вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"18" березня 2021 р. м. Київ Справа № 911/3048/20
Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ВОЛЬТА СЕК'ЮРІТІ” (04073, м. Київ, вул. Ливарська, 2)
до Приватного підприємства “ГУРІВЕЦЬКЕ” (22124, Вінницька обл., Козятинський р-н, с. Гурівці, вул. Жовтнева, 86)
та до Малого приватного підприємства фірми “ЕРІДОН” (08143, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Княжичі, вул. Воздвиженська, 46)
про стягнення 1101584,40 грн. безпідставно набутих коштів,
секретар судового засідання: Павлюк В.Г.
Представники сторін:
від позивача: Луценко Р.О. (ордер ЧК № 77578 від 12.03.2021 р.) - у режимі відеоконференції; Руденко В.В. (директор);
від відповідача 1: Кучерява І.П. (ордер ВН № 121870 від 10.11.2020 р.) - у режимі відеоконференції;
від відповідача 2: Пустовойтов Д.М. (ордер КС № 782926 від 11.12.2020 р.).
Обставини справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю “ВОЛЬТА СЕК'ЮРІТІ” (далі - ТОВ “ВОЛЬТА СЕК'ЮРІТІ”, позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства “ГУРІВЕЦЬКЕ” (далі - ПП “ГУРІВЕЦЬКЕ”, відповідач 1) та до Малого приватного підприємства фірми “ЕРІДОН” (далі - МППФ “ЕРІДОН”, відповідач 2) про стягнення 1101584,40 грн. безпідставно набутих коштів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03.05.2020 р. ухвалою господарського суду Вінницької області було закрито провадження у справі № 902/637/14 про банкрутство ПП "ГУРІВЕЦЬКЕ”, з підстав задоволення всіх визнаних ухвалою суду вимог кредиторів. В ухвалі від 03.05.2020 р. судом встановлено, що кредиторські вимоги МППФ "ЕРІДОН” були погашені ПП "ГУРІВЕЦЬКЕ”. За наявною у позивача інформацією на розрахунковий рахунок МППФ "ЕРІДОН” від ПП "ГУРІВЕЦЬКЕ” згідно з платіжним дорученням №1475 від 23.10.2018 було надіслано кошти у розмірі 1052634,04 грн., що становить суму боргу визнану господарським судом Вінницької області. У зв'язку із відступленням права вимоги до ПП "ГУРІВЕЦЬКЕ” на користь ТОВ “ВОЛЬТА СЕК'ЮРІТІ” на підставі договору, МППФ "ЕРІДОН” було повернуто кошти на рахунок ПП "ГУРІВЕЦЬКЕ” платіжним дорученням № 297430 від 17.12.2018 р. на суму 1052634,04 грн. з призначенням платежу «повернення помилково перерахованих коштів». Позивач, який отримав право вимоги за договором відступлення права вимоги від 11.07.2018 р. від МППФ "ЕРІДОН” до ПП "ГУРІВЕЦЬКЕ”, фактично не отримав боргу у розмірі 1052634,04 грн. ні від ПП "ГУРІВЕЦЬКЕ”, ні від первісного кредитора МППФ "ЕРІДОН”. Отже, на думку позивача, МППФ "ЕРІДОН” або ПП "ГУРІВЕЦЬКЕ”, яке отримало повернення коштів (за непідтвердженою інформацією позивача), набуло грошові кошти в розмірі 1052634,04 грн. без достатніх правових підстав, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів, на підставі приписів ст. 1212 ЦК України, 1052634,04 грн. боргу та 48950,36 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами на підставі приписів ст.ст. 1214, 536 ЦК України, а також судові витрати покласти на відповідачів.
Ухвалою господарського суду Київської області від 09.11.2020 р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 30.11.2020 р.
Підготовче засідання відкладалось.
19.11.2020 р. до господарського суду Київської області від відповідача 1 надійшло клопотання б/н від 16.11.2020 р. (вх. № 25663/20 від 19.11.2020 р.) про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, в якому Приватне підприємство “ГУРІВЕЦЬКЕ” просило суд забезпечити проведення судового засідання у справі № 911/3048/20, призначеного на 30.11.2020 р., у режимі відеоконференції.
Ухвалою господарського суду Київської області від 23.11.2020 р. вказане клопотання Приватного підприємства “ГУРІВЕЦЬКЕ” б/н від 16.11.2020 р. було задоволено.
19.11.2020 р. до господарського суду Київської області від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву б/н від 16.11.2020 р. (вх. № 25665/20 від 19.11.2020 р.), в якому Приватне підприємство “ГУРІВЕЦЬКЕ” проти позову заперечує та зазначає про те, що жодних коштів ТОВ “ВОЛЬТА СЕК'ЮРІТІ” на користь відповідача 1 не перераховувало, відтак, підстави вважати спірну суму коштів безпідставно набутою є відсутніми.
