пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
30 березня 2021 року Справа № 903/47/21
Господарський суд Волинської області у складі:
головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича
секретар судового засідання - Коваль Олександр Миколайович
за участю представників сторін:
від позивача-1: н/з
від позивача-2: н/з
від позивача-3: н/з
від відповідача: Філюк П.П. - довіреність 02.07.2020
взяв участь прокурор: Гудков М.В. - посвідчення № 25.01.21 №059376
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області справу №903/47/21 за позовом заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров'я України, Державної установи «Волинський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України», Західного офісу Держаудитслужби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньгаз Збут» про стягнення 73978,15 грн.,
22.01.2021 заступник керівника Луцької місцевої прокуратури надіслав на адресу суду позов в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров'я України, Державної установи "Волинський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України", Західного офісу Держаудитслужби до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньгаз Збут" про стягнення 73978,15 грн.
Заява обґрунтовує, що відповідно до ст.37 ЗУ "Про публічні закупівлі", ч.2 ст.215 ЦК України додаткові угоди №1 від 19.03.2018, №2 від 20.03.2018, №3 від 21.03.2018, №4 від 22.03.2018, №5 від 23.03.2018, №6 від 04.06.2018, №7 від 06.08.2018, №8 від 24.09.2018, №9 від 25.09.2018, №10 від 04.10.2018, №11 від 17.12.2018 до договору про постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41АВVLz362-18 від 14.03.2018 є нікчемними, а отже, недійсними, оскільки укладені в порушення вимог ч.4 ст.36 ЗУ "Про публічні закупівлі, а тому вважає, що кошти, які отримані на підставі нікчемних угод отримані безпідставно.
26.01.2020 заступник керівника Луцької місцевої прокуратури подав уточнену позовну заяву.
Ухвалою суду від 27.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.
12.02.2021 Західний офіс Держаудитслужби подав до суду пояснення, в якому просить суд не залучати Західний офіс Держаудитслужби як позивача у даній справі.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Волиньгаз Збут» 1 5.02.2021 подало до суду відзив на позов, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову.
23.02.2021 представник відповідача подав до суду клопотання, в якому просить суд залишити позовну заяву без розгляду.
Протокольною ухвалою від 23.02.2021 суд відклав розгляд справи в підготовчому судовому засіданні.
22.02.2021 заступник керівника обласної прокуратури надіслав на адресу суду відповідь на відзив.
Протокольною ухвалою від 16.03.2021 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті.
В судовому засіданні прокурор подав клопотання про заміну учасника справи, а саме просить замінити Луцьку місцеву прокуратуру на правонаступника Луцьку окружну прокуратуру.
Протокольною ухвалою від 30.03.2021 суд замінив учасника справи, а саме Луцьку місцеву прокуратуру на правонаступника Луцьку окружну прокуратуру у відповідності до ст.52 ГПК України.
Прокурор в судовому засіданні позов підтримав та просить суд задоволити повністю позовні вимоги.
Представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову з підстав викладених у відзиві на позов.
Представники Міністерства охорони здоров'я України, Державної установи «Волинський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України», Західного офісу Держаудитслужби в призначене судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та дату судового засідання (ухвала суду від 16.03.2021 направлена на офіційні електронні адреси, а саме: moz@moz.gov.ua, volindses@ukr.net, gydsesvolin@ukr.net, lviv@dkrs.gov.ua).
Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов'язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.
Заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.
Як слідує з матеріалів справи, згідно оголошення про проведення відкритих торгів, яке розміщено на веб - порталі електронної системи публічних закупівель "Prozorro" UА-2018-02-02-000419-а, замовником є Державна установа «Волинський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України», предмет закупівлі - газове паливо (природний газ) в кількості 35457 м. куб., строк поставки до 31 грудня 2018 року. Розмір бюджетного призначення за кошторисом або очікувана вартість предмета закупівлі 391943,10 грн. Кінцевий строк подання тендерних пропозицій 10 лютого 2018 09:00. Дата та час розкриття тендерних пропозицій 20.02.2018 13:23, після завершення електронного аукціону (а.с. 23).
Учасниками вказаних торгів зареєструвалися: ТОВ «УКРТРАНССЕРВІС-ГРУП» з попередньою пропозицією 312 730,74 грн (остаточна пропозиція 249 020,00 грн); ТОВ «ВОЛИНЬГАЗ ЗБУТ» з попередньою пропозицією 380 221,01 грн (остаточна пропозиція 249 021,11 грн), ТОВ «ВТП ЕНЕРДЖІ» з попередньою пропозицією 342 514,62 грн (остаточна пропозиція 310 603,32 грн), (а.с.24).
За результатом проведених торгів переможцем вказаного аукціону визначено ТОВ «УКРТРАНССЕРВІС-ГРУП» з пропозицією 249 020,00 грн, однак тендерним комітетом ДУ «Волинський ОЛЦ МОЗ України» 03.03.2018 відхилено тендерну пропозицію ТОВ «УКРТРАНССЕРВІС-ГРУП» у зв'язку з надходженням відмови вказаного товариства від укладення договору.
В подальшому, найбільш економічно вигідною пропозицією за ціною визначено пропозицію учасника ТОВ «Волиньгаз збут» із вартістю 249 021,11 грн, тобто з ціною за природний газ по 7023,19 грн за 1 тис. куб.м.
Як вбачається з матеріалів справи, 14.03.2018 між ТОВ "Волиньгаз збут" (постачальник) та Державною установою «Волинський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України» (споживач) укладено договір № 41АВVLz362-18 на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів (а.с. 29-32).
