29.03.2021 Справа № 908/802/21
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Смірнова О.Г.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позову у справі № 908/802/21
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до відповідача: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 )
про: витребування частки у статутному капіталі товариства
Без виклику представників сторін
ОСОБА_1 (далі заявник) звернувся до Господарського суду Запорізької області за допомогою електронного зв'язку із єдиним цифровим підписом із заявою про забезпечення позову б/н від 25.03.2021 в порядку приписів ст. 136-139 ГПК України, в якій просить:
1. Накласти арешт на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою ввідповідальністю «Телекомунікаційно-інформаціні системи» у poзмірі 52%, що становить 891709, 52 грн. від загальної суми статутного капіталу, якою володіє учасник Товариства з обмеженою відповідальністю «Телекомунікаційно-інформаційні системи» ОСОБА_2 .
2. Заборонити державним реєстраторам, визначеним Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» та іншим суб'єктам державної реєстрації вчиняти/здійснювати/проводити будь-які реєстраційні дії, передбачені Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Телекомунікаційно-інформаціні системи» у тому числі, але не виключно, наступні дії:
• державну реєстрацію змін до установчих документів;
• державну реєстрацію припинення Товариства;
• державну реєстрацію змін органів управління;
• державну реєстрацію змін місцезнаходження Товариства;
• державну реєстрацію змін особи, що уповноважена вчиняти юридичні дії від імені Товариства, а також керівника Товариства;
• державну реєстрацію змін розміру статутного капіталу Товариства;
• державну рееєтрацію змін засновниюв (учасників) Товариства, у тому числі включення або виключення засновниюв (учасників) Товариства;
• державну реєстрацію змін відомостей про кінцевого (бенефіціарного) власника Товариства;
• внесения будь-яких змін до відомостей про Товариство, які маються в Єдиному державному pеєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.03.2021 вищевказану заяву про забезпечення позову передано для розгляду судді Смірнову О.Г.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник зазначає, що 21.07.2017 року між ОСОБА_1 , як Продавцем, та ОСОБА_3 , як Покупцем, було укладено Договір купівлі продажу частки, далі Договір, у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Телекомунікаційно-інформаційні системи», відповідно до п. 1.1. якого Продавець передав у властсть Покупцеві частку у статутному капіталі Товариства, яка складає 52%, що становить 891 709, 52 грн. від загальної суми статутного капіталу Товариства, а Покупець приймає вказану частку статутного капіталу Товариства та зобов'язується оплатити згідно умов Договору.
У зв'язку із укладенням Договору були проведені загальні збори учасників Товариства, відповідно до рішення яких, оформленого протоколом № 07/17 від 21.07.2017 року було здійснено розподіл часток учасників у статутному капіталі Товариства та затверджена нова редакція статуту Товариства, а також вирішено питания щодо державної реєстрації вказаних змін, які були проведені приватним нотаріусом Бородіною О.В. 24.07.2017 року.
Оскільки станом на 03.09.2017 року ОСОБА_3 не здійснив оплату частки, ОСОБА_1 розірвав Договір на підставі п. 5.2. Договору, який передбачає, що у випадку невиконання Покупцем умов Договору щодо оплати вартості частки Продавця у строки, визначені п. 3.2. Договору (до 03.09.2017 року), цей Договір вважається розірваним, а права на частку повертаються до Продавця - ОСОБА_1 за його вимогою відповідно до Договору.
Центральним апеляційним господарським судом у справі № 910/23355/17 було визнано недійсним рішення загальних зборів учасників щодо виключення ОСОБА_1 зi складу учасників Товариства та поновлено його в корпоративних правах, а реєстраційна дія, якою були внесені відповідні зміни щодо Товариства була скасована. Таким чином, саме ОСОБА_1 є належним власником майнових прав щодо частки. Проте, ОСОБА_1 на даний момент не має можливості фактично повернути частку, оскільки вона незаконно перейшла до ОСОБА_2 , який фактично володіє нею. Тому ОСОБА_1 не може самостійно внести зміни до єдиного державного реестру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та застосувати механізм захисту порушених прав, визначений судом у справі № 910/23355/17, а саме: відновлення корпоративних прав та фактичне повернення частки.
Звертає увагу суду, що ОСОБА_2 набув право власності на частку вже після розірвання ОСОБА_1 . Договору (факт розірвання встановлений Центральним апеляцшним господарським судом та підтверджений Верховним судом). А отже, ОСОБА_3 не мав повноважень розпоряджатись часткою, яка фактично з моменту розірвання Договору належала ОСОБА_1 . Таким чином, укладення договорів купівлі-продажі щодо частки є незаконними. Більше того, протягом трьох днів відбулось декілька змін у складі учасників Товариства: 11.12.2017 ОСОБА_3 уступив корпоративні права ОСОБА_4 ; 13.12.2017 відбулась наступна зміна складу засновників - ОСОБА_4 уступив корпоративні права ОСОБА_2 дії свідчать про незаконність переходу прав щодо частки ОСОБА_2 та намагання ускладнити процес повернення ОСОБА_1 частки, що порушило його законні права. Відтак вважає, що його права можуть бути захищені шляхом подачі позову до ОСОБА_2 про витребування з володіння останнього частки у статутному капіталі Товариства. При цьому зазначає, що ОСОБА_2 може здійснити дії, які ускладнять або унеможливлять витребування частки, у тому числі, але не виключно, відчуження частки третім особам, зміна розміру статутного капіталу Товариства, припинення чи реорганізація Товариства, внесення будь-яких інших змін щодо інформації про Товариство та проведення державної реєстрації таких змін в єдиному державному peєcтpi юридичних oсіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Таким чином, враховуючи той факт, що Центральним апеляційним господарським судом у справі № 910/23355/17 було визнано неддйсним рішення загальних зборів учасників щодо виключення ОСОБА_1 зі складу учасників Товариства та поновлено його в корпоративних правах, виникає законна необхідність захистити його права та забезпечити можливість виконати рішення щодо витребування частки у випадку задоволення позову.
