вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
25.03.2021м. ДніпроСправа № 904/9795/16
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінусбуд", м. Київ
до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Амстор", м. Дніпро
про визнання банкрутом
Суддя Примак С.А.
при секретарі судового засідання Сироїжко М.В.
за участю представників сторін:
від кредиторів: представник ТОВ "ФК "Сі Пі Ес Факторинг" Розум Е.В., довіреність б/н від 12.11.2020р., свідоцтво серія ЗП №001899 від 04.12.2018
- представник ТОВ "ФК "Авуар-Сервіс" Розум Е.В., довіреність б/н від 12.11.2020р., свідоцтво серія ЗП №001899 від 04.12.2018р.
- представник ТОВ "Енерго-Консалт" Жмакіна Н.В., довіреність від 02.10.2020р., адвокатське посвідчення№000579 від 28.09.2020р.
- представник АТ "Державний експортно-імпортний банк України" Трепалюк О.В. довіреність №0024701/46-21 від 04.01.2021, адвокатське посвідчення №0229, свідоцтво №0759 від 11.12.1997р.
- представник АТ "Перший український міжнародний банк" Награбовський О.В., довіреність №123 від 22.01.2019р.
від боржника: представник Назаренко С.В. довіреність б/н від 01.06.2020, посвідчення адвоката №1392 від 04.05.2018
за участю: представник прокуратури Дніпропетровської області Мусієнко А.О., посвідчення №052667 від 18.04.2019р.
- представник ТОВ "Молбілд Груп" Жмакіна Н.В., довіреність від 06.10.2020р., адвокатське посвідчення №000579 від 28.09.2020р.
15.11.2016р. ухвалою господарського суду Дніпропетровської області порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "АМСТОР". Введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Толстих Андрія Володимировича (свідоцтво № 735 від 24.04.2013 р.).
23.07.2019р. визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "АМСТОР", м.Дніпро банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Черпак Анастасію Юріївну (свідоцтво № 1787 від 02.12.2016р.).
23.07.2019р. до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Консалт" надійшла заява б/н від 22.07.2019р. про визнання недійсним договору поруки №2250-П від 10.06.2016р., укладеного між ТОВ "Амстор" та ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк", яким забезпечено виконання зобов'язань ТОВ "Фудторг" за генеральним договором №11.03-272 про надання гарантій від 01.04.2011р. Також заявник просить визнати недійсною додаткову угоду №10 від 06.06.2016р. до договору поруки №7.6-27/П1 від 18.07.2008р., укладену між ТОВ "Амстор" та ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк".
Заяву обґрунтовано тим, що за п'ять місяців до відкриття провадження у справі про банкрутство боржником укладено договір поруки №2250-П від 10.06.2016р. та додаткову угоду №10 від 06.06.2016р. до договору поруки №7.6-27/П1 від 18.07.2008р. в результаті чого загальний розмір конкурсних вимог кредитора 4 черги збільшився на 60068542,68грн., через що виконання грошових зобов'язання перед іншими кредиторами 4 черги частково стало неможливим.
Заявник вважає, що застосуванню до спірних правовідносин у цій справі підлягають норми частин 1, 2 cт. 42 Кодексу України з процедур банкрутства про недійсність правочину, вчиненого боржником протягом трьох років, за яким боржник взяв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, а також зобов'язання, внаслідок якого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим.
08.04.2020р. до суду від ТОВ "Фінансова компанія "Сі Пі Ес Факторинг" надійшла заява б/н від про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
14.04.2020р., 21.04.2020р. до суду від ліквідатора надійшов відзив №02-06/75 від 08.04.2020р. у якому останній заперечує щодо задоволення заяви ТОВ "Енерго-Консалт" про визнання недійсними договору поруки №2250-П від 10.06.2016р. та додаткової угоду №10 від 06.06.2016р. до договору поруки №7.6-27/П1 від 18.07.2008р. з огляду на наступне.
На час укладання договору поруки 10.06.2016р. №2250-П за генеральним договором №11.03-272 вже існували зобов'язання згідно договору поруки від 01.04.2011р. №11.03-272/пор, тобто ТОВ "Амстор" не приймав на себе будь-яких зобов'язань, які б до того не існували. Укладання договору не вплинуло не платоспроможність ТОВ "Амстор" або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами.
