пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
30 березня 2021 року Справа № 903/968/20
Господарський суд Волинської області у складі судді Костюк С. В., за участі секретаря судового засідання Коритан Л. Ю., розглянувши матеріали по справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Бігун-Транс”
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Емпайр Транс Груп”
про стягнення 66750,08 грн,
за участю представників-учасників справи:
від позивача: н/з;
від відповідача: н/з.
У зв'язку з неявкою сторін, запис розгляду судової справи не здійснювався, відповідно до ч.3 ст. 222 ГПК України.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Встановив:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Бігун-Транс” звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Емпайр Транс Груп”, в якому просить стягнути 66750,08 грн заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору № 2403-20 про надання транспортно-експедиційних послуг.
В обґрунтування позовних вимог посилається на договір № 2403-20 від 24.03.2020 про надання транспортно-експедиційних послуг з організації перевезення вантажів автомобільним транспортом укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Емпайр Транс Груп” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Бігун-Транс”, вказує, що 08.05.2020 відповідач виставив заявку № 1 про надання транспортно-експедиційних послуг з організації перевезення вантажів автомобільним транспортом до договору № 2403-20 від 24.03.2020, згідно якої позивач зобов'язувався здійснити перевезення антисептичного гелю в коробках на палетах за маршрутом м.Дніпро - BerlinerStrase85.61440 Oberursel.
За вказану послугу відповідач зобов'язався сплатити винагороду у розмірі 2300 євро по курсу НБУ на день розвантаження. Свої зобов'язання позивач виконав в повному обсязі, про що свідчить відмітка на міжнародній товарно - транспортній накладній СMR №0121141 про прийняття вантажу вантажоодержувачем; в підтвердження надання транспортних послуг направив відповідачу 02.06.2020 документи (рахунок-фактуру, CMR, акт виконаних робіт), як це передбачено умовами договору (п.3.3) та заявкою, однак, відповідач свої зобов'язання по оплаті послуг не виконав, а тому на момент подачі позову сума боргу становить 66750,08 грн.
При правовому обґрунтуванні своїх позовних вимог посилається на норми ст. ст. 11, 526, 530 ЦК України.
Ухвалою суду від 28.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 26.01.2021, запропоновано відповідачу надати відзив на позов, позивачу - відповідь на відзив.
Ухвалою суду від 26.01.2021 відкладено підготовче засідання на 16.02.2021; ухвалою суду від 16.02.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 01.03.2021.
Згідно довідки про неможливість проведення судового засідання від 01.03.2021 судове засідання по справі № 903/968/20, призначене на 01.03.2021 не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Костюк С. В. у відпустці.
Ухвалою суду від 16.03.2021 повідомлено сторін про проведення судового розгляду по суті 30.03.2021.
Відповідач відзиву на позов не надав, ухвали направлені на його адресу, яка зазначена в позовній заяві та відповідає адресі згідно ЄДРПОУ, повернулись на адресу суду без вручення адресату з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання», тому з метою належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання судом розміщено оголошення на сайті про виклик відповідача та дату розгляду справи.
Відповідно до ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
З огляду на викладене суд розглядає справу за відсутності відзиву відповідача за наявними в ній матеріалами.
Позивач в судове засідання 25.11.2020 не з'явився, його представник подав клопотання про розгляд справи без його участі, вказавши, що позовні вимоги повністю підтримує.
Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно ч.3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Оскільки явка учасників справи у судове засідання обов'язковою не визнавалась, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за відсутності учасників справи.
Дослідивши наявні у справі докази, господарський суд встановив наступне.
24.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Емпайр Транс Груп” (Експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Бігун-Транс” (Перевізник) було укладено договір № 2403-20 від 24.03.2020 про надання транспортно-експедиційних послуг з організації перевезення вантажів автомобільним транспортом (а.с.10-15).
Відповідно до п. 1.3 договору Експедитор, діючи від свого імені і за плату та за рахунок Замовника, залучає Перевізника для організації перевезення вантажу, а Перевізник зобов'язується здійснити доставку вантажу до місця призначення й здійснити його видачу вантажоодержувачеві (вповноваженій особі вантажоодержувача) у відповідності до заявки Експедитора, а Експедитор зобов'язується оплатити встановлену плату за здійснене у відповідності до заявки перевезення.
Пунктом 2.1.4 договору сторони визначили, що узгоджена сторонами шляхом підписання і засвідчена печатками сторін заявка є невід'ємною частиною даного договору і обов'язкова для виконання сторонами, однак може бути анульована у передбачених договором випадках.
