Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"25" березня 2021 р. Справа № 922/2924/20
Вх. номер 6220
Суддя господарського суду Жигалкін І.П.
при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.
за участю:
Позивача - не з'явився;
Відповідача (заявника) - не з'явився
розглянувши заяву (вх. 6220 від 18.03.2021) Фізичної особи - підприємця Капустенка Володимира Володимировича про розстрочення виконання рішення господарського суду Харківської області від 12.11.2020 року у справі №922/2924/20
за позовом: Акціонерного товариства "Харківобленерго", м. Харків
до Фізична особа-підприємець Капустенко Володимир Володимирович, с. Шульське Первомайського району Харківської області
про стягнення коштів
АТ "Харківобленерго" 10.09.2020 звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ФОП Капустенка Володимира Володимировича про стягнення донарахувань по Акту про порушення №120725 від 17.03.2020 в розмірі 415441,66 грн (де 346201,38 грн - тарифна складова та 69240,28 грн - ПДВ 20%); збитки по оплаті експертного дослідження в розмірі 13924,49 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що під час проведення технічної перевірки вузлів обліку споживача - ФОП Капустенка В.В. за адресою: Харківська область, с.Шульське, вул. Терешкової уповноваженими представниками АТ "Харківобленерго" було зафіксовано пошкодження розрахункового засобу обліку електричної енергії з метою зміни показників лічильника № 009845 та відсутність пломби на корпусі електролічильника ОТК9-КСНЛО, яка відповідно до Акту про пломбування та здачу пломб і приладів обліку на збереження від 04.04.2017 № 127, перебувала на збереженні у споживача, що є підставою для сплати споживачем вартості необлікованої електричної енергії, а також суми збитків згідно Правил роздрібного ринку електричної енергії.
Рішенням господарського суду Харківської області від 12.11.2020 року у справі №922/2924/20 позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто з Фізичної особи - підприємця Капустенка Володимира Володимировича на користь Акціонерного товариства "Харківобленерго" - заборгованість в розмірі 429366,15 грн (з яких: донарахування по Акту про порушення № 120725 від 17.03.2020 року в розмірі 415441,66 грн, де 346201,38 грн - тарифна складова та 69240,28 грн - ПДВ 20%; збитки по оплаті Експертного дослідження в розмірі 13924,49 грн), а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 6440,49 грн.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.03.2021 заяву Фізичної особи - підприємця Капустенка Володимира Володимировича про відмову від апеляційної скарги та про визнання позовних вимог (вх.№2602 від 01.03.2021 року) було задоволено, прийнято відмову Фізичної особи - підприємця Капустенка Володимира Володимировича від апеляційної скарги (вх. №3561Х/1-18) у справі №922/2924/20.
Закрито апеляційне провадження за апеляційної скаргою Фізичної особи - підприємця Капустенка Володимира Володимировича (вх. №3561Х/1-18) на рішення господарського суду Харківської області від 12.11.2020 року у справі №922/2924/20. Повернуто Фізичній особі - підприємцю Капустенку Володимиру Володимировичу ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з Державного бюджету України 50 відсотків судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 4830,36 грн., сплаченого згідно квитанції від 18.12.2020 року №52885.
18.03.2021р. через канцелярію господарського суду від Фізичної особи - підприємця Капустенка Володимира Володимировича надійшла заява (вх. №6220) про розстрочення виконання рішення господарського суду Харківської області від 12.11.2020 року у справі №922/2924/20 з можливістю погашення заборгованості згідно викладеного графіку.
Ухвалою суду від 22.03.2021 р. було прийнято заяву до розгляду з призначенням її на 25.03.2021 р. о 11:45.
У судовому засіданні представник заявника (боржника) не з'явився, про місце та час розгляду заяви був повідомлений належним чином.
Представник стягувача у судове засідання не з'явився, у наданому письмовому запереченні (вх. № 6799 від 25.03.2021 р.) просить розстрочити виконання рішення суду від 12.11.2020 р. згідно з наданим графіком погашення заборгованості. В своїх запереченнях зазначає, що він заперечує проти наданого графіку погашення заборгованості Відповідача, виходячи з того, що станом на 01.03.2021 р. залишок боргу за рішенням суду фактично склав 428320,19 грн., оскільки приватним виконавцем Ярмоленко О.В. з рахунку боржника списано грошові кошти в сумі 7486,45 грн. та всупереч цьому графік погашення боргу був складений лише на суму 414395,71 грн., оскільки не включав збитки по оплаті експертного дослідження в сумі 13924,49 грн.
Дослідивши матеріали, додані заявником до заяви про надання відстрочки виконання рішення суду, суд виходить з наступного.
Звертаючись до господарського суду із відповідною заявою, заявник зазначає, що станом на 01.03.2021 р. залишок несплаченої заборгованості за рішенням суду складає 414395,71 грн., згідно якої між сторонами було узгоджено графік її погашення. ФОП Капустенко В.В. сплачено у строк до 15.03.2021 р. на користь АТ "Харківобленерго" 114395,71 грн.
