вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
25.03.2021м. ДніпроСправа № 904/6582/20
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г. за участю секретаря судового засідання Єпік А.М., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу:
за позовом Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "ЗАПОРІЖСТАЛЬ", м. Запоріжжя
до Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро
про стягнення вартості недостачі вантажу у розмірі 27 738,98 грн.
Представники:
від позивача: Близнюк А.В., довіреність № 20-24 від 18.11.2020 року, адвокат;
від відповідача: не з'явився.
Публічне акціонерне товариство "Запорізький металургійний комбінат "ЗАПОРІЖСТАЛЬ" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення вартості недостачі вантажу у розмірі 27 738,98 грн., судовий збір в розмірі 2 102,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно приписів частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Відповідно до частин 3-4 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
За змістом приписів частин 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Згідно положень ч.1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Виходячи із вказаних вище положень Господарського процесуального кодексу України та беручи до уваги ціну позову (27 738,98 грн.), яка не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто поданий позов відноситься до малозначних справ, а також незначну складність характеру спірних правовідносин та обсяг необхідних доказів, що не потребує проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд поданої позовної заяви у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
16.12.2020 року від позивача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява вих. № 11/2060331(АВ) від 14.12.2020 року про долучення документів до матеріалів справи.
31.12.2020 року від відповідача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшов відзив на позовну заяву вих. № НЮС-06/2171 від 29.12.2020 року.
14.01.2021 року від позивача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшла відповідь на відзив на позовну заяву вих. № 11/2000591(АВ) від 11.01.2021 року.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").
Відповідно до ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Відповідно до ч. 6 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України, якщо суд вирішив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, але в подальшому за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи постановив ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи починається зі стадії відкриття провадження у справі. У такому випадку повернення до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не допускається.
Враховуючи вищевикладене, з метою надання можливості сторонам реалізації своїх процесуальних прав і обов'язків та забезпечення рівності і змагальності сторін, суд вважає за необхідне перейти від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 904/6582/20 за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання, у зв'язку зі складністю цього спору, необхідністю визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та встановлення відповідних доказів, та надати сторонам час для вирішення спору мирним шляхом.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2021 року здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 904/6582/20 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 02.03.2021 року о 15:30 год.
22.02.2021 року від представника Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "ЗАПОРІЖСТАЛЬ" до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява вих. № 11/2009224(АВ) від 19.02.2021 року про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, проведення якої доручити Господарському суду Запорізької області.
Відповідно до відомостей з електронного майданчика відеоконференцій, зали відеоконференцій у Господарському суді Дніпропетровської області 02.03.2021 року о 15:30 год. зайняті, тому суд вбачає підстави для відмови в задоволенні заяви вих. № 11/2009224(АВ) від 19.02.2021 року представника Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "ЗАПОРІЖСТАЛЬ" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2021 року у задоволенні заяви представника Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "ЗАПОРІЖСТАЛЬ" вих. № 11/2009224(АВ) від 19.02.2021 року про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено.
У підготовче судове засідання 02.03.2021 року представник відповідача не з'явився.
02.03.2023 року у підготовчому судовому засіданні позивачем зазначено, що ним було надано всі можливі та допустимі докази по справі.
Судом були визначені всі необхідні обставини у справі та зібрані відповідні докази, що є підставою для закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Відповідно до статті 197 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі. У клопотанні про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в обов'язковому порядку зазначається суд, в якому необхідно забезпечити її проведення. Таке клопотання може бути подано не пізніш як за п'ять днів до відповідного судового засідання.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.03.2021 року о 14:30 год. в режимі відеоконференції.
Представник відповідача у призначене судове засідання 25.03.2021 року не з'явився, причини неявки суду не повідомив, але був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання.
Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат (ст. 194 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
До початку судових дебатів у справі представником позивача в порядку ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України заявлено про надання доказів понесення позивачем витрат на правничу допомогу, пов'язаних з розглядом справи, протягом п'яти днів з дати винесення рішення суду.
В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 25.03.2021 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -
Позиція позивача, викладена у позовній заяві
Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги посиланням на те, що під час перевезення вантажу залізниця не забезпечила збереження вантажу, а тому має відшкодувати позивачу суму нестачі вантажу.
Позивач ґрунтує свої вимоги на статях 110, 113, 129, 133 Статуту залізниць України.