І саме на виконання договору № 2903-20 від 24.03.2020 між сторонами 08.05.2020 було підписано заявку № 1 про надання транспортно-експедиційних послуг з організації перевезення вантажів автомобільним транспортом до договору № 2403-20 від 24.03.2020, згідно якої позивач зобов'язувався здійснити перевезення антисептичного гелю в коробках на палетах за маршрутом м.Дніпро - BerlinerStrase85.61440 Oberursel, вартість перевезення 2300 євро по курсу НБУ на день розвантаження, розрахунки здійснюються у безготівковій формі на розрахунковий рахунок Перевізника після отримання рахунка-фактури Перевізника, товарно-транспортної накладної (CMR) з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, акту виконаних робіт по отриманню оригіналів документів протягом 10 банківських днів (а.с.16).
Факт доставки вантажу підтверджено міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) в п. 24 якої наявний штамп фірми «MIR24 Gmbh» та підпис про одержання вантажу (а.с.17).
20.05.2020 позивачем складено та підписано акт надання послуг № 373 на суму 66750,08 грн та виписано рахунок на оплату № 373 від 20.05.2020 на 66750,08 грн, дані документи разом з ТТН (CMR) надіслано відповідачу 02.06.2020 (а.с.18,19,24).
З метою мирного врегулювання спору позивач 29.09.2020 направив на адресу відповідача претензію № 1 про оплату коштів за виконані роботи по перевезенню вантажу, до якої повторно долучив докази надання транспортних послуг, однак дана претензія повернулась без вручення адресату з відміткою пошти про причини невручення «за закінченням терміну зберігання» (а.с.20-23,25).
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем вимога про стягнення заборгованості за транспортні послуги по перевезенню вантажу підтверджена належними доказами, а тому підлягає до задоволення.
Даний висновок зроблено з врахуванням наступного.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) шкоди.
Аналогічно врегульовано виникнення зобов'язань господарюючого суб'єкта і ст.174 ГК України, - господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
У відповідності до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
З приписів ст.638 ЦК України вбачається, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усі істотних умов договору. Вказана норма кореспондується з приписами ст.180 ГК України, згідно якої господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно положень ст.181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
Із змісту заявки вбачається, що відповідач є замовником перевезення, який уклав договір від свого імені, а позивач є виконавцем договору - перевізником. За своєю правовою природою заявка є договором перевезення, за яким згідно ч.1, 2 ст. 307 ГК України та ст.909 ЦК України - одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно підписаної заявки від 08.05.2020, між сторонами виникли договірні відносини перевезення вантажу у міжнародному сполученні, які регулюються нормами ЦК України, ГК України, міжнародними договорами України, транспортними кодексами.
Статтею 50 Закону України “Про автомобільний транспорт” встановлено, що договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі. Істотними умовами договору є: найменування та місцезнаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та термін перевезення; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами.
За приписами статей 9 Конституції України та 19 Закону України “Про міжнародні договори України”, чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Так, відповідно до Закону України “Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів” - Україна приєдналася до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненої 19 травня 1956р. в м.Женеві (надалі в тексті - Конвенція). Частиною 1 статті 1 Конвенції встановлено, що вона застосовується до будь якого договору дорожнього перевезення вантажів за винагороду за допомогою автомобілів у випадку, коли місце прийняття до перевезення вантажу та місце, передбачене для його здачі, знаходяться на території двох різних держав, одна з яких є учасником Конвенції.
За ст.ст. 4 та 9 Конвенції, договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, яка є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником. Із зазначеною нормою кореспондується частина 2 ст.307 ГК України.
Пунктом «Сума та порядок розрахунків» заявки № 1 від 08.05.2020 на перевезення вантажу передбачено, що розрахунки здійснюються у безготівковій формі на розрахунковий рахунок Перевізника після отримання рахунка-фактури Перевізника, товарно-транспортної накладної (CMR) з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, акту виконаних робіт по отриманню оригіналів документів протягом 10 банківських днів. Факт надіслання даних документів відповідачу підтверджено ТТН «Нової пошти» від 02.06.2020 та накладною «Укрпошти» № 3450306336572 від 29.09.2020.
Статтями 610, 612 ЦК України визначено, що невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є порушенням цього зобов'язання; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
В силу положень ст. ст. 73 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною 1, 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.
У зв'язку із задоволенням позовних вимог витрати, пов'язані з оплатою судового збору, на підставі ст.129 ГПК України слід покласти на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 77, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Емпайр Транс Груп” (проспект Соборності,32, кв.19, м.Луцьк, Волинська область, 43026, код ЄДРПОУ 43268757) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Бігун-Транс” (вул.Горіхова,10, м.Сарни, Сарненський район, Рівненська область, 34500, код ЄДРПОУ 43078761) 66750,08 грн заборгованості за надані транспортно-експедиційні послуги, а також 2102,00 грн витрат по судовому збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Дата складення повного
судового рішення
31.03.2021.
Суддя С. В. Костюк