захисту прав дитини, вони мають не тільки набути повноважень органу опіки та піклування, а й застосовувати положення законодавства у питаннях вирішення спорів між батьками дитини, обмеження або позбавлення батьківських прав, протидії насильству, у тому числі домашньому, представляти інтереси дітей у разі відсутності законних представників у дитини та багатьох інших.
Крім того, Указом Президента України від 30.09.2019 року № 721/2019 «Про деякі питання забезпечення прав та законних інтересів дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, розвитку та підтримки сімейних форм виховання дітей» зобов'язано вжити в установленому порядку вичерпних заходів щодо приведення штатної чисельності служб у справах дітей відповідно до нормативів, установлених законодавством, у тому числі в об'єднаних територіальних громадах.
Приписами ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.
Від так, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.
Судом враховується також те, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала би необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верхового Суду України від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 та від 02.02.2016 у справі №804/14800/14.
За таких обставин, суд вважає, що ефективним та достатнім способом відновлення порушених прав буде зобов'язання відповідача вчинити дії, спрямовані на утворення у складі виконавчого органу Першотравневської сільської ради служби у справах дітей, у зв'язку із чим, позовні вимоги у цій частині також підлягають задоволенню.
Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 ст. 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч. ч. 1 та 4 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Частиною 1 ст. 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
В ході розгляду справи відповідачем не було доведено правомірність дій у спірних відносинах, у зв'язку із чим, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір), відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 9, 73-77, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов заступника керівника Нікопольської місцевої прокуратури Дніпропетровської області (вул. Патріотів України буд. 174, м. Нікополь Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 02909938) до Першотравневської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області (вул. Гагаріна буд. 23 с.Першотравневе Нікопольського району Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 03315885) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання чинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Першотравневської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області щодо не створення у складі виконавчих органів ради служби у справах дітей.
Зобов'язати Першотравневську сільську раду Нікопольського району Дніпропетровської області вчинити дії, спрямовані на створення у складі виконавчих органів ради служби у справах дітей.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.В. Тулянцева