На підтвердження своїх вимог надає такі докази:
- копія договору № 924/18Сб від 19.12.2018;
- копія додаткової угоди № 2 від 30.12.2019;
- копія додаткової угоди № 3 від 19.03.2020;
- копія специфікації № 37 від 01.08.2020;
- копія комерційного акту № 460005/970 від 15.08.2020;
- залізнична накладна № 50046440;
- копія акту прийому-передачі № 93410437 від 09.08.2020;
- копія рахунку-фактури № 93410437 від 09.08.2020.
Позиція відповідача, викладена у відзиві
У своєму відзиві відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Щодо визначення маси вантажу.
Згідно ст.6 Статуту залізниць накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Згідно з положенням статті 37 Статуту залізниць України, під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса; маса вантажів визначається відправником.
Пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 року за № 861/5082, вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Отже, чинним законодавством не передбачено обов'язку Залізниці перевіряти масу усіх вантажів які вона приймає до перевезення.
Щодо відповідальності Залізниці.
Згідно пункту А) ст. 111 Статуту Залізниць України де встановлено, що залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.
Запис, що міститься в графі Д "Опис виявленого із зазначенням кількості нестачі або надлишку" комерційного акту № 460005/970 "В комерційному відношенні навантаження шапкою вище бортів 10-20см шапкою. Вантаж по центру повздовжньою смугою вапном, що відповідає перевізному документу". "В технічному відношенні вагон справний, бездверний, люка закриті, просипу вантажу немає"
Отже в вищезазначеному комерційному акті не зафіксовано ознак порушень захисного маркування, які б свідчили про вину перевізника, тому Відповідач вважає що в даному випадку він належним чином виконав умови договору перевезення.
Вказане свідчить, про те що Залізниця прийняла до перевезення вантаж масою, у стані, у якому він був переданий до перевезення, доставила і видала вантаж у охоронному стані.
Щодо вимог Позивача про стягнення з АТ "Укрзалізниця" витрат на професійну правничу допомогу, Відповідач не погоджується з сумою витрат, яку Позивач вважає за доцільним стягнути з АТ "Укрзалізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" з огляду на наступне.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу Позивач не надає акт приймання-передавання послуг, що унеможливлює перевірку достовірності затрачених коштів.
Позиція позивача, викладена у відповіді на відзив відповідача
Позивач підтримує позовні вимоги викладені у позові у повному обсязі.
Позивач не погоджується з запереченнями відповідача з наступних підстав.
Стосовно безпідставності доводів відповідача "щодо визначення маси вантажу".
Відповідач у відзиві на позовну заяву посилався на ст. 37 Статуту залізниць України.
Проте, матеріали справи № 904/6582/20 свідчать про виявлення факту викрадення вантажу. Так, у комерційному акті № 460005/970 від 15.08.2020 р. у розділі "Д" (Опис виявленого із зазначенням кількості недостачі або надлишку) зафіксовано що у вагоні № 63523351 (залізнична накладна № 50046440) було порушено маркування вантажу та виявлено виїмки вантажу над 1-3 люками ліворуч довжиною 450 см, шириною 150 см, глибиною 70 см., праворуч довжиною 450 см шириною 100 см глибиною 40 см, над 4-7 люками праворуч довжиною 600 см шириною 180 см глибиною 40 см.
Таким чином, вищевказані доводи (обґрунтування, заперечення) відповідача про "відсутність обов'язку Залізниці перевіряти масу усіх вантажів які вона приймає до перевезення" є безпідставними та недоречними, адже предмет доказування у справі № 904/6582/20 стосується обставин щодо викрадення вантажу.
Стосовно неправомірності та безпідставності доводів відповідача "щодо відповідальності Залізниці".
Відповідач у відзиві посилається на п. А) ст.111 Статуту Залізниць України.
В комерційному акті № 460005/970 від 15.08.2020 не зафіксовано ознак порушень захисного маркування, які б свідчили про вину перевізника, тому Відповідач вважає що в даному випадку він належним чином виконав умови договору перевезення.
Вказане свідчить, про те що Залізниця прийняла до перевезення вантаж масою, у стані, у якому він був переданий до перевезення, доставила і видала вантаж у схоронному стані.".
Позивач не погоджується з вищевказаним твердженням Відповідача з наступних підстав.