Окрім того, відповідач 1 наголошує на відсутності будь-яких зобов'язань перед позивачем, а також вказує на те, що у спірних правовідносинах ні договором, ні законом не передбачено виникнення солідарного обов'язку у ПП “ГУРІВЕЦЬКЕ” та МППФ “ЕРІДОН” перед ТОВ “ВОЛЬТА СЕК'ЮРІТІ”. Водночас, відповідач 1 вважає, що посилання позивача на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 20.11.2018 р. у справі № 922/3412/17, є безпідставними, оскільки такі висновки зроблено в інших за змістом та характером відносинах.
16.12.2020 р. до господарського суду Київської області від представника позивача надійшла відповідь на відзив ПП “ГУРІВЕЦЬКЕ” б/н від 11.12.2020 р. (вх. № 31144/20 від 16.12.2020 р.), в якій позивач, серед іншого, зазначає, що неперерахування коштів останнім відповідачу 1 не є підставою відсутності правовідносин між сторонами.
21.12.2020 р. до господарського суду Київської області від представника відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву № 1687 від 15.12.2020 р. (вх. № 31456/20 від 21.12.2020 р.), в якому останній зазначає, що спірні грошові кошти у розмірі 1051416,04 грн., набуті МПП фірмою “ЕРІДОН” згідно платіжного доручення № 1475 від 23.10.2018 р. від ПП “ГУРІВЕЦЬКЕ”, були повернуті МПП фірма “ЕРІДОН” платіжним дорученням № 297430 від 17.12.2018 р. на поточний рахунок ПП “ГУРІВЕЦЬКЕ”. Водночас, грошові кошти, отримані МПП фірмою “ЕРІДОН” 18.07.2018 р. на поточний банківський рахунок від ТОВ “ВОЛЬТА СЕК'ЮРІТІ” в сумі 525708,02 грн., були перераховані ТОВ “ВОЛЬТА СЕК'ЮРІТІ” за платіжним дорученням № 4 від 18.07.2018 р. з посиланням на чинний договір відступлення права вимоги від 11.07.2018 р. Відтак, відповідач 2 вважає, що у позивача відсутні підстави вимагати повернення коштів в сумі 1051416,04 грн. від МППФ “ЕРІДОН” як безпідставно набутих.
У судовому засіданні 21.12.2020 р. представники відповідача 1 клопотали про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції.
Ухвалою господарського суду Київської області від 22.12.2020 р. вказане клопотання Приватного підприємства “ГУРІВЕЦЬКЕ” було задоволено.
04.01.2021 р. до господарського суду Київської області від відповідача 1 надійшли заперечення на відповідь на відзив б/н від 30.12.2020 р. (вх. № 35/21 від 04.01.2021 р.), в яких ПП “ГУРІВЕЦЬКЕ” заперечує обґрунтування позивача, наведені у відповіді на відзив, та вважає вимоги останнього безпідставними. Серед іншого, відповідач 1 наголошує, що в останнього немає зобов'язань перед ТОВ “ВОЛЬТА СЕК'ЮРІТІ”, оскільки позивач не перераховував жодних коштів відповідачу 1.
11.01.2021 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання б/н від 11.01.2021 р. (вх. № 337/21 від 11.01.2021 р.) про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, в якому директор ТОВ “ВОЛЬТА СЕК'ЮРІТІ” просить суд забезпечити участь у судовому засіданні у справі № 911/3048/20, призначеному на 21.01.2021 р., у режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів, а саме - сервісу “EASYCON”.
Ухвалою господарського суду Київської області від 11.01.2021 р. клопотання директора ТОВ “ВОЛЬТА СЕК'ЮРІТІ” б/н від 11.01.2021 р. (вх. № 337/21 від 11.01.2021 р.) про участь у підготовчому засіданні, відкладеному ухвалою суду від 21.12.2020 р. на 21.01.2021 р. о 14:30, в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів та сервісу “EASYCON” було задоволено.
У судовому засіданні 21.01.2021 р. представник позивача та керівник позивача, який брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів та сервісу “EASYCON”, підтримували позовні вимоги; представник та засновник відповідача 1, які брали участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, зазначали, що коштів від відповідача не надходило, тому позовні вимоги є необґрунтованими; представник відповідача 2 зазначав, що кошти, які помилково були перераховані відповідачем 1 МППФ “ЕРІДОН”, було повернуто останнім ПП “ГУРІВЕЦЬКЕ”.
Також у судовому засіданні 21.01.2021 р. представники учасників процесу заявили про надання суду всіх наявних у сторін доказів, що мають значення для вирішення спору.
Ухвалою господарського суду Київської області від 21.01.2021 р. було закрито підготовче провадження і судове засідання з розгляду справи по суті у даній справі було призначено на 25.02.2021 р.