Також, ліквідатор зазначає, що 18.07.2008р. між ТОВ "Амстор" та ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" укладено договір поруки №7.6-27/П1, за умовами якого боржник поручився перед банком за виконання ТО "Транс-Буд" зобов'язань за кредитним договором від 18.07.2008р. №7.6-27. Протягом дії вказаного договору поруки до нього вносились зміни, в тому числі й додатковою угодою №10 від 06.06.2016р., за змістом якої встановлено новий строк дії договору поруки, проте зазначені обставини не свідчать про прийняття ТОВ "Амстор" на себе нового зобов'язання, якого не було раніше.
На думку ліквідатора зазначені договори не можуть бути визнані недійсними в порядку ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки зазначена стаття визначає правові наслідки визнання правочинну недійсним у вигляді повернення отриманого майна або відшкодування його вартості, що у випадку з порукою неможливо внаслідок відсутності такого майна.
20.05.2020р. до суду від ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" надійшло пояснення №КНО-61.1.1/131 від 20.05.2020р. у якому банк зазначає, що договором поруки №2250-П від 10.06.2016р. боржник не приймав на себе будь-яких нових зобов'язань поруки, оскільки порука боржника на момент укладання оскаржуваного правочину також була оформлена іншим договором поруки №03.272/пор від 01.04.2011р.
Стосовно додаткової угоди №10 від 06.06.2016р. банк зазначає, що зобов'язання поруки існували ще з 2008 року на підставі договору поруки №7.6-27/П1, тому укладанням зазначеної додаткової угоди боржник не взяв на себе нового або додаткового зобов'язання.
Також, банк зазначає, що договір поруки є договором забезпечення та є неоплатним, тому не може бути визнаний недійсним на визначених ч.2 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства.
20.05.2020р. ухвалою суду здійснено заміну кредитора ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" (код ЄДРПОУ 14282829) на ТОВ "Фінансова компанія "Сі Пі Ес Факторинг" (код ЄДРПОУ 40923082).
16.06.2020р. до суду від ТОВ "Фінансова компанія "Сі Пі Ес Факторинг" надійшло пояснення б/н від 25.05.2020р., у якому зазначено, що укладанням спірних договору поруки №2250-П від 10.06.2016р. та додаткової угоди №10 від 06.06.2016р. до договору поруки №7.6-27/П1 від 18.07.2008р. боржник не приймав на себе жодних зобов'язань, які б не існували раніше.
21.07.2020р. ухвалою суду відмовлено ТОВ "ФК "Сі Пі Ес Факторинг" у задоволення заяви про вступ у справи в якості третьої особи.
24.03.2021р. до суду від ТОВ "Енерго-Консалт" надійшло пояснення б/н від 22.03.2021р. у якому зазначено, що додатковою угодою №10 від 06.06.2016р., що оспорюється, пункт 6.1 договору поруки викладений в новій редакції та встановлено строк поруки, тобто поручитель взяв на себе обов'язок відповідати перед кредитором протягом нового строку починаючи з 08.06.2016р., який договором поруки у його початковій редакції не встановлювався, що є новим обов'язком поручителя вчинити певну дію.
Також, договір поруки №2250-П від 10.06.2016р. укладений по спливу 9 місяців з моменту припинення поруки за договором №11.03-272/пор від 01.04.2011р., є новим зобов'язанням боржника та спрямований на недопущення втрати банком права вимоги до ТОВ "Амстор".
Крім іншого, ТОВ "Енерго-Консалт" зазначає, що станом на 06.06.2016р. та 10.06.2016р. - дати укладання спірних правочинів, Баранов О.В. не мав статусу виконавчого органу (директора) ТОВ "Амстор", що свідчить про те, що на момент вчинення правочинів не дотримані встановлені ст. 203 ЦК України загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, оскільки вони вчинені за відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності і вільного волевиявлення учасника правочину - ТОВ "Амстор", що є підставою для недійсності правочинів.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -
01.04.2011р. між ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" та ТОВ "Фудторг" укладено генеральний договір №11.03-272 про надання гарантій.
Відповідно до п. 1.2 ст. 1 зазначеного договору №11.03-272 в порядку та на умовах, передбачених цим генеральним договором та погодженими гарантом заявами про надання гарантій, гарант здійснює надання будь-якої гарантії, яка не суперечать чинному законодавству України.
