36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
18.03.2021 Справа № 917/1864/20
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "БМП "Південьбуд", бульвар Кобзаря, 2, прим.1/4, м. Дніпро, 49130, Код ЄДРПОУ 42617714
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алектро", вул.Європрейська, 5, м.Полтава, Полтавська область, 36000, Код ЄДРПОУ 39284778
про стягнення 275771,10 грн.
Суддя Киричук О.А.
Секретар судового засідання Тертична О.О.
Представники сторін:
представник позивача: не з'явився
представник відповідача: Литвиненко А.І., док. в справі
Товариство з обмеженою відповідальністю "БМП "Південьбуд" звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алектро" про стягнення 275771,10 грн. заборгованості згідно договору надання послуг № 190827/02 від 27.08.2019 року, що складається з: основна заборгованість - 212 130, 00 грн; пеня - 38 863,40 грн., інфляційні втрати - 3 397,30 грн., 3% річних - 6 381, 00 грн.
Ухвалою від 17.12.2020р. суд прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, постановив справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначити підготовче засідання у справі на 21.01.21, запропонував відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду надати суду відзив на позов.
18.01.21 від позивача надійшло клопотання про проведення розгляду справи без участі представника за наявними в матеріалах справи доказів.
Від відповідача 18.01.21 надійшов відзив, в якому він просив в задоволенні позову відмовити повністю (вх. № 522).
21.01.21 від відповідача надійшли докази для долучення до відзиву з метою підтвердження доводів, викладених у відзиві (супр. лист за вх. № 740).
04.02.21 від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 522 від 04.02.21).
У підготовчому засіданні, 21.01.2021р., судом здійснено дії та з'ясовані всі питання, передбачені ст.ст.177, 182 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою від 04.02.2021р. суд постановив закрити підготовче провадження у справі № 917/1864/20, призначити справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 25.02.2021.
18.02.21 від позивача через АТ "Укрпошта" до суду надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (вх. № 1887 від 18.02.21).
Ухвалою від 25.02.21 р. відкладено розгляд справи на 18.03.21 р.
Сторони належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується матеріалами справи.
Позивач явку представника в судове засідання не забезпечив.
Судом враховано, що представником позивача до Господарського суду Полтавської області було подане клопотання про проведення судового засідання 18.03.21 о 11:00 по справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, проте суд ухвалою від 15.03.21 постановив відмовити у задоволенні вказаного клопотання, оскільки відсутня технічна можливість - зали судових засідань, в яких встановлено систему відеоконференцзв'язку, на вказаний день та час зайняті іншими судовими засіданнями.
В судовому засіданні 18.03.21 суд заслухав вступне слово представника відповідача стосовно заперечень проти заявленого позову. Відповідач проти позову заперечив в повному обсязі.
Суд з'ясував обставини, на які посилаються учасники справи, дослідив докази, якими вони обгрунтовуються.
Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 15.03.21р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
В обгрунтування позову позивач посилається на наступні обставини:
27.08.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БМП «Південьбуд» (далі- ТОВ «БМП «Південьбуд», Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Алектро» (далі- ТОВ «Алектро», Виконавець) було укладено Договір надання послуг № 190827/02 (далі - Договір).
Відповідно до п.1.1 вищезазначеного Договору за завданням Замовника- Виконавець надає Замовнику послуги з автоматизації виробництва, а саме: Розробки програмного забезпечення для програмування логічного контролера та SCADA та пуск-налагодження розробленої системи автоматичного керування технологічним процесом.
У свою чергу, відповідно до п. 2.1 Договору Обов'язком Виконавця є якісної та вчасне надання передбачених п. 1.2. послуг Замовнику, термін виконання послуги складає 10-12 тижнів з дати отримання попередньої оплати згідно п. 4.3. Договору.
Відповідно до п.4.3 Договору оплата послуг здійснюється наступним чином:
- Передплата 50% суми здійснюється Замовником після погодження суми Договору;
- Оплата у розмірі 25% суми здійснюється Замовником через 6 тижнів після дати попередньої оплати;
- Решта 25% суми сплачується Замовником протягом 5 банківських днів після підписання сторонами акту виконаних робіт.
Сторонами було погоджено суму Договору в умовах, безпосередньо самого Договору, без підписання додаткових угод. Отже, згідно п. 1.2 загальна сума Договору складає 424 260, 00 грн.