08.02.2021 р., під час перебування судді Бабкіної В.М. у відпустці, до господарського суду Київської області від Приватного підприємства “ГУРІВЕЦЬКЕ” надійшло клопотання б/н від 04.02.2021 р. (вх. № 2871/21 від 08.02.2021 р.), в якому останній просить суд забезпечити проведення судового засідання, призначеного на 25 лютого 2021 року о 14:20, у режимі відеоконференції, проведення якої доручити господарському суду Вінницької області, Вінницькому міському суду, Сьомого апеляційного адміністративного суду, апеляційного суду Вінницької області, Вінницького окружного адміністративного суду.
Ухвалою господарського суду Київської області від 22.02.2021 р. клопотання відповідача 1 б/н від 04.02.2021 р. (вх. № 2871/21 від 08.02.2021 р.) про проведення судового засідання у справі № 911/3048/20, призначеного на 25.02.2021 р. о 14:20, в режимі відеоконференції було залишено без задоволення.
24.02.2021 р. до господарського суду Київської області від ПП “ГУРІВЕЦЬКЕ” надійшло клопотання б/н від 22.02.2021 р. (вх. № 4417/21 від 24.02.2021 р.) про відкладення розгляду справи, за змістом якого останнє повідомляє про складнощі у прибутті 25.02.2021 р. в судове засідання до господарського суду Київської області та просить суд відкласти розгляд справи № 911/3048/20 на іншу дату. Окрім того, відповідач 1 просить суд забезпечити проведення наступного судового засідання у даній справі в режимі відеоконференції в будь-якому суді м. Вінниці.
25.02.2021 р. до господарського суду Київської області засобами електронного зв'язку від представника ТОВ “ВОЛЬТА СЕК'ЮРІТІ” надійшло клопотання б/н від 25.02.2021 р. (вх. № 4593/21 від 25.02.2021 р.) про відкладення судового засідання на іншу дату, з огляду на неможливість представника позивача прибути у судове засідання, у зв'язку із погіршенням стану здоров'я та підозрою на COVID-19.
У судовому засіданні 25.02.2021 р. представник відповідача 2 підтримував подані представником позивача та відповідачем 1 клопотання про відкладення судового засідання та клопотав про долучення до матеріалів справи довідки банку щодо повернення коштів, отриманої лише 25.02.2021 р., у зв'язку з чим представнику відповідача 2 було роз'яснено судом порядок подання документів до господарського суду Київської області.
Ухвалою господарського суду Київської області від 25.02.2021 р. було відкладено судове засідання з розгляду справи по суті на 18.03.2021 р.
Ухвалою господарського суду Київської області від 26.02.2021 р. клопотання відповідача 1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції було задоволено.
12.03.2021 р. до господарського суду Київської області від директора позивача надійшло клопотання б/н від 12.03.2021 р. (вх. № 5925/21 від 12.03.2021 р.) про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, в якому директор ТОВ “ВОЛЬТА СЕК'ЮРІТІ” Руденко В.В. просить суд забезпечити участь у судовому засіданні у справі № 911/3048/20, відкладеному на 18.03.2021 р., у режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів, а саме - сервісу “EASYCON”.
15.03.2021 р. до господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання б/н від 12.03.2021 р. (вх. № 5936/21 від 15.03.2021 р.) про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, в якому представник ТОВ “ВОЛЬТА СЕК'ЮРІТІ” Луценко Р.О. просить суд забезпечити участь у судовому засіданні у справі № 911/3048/20, відкладеному на 18.03.2021 р., у режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів, а саме - сервісу “EASYCON”.
Ухвалою господарського суду Київської області від 15.03.2021 р. клопотання директора ТОВ “ВОЛЬТА СЕК'ЮРІТІ” Руденка В.В. б/н від 12.03.2021 р. (вх. № 5925/21 від 12.03.2021 р.) та представника ТОВ “ВОЛЬТА СЕК'ЮРІТІ” Луценка Р.О. б/н від 12.03.2021 р. (вх. № 5936/21 від 15.03.2021 р.) про участь у судовому засіданні, відкладеному на 18.03.2021 р. о 14:30, в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів та сервісу “EASYCON” було задоволено.
Поряд з цим, 09.03.2021 р. до господарського суду Київської області від МППФ “ЕРІДОН” надійшло клопотання б/н від 02.03.2021 р. (вх. № 5457/21 від 09.03.2021 р.) про долучення доказів до матеріалів справи, відповідно до якого відповідач 2 просив суд на підставі ч. 1 ст. 119 ГПК України поновити строк для подання доказів, а саме - копії листа філії АТ «Укрексімбанк» в м. Києві № 040-24/2267 від 25.02.2021 р., яким підтверджено переведення 17.12.2018 р. коштів у сумі 1052634,04 грн. згідно платіжного доручення № 297430 від 17.12.2018 р. як повернення помилково перерахованих грошових коштів на рахунок ПП «ГУРІВЕЦЬКЕ».
