вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
24.03.2021м. ДніпроСправа № 904/5621/20
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРХІМРЕСУРС"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО-МОЛ"
про стягнення 284 441,00 грн.
Суддя Юзіков С.Г.
При секретарі судового засідання: Кулебі Т.Ю.
Представники:
Позивача - Музика А.К. витяг з ЄДР (директор)
Відповідача - не з'явився
Позивач просить стягнути з Відповідача 197 404,66 грн. - боргу за договором, 87 036,33 грн. - штрафних санкцій.
Відповідач, відзив на позов не надав, у жодне судове засідання явку свого представника не забезпечив, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належно на електронну адресу, на адресу вказану у позові та ЄДР, хоча на адресу суду повернулися поштові відправлення №4930012892235, №4930013493024, №4930014340493, №4930013740056 з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до ч.7 ст. 120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місяця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
В ході розгляду даної справи Господарським судом Дніпропетровської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Секретарем судового засідання, для вжиття всіх необхідних заходів повідомлення сторони про розгляд справи, передавалися телефонограми Відповідачеві за номером, який зазначений у позові та ЄДР, однак оператором телефонного зв'язку повідомлено, що номер недійсний.
Крім того, на офіційному сайті Судова влада України, судом розміщено повідомлення для Відповідача про розгляд справи №904/5621/20.
Стаття 43 ГПК України зобов'язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 2 ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Справа, згідно зі ст. 165 ГПК України, розглядається за наявними у ній матеріалами.
У судовому засіданні досліджено надані докази.
За клопотанням Позивача судове засідання проводилося в режимі відеоконференції, яку забезпечував Калиновський районний суд Вінницької області.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника Позивача, господарський суд
23.08.2019 Відповідачем (Покупцем) та ТОВ "Виробниче підприємство "МКФ" (Продавцем) укладено Договір №ВП-67 поставки (далі Договір), за п.1.1. якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язався в порядку та на умовах визначених Договором прийняти та оплатити продукцію автохімії та автокосметики (далі товар) в асортименті, кількості та за цінами у відповідності до специфікацій, видаткових накладних та умов цього Договору.
Товар поставляється Покупцеві за договірними цінами. Ціна, кількість, асортимент на кожну партію товару визначається шляхом погодження між сторонами, що засвідчується підписанням сторонами специфікацій, видаткових накладних (п.2.1. Договору).
Загальну ціну Договору становить сума вартості всіх видаткових накладних узгоджених/підписаних сторонами протягом строку дії Договору. Зобов'язання Покупця щодо оплати товару вважаються виконаними у момент зарахування на поточний рахунок Продавця суми, вказаної у видатковій накладній. Покупець зобов'язаний здійснити повну оплату за партію товару протягом 21 календарного дня з дати поставки товару, якщо інше не вказано в додаткових Угодах до даного Договору та/або специфікаціях (п.2.2. Договору).
Датою поставки товару є дата відвантаження чергової партії товару (п.3.2. Договору).
При досягненні згоди між сторонами щодо умов та строків поставки чергової партії товару продавець заповнює свою частину Заявки та надсилає її скан-копію електронною поштою чи факсимільним зв'язком Покупцеві (п.3.3.4. Договору).
Право власності на товар та можливі ризики щодо нього переходять від Продавця до Покупця після відвантаження товару. Передача товару здійснюється шляхом проставлення відмітки про отримання товару на екземплярі накладної скріпленої підписом уповноваженої особи Продавця (п.3.4. Договору).
Покупець зобов'язаний надати Продавцеві доручення на отримання чергової партії товару та повернути Продавцеві належним чином оформлені оригінали видаткових, товарно-транспортних документів не пізніше 7 календарних днів після поставки товару (п.3.7. Договору).
За несвоєчасну оплату вартості товару Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого товару за кожен день прострочення оплати (п.5.3. Договору).
За порушення строків оплати кожної поставленої та отриманої партії товарів, більш ніж 10 календарних днів, Покупець сплачує штраф 10 % від простроченої суми оплати (п.5.4. Договору).
При стягненні пені застосовується строк позовної давності у три роки, при цьому нарахування пені здійснюється до моменту погашення заборгованості в повному обсязі (п.5.5. Договору).
На виконання умов Договору, Продавець поставив, а Відповідач прийняв товар за видатковою накладною №МФ-0000110 від 23.08.2019 на суму 189 825,71 грн. та за видатковою накладною №МФ-0000137 від 18.09.2019 на суму 167 578,95 грн.
За даними Позивача, Відповідач частково розрахувався за поставлений за накладною №№МФ-0000110 від 23.08.2019 товар, сплативши 160 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками та платіжними дорученнями. У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань Відповідачем, за ним обліковується борг у розмірі 197 404,66 грн.
18.03.2020 ТОВ "Виробниче підприємство "МКФ" (Цедентом) та Позивачем (Цесіонарієм) укладено Договір відступлення права вимоги (цесії) №18032020/10 (далі Договір цесії), за п.1. якого у порядку та на умовах, визначених даним Договором, Цедент відступає Цесіонарієві, а Цесіонарій набуває право вимоги, належне Цедентові, і стає кредитором за Договором поставки №ВП-67 від 23.08.2019 між Цедентом і Товариством з обмеженою відповідальністю "АВТО-МОЛ" (Відповідачем, Боржником).