У комерційному акті № 460005/970 від 15.08.2020 зазначено, що на підставі комерційного акту № 454201/55 від 13.08.20 станції Чаплине проведена комісійна видача вантажу по відправці, вказаній на лицьовий стороні цього акту приймальником поїздів ОСОБА_1 , прийомоздавальником заводу ОСОБА_2 , в присутності слідчого ОП Бурцева А.Ю., заступника начальника станції ОСОБА_3, зі зважуванням вагону на справних електронних вагонних вагах вантажоодержувача зав. №4226194, прийнятих до обліку Запорізькою дирекцією залізничних перевезень під №088, огляд-перевірка 03.04.20. Згідно документа значиться нетто 39430 кг, тара 23620 кг. Фактично виявлено брутто 57200 кг, тара з документу 23620 кг, нетто 33580 кг, що менш документа на 5850 кг. В комерційному відношенні навантаження шапкою вище бортів 10-20 см. Вантаж по центру маркований повздовжньою смугою вапном, що відповідає перевізному документу. Маркування порушене, виїмки над 1-3 люками ліворуч довжиною 450 см, шириною 150 см, глибиною 70 см., праворуч довжиною 450 см шириною 100 см глибиною 40 см, над 4-7 люками праворуч довжиною 600 см шириною 180 см глибиною 40 см. Відсутній вантаж у вагоні поміститися міг. В технічному відношенні вагон справний, бездверний, люка закриті, просипу вантажу немає. При повторному зважуванні дані не змінилися.
Таким чином, вищевказані доводи (обґрунтування, заперечення) відповідача "про те що Залізниця прийняла до перевезення вантаж масою, у стані, у якому він був переданий до перевезення, доставила і видала вантаж у схоронному стані." є неправомірними та безпідставними, адже матеріали справи № 904/6582/20 свідчать про виявлення факту викрадення вантажу. Зокрема відповідачем стверджується неправдива інформація про видачу вантажу "у схоронному стані".
Також, при відвантаженні вантажу (горішку коксового 10-25) його маса була визначена відправником шляхом зважування на вагонних вагах та прийнята залізницею до перевезення без зауважень.
Таким чином, відповідно вимог законодавства перевізник повинен довести, що втрата вантажу виникла з не залежних від нього причин. Проте, вказані обґрунтування та докази не були надані Відповідачем до матеріалів даної справи.
Зокрема, виявлення нестачі вантажу в момент транспортування вантажу (перевезення залізницею), в період дії відповідальності перевізника, визначає винною особою за втрату вантажу тільки перевізника.
Стосовно безпідставності доводів Відповідача "щодо витрат на професійну правничу допомогу".
Позивач зазначає, що в позовній заяві по даній справі було зазначено лише попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат щодо витрат на професійну правничу допомогу.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
Предметом доказування у справі є обставини, пов'язані з належним виконанням/невиконанням відповідачами зобов'язань щодо відправлення й перевезення вантажу.
З матеріалів справи вбачається, що між Публічним акціонерним товариством "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (далі-позивач, покупець) та Приватним акціонерним товариством „Авдієвський коксохімічний завод" (далі-продавець) був укладений Договір № 924/18Сб від 19.12.2018.
Згідно п.1.1 Договору ПрАТ "АВДІЇВСЬКИЙ КОКСОХІМІЧНИЙ ЗАВОД" зобов'язується продати, а ПрАТ "ЗМК "Запоріжсталь" прийняти та оплатити коксову продукцію (далі-продукція).
Згідно п.1.2 Договору асортимент, кількість, якість, ціна, строки поставки продукції, додатково оговорюються з ПАТ "Запоріжсталь" та будуть вказуватися в Специфікаціях до Договору, що є невід'ємною частиною Договору.
Відповідно до п.3 додаткової угоди № 2 від 30.12.2019 строк дії Договору було подовжено до 31.12.2020.
Відповідно до п. 1, 2, 3 додаткової угоди № 3 від 19.03.2020 сторони Договору домовились про те, що з метою оптимізації документообігу між Сторонами, підвищення рівня охорони та захисту переданих документів та інформації, що міститься в них, Сторони домовилися, що мають право оформляти/підписувати такі документи: Рахунки-фактури, Акти прийому-передачі продукції, Сертифікати якості (далі-Документи) в електронному вигляді, як електронні документи в розумінні Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг". Сторони домовилися про впровадження та організації Системи електронного обміну документами в електронному вигляді (далі-EDI), які будуть підписуватися за допомогою кваліфікованого електронного підпису уповноваженими особами Сторін (далі-КЭП).