В обгрунтування своєї заяви Відповідач зазначає, що основним видам діяльності ФОП Капустенка В.В. є сільське господарство, а саме вирощування зернових культур, бобових культур, насіння олійних культур та розведення свійської птиці, яке має сезонний характер. Значні фінансові вкладення необхідно здійснювати навесні та влітку, а дохід отримується після реалізації сільськогосподарської продукції восени та взимку.
Частиною 4 наведеної статті 331 ГПК України визначено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
В силу наведених приписів процесуального законодавства, підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що істотно ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення у визначений строк. Тобто розстрочення виконання судового рішення пов'язано з об'єктивними, непереборними - виключними обставинами, котрі ускладнюють його вчасне виконання.
Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 вказаного Кодексу, і за наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд має право відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.
Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. 4 ст. 331 ГПК України). Також, суд враховує наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення тощо.
Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.
Особа, яка подала заяву про відстрочення виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у даній справі.
Так, в силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст. ст. 76-79 ГПК України).
Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Так, звертаючись до господарського суду із заявою про відстрочення виконання рішення суду, заявником не надано жодного доказу в обґрунтування поданого клопотання, які б підтверджували скрутний фінансовий стан боржника (як про це зазначено в клопотанні), не доведено наявності виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Так положення ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 суди застосовують при розгляді справ також Конвенцію про захист прав тло лини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Європейського суду з прав людини з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні (абз. 2, 3 п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/1444/16 від 22.04.2016р. Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950року, юрисдикцію та практику Європейського суду з прав людини).
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини: державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. У такому випадку не може прийняти аргумент Уряду, що визначає таку відсутність як виняткові обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справі Півень проти України від 29.06.2004); Європейський суд з прав людини повторює, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.
Тривала затримка виконання обов'язкового рішення може суперечити Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини у справі Савітський проти України, по. 38773/05. від 26.07.20121.
Згідно п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження № 14 від 26.12.2003 при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 351 ЦПК і ст. 121 ГПК їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.
Як зазначено в Постанові Вищого господарського суду України від 06.06.2017 у справі № 922/1766/14, згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру...", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання названий Суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає помякшення у виконавчому провадженні, а, отже, сама можливість надання відстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.
Відповідно до ст. 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом. За приписами ст. 42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів. Неналежне планування своєї господарської діяльності відповідачем не повинно порушувати права інших господарюючих суб'єктів, які належним чином виконали свої обов'язки. Ризики від власної господарської діяльності відповідача не може покладатися на інших учасників господарських відносин, оскільки це порушує принцип розумності та справедливості. Виходячи з цього, лише зазначення у клопотанні про скрутний фінансовий стан підприємства боржника, не свідчать про наявність підстав, вказаних у ст. 331 ГПК України.
Таким чином, проаналізувавши наведені у заяві про відстрочку виконання рішення господарського суду мотиви, суд дійшов висновку, що надані боржником докази не можуть засвідчувати факт відсутності у боржника можливості виконати судове рішення без надання відстрочки, не спростовують наявність вини боржника у виникненні заборгованості та її несплаті, а також боржник не надав доказів, які б могли підтвердити обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 326 ГПК України закріплено принцип обов'язковості рішень суду, згідно із яким судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковим на всій території України, невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012 виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. У рішенні Конституційного Суду України від 25.04.2012 у справі № 11-рп/2012 зазначено, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Заявник просить в своїй заяві розстрочити виконання рішення, починаючи з 15.03.2021 р. та по 15.03.2022 р. згідно графіку погашення заборгованості, в якому зазначає, що до 15.03.2021 р. він має сплатити 114395,71 грн. та залишок заборгованості в розмірі 300000,00 грн. шляхом щомісячних платежів по 25000,00 грн. протягом 12 місяців - не пізніше 15 числа кожного поточного місяця, починаючи з квітня 2021.
Але суд зазначає, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 5 ст. 331 ГПК України).
Так, оскільки рішення господарського суду Харківської області винесено 12.11.2020 р., то суд може розстрочити виконання рішення на строк до 12.11.2021 р., розподіливши суму боргу в розмірі 414395,71 грн. на вісім місяців, починаючи з дня подання відповідної заяви.
Суд не наділений правом встановлювати строки розстрочення виконання рішення, оскільки саме на ФОП Капустенко В.В. покладається обов'язок щодо здійснення перерахунку по залишку неоплаченої заборгованості для розстрочення виконання рішення.
З огляду на встановлені судом обставини, з урахуванням принципів розумності та справедливості, враховуючи інтереси як боржника, так і стягувача, а також те, що рішення суду є обов'язковим до виконання та має бути виконане, суд не вбачає правових підстав для задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду від 12.11.2020 р. по справі № 922/2924/20.
Згідно з ч. 7 ст. 331 ГПК України про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.
На підставі викладеного, керуючись статтями 234, 235, 331 ГПК України, суд, -
У задоволенні заяви (вх. 6220 від 18.03.2021) Фізичної особи - підприємця Капустенка Володимира Володимировича про відстрочення виконання рішення суду від 12.11.2021 р. по справі № 922/2924/20 - відмовити.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі з сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.
Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 235 ГПК України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Східного апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом десяти днів з дня її проголошення.
Ухвалу підписано 30 березня 2021 року.
Суддя Жигалкін І.П.