вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
24.03.2021м. ДніпроСправа № 904/7122/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАНОРІН", м. Дніпро
до Акціонерного товариства "ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
про стягнення заборгованості у розмірі 4 298 766,52 грн
Суддя Золотарьова Я.С.
Секретар судового засідання Волювач М.В.
Представники:
від позивача: Буря О.Є. дов. № 1 від 02.12.19 представник
від відповідача: Матвєєва Т.В. дов. № 52-16/108 від 29.12.20 представник
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАНОРІН" звернулась до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Акціонерного товариства "ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" та просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 4 298 766,52 грн, з яких: 1 568 929,03 грн - 3 % річних, 2 729 837,49 грн - інфляційні втрати.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 04.01.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 20.01.2021.
26.01.2021 представник відповідача подав відзив на позов.
Протокольною ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2021 оголошено перерву до 10.02.2021.
04.02.2021 представник позивача подав відповідь на відзив.
Протокольною ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2021 оголошено перерву до 03.03.2021.
16.02.2021 представник відповідача подав заперечення на відповідь на відзив.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.2021 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті на 24.03.2021.
У судовому засіданні 24.03.2021 було розглянуто справу по суті: заслухано виступ позивача та відповідача, встановлено обставини справи та досліджено докази, наявні у матеріалах справи. Під час судових дебатів позивач просив позов задовольнити повністю, з підстав, викладених у заявах по суті, відповідач просив у позові відмовити, з підстав, викладених у заявах по суті.
У судовому засіданні 24.03.2021 у нарадчій кімнаті ухвалено судове рішення в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України з оформленням вступної та резолютивної частини.
Позиція позивача, викладена у позові
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2020 року у справі № 904/4220/20 позов ТОВ «ЛАНОРІН» задоволено, стягнуто з АТ «ПІВДГЗК» на користь ТОВ «ЛАНОРІН» заборгованість із виплати дивідендів з урахуванням встановленого індексу інфляції за період з лютого по червень 2020 року включно в розмірі 136 273 674, 97 грн (дивіденди - 133 852 686,10 грн, інфляційні втрати - 2 420 988,87 грн), 3% річних за період з 20.01.2020 по 31.07.2020 включно в розмірі 2 128 477,14 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 735 700 грн.
22.12.2020 року на рахунок ТОВ «ЛАНОРІН» в банку були зараховані кошти, які надійшли від АТ «ПІВДГЗК» згідно рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2020 року у справі № 904/4220/20:
- 136 273 674, 97 грн - дивіденди за 2018 рік в розмірі 133 852 686,10 грн та інфляційні втрати в розмірі 2 420 988,87 грн;
- 2 128 477,14 грн - 3 % річних;
- 735 700 грн - судовий збір.
У зв'язку із тим, що грошове зобов'язання АТ «ПІВДГЗК» зі сплати дивідендів на користь ТОВ «ЛАНОРІН» у строк виконане не було, позивачем нараховано відповідачу 3% річних у розмірі 1 568 929,03 грн за період з 01.08.2020 по 21.12.2020 та інфляційні втрати у розмірі 2 729 837,49 грн за період липень - листопад 2020.
Позиція відповідача, викладена у відзиві на позов
Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та вказує, що ним рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2020 року у справі № 904/4220/20 виконано у повному обсязі.
Також, відповідач зазначає, що за змістом статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Між тим, між сторонами виникли не грошові договірні зобов'язання, за неналежне виконання яких до відповідача може бути застосована відповідальність, передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, а організаційно-господарські, які виникли між суб'єктом господарювання та суб'єктом організаційно-господарських повноважень, і відповідно до таких зобов'язань не підлягає застосуванню ч.2 ст.625 ЦК України.
Також, відповідач вказує, що запровадження в державі карантину є загально відомим явищем і доведенню не підлягає і настання форс-мажорної обставини - карантину є підставою для звільнення відповідача від відповідальності у вигляді сплати річних та інфляційних втрат.
Позиція позивача, викладена у відповіді на відзив
Позивач вказує, що грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, й факту прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів.
Відтак, правовідносини, в яких товариство у разі прийняття рішення загальними зборами про виплату акціонеру дивідендів, зобов'язане здійснити таку виплату, є грошовим зобов'язанням, а тому до цих правовідносин застосовуються положення статті 625 Цивільного кодексу України,
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 17.01.2018 року усправі № 910/11316/17, де за наслідками аналізу норм цивільного законодавства дійшов висновку, що «грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, й факту прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів.