У судовому засіданні 18.03.2021 р. представники позивача та відповідача 1 не заперечували проти долучення до матеріалів справи копії листа філії АТ «Укрексімбанк» в м. Києві № 040-24/2267 від 25.02.2021 р.
В обґрунтування підстав пропущення строку для подання копії листа філії АТ «Укрексімбанк» в м. Києві № 040-24/2267 від 25.02.2021 р. до суду представник відповідача 2 посилався на те, що представник ПП «ГУРІВЕЦЬКЕ» лише під час підготовчого засідання, яке відбулось 21.01.2021 р., та у запереченні на відзив від 30.12.2020 р., яке було отримано МППФ «ЕРІДОН» 14.01.2021 р., звертав увагу на те, що переказ коштів за електронним документом № 297430 від 17.12.2018 р. не відповідає коду ЄДРПОУ. З урахування вказаного, МППФ «ЕРІДОН» потрібен був додатковий час на зібрання та подання додаткових доказів (листа філії АТ «Укрексімбанк») в обґрунтування своїх доводів про те, що 17.12.2018 р. кошти в сумі 1052634,04 грн. були повернуті МППФ «ЕРІДОН» на поточний рахунок ПП «ГУРІВЕЦЬКЕ».
Приписами ст. 119 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
З огляду на зазначене, суд, розглянувши клопотання МППФ “ЕРІДОН” б/н від 02.03.2021 р. (вх. № 5457/21 від 09.03.2021 р.) про долучення доказу до матеріалів справи та поновлення строку для подання даного доказу, заслухавши позиції представників сторін, дійшов висновку щодо його задоволення.
У судовому засіданні 18.03.2021 р. представник позивача позовні вимоги підтримував у повному обсязі, при цьому просив суд, з огляду на зміст листа АТ «Укрексімбанк» в м. Києві № 040-24/2267 від 25.02.2021 р., стягнути з відповідача 1 1052634,04 грн. безпідставно отриманих коштів та 48950,36 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами; представник відповідача 1 заперечувала проти позову; представник відповідача 2 проти задоволення позовних вимог щодо МППФ “ЕРІДОН” заперечував.
У судовому засіданні 18.03.2021 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
Ухвалою господарського суду Вінницької області № 902/637/14 від 23.10.2014 р. було порушено провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства "ГУРІВЕЦЬКЕ" (Вінницька обл., Козятинський р-н, с. Гурівці, код 20101631).
Ухвалою господарського суду Вінницької області № 902/637/14 від 04.12.2014 р. у справі про банкрутство Приватного підприємства "ГУРІВЕЦЬКЕ" було визнано Мале приватне підприємство фірму "ЕРІДОН" конкурсним кредитором у справі № 902/637/14 про банкрутство Приватного підприємства "ГУРІВЕЦЬКЕ" із сумою вимог 1051416,04 грн.
11.07.2018 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “ВОЛЬТА СЕК'ЮРІТІ” (новий кредитор) та Малим приватним підприємством фірмою “ЕРІДОН” (первісний кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги (заміну кредитора у зобов'язанні), відповідно до п. 1.1 якого цим договором врегульовані відносини щодо відступлення первісним кредитором новому кредитору права вимоги, що належить первісному кредиторові, до Приватного підприємства "ГУРІВЕЦЬКЕ" (код ЄДРПОУ 20101631), яке знаходиться за адресою: Вінницька обл., Козятинський р-н, с. Гурівці, вул. Жовтнева, буд. 86 (боржник), вказані в п.п. 1.2 та 2.1 цього договору.
Згідно з п. 1.2 договору сторони підтверджують, що боржник має перед первісним кредитором борг за неналежно виконане грошове зобов'язання за договором поставки № 876/13/29 від 17.12.2012 р. в розмірі 1051416 (один мільйон п'ятдесят одна тисяча чотириста шістнадцять) грн. 04 коп., наявність заборгованості підтверджено ухвалою господарського суду Вінницької області від 04.12.2014 р. у справі № 902/637/14, що набрала законної сили та якою було визнано Мале приватне підприємство фірму «ЕРІДОН» конкурсним кредитором у справі № 902/637/14 про банкрутство Приватного підприємства «ГУРІВЕЦЬКЕ» із сумою вимог 1051416,04 грн.
У відповідності з п. 1.3 договору станом на дату укладення цього договору сума боргу боржником ні первісному кредитору, ні новому кредитору не сплачена.
Умовами п. 2.1 договору встановлено, що правами, які відступаються відповідно до цього договору первісним кредитором новому кредитору, є право первісного кредитора вимагати (в тому числі - в судовому порядку, а також у примусовому порядку) і отримувати від боржника вказану у п. 1.2 цього договору суму боргу в повному обсязі та суму інфляційного збільшення (ст. 625 Цивільного кодексу України). Первісний кредитор підтверджує та надає свою згоду на заміну його новим кредитором у межах справи № 902/637/14 про визнання банкрутом та по всіх інших можливих судових, позасудових справах.