09.09.2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю «БМП «Південьбуд» було сплачено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алектро» передплату за Договором надання послуг № 190827/02 від 27.08.2019 року у розмірі 212 130, 00 грн, що підтверджується Платіжним дорученням №185 від 09.09.2019 року. І
У свою чергу, строк надання послуг за Договором надання послуг № 190827/02 від 27.08.2019 року настав 11.11.2019 року. І
Позивач стверджує, що станом на дату подання позовної заяви Товариством з обмеженою відповідальністю «Алектро» не було надано Товариству з обмеженою відповідальністю «БМП «Південьбуд» послуг з автоматизації виробництва, а саме: Розробки програмного забезпечення для програмування логічного контролера та SCADA та пуск-налагодження розробленої системи автоматичного керування технологічним процесом, а тому Позивач вважає за необхідне стягнути з Відповідача грошові кошти у розмірі 212 130, 00 грн. та санкції за користування коштами, зокрема: пеню - 38 863,40 грн., інфляційні втрати - 3 397,30 грн., 3% річних - 6 381, 00 грн.
Відповідач у відзиві, не заперечуючи факту укладення між сторонами договору надання послуг № 190827/02, вказав, що позивач не зазначив інші суттєві обставини щодо правовідносин сторін та проти позову заперечив з наступних підстав:
- 27.08.2019р. між ТОВ «Алектро» та ТОВ «БМП «Південьбуд» були укладені два договори:
1. Договір поставки №190827/01 - на поставку обладнання, а саме: шафи керування технологічним процесом (Ківшовата2019) - 1 шт., шафи місцевого управління - 4шт., комплект контрольно-комутаційного обладнання для транспортних механізмів - 1 шт., автоматизоване робоче місце (АРМ) оператора - 1 шт. (на загальну суму 1 381 758,00 грн.).
2. Договір надання послуг №190827/02, а саме: послуги з автоматизації виробництва - розробка програмного забезпечення для програмування логічного контролера SCADA, та пуск-налагодження розробленої системи автоматичного керування технологічним процесом (на загальну суму 424 260,00 грн.).
Договір надання послуг №190827/02 від 27.08.2019р., укладений між ТОВ «Алектро» та ТОВ «БМП «Південьбуд» є взаємопов'язаним з договором поставки обладнання №190827/01, оскільки послуги з автоматизації виробництва, а саме: розробка програмного забезпечення для програмування логічного контролера та SCADA, та пуск-налагодження розробленої системи автоматичного керування технологічним процесом, передбачають автоматизацію виробництва поставленого обладнання за договором поставки №190827/01 від 27.08.2019р.
Згідно з видатковою накладною №А-00352 постачальник - ТОВ «Алектро» здійснив поставку обладнання, а замовник - ТОВ «БМП «Південьбуд», прийняв відповідне обладнання 11.12.2019р.
- Позивач зазначив, що строк виконання послуг за договором настав 11.11.2019р. та не надав жодних обґрунтувань, яким чином Виконавець має здійснити програмування обладнання, якого на вказану дату немає в наявності.
- Станом на 01.01.2020р. ТОВ «БМП «Південьбуд» мало заборгованість перед TOB «Алектро»: за договором поставки - 345 439,50 грн., за договором надання послуг - 106 065,00грн, про що позивачу було достеменно відомо.
У зв'язку з невиконанням Замовником взятих на себе зобов'язань, ТОВ «Алектро» звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення боргу.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/4198/20 від 12.10.2020р. затверджено Мирову угоду, укладену між ТОВ «Алектро» та ТОВ «БМП «Південьбуд», згідно з умовами якої Сторони дійшли згоди щодо перерахунку розміру основної суми боргу, заявленої в позовних вимогах ТОВ «Алектро» до ТОВ «БМП «Південьбуд» у справі №904/4198/20, що становить 345 439,50 грн. та судових витрат в строк до 31.12.2020р. Умови мирової угоди ТОВ «БМП «Південьбуд» виконало в повному обсязі.
- П. 4.3. договору надання послуг №190827/02 від 07.08.2019р. встановлено, що оплата послуг здійснюється наступним чином:
- Передоплата в розмірі 50% здійснюється Замовником після погодження та пред'явлення рахунків до оплати.