Згідно п. 4.10. ст. 4 генерального договору про надання гарантій ТОВ "Фудторг" зобов'язано було повністю відшкодувати ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" всі суми, сплачені останнім за свій рахунок за гарантією в строк 30 календарних днів з дати платежу за гарантією, тобто до 18.03.2015 р.
ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" повністю виконав своє зобов'язання за генеральним договором про надання гарантій №11.03-272 від 01.04.2011р.
В свою чергу ТОВ „Фудторг" у встановлений строк не відшкодував ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" суму сплаченої банківської гарантії та в порушення п. 5.3.1. генерального договору про надання гарантій не сплатив проценти за платіж за гарантією.
Враховуючи наведене, у ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" з 19.03.2015 р. виникло право вимоги за сумою гарантії та нарахованими процентами за гарантією до ТОВ "Фудторг".
Також в порушення п. 5.1. ст. 5 генерального договору про надання гарантій ТОВ "Фудторг" не сплатило ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" нараховану комісію за обслуговування гарантії, тому з 04.02.2015 р. у банку виникло право вимоги до ТОВ "Фудторг" за кожним таким платежем та за вимогами за пенею та 3% річних.
01.04.2011р. між ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" та ТОВ "Амстор" укладено договір поруки №11.03-272/пор, яким забезпечується виконання зобов'язань ТОВ "Фудторг" перед ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк", що випливають з генерального договору про надання гарантій №11.03-272 від 01.04.2011р., укладеного між ТОВ "Фудторг" та ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк".
До зазначеного договору поруки укладені додаткові угоди №1 від 28.09.2011р., №2 від 30.03.2012р., №3 від 28.03.2013р., №4 від 26.04.2013р., №5 від 31.03.2014р.
В подальшому, 10.06.2016р. між ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" та ТОВ "Амстор" укладено договір поруки №2250-П, у п. 2.1. якого зазначається, що порукою за цим договором забезпечується виконання зобов'язань ТОВ "Фудторг" перед ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" , що випливають з генерального договору про надання гарантій №11.03-272 від 01.04.2011р., укладеного між ТОВ "Фудторг" та ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк", з усіма змінами та доповненнями до нього.
У п. 3.1. договору поруки зазначається, що з моменту укладення цього договору ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" має право направити ТОВ "Амстор" письмову вимогу виконати зобов'язання (або певну його частину). Кредитор направляє вимогу, в якій зазначається загальна сума заборгованості, при цьому не зобов'язаний підтверджувати будь- яким чином факт невиконання зобов'язання боржником - ТОВ "Фудторг". Вимога кредитора буде достатньою для поручителя підставою виконати зобов'язання на суму, вказану в такій вимозі, без будь-яких застережень, умов чи вимог до кредитора про надання додаткової інформації чи документів.
ТОВ "Амстор" зобов'язаний виконати пред'явлену йому вимогу в повному обсязі в строк не пізніше 5 банківських днів з моменту отримання такої вимоги (п. 3.2. договору поруки).
Оскільки на дату укладення договору поруки № 2250-П від 10.06.2016р., ТОВ "Фудторг" не погасило заборгованість, у ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" з 10.06.2016 р. виникло право вимоги до поручителя ТОВ "Амстор" за сумою гарантії, сумами нарахованих процентами та вимогами, що випливають з них, а саме 3% річних та пені.
За викладених обставин, зобов'язання ТОВ "Фудторг" за кредитним договором №11.03-272 від 01.04.2011р. перед банком - ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" забезпечено договором поруки № 2250-П від 10.06.2016р., який і оспорюється ТОВ "Енерго-Консалт" в порядку ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства.
18.07.2008р. між ЗАТ "Перший Український Міжнародний банк" (правонаступником якого є ПАТ "ПУМБ") та ТОВ "Транс-Буд" укладено кредитний договір №7.6-27 від 18.07.2008р. відповідно до умов якого банк зобов'язується надати позичальнику кредит у розмірі 2000000,00грн., а позичальник зобов'язується прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути банку кредит в повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені договором.
До зазначено кредитного договору укладено додаткову угоду №1 від 12.12.2008р., №2 від 28.03.2011р., №3 від 29.04.2011р., №4 від 28.09.2011р., №5 від 30.11.2011р., №6 від 30.01.2012р., №7 від 02.04.2012р., №8 від 02.07.2012р., №9 від 02.10.2012р., №10 від 29.01.2014р., №11 від 26.06.2014р., №12 від 29.08.2014р., №13 від 17.12.2014р., №14 від 27.02.2015р., №15 від 31.07.2015р., №16 від 03.08.2015р.
