ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
31.03.2021Справа № 910/20977/20
Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Груп Інтрейд»
до Державного підприємства «Завод 410 ЦА»
про стягнення 145 059,59 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Груп Інтрейд» (надалі - «Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Завод 410 ЦА» (надалі - «Підприємство») про стягнення 145 059,59 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання з оплати поставленого товару за договором купівлі-продажу (поставки) №УМТЗ-20-77/2 від 16.10.2020, у зв'язку з чим позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості у розмірі 145 000,00 грн. та 3% річних у розмірі 59,59 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.01.2021 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу надано строк для подання відповіді на відзив.
08.02.2021 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказує, що позивачем разом з поставленим товаром було надано паспорт на товар неналежної якості, а тому, на думку відповідача, відсутні правові підстави для оплати спірного товару.
У відповіді на відзив на позовну заяву позивач проти позиції відповідача заперечує з огляду на те, що відповідачем не доведено факту поставки позивачем товару, якість якого не відповідала вимогам чинного законодавства України, а невідповідність переданих разом із товаром документів не є порушенням вимог щодо якості товару.
15.02.2021 та 12.03.2021 до суду від представника позивача надійшли заяви про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 6 400,00 грн. та 5 000,00 грн.
Будь-яких інших заяв, клопотань та/або пояснень від сторін не надходило.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.
16.10.2020 між Товариством (продавець) та Підприємством (покупець) укладено договір купівлі-продажу (поставки) №УМТЗ-20-77/2 (надалі - «Договір»), у відповідності до п. 1.1 якого продавець зобов'язується протягом строку дії договору поставити покупцю товари, зазначені в специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору.
Найменування товару: Генератор СТГ-18 ТМО-1000. Код ДК:021:015-34731000-0. (п. 1.2 Договору).
Пунктом 2.1 Договору передбачено, що продавець повинен поставити покупцю товари, якість яких відповідає технічним умовам (ТУ) заводу-виробника, відповідним ГОСТам, характеристикам та вимогам державних стандартів, встановлених для цієї групи товарів.
Згідно з п. 2.2 Договору продавець зобов'язаний на товари, які постачаються за цим договором, видати документ (паспорт, сертифікат якості, бірку тощо з мокрою печаткою відділу технічного контролю (ВТК), підтверджуючий якість із посиланням на відповідні ГОСТи, ОСТи, ТУ або ін., видаткову накладну, податкову накладну. В разі надання копій документів, що підтверджують якість та відповідність товару, продавець повинен завірити такі документи відповідним чином: своєю печаткою та підписом керівника із зазначенням П.І.Б., посади, дати встановлення підпису та написом «з оригіналом згідно».
Загальна сума цього договору на момент його укладення складає 145 000,00 грн. в тому числі ПДВ 20%: 24 166,67 грн. (п. 3.1 Договору).
Відповідно до пункту 3.2 Договору ціна одиниці товарів фіксується на момент укладення договору та передбачена в специфікації до договору з урахуванням умов поставки, протягом строку дії цього договору зміні в односторонньому порядку не підлягає.
У пункті 4.1 Договору сторонами погоджено, що розрахунки проводяться наступним чином:
- покупець направляє продавцю (факсимільним зв'язком або електронною поштою) заявку на поставку товару в рамках специфікацій, які є невід'ємними додатками до даного договору;
- продавець передає покупцю рахунок для оплати замовленої продукції;
- покупець згідно рахунку в рамках специфікації (додатку) проводить платіж, умови зазначаються у кожній специфікації окремо.
Форма розрахунків: безготівкова, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця, вказаний у договорі (п. 4.2 Договору).
У відповідності до п.п. 5.1, 5.2, 5.3 Договору строк поставки товарів, місце поставки (передачі) партії товарів та умови поставки товарів визначаються в кожній специфікації окремо.
Право власності на товар, а також ризики випадкової втрати або пошкодження товару переходять від продавця до покупця в момент передачі товару на складі покупця з підписанням відповідних супровідних документів та проходження контролю на складі покупця, якщо не передбачено інше (п. 5.6 Договору).
Цей договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2020, а в частині виконання зобов'язань - до повного виконання їх сторонами (п. 10.1 Договору).
Сторонами було підписано Специфікацію №1, згідно якої погоджено здійснення позивачем відповідачу товару загальною вартістю 145 000,00 грн. Умови оплати: 100% оплати вартості товару здійснюється протягом 30 банківських днів після поставки товару та проходження вхідного контролю на підприємстві покупця. Якість товару: по якості, гарантійним строкам служби та зберігання товар повинен бути першої категорії. З товаром надається паспорт (сертифікат, висновок), виданий виробником. Якість маркування повинна відповідати вимогам ГОСТ, нормативно-технічної документації.