- Оплата у розмірі 25% суми здійснюється Замовником через 6 тижнів після дати попередньої оплати.
- Решта 25% суми сплачується Замовником протягом 5 банківських днів після підписання Сторонами акту виконаних робіт.
- 09 вересня 2019 року ТОВ «БМП «Південьбуд» здійснило оплату рахунку №А- 0433 від 09.09.2019р. в розмірі 50% від загальної суми договору, а саме: 212 130,00 грн. (двісті дванадцять тисяч сто тридцять гривень 00 коп.) шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Алектро».
Через 6 тижнів після першої оплати, всупереч умовам п. 4.3. укладеного договору надання послуг, відповідач - ТОВ «БМП Південьбуд» оплату в розмірі 25 відсотків загальної суми договору в розмірі 106 065,00 грн. на користь ТОВ «Алектро» не здійснив. Кінцевий термін вказаної оплати настав 21.10.2019р.
ТОВ «БМП «Південьбуд» взяті на себе зобов'язання не виконав, своєчасну оплату 25% вартості договору не оплатив.
Натомість, ТОВ «Алектро» виконало взяті на себе зобов'язання та здійснило розробку програмного забезпечення для програмування логічного контролера та SCAD А.
Автоматизація обладнання з проведенням пуск-налагоджених робіт зі встановленням розробленого програмного забезпечення може бути проведено Виконавцем за умови забезпечення Замовником доступу до поставленого раніше обладнання та оплати 25% суми за договором.
- Відповідно до п. 3.2., п. 3.3 Договору надання послуг №190827/02 від 27.08.2019р. Замовник зобов'язаний за потреби забезпечити Виконавця всім необхідним для виконання своїх обов'язків за цим договором належним чином, приймати від Виконавця послуги, що надаються ним за цим договором.
На даний час ТОВ «БМП «Південьбуд» не забезпечив Виконавцю - ТОВ «Алектро», доступ до обладнання для надання послуги з автоматизації виробництва, чим порушив умови п. 3.2, п.3.3.Договору надання послуг №190827/02 від 27.08.2019р., будучи достовірно обізнаним про вказані обставини, оскільки ТОВ «Алектро» неодноразово зверталось до позивача з цього питання, в тому числі шляхом направлення претензій, листів, телефонних переговорів.
Натомість, до цього часу жодних претензій від ТОВ «БМГІ «Південьбуд» на адресу ТОВ «Алектро» не надходило.
- Свої позовні вимоги ТОВ «БМП «Південьбуд» обґрунтовує закінченням строків надання послуг, що не відповідає ані обставинам справи, ані вимогам чинного законодавства.
Договір надання послуг №190827/02 від 27.08.2019р. не припинив свою дію та є чинним.
Згідно з п. 7.1 договору надання послуг договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2020р.
П. 7.2 договору встановлено, у разі, якщо за 20 днів до закінчення терміну дії договору жодна із Сторін не заявила про бажання розірвати договір, він вважається пролонгованим на тих же умовах ще на один календарний рік.
До цього часу ТОВ «БМП «Південьбуд» не вчинило жодних дій про бажання розірвати договір чи припинити його дію.
На підставі вищевикладеного, відповідач вважає вимоги заявлені ТОВ «БМП «Південьбуд» до ТОВ «Алектро» безпідставними та необгрунтованими та просить в задоволенні позовної заяви про стягнення 275771,10 грн. відмовити повністю.
У відповіді на відзив позивач вказав на наступні обставини:
- Спочатку Відповідач наголошує увагу, що ним було поставлено усе необхідне обладнання за Договором поставки №190827/01 від 27.08.2019 року, а потім зводить факти до того, що проводити пуск-налагодження розробленої системи автоматичного керування технологічним процесом неможливо через відсутність цього самого обладнання.
Внаслідок чого, на думку Позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю "Алектро" лише перекручує факти намагаючись уникнути відповідальності за зобов'язання, що виникли відповідно до Договору надання послуг №190827/02 від 27.08.2019 року.
- Відповідачем було зазначено, що 09.09.2019 року ТОВ «БМП Південьбуд» здійснило оплату рахунку №А-0433 в розмірі 50% від загальної суми Договору у сумі 212 130, 00 грн., проте не було сплачено через 6 тижнів після першої оплати, всупереч умовам п.4.3. Договору оплату в розмірі 25% загальної суми Договору.