З моменту перерахування первісному кредитору суми, вказаної в додатку № 1 до цього договору, права, вказані у п. 2.1 цього договору, вимагати, у тому числі - у справі про визнання банкрутом № 902/637/14 і отримувати від боржника вказану в п. 1.2 цього договору суму боргу та інфляційне збільшення в повному обсязі, виникають у нового кредитора та припиняються у первісного кредитора (п. 2.2 договору).
Пунктом 2.3 договору передбачено, що з моменту перерахування первісному кредитору суми, вказаної в додатку № 1 до цього договору, новий кредитор набуває статусу особи, яка заявила вимоги до боржника щодо повернення суми боргу в повному обсязі.
Відповідно до п. 3.1 договору за передане право вимоги до боржника за основним договором новий кредитор сплачує первісному кредитору суму, вказану в додатку № 1 до цього договору.
Згідно з п. 3.3 договору новий кредитор набуває право вимоги до боржника згідно умов даного договору після перерахування первісному кредитору суми, вказаної в додатку № 1 до цього договору.
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до припинення існування відступлених за цим договором прав щодо отримання суми боргу, вказаної в п. 1.2 цього договору (п. 5.1 договору).
11.07.2018 р. між ТОВ “ВОЛЬТА СЕК'ЮРІТІ” та МППФ “ЕРІДОН” було підписано додаток № 1 договору про відступлення права вимоги (заміну кредитора в зобов'язанні) від 11.07.2018 р., відповідно до п. 1 якого за передане право вимоги до боржника за основним договором новий кредитор сплачує первісному кредитору суму у розмірі 525708,02 грн.
У відповідності з п. 2 додатку новий кредитор набуває право вимоги до боржника згідно умов основного договору після перерахування первісному кредитору суми, вказаної в п. 1 даного додатку № 1 до договору.
Також 11.07.2018 р. між ТОВ “ВОЛЬТА СЕК'ЮРІТІ” та МППФ “ЕРІДОН” було підписано акт приймання-передачі № 1 до договору про відступлення прав вимоги від 11.07.2018 р., відповідно до якого, на виконання умов договору про відступлення права вимоги від 11.07.2018 р., первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв право вимоги до Приватного підприємства "ГУРІВЕЦЬКЕ" (код ЄДРПОУ 20101631), яке знаходиться за адресою: Вінницька обл., Козятинський р-н, с. Гурівці, вул. Жовтнева, буд. 86, у загальному розмірі 1051416,04 грн., за неналежно виконане грошове зобов'язання за договором поставки № 876/13/29 від 17.12.2012 р. Також даний борг підтверджується ухвалою господарського суду Вінницької області від 04.12.2014 р. по справі № 902/637/14, що набрала законної сили та якою визнано Мале приватне підприємство фірму «ЕРІДОН» конкурсним кредитором у справі № 902/637/14 про банкрутство Приватного підприємства «ГУРІВЕЦЬКЕ» із сумою вимог 1051416,04 грн.
Станом на дату укладення сторонами цього акту загальний розмір заборгованості Приватного підприємства "ГУРІВЕЦЬКЕ” перед первісним кредитором складає 1051416,04 грн. (п. 2 акту).
На виконання умов договору про відступлення прав вимоги від 11.07.2018 р. ТОВ “ВОЛЬТА СЕК'ЮРІТІ” було сплачено на користь МППФ “ЕРІДОН” 525708,02 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4 від 18.07.2018 р., копію якого долучено до матеріалів справи. Зазначена обставина відповідачем 2 не заперечується.
Отже, сторони договору про відступлення права вимоги від 11.07.2018 р. повністю виконали його умови, і згідно з п. 3.3 договору до позивача перейшло право вимоги до відповідача 1.
У подальшому, в межах справи № 902/637/14 про банкрутство Приватного підприємства “ГУРІВЕЦЬКЕ” ТОВ “ВОЛЬТА СЕК'ЮРІТІ” було подано клопотання про заміну кредитора з МППФ “ЕРІДОН” на ТОВ “ВОЛЬТА СЕК'ЮРІТІ”.
Ухвалою господарського суду Вінницької області у справі № 902/637/14 від 05.03.2020 р. було відмовлено у задоволенні вказаного клопотання та заміні кредитора.
Поряд з цим, 03.05.2020 р. ухвалою господарського суду Вінницької області було закрито провадження у справі № 902/637/14 про банкрутство ПП “ГУРІВЕЦЬКЕ” з підстав задоволення всіх визнаних ухвалою суду вимог кредиторів.
Зокрема, з ухвали господарського суду Вінницької області у справі № 902/637/14 від 03.05.2020 р. слідує, що кредиторські вимоги МППФ "ЕРІДОН” були погашені ПП “ГУРІВЕЦЬКЕ”.