Крім того, наведеним доводам надавалась правова оцінка судом за результатом розгляду справи № 904/4220/20. Так суд в рішенні, яке набрало законної сили і вже було виконано самим відповідачем, дійшов висновку, що правовідносини, в яких товариство у разі прийняття рішення загальними зборами про виплату акціонеру дивідендів, зобов'язане здійснити таку виплату, є грошовим зобов'язанням, а тому до цих правовідносин застосовуються положення статті 625 Цивільного кодексу України.
Крім того, позивач вказує на те, що відповідач в обґрунтування своїх тверджень про звільнення його від відповідальності внаслідок дії карантину не надав жодних підтверджень того, що введення та дія карантину унеможливили виплату ним дивідендів у строк, передбачений законом та рішенням загальних зборів.
Позиція відповідача, викладена у запереченнях на відповідь на відзив
Відповідь на відзив не містить нових аргументів, крім тих, що наведені відповідачем у відзиві на позов.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2020 року у справі № 904/4220/20 встановлено таке:
« 19.07.2019 відбулись позачергові Загальні збори акціонерів Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат".
Згідно з витягом із протоколу позачергових Загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" від 19.07.2019 на вказаних зборах, зокрема, прийнято рішення:
1) по шостому питання порядку денного "Про прийняття рішення про розподіл прибутку товариства" вирішили: частину нерозподіленого прибутку товариства за 2018 рік в сумі 7 133 259 678, 11 грн направити на виплату дивідендів за простими акціями товариства. Рішення набирає чинності з моменту складання протоколу про підсумки голосування на позачергових Загальних зборах;
2) по сьомому питанню порядку денного "Прийняття рішення про виплату дивідендів акціонерам товариства за 2018 рік, затвердження розміру дивідендів за простими акціями товариства, а також визначення строку, порядку та способу виплати дивідендів" вирішили:
- здійснити виплату дивідендів акціонерам товариства за 2018 рік із розрахунку 4, 484251 грн за одну просту акцію,
- визначити, що дату складання переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядок та строк їх виплати встановлює Наглядова рада товариства,
- встановити, що виплата дивідендів щодо всього випуску акцій товариства повинна здійснюватись безпосередньо акціонерам товариства.
Рішення набирає чинності з моменту складання протоколу про підсумки голосування на позачергових Загальних зборах.
Відповідно до витягу з протоколу № 150/29-1 засідання Наглядової ради Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", яке відбулося 19.07.2019, вирішили:
- встановити дату складання переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів - 03 серпня 2019 року;
- встановити, що датою початку виплати дивідендів є 06.08.2019, а виплата дивідендів повинна бути у строк, що не перевищує 6 місяців з дня прийняття загальними Зборами акціонерів товариства рішення про виплату дивідендів;
- затвердити наступний порядок виплати дивідендів акціонерам: дивіденди виплачуються в грошові формі шляхом направлення дивідендів у повному обсязі безпосередньо акціонерам згідно з переліком осіб, які мають право на отримання дивідендів, складеним станом на 03.08.2019, відповідно до кількості належних їм акцій на дату складання переліку. З метою захисту прав акціонерів та уникнення неефективних витрат товариства в процесі вплати дивідендів здійснювати їх виплату шляхом переказу відповідних сум коштів усім акціонерам, зазначеним у переліку, які мають право на отримання дивідендів на грошові рахунки акціонерів та/або шляхом поточних переказів на адреси акціонерів після актуалізації (уточнення) необхідної інформації особами, які мають право на отримання дивідендів, протягом строку, що встановлений Наглядовою радою товариства для виплати дивідендів. Уточнення інформації щодо грошових рахунків та/або поштових адрес акціонерами відбувається шляхом надання на адресу товариства заяви із зазначенням реквізитів для виплати дивідендів.
Станом на дату проведення позачергових Загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" та на дату складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів від Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" Товариство з обмеженою відповідальністю "Ланорін" є акціонером товариства, що підтверджується випискою про стан рахунку в цінних паперах на 19.07.2017 (по одному емітенту) № 01-10/12/17 від 10.12.2019 та витягом із реєстру власників іменних цінних паперів Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" від 20.08.2019 станом на 03.08.2019, які містяться у матеріалах справи».