За доводами Товариства, ним на виконання спірного Договору було поставлено Підприємству товар вартістю 145 000,00 грн.
Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання по оплаті поставленого згідно Договору товару.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд прийшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.
За приписами ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
На виконання умов Договору позивачем було направлено на адресу відповідача товар, на підтвердження чого надано копію експрес-накладної Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» №59000577270798, який отриманий представником відповідача 02.11.2020.
Позивачем до матеріалів справи долучено видаткову накладну №0000764 від 31.10.2020, яка не підписана уповноваженим представником відповідача, проте суд відзначає наступне.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, в редакції, чинній станом на дату здійснення спірних поставок товару, (далі по тексту - Положення) визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Разом з цим, суд звертає увагу на те, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.
Такий факт повинен оцінюватися у сукупності з іншими доказами у справі, оскільки вибіркова оцінка доказів не відповідає вимогам процесуального законодавства.
У зв'язку з цим необхідно враховувати, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справ, у яких необхідно досліджувати обставини поставки товару, слід з'ясовувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Зокрема, обставини здійснення перевезення товару поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця, інші обставини, які будуть переконливо підтверджувати реальний рух активів, свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару та які давали б змогу встановити реальність здійснених господарських операцій.
Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постановах від 04.11.2019 у справі №905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18, від 29.01.2020 у справі №916/922/19, від 25.06.2020 у справі №924/233/18.
Матеріалами справи (експрес-накладною Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» № 59000577270798 ) підтверджується факт відправлення позивачем та отримання відповідачем спірного товару. Більш того, факт отримання поставленого товару не заперечується представником відповідача у справі.
Листом №16.25-2431 від 10.11.2020 відповідач повідомив позивача про повернення товару, поставленого на виконання умов Договору, до якого додано висновок про невідповідність при прийманні №014с66 від 06.11.2020. З вказаного висновку вбачається, що єдиною підставою для неприйняття поставленого товару відповідачем визначено невідповідність паспорту виробника.
У відповідь на вказаний лист позивач вимагав у відповідача надати детальну відповідь в чому саме виявилася невідповідність паспорта товару виробника та підтвердити таку невідповідність фото- і/або відеоматеріалами.
Листом-вимогою №8-2608 від 24.11.2020 відповідач повідомив позивача про дострокове розірвання Договору та вимагав забрати (вивезти) товар, не прийнятий покупцем (одержувачем).
Щодо тверджень відповідача про невідповідність наданого позивачем паспорту на товар та, відповідно, не виникнення у Підприємства обов'язку з оплати поставленого товару, то суд вважає необґрунтованими відповідні доводи відповідача з огляду на наступне.
Згідно зі статтями 662, 673, 679 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети. Продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.
У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення покупець має право за своїм вибором: відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару. Положення цієї статті застосовуються, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншим законом.
В свою чергу, відповідач не вказує, що поставлений позивачем товар є неналежної якості, в той час як сама по собі відсутність паспорту (сертифікату) на товар не свідчить про те, що такий товар є неякісним.
В матеріалах справи наявний висновок про невідповідність при прийманні №014с66 від 06.11.2020, з якого вбачається, що єдиною підставою для неприйняття поставленого товару відповідачем визначено невідповідність паспорту виробника.
В той же час, із вказаного висновку не вбачається в чому саме була виявлена невідповідність переданого паспорту товару, як і не надано відповідачем суду відповідних обґрунтувань.
Пунктом 2.6 Договору передбачено, що у випадку виявлення невідповідності якості товару покупець повідомляє продавця про це факсимільним або електронним, або поштовим зв'язком протягом 10 календарних днів з моменту отримання товару, із зазначенням виявлених дефектів та наданням фото- і/або відеоматеріалів. У випадку необхідності або неможливості з'ясування причин виникнення недоліків через представлені покупцем фото та відеоматеріали продавець протягом 5 робочих днів з моменту отримання повідомлення покупця про невідповідність товару направляє свого представника, який проводить оцінку переданого товару та недоліків, а також виявляє їх причини виникнення: виробничий брак або неправильне транспортування.
Суд відзначає, що відповідачем не було дотримано передбаченого п. 2.6 Договору порядку повідомлення позивача про виявлені недоліки, а саме не було зазначено про виявлені дефекти паспорту товару із відповідним наданням фото- і/або відеоматеріалів.
Частиною 1 статті 678 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором:
1) пропорційного зменшення ціни;
2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;
3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.