Сторони домовилися, що КЕП не завіряється електронним печаткою/кваліфікованою електронною печаткою/вдосконаленою електронною печаткою.
Сторони домовилися про обмін електронними документами, при цьому, документи, передані за допомогою ЕРІ, завірені КЕП уповноважених осіб мають повну юридичну силу, породжують права і обов'язки для сторін, і можуть бути представлені в суд в якості належних доказів. Підтвердження руху документів по ЕОІ (відправлення, отримання, прочитання, доставка та т.д.) вважається легітимним і є фактом підтвердження прийому-передачі таких документів уповноваженими особами Сторін, та не вимагає додаткового доведення.
Відповідно до п. 1 Специфікації № 37 від 01.08.2020 до договору № 924/18С6 від 19.12.2018 ПрАТ "АВДІЇВСЬКИЙ КОКСОХІМІЧНИЙ ЗАВОД" зобов'язується поставити ПАТ "Запоріжсталь" 700 т горішку коксового.
09.08.2020 в межах Договору та Специфікації № 37 на адресу Позивача (вантажоодержувач) у вагоні № 63523351 за залізничною накладною № 50046440 (основний перевізний документ) було направлено горішок коксовий 10-25 (далі-вантаж), який перевозився залізницею - Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця" (далі-відповідач) до місця призначення (станція Запоріжжя-Ліве).
15.08.2020 на станції Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці було складено комерційний акт № 460005/970 яким зафіксовано факти невідповідності маси вантажу, даним зазначеним в транспортному документі, а саме виявлена недостача 5 850 кг.
Позивач не пред'являв претензію відповідачу, оскільки дотримання досудового претензійного порядку врегулювання спору не є обов'язковим.
Причиною виникнення спору є несплата відповідачем вартості недостачі вантажу у загальній сумі 27 738,98 грн.
На час прийняття рішення, доказів оплати вартості недостачі вантажу у повному обсязі сторонами до матеріалів справи не надано.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Відповідно до положень статті 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами і актами загальної форми, які складають станції залізниць; комерційний акт складається для засвідчення, в тому числі, невідповідності маси вантажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Статтею 22 Статуту залізниць України передбачено, що залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.
Згідно зі статтями 924 Цивільного кодексу України, ст. 314 ГК України, статтями 114 і 115 Статуту залізниць, п. 2.8 роз'яснень Президіума Вищого господарського суду України № 04-5/601 від 29.05.2002 р., залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу.
Відповідно до ст. 31 Статуту залізниць України, п.п. 5 і 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, а також п. 3.20 роз'яснень президії Вищого господарського суду України № 04-5/601 від 29.05.2002 р., вантажовідправник перед завантаженням вантажу в напіввагон повинен визначити придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні, при завантаженні вантажів, які містять дрібні фракції, - усунути щілини та конструктивні зазори напіввагонів, а також вжити заходів щодо запобігання видування або висипання вантажу.
Пунктом 2 статті 308 Господарського кодексу України передбачено, що відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.
Відповідно до частин 1, 2 та 3 статті 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини; у транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника; за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.
Згідно статті 110 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству; обов'язки збереження, супроводження та охорони особливо цінних та небезпечних вантажів, перелік яких встановлюється Правилами, покладаються на відправника.
Відповідно до ст. 111 Статуту залізниць України, залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу коли вантаж прибув на непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.
Згідно статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.
Комерційний акт складений згідно з Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334 (зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855).
ПрАТ "АВДІЇВСЬКИЙ КОКСОХІМІЧНИЙ ЗАВОД" позивачеві на оплату виставлено рахунок-фактуру № 93410437 від 09.08.2020 на суму 202 263,18 грн., який повністю оплачений позивачем.