Проте, Позивач був позбавлений можливості перерахувати грошові кошти на розрахунковий рахунок Відповідача, адже Товариством з обмеженою відповідальністю "Алектро" не було виставлено рахунок до сплати у відповідності до умов Договору надання послуг від 27.08.2019 року №190827/02.
За висновком позивача, Товариством з обмеженою відповідальністю «Алектро» не було надано Товариству з обмеженою відповідальністю «БМП «Південьбуд» послуг з автоматизації виробництва, а саме: Розробки програмного забезпечення для програмування логічного контролера та SCADA та пуск-налагодження розробленої системи автоматичного керування технологічним процесом, а тому Позивач вважає за необхідне стягнути з Відповідача грошові кошти у розмірі 212 130, 00 грн та санкції за користування коштами.
При вирішенні справи судом досліджено докази, наявні у матеріалах справи.
Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:
Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановлено судом, 27.08.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БМП «Південьбуд» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Алектро» було укладено Договір надання послуг № 190827/02, відповідно до п.1.1 якого за завданням Замовника- Виконавець надає Замовнику послуги з автоматизації виробництва, а саме: Розробки програмного забезпечення для програмування логічного контролера та SCADA та пуск-налагодження розробленої системи автоматичного керування технологічним процесом.
З огляду на вказане, укладений між сторонами договір є договором про надання послуг. Відтак, до правовідносин, що виникли між сторонами на підставі такого договору слід застосовувати положення законодавства, що регулюють правовідносини надання послуг.
Згідно із ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії, або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
У договорі про надання послуг сторонами узгоджено, що:
п. 4.3. Оплата послуг здійснюється наступним чином:
- Передоплата в розмірі 50% здійснюється Замовником після погодження та пред'явлення рахунків до оплати.
- Оплата у розмірі 25% суми здійснюється Замовником через 6 тижнів після дати попередньої оплати.
- Решта 25% суми сплачується Замовником протягом 5 банківських днів після підписання Сторонами акту виконаних робіт.
п.2.1. Обов"язки виконавця: якісно та вчасно надавати передбачені у п. 1.2 Договору послуги Замовнику. Термін виконання послуги за договором складає 10-12 тижнів з дати отримання попередньої оплати згідно п. 4.3 Договору.
п. 7.1 Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2020р.
п. 7.2 У разі, якщо за 20 днів до закінчення терміну дії договору жодна із Сторін не заявила про бажання розірвати договір, він вважається пролонгованим на тих же умовах ще на один календарний рік.
Матеріалами справи підтверджено, що Позивач, виконуючи свої договірні зобов'язання, 09.09.2019 року сплатив на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алектро» передплату за Договором надання послуг № 190827/02 від 27.08.2019 року у розмірі 212 130, 00 грн, що підтверджується Платіжним дорученням №185 від 09.09.2019 року. Факт отримання відповідачем вказаної оплати ним не заперечується.
Водночас, суд зазначає, що оскільки згідно п. 1.2 загальна сума Договору складає 424 260, 00 грн., здійснена позивачем 09.09.2019 року передплата за Договором надання послуг № 190827/02 від 27.08.2019 року у розмірі 212 130, 00 грн становить 50% від загальної суми договору.
Докази того, що позивачем в подальшому через 6 тижнів після дати попередньої оплати здійснена оплата у розмірі 25% суми, як це передбачено п. 4.3 Договору, матеріали справи не містять.
Твердження відповідача про те, що через 6 тижнів після першої оплати, всупереч умовам п. 4.3. укладеного договору надання послуг, ТОВ «БМП Південьбуд» оплату в розмірі 25 відсотків загальної суми договору в розмірі 106 065,00 грн. на користь ТОВ «Алектро» не здійснив, позивач при розгляді справи не спростовував.
Позивач у відповіді на відзив вказав, що був позбавлений можливості перерахувати грошові кошти на розрахунковий рахунок Відповідача, адже Товариством з обмеженою відповідальністю "Алектро" не було виставлено рахунок до сплати у відповідності до умов Договору надання послуг від 27.08.2019 року №190827/02.