З аналізу наведених положень, вбачається, що на покупця покладено обов'язок вчинення активних дій для захисту своїх прав в разі постачання неякісного товару.
Таким чином, відповідач, як добросовісний покупець, виявивши недоліки товару, повинен був повідомити про це продавця та зазначити яким саме своїми правом він бажає скористатись.
В свою чергу, неякісність товару не нівелює обов'язку сплатити за товар відповідну ціну, оскільки пункт 1) частини 1 статті 678 Цивільного кодексу України передбачає зменшення ціни, а не звільнення від оплати товару в цілому.
Зважаючи на відсутність доказів неякісності поставленого товару, то суд вважає, що у Підприємства виник обов'язок оплатити товар через 30 банківських днів з дати його прийняття від Товариства.
Твердження відповідача про розірвання Договору в односторонньому порядку не приймається судом до уваги в якості підстав для звільнення його від обов'язку оплатити поставлений товар, оскільки встановленими обставинами справи підтверджується поставка товару без істотного порушення вимог щодо якого якості.
Більш того, суд враховує, що станом на момент звернення позивача із даним позовом до суду та вирішення справи по суті спірний товар знаходиться у відповідача, що не заперечується представниками сторін.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Доказів сплати Підприємством Товариству грошових коштів у розмірі 145 000,00 грн. станом на дату розгляду даної справи відповідачем суду не надано.
З огляду на приписи ст.ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що відповідачем було прострочено виконання своїх грошових зобов'язань з оплати поставленого позивачем згідно Договору товару.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, наявність та розмір заборгованості Підприємства підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв'язку з чим в цій частині позовні вимоги Товариства підлягають задоволенню.
Крім того, позивач вказує про наявність правових підстав для стягнення з Підприємства 3% річних у розмірі 59,59 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 19.12.2020 по 23.12.2020.
Судом встановлено, що відповідач обов'язку по сплаті коштів у визначений Договором строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 59,59 грн. за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.
За таких обставин, позовні вимоги Товариства про стягнення з Підприємства заборгованості у розмірі 145 000,00 грн. та 3% річних у розмірі 59,59 грн. задовольняються судом повністю.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу суд відзначає наступне.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).
З матеріалів справи вбачається, що 04.07.2019 між Адвокатським бюро «Сергія Жечева» та Товариством (клієнт) був укладений договір-доручення про надання правової допомоги, предметом якого є надання адвокатським бюро усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту у всіх справах, які пов'язані чи можуть бути пов'язані з захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів.
Пунктом 1.2 вказаного договору сторони домовились, що надання правової допомоги за цим договором безпосередньо здійснюється керівником адвокатського бюро - адвокатом Жечевим Сергієм Олександровичем (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №864, видане на підставі рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Запорізької області 27.04.2011) або іншим представником за окремим дорученням адвокатського бюро.
Відповідно до актів приймання-передачі та розрахунку гонорару №ОУ-0000024 від 09.02.2021 та №ОУ-0000048 від 09.03.2021 позивач отримав правову допомогу на суму 11 400,00 грн. (6 400,00 грн. + 5 000,00 грн.).
Вказані послуги були повністю оплачені позивачем, що підтверджується платіжними дорученнями №605 від 09.02.2021 та №647 від 09.03.2021.
Дослідивши подані позивачем докази, суд прийшов до висновку, що позивачем належними та достатніми доказами доведено розмір витрат на правничу допомогу у справі №910/20977/20 та заявлена до стягнення сума витрат на правничу допомогу, враховуючи ціну позову, є співмірною.
Судом враховано, що ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За наведених обставин, відповідачем надано належні докази у підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката у даній справі у розмірі 11 400,00 грн., які є співрозмірними зі складністю справи. Позивач клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу не заявляв, співмірність витрат на правничу допомогу не спростовував.
Встановивши обставини, викладені у ч. 5 ст. 129 та ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, а також приймаючи до уваги наслідки вирішення даної справи, суд приходить до висновку про необхідність покладення на відповідача витрат позивача на оплату послуг адвоката.
На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Груп Інтрейд» задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства «Завод 410 ЦА» (03151, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 94; ідентифікаційний код 01128297) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Груп Інтрейд» (69035, м. Запоріжжя, вул. Брянська, 15, оф. 25; ідентифікаційний код 41071921) заборгованість у розмірі 145 000 (сто сорок п'ять тисяч) грн. 00 коп., 59 (п'ятдесят дев'ять) грн. 59 коп., судовий збір у розмірі 2 175 (дві тисячі сто сімдесят п'ять) грн. 90 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11 400 (одинадцять тисяч чотириста) грн. 00 коп. Видати наказ.
3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.П. Босий