Відповідно до п.3. Договору цесії за даним Договором Цесіонарій набуває право вимагати від Боржника належного виконання таких обов'язків:
а) сплати Боржником коштів, належних Продавцю (Цедентові) в сумі 265 320,38 грн., згідно Договору поставки №ВП-67 від 23.08.2019;
б) сплати штрафних санкцій (неустойки, пені, штрафу, 3 % річних від простроченої суми, збитки від інфляції) розрахованих згідно умов Договору поставки №ВП-67 від 23.08.2019 та збитків завданих у зв'язку з невиконанням (неналежним виконанням) зобов'язань за Договором поставки №ВП-67 від 23.08.2019.
До Цесіонарія переходить зазначене вище право вимоги Цедента в обсязі та на умовах, що існували на момент укладання даного Договору відступлення права вимоги.
Згідно з п.8 Договору цесії Цесіонарій зобов'язаний письмово повідомити Боржника про відступлення права вимоги протягом 30 календарних днів з дня набрання чинності даним Договором.
18.03.2020 ТОВ "Виробниче підприємство "МКФ" передало ТОВ "УКРХІМРЕСУРС" документи до Договору цесії, про що складено відповідний акт.
З урахуванням умов Договору цесії, Позивач направив Відповідачеві повідомлення №95 від 19.03.2020 про відступлення права вимоги.
З посиланням на п.5.2. Договору Позивач на борг Відповідача нарахував 44 010,47 грн. - пені за період з 13.09.2019 по 10.10.2020. Нарахування проводилося окремо за кожною накладною.
Посилаючись на п.5.4. Договору, ст. 625 ЦК України Позивач на борг Відповідача нарахував 32 740,37 грн. - штрафу, 5 118,44 грн. - 3% річних за період з 13.09.2019 по 07.10.2020, 5 167,10 грн. - індексу інфляції. Нарахування проводилося окремо за кожною накладною.
Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.
Предметом доказування у даній справі є умови виконання договору поставки, факт укладення договору про часткове відступлення права вимоги, період виникнення (існування) зобов'язань (боргу), строки оплати та обґрунтованість нарахування основного боргу та штрафних санкцій.
Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Аналогічні положення містить ст. 712 ЦК України.
Відповідно до ч.2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою: внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);...
Відповідно до ч.1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (ст.517 ЦК України).
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідач не надав суду доказів відсутності боргу чи контррозрахунку стягуваної суми, доводи Позивача не спростував.
На виконання п. 8 Договору про відступлення права вимоги (цесії) Позивач направив Відповідачеві повідомлення №95 від 19.03.2020 про відступлення права вимоги за Договором. Зауважень та заперечень Відповідач не надав.
Таким чином, сторонами Договору про відступлення права вимоги (цесії) виконано усі необхідні умови, у зв'язку із чим до Позивача перейшли права визначені у Договорі про відступлення права вимоги (цесії), а саме: право вимоги на суми основного боргу та штрафних санкцій (неустойки, пені, штрафу, 3 % річних від простроченої суми, збитки від інфляції).
Перевіривши розрахунки Позивача, суд визнає обґрунтованою та підтвердженою матеріалами справи вимогу про стягнення основного боргу в розмірі 197 404,66 грн. (підтверджується: Договором поставки, видатковими накладними, виписками банку, платіжними дорученнями про часткову сплату боргу, Договором про відступлення права вимоги (цесії), актом приймання-передачі документів за Договором цесії, повідомленням про відступлення права вимоги за Договором).
Неможливо перевірити правильність нарахування індексу інфляції за накладною №МФ-0000110 від 23.08.2019, оскільки Позивачем не вказано періоди за які нараховується індекс інфляції. Нарахування індексу інфляції за накладною №МФ-0000137 від 18.09.2019 проведено правильно, відповідно до вимог чинного законодавства.
Також, Позивач допустив арифметичну помилку у розрахунку пені за накладною №МФ-0000110 від 23.08.2019, за розрахунком суду пеня складає 10 391,76 грн. Нарахування пені за накладною №МФ-0000137 від 18.09.2019 проведено правильно, відповідно до вимог чинного законодавства.
Решта розрахунків проведено правильно, відповідно до вимог чинного законодавства.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, до стягнення належить: 197 404,66 грн. - основного боргу, 44 010,46 грн. - пені, 32 740,37 грн. - штрафу, 5 118,44 грн. - 3 % річних, 3 022,64 грн. - індексу інфляції, решта позовних вимог не підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 129 ГПК України господарські витрати у справі слід покласти на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО-МОЛ", 50023, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Вернадського, буд. 213 (42958447) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРХІМРЕСУРС", 22400, Вінницька область, Калиновський район, м. Калинівка, вул. В. Нестерчука, буд. 1 (код 32495389) 197 404,66 грн. - основного боргу, 44 010,46 грн. - пені, 32 740,37 грн. - штрафу, 5 118,44 грн. - 3 % річних, 3 022,64 грн. - індексу інфляції, 4 234,45 грн. - судового збору.
У решті позову відмовити.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається у строк, передбачений ст.256 ГПК України, з урахуванням ч. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" цього Кодексу.
Повне судове рішення складене 31.03.2021
Суддя С.Г. Юзіков