15.08.2020 на станції Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці було складено комерційний акт № 460005/970 про наявність виїмки, а саме, у комерційному акті № 460005/970 від 15.08.2020 зафіксовано, що вагон № 63523351 вантажопідйомністю 70 т прибув поїздом № 3001. Вагон у технічному стані справний. У розділі "Д" (Опис виявленого із зазначенням кількості недостачі або надлишку) комерційного акту зазначено:
На підставі комерційного акту № 454201/55 від 13.08.2020 станції Чаплине проведена комісійна видача вантажу по відправці, вказаній на лицьовий стороні цього акту приймальником поїздів ОСОБА_1 , прийомоздавальником заводу ОСОБА_2 , в присутності слідчого ОП Бурцева А.Ю., заступника начальника станції ОСОБА_3, зі зважуванням вагону на справних електронних вагонних вагах вантажоодержувача зав. № 4226194, прийнятих до обліку Запорізькою дирекцією залізничних перевезень під №088, огляд-перевірка 03.04.20. Згідно документа значиться нетто 39430 кг, тара 23620 кг. Фактично виявлено брутто 57200 кг, тара з документу 23620 кг, нетто 33580 кг, що менш документа на 5850 кг. В комерційному відношенні навантаження шапкою вище бортів 10-20 см. Вантаж по центру маркований повздовжньою смугою вапном, що відповідає перевізному документу. Маркування порушене, виїмки над 1-3 люками ліворуч довжиною 450 см, шириною 150 см, глибиною 70 см., праворуч довжиною 450 см шириною 100 см глибиною 40 см, над 4-7 люками праворуч довжиною 600 см шириною 180 см глибиною 40 см. Відсутній вантаж у вагоні поміститися міг. В технічному відношенні вагон справний, бездверний, люка закриті, просипу вантажу немає. При повторному зважуванні дані не змінилися.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме: - за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі; - за втрату вантажу, який здано до перевезення з оголошеною вартістю, - у розмірі оголошеної вартості, а якщо залізниця доведе, що оголошена вартість перевищує дійсну, - у розмірах дійсної вартості; - за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було знижено його вартість; недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Згідно з п.27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. Норма недостачі (природної втрати) для вугілля (у вологому стані) становить 2% маси, зазначеної в перевізному документі.
3 врахуванням зазначеної норми, загальна недостача партії вугілля у вагоні № 63523351 складає 27 738,98 грн. (вартість недостачі з ПДВ), у тому числі:
5 850 кг (виявлена недостача) - 788,60 кг (норма недостачі) = 5 061,40 кг. Згідно з розрахунком вартість вугілля, якого недостає, складає:
Вартість вантажу складає 4 567,08 грн. за 1 т. без ПДВ, що підтверджується рахунком-фактурою та актом прийому-передачі ПРАТ "АВДІЇВСЬКИЙ КОКСОХІМІЧНИЙ ЗАВОД" № 93410437 від 09.08.2020.
4 567,08 грн. (ціна за тону, без ПДВ, згідно рахунку-фактури) х 5,0614 т (розмір недостачі) = 23 115,82 грн. (вартість недостачі без ПДВ);
23 115,82 грн. (вартість недостачі без ПДВ) + 4 623,16 грн. (розмір ПДВ) = 27 738,98 грн. (вартість недостачі з ПДВ).
З огляду на те, що у залізничній накладній № 50046440 зазначено, що за нею перевозився горішок коксовий суд дійшов висновку про наявність підстав для визначення відповідальної недостачі горішку коксового з урахуванням норми недостачі для вантажів у вологому стані.
Судом перевірено розрахунок збитків завданих нестачею вантажу та встановлено, що позивачем вірно нараховано суму збитків у розмірі 27 738,98 грн.
Отже, відповідальна недостача горішку коксового становить 27 738,98 грн.
Загальні підстави для відповідальності за завдану майнову шкоду встановлені статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовуються в повному обсязі особою, яка її завдала; при цьому особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
З урахуванням викладеного, відповідальність за вагову недостачу горішку коксового слід покласти на відповідача.
Відповідно до статті 130 Статуту право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів мають у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу - одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акту і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.
Накладна, вантажна, багажна і вантажобагажна квитанції та комерційний акт подаються лише в оригіналі.
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа має право на відшкодування збитків, які їй було завдано в результаті порушення її цивільного права. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Частиною 2 ст. 224 ГК України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно із ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
На підставі викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі зі стягненням з відповідача на користь позивача 27 738,98 грн.
Заперечення відповідача викладені у відзиві на позов судом не приймаються на підставі наступного.
Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:
а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;
б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;
в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;
г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.
В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.
Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.