Як слідує з матеріалів справи, на розрахунковий рахунок МППФ "ЕРІДОН” від ПП “ГУРІВЕЦЬКЕ” згідно платіжного доручення № 1475 від 23.10.2018 р. було перераховано кошти у розмірі 1052634,04 грн., що становить суму боргу, визнану господарським судом Вінницької області у справі про банкрутство.
Однак, у зв'язку із відступленням права вимоги до ПП “ГУРІВЕЦЬКЕ” на користь ТОВ “ВОЛЬТА СЕК'ЮРІТІ” на підставі зазначеного вище договору про відступлення права вимоги, МППФ "ЕРІДОН" було повернуто кошти на рахунок ПП “ГУРІВЕЦЬКЕ” платіжним дорученням № 297430 від 17.12.2018 р. на суму 1052634,04 грн., з призначенням платежу «повернення помилково перерахованих коштів».
Як зазначено в позові, позивач, який отримав право вимоги за договором про відступлення права вимоги від МППФ "ЕРІДОН” до ПП "ГУРІВЕЦЬКЕ", фактично не отримав борг у розмірі 1052634,04 грн. ні від ПП "ГУРІВЕЦЬКЕ", ні від МППФ "ЕРІДОН", що і стало підставою для звернення ТОВ “ВОЛЬТА СЕК'ЮРІТІ” з даним позовом до суду про солідарне стягнення з МППФ "ЕРІДОН” та ПП "ГУРІВЕЦЬКЕ" 1052634,04 грн. боргу на підставі приписів 1212 ЦК України та 48950,36 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами згідно ст.ст. 536, 1214 ЦК України.
Оцінюючи подані до матеріалів справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог у даній справі з огляду на таке.
Слід зазначити, що за змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 202, ст. 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Частиною 2 даної статті передбачено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
При укладенні господарського договору, як того вимагає частина 3 ст. 180 ГК України, сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Отже, враховуючи зазначені норми закону, господарський договір вважається укладеним, якщо: було досягнуто згоди з усіх істотних умов; сторонами дотриманий порядок укладання господарського договору, передбачений законом; дотримана форма господарського договору.
Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Судом встановлено, що 11.07.2018 р. між ТОВ “ВОЛЬТА СЕК'ЮРІТІ” та МППФ “ЕРІДОН” було укладено договір про відступлення права вимоги (заміну кредитора у зобов'язанні), відповідно до якого були врегульовані відносини щодо відступлення первісним кредитором новому кредитору права вимоги, що належить первісному кредиторові, до Приватного підприємства "ГУРІВЕЦЬКЕ".
У даному договорі сторони підтвердили, що боржник має перед первісним кредитором заборгованість за неналежно виконане грошове зобов'язання за договором поставки № 876/13/29 від 17.12.2012 р. в розмірі 1051416,04 грн., наявність якої також підтверджено ухвалою господарського суду Вінницької області від 04.12.2014 р. у справі № 902/637/14, що набрала законної сили та якою було визнано Мале приватне підприємство фірму «ЕРІДОН» конкурсним кредитором у справі № 902/637/14 про банкрутство Приватного підприємства «ГУРІВЕЦЬКЕ» із сумою вимог 1051416,04 грн.
На підставі укладеного договору первісний кредитор підтвердив та надав свою згоду на заміну його новим кредитором у межах справи № 902/637/14 про визнання банкрутом та по всіх інших можливих судових чи позасудових справах.
З матеріалів справи вбачається, що 11.07.2018 р. між ТОВ “ВОЛЬТА СЕК'ЮРІТІ” та МППФ “ЕРІДОН” було підписано додаток № 1 договору про відступлення права вимоги (заміну кредитора в зобов'язанні) від 11.07.2018 р., відповідно до п. 1 якого за передане право вимоги до боржника за основним договором новий кредитор сплачує первісному кредитору суму у розмірі 525708,02 грн.
Також 11.07.2018 р. між ТОВ “ВОЛЬТА СЕК'ЮРІТІ” та МППФ “ЕРІДОН” було підписано акт приймання-передачі № 1 до договору про відступлення прав вимоги від 11.07.2018 р., відповідно до якого на виконання умов договору про відступлення права вимоги від 11.07.2018 р. первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв право вимоги до Приватного підприємства "ГУРІВЕЦЬКЕ" (код ЄДРПОУ 20101631), яке знаходиться за адресою: Вінницька обл., Козятинський р-н, с. Гурівці, вул. Жовтнева, буд. 86 у загальному розмірі 1051416,04 грн.
У подальшому, ТОВ “ВОЛЬТА СЕК'ЮРІТІ” на виконання умов договору про відступлення прав вимоги від 11.07.2018 р. було сплачено на користь МППФ “ЕРІДОН” 525708,02 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 4 від 18.07.2018 р.
Слід відзначити, що відповідно до статей 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
З аналізу наведених норм вбачається, що заміна кредитора у зобов'язанні не впливає на характер, обсяг і порядок виконання боржником своїх обов'язків, не погіршує становище боржника і не зачіпає його інтересів, та здійснюється без згоди боржника.
Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.03.2018 р. у справі № 910/6553/17, від 30.01.2020 р. у справі № 904/1093/19.
Згідно з приписами статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З урахуванням зазначеного, судом встановлено, що сторони договору про відступлення права вимоги досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, а також що позивач, перерахувавши кошти на рахунок відповідача 2 у сумі 525708,02 грн., а відповідач 2 - прийнявши їх, здійснили дії на виконання укладеного договору, у зв'язку з чим право вимоги відповідача 2 щодо заборгованості відповідача 1 в сумі 1051416,04 грн. за договором поставки № 876/13/29 від 17.12.2012 р., підтвердженої господарським судом Вінницької області у справі про банкрутство ПП "ГУРІВЕЦЬКЕ”, перейшло до позивача.
Звернувшись з даним позовом до суду, позивач просив стягнути з відповідачів 1052634,04 грн. в якості безпідставно набутих коштів, оскільки ні від ПП "ГУРІВЕЦЬКЕ”, ні від первісного кредитора - МППФ "ЕРІДОН” позивач вказані кошти не отримав.
Згідно із частиною першою статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.
Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 цього Кодексу, свідчить про необхідність установлення так званої абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.
Частиною 1 статті 1214 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.
Отже, кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Крім того, суть кондикційного зобов'язання виражається в тому, що набувач безпідставно збагатився за рахунок потерпілого, а тому зобов'язаний не лише повернути йому майно в натурі чи відшкодувати його вартість (статті 1213 Цивільного кодексу України), а й у повному обсязі компенсувати потерпілому негативні наслідки від неможливості йому користуватися майном за призначенням шляхом відшкодування всіх доходів, які набувач одержав або міг одержати від цього майна з часу, коли він дізнався або міг дізнатися про володіння майном без достатньої правової підстави (стаття 1214 Цивільного кодексу України).
За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.03.2020 р. у справі № 910/9665/17.
Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред'явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі.
Водночас, як зазначалось вище, із матеріалів справи слідує, що між ТОВ “ВОЛЬТА СЕК'ЮРІТІ” та МППФ "ЕРІДОН” укладено договір про відступлення права вимоги від 11.07.2018 р., який станом на момент перерахування відповідачем 1 відповідачеві 2 спірної суми грошових коштів не був у встановленому законом порядку розірваний або визнаний недійсним.
Суд зауважує, що вказаний договір про відступлення права вимоги від 11.07.2018 р. на час вирішення спору у даній справі також не визнаний судом недійсним.
Таким чином, позивачем не доведено наявності між сторонами кондикційних правовідносин у даному спорі, оскільки станом на момент виникнення спірних правовідносин останні підпадали під договірне регулювання у зв'язку з укладенням договору про відступлення права вимоги.
Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 1212 ЦК України положення глави 83 цього Кодексу застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні. Однак, необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави, чого в цьому спорі не відбулося.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 р. у справі № 910/9072/17.
Як слідує з матеріалів справи та зазначалося раніше, 23.10.2018 р. на розрахунковий рахунок МППФ "ЕРІДОН" згідно платіжного доручення № 1475 від 23.10.2018 р. від ПП "ГУРІВЕЦЬКЕ" надійшли кошти у розмірі 1052634,04 грн. Платіжним дорученням № 297430 від 17.12.2018 р. кошти в сумі 1052634,04 грн. були повернуті МППФ "ЕРІДОН" на поточний рахунок ПП "ГУРІВЕЦЬКЕ", з огляду на укладення між відповідачем 2 та позивачем договору про відступлення права вимоги від 11.07.2018 р.
Дана обставина також підтверджується листом філії АТ «Укрексімбанк» в м. Києві № 040-24/2267 від 25.02.2021 р., яким підтверджено переведення 17.12.2018 р. коштів у сумі 1052634,04 грн. згідно платіжного доручення № 297430 від 17.12.2018 р. як повернення помилково перерахованих грошових коштів на рахунок ПП «ГУРІВЕЦЬКЕ» від МППФ "ЕРІДОН".
З урахуванням зазначеного, у позивача відсутні підставі вимагати повернення грошових коштів в сумі 1051416,04 грн. від ПП «ГУРІВЕЦЬКЕ» та МППФ "ЕРІДОН" як безпідставно набутих, оскільки набуття відповідачами один від одного спірної суми грошових коштів відбулося за наявності на той час правової підстави - укладеного відповідачем 2 з позивачем договору відступлення права вимоги до відповідача 1, відтак вказані кошти не можуть бути витребувані на підставі положень статті 1212 ЦК України.
Водночас, суд зауважує, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не позбавляє сторону правового захисту та не є підставою для відмови у позові.
Оскільки повноваження органів влади є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 р. у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18) та від 26.06.2019 р. у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19)).