Суд критично оцінює вказане посилання позивача, оскільки останній не обмежений умовами договору чи нормами чинного законодавства у правах щодо здійснення оплати у розмірі 25% суми (через 6 тижнів після дати попередньої оплати). При цьому, судом враховано, що в матеріалах справи відсутні докази вчинення позивачем дій задля виконання зобов'язання по оплаті (наприклад, звернення замовника до виконавця з вимогами щодо виставлення рахунку, тощо).
Як зазначено вище, згідно п.2.1. договору термін виконання послуги за договором складає 10-12 тижнів з дати отримання попередньої оплати згідно п. 4.3 Договору.
Звертаючись з позовом позивач ставить вимогу про стягнення з Відповідача грошових коштів у розмірі 212 130, 00 грн., що відповідає розміру здійсненої ним передплати.
Обгрунтовуючи вимогу про стягнення вказаної суми позивач вказав, що строк надання послуг за Договором надання послуг № 190827/02 від 27.08.2019 року настав 11.11.2019 року, проте Товариством з обмеженою відповідальністю «Алектро» не було надано Товариству з обмеженою відповідальністю «БМП «Південьбуд» послуг.
Суд приймає до уваги, що сам по собі факт прострочення виконання зобов'язання щодо надання послуг за договором надання послуг № 190827/02, на що посилається позивач у позові, не є підставою для стягнення з відповідача сплаченої попередньої оплати.
Частиною другою статті 693 ЦК України як спеціальною нормою передбачено спосіб захисту покупця товару, який здійснив попередню оплату, від неналежного виконання зобов'язань з боку продавця. Так, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Натомість за вказаним договором надання послуг № 190827/02 у відповідача відсутні зобов'язання щодо передання оплаченого товару.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів погодження сторонами у договорі надання послуг № 190827/02 права на односторонню відмову від зобов'язання.
Cудом враховано, що сторонами узгоджено у п. 7.1 договору, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2020р., а згідно п. 7.2 у разі, якщо за 20 днів до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не заявила про бажання розірвати договір, він вважається пролонгованим на тих же умовах ще на один календарний рік.
Матеріали справи не містять доказів, які б вказували, що ТОВ «БМП «Південьбуд» вчинило дії, направлені на розірвання договору чи припинення його дії.
Відповідно до ст. 905 ЦК України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.
Суд зазначає, що відповідно до ст.907 Цивільного кодексу України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.
Позивачем не надано доказів, які б вказували на відмову від договору надання послуг № 190827/02.
Відповідно до ст.188 Господарського кодексу України розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір розірвано, договір вважається розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Згідно з ч. ч. 2-5 ст. 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.
З огляду на наведені вище норми права, за відсутності доказів про відмову від договору надання послуг № 190827/02, а також доказів, які б вказували про те, що вчинились дії, направлені на розірвання договору чи припинення його дії, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення основної заборгованості у розмірі 212 130, 00 грн. задоволенню не підлягають.
Позивач також у позові ставив вимогу про стягнення пені у розмірі 38 863,40 грн., інфляційних втрат у розмірі 3 397,30 грн., 3% річних у розмірі 6 381, 00 грн. з посиланням на порушення відповідачем зобов'язання щодо надання послуг за договором.
За ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
Щодо вказаних вимог суд зазначає, що оскільки при розгляді справи посилання позивача на порушення відповідачем саме грошового зобов'язання не знайшло підтвердження, вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 3 397,30 грн. та 3% річних у розмірі 6 381, 00 грн. задоволенню не підлягають.
Щодо вимог про стягнення пені у розмірі 38 863,40 грн. суд приймає до уваги наступне.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 193 ГК України, яка також передбачає, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.
Судом встановлено, що в договорі надання послуг № 190827/02 передбачена пеня лише за недотримання строків оплати наданих послуг. За прострочення надання послуг пеня вказаним договором не передбачена, в зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення пені задоволенню не підлягають.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого позову, у зв'язку з чим у його задоволенні відмовляє у повному обсязі.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (наприклад, рішення від 21.01.1999 у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії), від 22.02.2007 у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Водночас вимога пункту 1 статті 6 названої Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України»).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача, оскільки судом у задоволенні позову відмовлено повністю.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
У позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Полтавської області протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 30.03.2021 р.
Суддя Киричук О.А.