Відповідно до додаткової угоди № 16 до кредитного договору ТОВ "Транс-Буд" зобов'язано було погасити заборгованість за користування кредитом та проценти за користування кредитом у строк до 07.12.2015 р.
ПАТ "Перший Український Міжнародний банк" повністю виконав свої зобов'язання за кредитним договором №7.6-27 від 18.07.2008 р., натомість ТОВ "Транс-Буд" не повернув кредит та не сплатив проценти у вказаний термін, тобто до 07.12.2015 р.
18.07.2008р. між ЗАТ "Перший Український Міжнародний банк" (правонаступником якого є ПАТ "ПУМБ") та ТОВ "Амстор" укладено договір поруки № 7.6-27/П1, у п. 1.1. якого зазначається, що за цим договором ТОВ "Амстор" поручається перед ЗАТ "Перший Український Міжнародний банк" за виконання ТОВ "Транс-буд" зобов'язань, що випливають з кредитного договору № 7.6-27 від 18.07.2008р., укладеного між ЗАТ "Перший Український Міжнародний банк" та ТОВ „Транс-Буд".
До зазначеного договору поруки укладені додаткові угоди №1 від 28.03.2011р., №2 від 29.04.2011р., №3 від 28.09.2011р., №4 від 30.01.2012р., №4 від 30.01.2012р., №5 від 02.04.2012р., №6 від 02.07.2012р., №7 від 02.10.2012р., №8 від 29.01.2014р., №9 від 17.12.2014р., №10 від 06.06.2016р.
Відповідно до п.3.1 договору поруки у разі порушення зобов'язання боржником - ТОВ "Транс-Буд", кредитор ЗАТ "Перший Український Міжнародний банк" направляє поручителю - ТОВ "Амстор" письмову вимогу виконати зобов'язання (або певну його частину). Кредитор не зобов'язаний підтверджувати яким-би то не було чином факт невиконання зобов'язання боржником ТОВ "Транс-Буд". Вимога кредитора буде достатньою для поручителя підставою виконати зобов'язання на суму, вказану в такій вимозі, без будь-яких застережень, умов чи вимог до кредитора про надання додаткової інформації чи документів.
ТОВ "Амстор" зобов'язаний виконати пред'явлену йому вимогу ЗАТ "Перший Український Міжнародний Банк" в повному обсязі в строк не пізніше 10 банківських днів з моменту отримання такої вимоги (п.3.2 договору).
Відповідно до додаткової угоди № 16 до кредитного договору ТОВ "Транс-Буд" зобов'язано було погасити заборгованість за користування кредитом та проценти за користування кредитом у строк до 07.12.2015 р.
В зв'язку з невиконанням ТОВ "Транс-Буд" своїх зобов'язань з повернення кредиту та сплати процентів до 07.12.2015 р., з 08.12.2015 р. у ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" виникло право вимоги до ТОВ "Амстор" щодо повернення основної суми кредиту та процентів за користування кредитом, 3% річних та пені.
06.06.2016р. між ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" та ТОВ "Амстор" укладено додаткову угоду №10 до договору поруки №7.6-27/П1 від 18.07.2008р. відповідно до якої п.6.1 статті 6 "Припинення поруки" договору поруки викладено в наступній редакції: "6.1. Порука за цим договором припиняється, якщо протягом трьох років з дня настання строку повернення кредиту у повному обсязі, встановленого п. 2.1.1 цього договору, кредитор не пред'явить до поручителя вимоги або позову, а також в інших випадках, передбачених чинним законодавством України".
За викладених обставин, зобов'язання ТОВ "Транс-Буд" за кредитним договором №7.6-27 від 18.07.2008 р. перед банком - ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" забезпечено договором поруки №7.6-27/П1 від 18.07.2008р., додаткова угода №10 від 06.06.2016р. до якого й оспорюється ТОВ "Енерго-Консалт" в порядку ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства.
Положеннями статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав:
- боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку;
- боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;
- боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;
- боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна;
- боржник узяв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.
Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав:
- боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;
- боржник уклав договір із заінтересованою особою;
- боржник уклав договір дарування.
У разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути до складу ліквідаційної маси майно, яке він отримав від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.
Згідно вимог статті 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачається мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно частини 2 статті 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно частини 1 статті 546 та статті 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою. Виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором (стаття 548 Цивільного кодексу України).
За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі (стаття 553 Цивільного кодексу України).
Аналізуючи зміст положень вказаної статті Цивільного кодексу України можна дійти висновку, що метою укладення договору поруки є отримання кредитором додаткових гарантій виконання зобов'язання за основним договором, оскільки у випадку невиконання основного зобов'язання боржником вказане зобов'язання підлягає виконанню поручителем.
Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання.
Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника та кредитором боржника.
Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Особа може за відплатним або безвідплатним договором передати своє майнове право іншій особі, крім випадків, встановлених законом (ст. 12 ЦК України).
Положеннями статті 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Таким чином, за відплатним договором одна сторона зобов'язана, зокрема, вчинити на користь другої сторони певну дію (наприклад сплатити гроші), а друга сторона має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Отже, порука - це забезпечення основного зобов'язання, яким може бути оплатний договір, а не самостійне оплатне зобов'язання, порука за своєю суттю не є таким зобов'язанням, за яким би здійснювалося відплатне відчуження, або передача майна.
Таким чином, факт відсутності відповідних майнових дій з боку ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" не передбачає недійсності забезпечувального зобов'язання, а тому у господарського суду відсутні підстави для визнання недійсними спірних угод з підстав неоплатності укладених боржником правочинів.
Суд приходить до висновку, що внаслідок укладених додаткової угоди №10 від 06.06.2016р. до договору поруки №7.6-27/П1 від 18.07.2008р., договору поруки №2250-П від 10.06.2016р. боржник не приймав на себе будь-яких нових зобов'язань поруки, оскільки порука боржника на момент укладення оскаржуваних договорів поруки вже була оформлена договором поруки №7.6-27/П1 від 18.07.2008р., №11.03-272/пор від 01.04.2011р.
Крім того, обов'язкою умовою визнання судом недійним правочину з підстав, визначених у ч.1 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, є наявність завданих збитків боржнику або кредитору.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків
Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ТОВ "Енерго-Консалт" не доведено та не надано доказів наявності прямих збитків від укладення оскаржуваних додаткової угоди №10 від 06.06.2016р. до договору поруки №7.6-27/П1 від 18.07.2008р., договору поруки №2250-П від 10.06.2016р., не доведено причинно-наслідковий зв'язок між укладенням зазначених угод та неплатоспроможністю боржника, а також не доведено й факт неможливості виконання грошових обов'язків боржника перед іншими кредиторами саме внаслідок укладення спірних угод.
Стосовно зазначених ТОВ "Енерго-Консалт" у своїх поясненнях від 22.03.2021р. підстав для визнання спірних правочинів недійсними на підставі ст. 203 ЦК України слід зазначити наступне.
ТОВ "Енерго-Консалт" звернувся до суду в межах справи про банкрутство ТОВ "Амстор" із заявою про визнання недійсним правочинів в порядку ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", діючого на час спірних правовідносин та в порядку нині діючого Кодексу України з процедур банкрутства, а саме статті 42. Зазначеними нормами законодавства визначено перелік підстав за якими кредитор та арбітражний керуючий можуть звернутись до суду в межах справи про банкрутство із відповідною заявою про визнання недійсним правочинів боржника.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує його вимоги щодо захисту права чи охоронюваного законом інтересу. Отже, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до суду, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується відповідна позовна вимога.
При цьому правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Враховуючи те, що ТОВ "Енерго-Консал" у своїх поясненнях від 22.03.2021р. фактично змінив підстави заяви, суд не приймає їх до уваги.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "Амстор Трейд".
Керуючись ст.ст. 2, 73-74, 76-79, 86, 91, 129, 234-235 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, суд -
Відмовити у задоволенні заяви ТОВ "ЕНЕРГО-КОНСАЛТ" б/н від 22.07.2019р. про визнання недійсним договору поруки №2250-П від 10.06.2016р., укладеного між ТОВ "Амстор" та ПАТ "Перший український міжнародний банк" та про визнання недійсним додаткової угоди №10 від 06.06.2016р. до договору поруки №7.6-27/П1.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені ст. ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено та підписано 29.03.2021р.
Суддя С.А. Примак