У зв'язку з цим вважає, що заходи забезпечення є обґрунтованими та такими, що підлягають застосуванню, оскільки icнує зв'язок між зазначеними заходами забезпечення позову i предметом спору; заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими ОСОБА_1 вимогами, на забезпечення яких позивач просить ix вжити; невжиття зазначених заходів забезпечення позову, утруднить чи зробить неможливим виконання рішення господарського суду в paзі задоволення позову, істотно ускладнить ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів позивача ОСОБА_1 оскільки ОСОБА_2 є єдиним учасником Товариства, а тому може вчинити дії, які ускладнять витребування ОСОБА_1 частки у статутному капіталі Товариства.
Розглянувши подану заяву, суд вважає її такою, що не підлягає задоволенню в силу наступного.
Відповідно до приписів ч. 1, 6 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Згідно із ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно із приписами ч. ч. 1, 4, 10 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема: забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно із пунктом 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" (із подальшими змінами) заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК (яка кореспондується із ст. 74 ГПК України чинної редакції), обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Відповідно до абзаців 2, 3, 4 пункту 3 вказаної вище постанови Пленуму достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Ухвала господарського суду про забезпечення позову в обов'язковому порядку повинна містити дані, на підставі яких можна зробити висновок про те, що невжиття того чи іншого заходу до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду.
Заявник (позивач) має довести наявність тих обставин, на підставі яких він просить вжити заходів до забезпечення позову. Такі докази повинні міститься в позовних матеріалах або в заяві про забезпечення позову, тому питання про вжиття заходів до забезпечення позову вирішується виходячи з тих документів, які додані позивачем до позову або до заяви про забезпечення позову.
Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.
Відповідно до ст. 74 ГПК України позивач зобов'язаний надати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Однак, заявником не надано доказів, які підтверджували б наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заявленого заходу до забезпечення позову у даній справі, у той час як саме лише посилання на потенційну загрозу в ускладненні відновлення порушених прав не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову: з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що заявником у заяві про забезпечення позову не наведено достатніх обґрунтувань та не доведено належними доказами, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони державним реестраторам, визначеним Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» та іншим суб'єктам державної реєстрації вчиняти/здійснювати/проводити будь-які реєстраційні дії, передбачені Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Телекомунікаційно-інформаціні системи», в т.ч. вчиняти відповідні зазначені заявником дії може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він вважає за необхідне звернутись до суду.
Крім того, у поданій заяві заявник самостійно зазначає, що 11.12.2017 ОСОБА_3 уступив корпоративні права ОСОБА_4 , а 13.12.2017 відбулась наступна зміна складу засновників - ОСОБА_4 уступив корпоративні права ОСОБА_2 . З наданої до заяви копії постанови Центрального апеляційного господарського суду від 28.11.2018 вбачається, що ОСОБА_2 , було залучено до участі у справі № 910/23355/17 в якості третьої особи- 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. Тобто останній був учасником вказаної справи. Однак, доказів того, що ОСОБА_2 з 13.12.2017 року вчиняв будь-які дії щодо відповідної частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Телекомунікаційно-інформаційні системи», відчуженння, переоформлення тощо, до заяви не надано. Посилання заявника на можливість вчинення ОСОБА_2 дій щодо відповідної частки є лише його оціночними судженнями, побоюваннями, та не підтверджені належними засобами доказування, відтак не можуть бути прийняті судом як доказ, що свідчить про реальну загрозу невиконання рішення суду в разі звернення заявника із позовом та його задоволення.
Враховуючи викладене, суд також не вбачає підстав для накладення арешту на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Телекомунікаційно-інформаційні системи» у poзмірі 52%, що становить 891709, 52 грн. від загальної суми статутного капіталу, якою володіє учасник Товариства з обмеженою відповідальністю «Телекомунікаційно- інформаційні системи» ОСОБА_2 .
Отже, заявником не доведено та не підтверджено відповідними доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заявленого заходу до забезпечення позову у даній справі, у той час як саме лише посилання позивача на потенційну загрозу в ускладненні відновлення його порушених прав та ускладення виконання рішення суду, без надання доказів здійснення ОСОБА_2 будь-яких дій, направлених на ускладнення виконання рішення суду, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
З огляду на положення ст. 129 ГПК України та Закону України "Про судовий збір", оскільки заяву про вжиття заходів забезпечення позову судом розглянуто, витрати по сплаті судового збору в розмірі 1135,00 грн., відшкодуванню та поверненню не підлягають.
Суд роз'яснює заявнику, що клопотання про забезпечення позову, яке раніше було відхилено повністю або частково, може бути подано вдруге, якщо змінились певні обставини. Тобто на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду.
Керуючись ст. ст. 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову б/н від 25.03.2021 у справі № 908/802/21 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею - 29.03.2021 року та відповідно до ч. 8 ст. 140, ст. 235, п. 3 ч. 1 ст. 255, ст. 256 та пп. 17.5 п. 17 розділу XI Перехідних положень ГПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.
Суддя О.Г. Смірнов