Відповідно до п. 1 Правил складання актів при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниця, відправника, одержувача, пасажира, складаються комерційні акти та акти загальної форми.
Крім того, у необхідних випадках можуть складатися акти про технічний стан вагона або контейнера, акти розкриття вагона або контейнера для митного, прикордонного та інших видів контролю, акти про порушення вагона або контейнера та інші акти у випадках, передбачених правилами перевезення, що застосовуються до даного виду вантажу.
Згідно із п. 4 Правил складання актів комерційні акти складаються на вантаж, що перебуває у дорозі - у день виявлення обставин, що підлягають оформленню комерційним актом.
У відповідності до п. 20 Правил складання актів, акт про пошкодження вагона (контейнера) складається у разі пошкодження вагона (контейнера) під час перевезення, навантаження, вивантаження вантажу, виконання маневрових робіт, а також в інших випадках для засвідчення обставин і розмірів пошкодження і є підставою для матеріальної відповідальності винних у пошкодженні згідно із статтею 124 Статуту залізниць України.
Правилами користування вагонами та контейнерами визначаються порядок і умови користування вагонами і контейнерами: парку залізниць України; парку залізниць інших держав; які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, а також орендовані ними (за час затримки на коліях залізниць загального користування).
Пунктом 19 Правил користування вагонами та контейнерами встановлено, що підставою для пред'явлення вантажовідправником, вантажоодержувачем, власникам під'їзних колій, портам, підприємствам і організаціям, винним у пошкодженні вантажних вагонів, претензій щодо відшкодування збитків є акт про пошкодження вагона форми ВУ-25 або ВУ-25М (у разі машинної обробки актів) і акт загальної форми ГУ-23, які складаються відповідно до Правил складання актів.
У відповідності до п. 20 Правил користування вагонами та контейнерами пошкодження вантажного вагона - це порушення справного стану вагона або його складових частин у наслідок зовнішніх впливів, що перевищують рівні, установлені ГОСТ 22235-76.
Вищезазначеними нормами Статуту залізниць, Правил складання актів та Правил користування вагонами та контейнерами встановлено, що будь-які обставини щодо матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача під час залізничного перевезення, засвідчуються насамперед комерційними актами, а крім того можуть засвідчуватися актами загальної форми та актами про пошкодження вагона, які складають станції залізниць.
При цьому, комерційний акт складається на вантаж, що перебуває у дорозі - у день виявлення обставин, що підлягають оформленню комерційним актом. Акт про порушення вагона складається під час перевезення, навантаження, вивантаження вантажу, виконання маневрових робіт, а також в інших випадках для засвідчення обставин і розмірів пошкодження (п. 20 Правил складання актів).
Таким чином, покладати відповідальність на вантажовідправника за втрату вантажу, у зв'язку з його завантаженням у вагон не придатний для перевезення, було б можливим у разі складання, як комерційного акту, так і акту про пошкодження вагону на станції відправника.
Частиною 2 п. 8 Правил складання актів встановлено, що якщо комерційний акт складається на станції відправлення або на попутній станції, то другий примірник акта додається до перевізних документів. Про складений комерційний акт проставляється відмітка у перевізних документах у порядку, визначеному правилами оформлення перевізних документів.
Відповідно до залізничної накладної № 50046440 відправником горішок коксовий є ПрАТ "АКХЗ", вантаж завантажено у вагон вантажовідправником. Станцією та залізницею призначення є ст. Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці. Одержувачем вантажу є позивач.
У комерційному акті № 460005/970 від 16.08.2020 зафіксовано, що вагон № 63523351 в технічному відношенні справний.
Тобто, з викладеного вбачається, що завантаження вантажу відбулося у справний вагон.
Отже, обставини справи вказують на те, що юридичні факти щодо нестачі вантажу у вагоні № 63523351 не було виявлено в момент прийняття вантажу для його транспортування залізницею.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
З урахуванням викладеного заперечення відповідачів є необґрунтованими, відтак позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Щодо судового збору
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи ґедройця, буд. 5а; код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49602, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 108; код ЄДРПОУ 40081237) на користь Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд.72; код ЄДРПОУ 00191230) вартість нестачі вантажу у розмірі 27 738,98 грн., витрат по сплаті судового збору у розмірі 2 102,00 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано - 31.03.2021 року.
Суддя В.Г. Бєлік