При цьому суд, з'ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 р. у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19).
Отже, зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним під час вирішення судом питання про те, яким законом потрібно керуватися для вирішення спору.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 р. у справі № 917/1739/17 наголосила, що саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку правову норму необхідно застосувати для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам слід зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 р. у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, ЄСПЛ акцентував, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається цією статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема його застосування не повинно бути ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 р.).
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Наведена правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 р. у справі № 925/1265/16, від 12.12.2018 р. у справі № 570/3439/16-ц, від 27.11.2018 р. у справі № 905/2260/17.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ч. 2 ст. 45 ГПК України позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
Водночас, за приписами ч. 1 ст. 14 Кодексу суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Поряд із цим, позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.
Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, яка кореспондує зі способами захисту права, визначеними, зокрема, та ст. 20 Господарського кодексу України. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Суд наголошує, що формування та визначення позовних вимог належить до виключної прерогативи позивача.
Водночас, господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).
Як зазначалося вище, відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 513 ЦК України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю (ст.ст. 514, 515 ЦК України).
Згідно з ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як слідує з матеріалів справи, внаслідок перерахування відповідачами коштів один одному, спірна сума коштів залишилася у відповідача 1.
Доказів протилежного відповідачем 1 до матеріалів справи станом на час вирішення спору не надано.
Відтак, суд констатує, що зобов'язання відповідача 1 перед відповідачем 2, як первісним кредитором за договором поставки, залишилося не виконаним. Так само і право вимоги позивача як нового кредитора залишилося не задоволеним.
При цьому, суд відхиляє посилання відповідача 1 на приписи ч. 2 ст. 516 ЦК України, за якою якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків, і у цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням, оскільки у даному випадку належного виконання первісному кредиторові фактично не відбулося внаслідок повернення останнім спірних коштів боржникові.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовної вимоги ТОВ “ВОЛЬТА СЕК'ЮРІТІ” в частині стягнення з відповідача 1 - ПП "ГУРІВЕЦЬКЕ" суми грошових коштів у розмірі 1051416,04 грн. заборгованості, щодо якої позивачем було отримано право вимоги за договором від 11.07.2018 р.
У свою чергу, вимога позивача щодо стягнення 48950,36 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами на підставі приписів ст.ст. 1214, 536 ЦК України, не підлягає задоволенню судом з огляду на таке.
Статтею 1214 Цивільного кодексу України визначено, що: особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави; з цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна; у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).
Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Враховуючи викладене вище та те, що у даному випадку відсутнє безпідставне заволодіння чужими грошовими коштами, то і нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами на підставі ст. 1214 ЦК України не може бути застосоване.
Водночас, доказів наявності договірних підстав для нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами позивачем до справи не надано.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “ВОЛЬТА СЕК'ЮРІТІ” до відповідача 1.
Поряд з цим, суд відзначає, що частиною 1 статті 541 ЦК України передбачено, що солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема, у разі неподільності предмета зобов'язання.
Дослідивши наявні у справі докази та враховуючи встановлені судом у даній справі обставини, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення вимог позивача до відповідача 2 - МППФ "ЕРІДОН".
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З урахуванням наведеного, суд відзначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та наданих сторонами пояснень була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду не спростовує.
Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача 1 та позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “ВОЛЬТА СЕК'ЮРІТІ” (04073, м. Київ, вул. Ливарська, 2) до Малого приватного підприємства фірми “ЕРІДОН” (08143, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Княжичі, вул. Воздвиженська, 46) про стягнення 1101584,40 грн. безпідставно набутих коштів відмовити повністю.
2. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “ВОЛЬТА СЕК'ЮРІТІ” (04073, м. Київ, вул. Ливарська, 2) до Приватного підприємства “ГУРІВЕЦЬКЕ” (22124, Вінницька обл., Козятинський р-н, с. Гурівці, вул. Жовтнева, 86) задовольнити частково.
3. Стягнути з Приватного підприємства “ГУРІВЕЦЬКЕ” (22124, Вінницька обл., Козятинський р-н, с. Гурівці, вул. Жовтнева, 86, код 20101631) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ВОЛЬТА СЕК'ЮРІТІ” (04073, м. Київ, вул. Ливарська, 2, код 39750596) грошові кошти у розмірі 1051416 (один мільйон п'ятдесят одну тисячу чотириста шістнадцять) грн. 04 коп. та 15771 (п'ятнадцять тисяч сімсот сімдесят одну) грн. 24 коп. судового збору.
4. У задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “ВОЛЬТА СЕК'ЮРІТІ” (04073, м. Київ, вул. Ливарська, 2) до Приватного підприємства “ГУРІВЕЦЬКЕ” (22124, Вінницька обл., Козятинський р-н, с. Гурівці, вул. Жовтнева, 86) відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 31.03.2021 р.
Суддя В.М. Бабкіна