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2020 у справі № 904/4220/20 позов ТОВ «ЛАНОРІН» задоволено, стягнуто з АТ «ПІВДГЗК» на користь ТОВ «ЛАНОРІН» заборгованість із виплати дивідендів з урахуванням встановленого індексу інфляції за період з лютого по червень 2020 року включно в розмірі 136 273 674, 97 грн (дивіденди - 133 852 686,10 грн, інфляційні втрати - 2 420 988,87 грн), 3% річних за період з 20.01.2020 по 31.07.2020 включно в розмірі 2 128 477,14 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 735 700 грн.
Рішення набрало законної сили 15.12.2020 та було виконано відповідачем 22.12.2020, що підтверджується банківською випискою (арк.с.32).
Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи наведене, не підлягають доказуванню у цій справі обставини, встановлені рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2020 по справі №904/4220/20.
У зв'язку із тим, що грошове зобов'язання АТ «ПІВДГЗК» зі сплати дивідендів на користь ТОВ «ЛАНОРІН» було виконано не у строк, позивачем нараховано відповідачу 3% річних у розмірі 1 568 929,03 грн за період з 01.08.2020 по 21.12.2020 та інфляційні втрати у розмірі 2 729 837,49 грн за період липень - листопад 2020.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом наведеної норми нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Правова природа 3% річних, інфляційних втрат є такою, що вони можуть нараховуватись саме на суму основного боргу».
Суд зазначає, що грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, й факту прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів.
Відтак, правовідносини, в яких товариство у разі прийняття рішення загальними зборами про виплату акціонеру дивідендів, зобов'язане здійснити таку виплату, є грошовим зобов'язанням, а тому до цих правовідносин застосовуються положення статті 625 Цивільного кодексу України,
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 17.01.2018 року у справі №910/11316/17, де за наслідками аналізу норм цивільного законодавства суд дійшов висновку, що «грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, й факту прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів.
Відтак, суд не приймає доводи відповідача про те, що до правовідносин сторін не підлягає застосуванню частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2020 у справі №904/4220/20 було виконано відповідачем 22.12.2020.
Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 568 929,03 грн за період з 01.08.2020 по 21.12.2020 та інфляційних втрат у розмірі 2 729 837,49 грн за період липень - листопад 2020.
Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок, приходить до висновку, що він є правильним.
Суд не приймає доводи відповідача про звільнення його від відповідальності внаслідок дії карантину, з огляду на таке.
Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Відповідно до частини 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" та пункту 3.1 Регламенту ТПП(2) форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Щодо встановлення факту настання форс-мажору, слід зазначити, що відповідно до 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", виключною компетенцією засвідчувати зазначену подію наділена Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) та її регіональні підрозділи.
Як випливає із наведеного, сам по собі факт існування обставини форс-мажором не є. Така обставина стане форс-мажорною лише у випадку, якщо особою буде доведено неможливість виконання через неї передбачених умовами договору зобов'язань.
Зважаючи не вищевикладене, саме сертифікат ТПП України підтверджує період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) і є належним доказом, який підтверджує неможливість належного виконання відповідачем своїх зобов'язань внаслідок форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Відтак, відповідачем не надано належних доказів настання форс-мажорних обставин (сертифікат ТПП України) та не надано жодних підтверджень того, що введення та дія карантину унеможливила виплату ним дивідендів у строк, передбачений законом та рішенням загальних зборів.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 568 929,03 грн та інфляційних втрат у розмірі 2 729 837,49 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Тому судовий збір у розмірі 64 481,50 грн слід покласти на відповідача.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (50026, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг; ідентифікаційний код 00191000) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланорін" (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22, кім. 158; ідентифікаційний код 39459732) інфляційні втрати у розмірі 2 729 837,49 грн, 3% річних у розмірі 1 568 929,03 грн, судовий збір у розмірі 64 481,50 грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Центрального апеляційного господарського суду.
Оскільки Єдина судова інформаційно-телекомунікаційної система не почала функціонувати, відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги подаються учасниками справи до господарського суду Дніпропетровської області.
Повне рішення складено 31.03.2021
Суддя Я.С. Золотарьова