За умовами договору постачальник зобов'язується передати у власність споживачу у 2018 році природний газ за визначеним предметом закупівлі (ДК 021:2015:09120000-6), а споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу, що визначені договором (п.1.1 договору).
Як визначено п. 1.2. договору річний плановий обсяг постачання газу - 35,457 тис. куб.м.
Пунктами 3.2. - 3.3. договору встановлено, що ціна газу становить -5852,66 грн за 1000 куб. м., крім того ПДВ - 1170,53 грн, всього з ПДВ - 7023, 19 грн. Ціна, зазначена в п. 3.2. Договору, може змінюватися протягом дії Договору. Зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього договору.
Відповідно до п. 3.6. договору, загальна сума Договору складається із місячних платежів сум вартості газу поставленого споживачеві і складає 249 021,11 грн., в тому числі ПДВ 41503,52 грн.
Згідно з п. 11.5. договору, істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:
1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;
2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;
3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;
4) продовження строку дії договору та виконання зобов'язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі;
5) узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг);
6) зміни ціни у зв'язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок;
7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.
В подальшому, сторонами даного договору укладено додаткову угоду № 1 від 19.03.2018 (а.с.33), якою збільшено ціну газу до 7725,19 грн за 1 тис. куб.м. газу. Аналогічні додаткові угоди в частині збільшення ціни газу сторонами укладено:
- від 20.03.2018 - до 8497,69 грн (додаткова угода №2, а.с.34);
- від 21.03.2018 - до 9347,39 грн (додаткова угода №3, а.с.35);
- від 22.03.2018 - до 10282,09 грн (додаткова угода №4, а.с.36);
- від 23.03.2018 - до 10723,44 грн (додаткова угода №5, а.с.37);
- від 04.06.2018 - до 11323,44 грн (додаткова угода №6, а.с.38);
- від 06.08.2018 - до 11523,84 грн (додаткова угода №7, а.с.39);
- від 24.09.2018 - до 12676,2 грн (додаткова угода №8, а.с.40);
- від 25.09.2018 -до 13723,44 грн (додаткова угода №9, а.с.41);
- від 04.10.2018 до 14973,24 грн (додаткова угода №10, а.с.42);
та зменшення ціни газу;
- від 17.12.2018 - до 13734,12 грн (додаткова угода №11, а.с.43).
Додатковою угодою № 12 від 21.12.2018 внесено зміни до Договору № 41ABVLz362-18 від 14.03.2018, а саме викладено п. 3.6 у новій редакції - Загальна сума договору складається із місячних сум вартості газу, поставленого споживачеві і становить 184 164, 28 грн.
Тобто, до Договору № 41 ABVLz3 62-18 від 14.03.2018 у період його виконання 10 разів вносились зміни вартості одиниці газового палива в сторону збільшення та 1 раз в сторону зменшення.
Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
Частиною 1 ст. 173 ГК встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 ГК України).
Згідно ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг, для забезпечення потреб держави та територіальної громади, визначено Законом України "Про публічні закупівлі", метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
В силу ч. 1 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї зі сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Згідно договору № 41АВVLz362-18 від 14.03.2018 сторонами досягнуто згоди по всіх його істотних умовах.
Частиною 5 ст. 180 ГК України передбачено, що ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін, у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом (ч. 1, 2 ст. 632 ЦК України).
У наведеному приписі закріплено принцип стабільності (або відносної неможливості зміни) встановленої сторонами ціни, що є проявом обов'язковості виконання умов договору, встановленої статтею 629 ЦК України.
В умовах ринкової економіки ціна в договорі визначається попитом і пропозицією, конкуренцією та іншими економічними чинниками, тому при укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, за яких він буде виконуватись, зокрема враховувати тенденції зростання (падіння) цін на ринку товарів та послуг тощо. Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 14.06.2018 у справі №904/8354/16.
Відповідно до ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури.
Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадку, зокрема, зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі (п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі").
Аналогічна підстава для внесення змін до договору узгоджена сторонами у п.11.5 договору постачання природного газу від 14.03.2018 № 41АВVLz362-18.
З аналізу зазначених положень Закону України "Про публічні закупівлі" вбачається, що вони є спеціальними нормами, які визначають правові підстави внесення змін та доповнень до договорів, укладених за наслідком публічних закупівель, та повинні застосовуватися переважно щодо норм Цивільного кодексу України (ст. 651) та Господарського кодексу України (ст. 188), які визначають загальну процедуру внесення змін до договору. Якщо спеціальною нормою права (ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі") заборонено укладення умов договору про публічні закупівлі, які відрізняються від умов тендерної пропозиції, та заборонено вносити зміни до договору, окрім певного законодавчо визначеного переліку випадків, то внесення змін до такого договору поза межами переліку, передбаченого зазначеним приписом закону, означатиме незаконність внесення цих змін. Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 916/1491/17.
Згідно роз'яснень Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 27.10.2016 №3302-06/34307-06 щодо зміни істотних умов договору про закупівлю визначено, що згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі", істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами у повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків, у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі. При цьому, норма пункту 2 частини 4 статті 36 Закону поширюється на договори про закупівлю, у разі якщо предметом закупівлі є товар.
Таким чином, сторони у випадку коливання ціни на ринку наділені правом вносити зміни до ціни товару декілька разів, але не більше ніж на 10% від ціни за одиницю товару, і такі зміни сторони вносять з урахуванням вже внесених попередніх змін. Тобто, кожного разу сторони мають право збільшити ціну за одиницю товару не більше ніж на 10%, з урахуванням попередніх змін. Однак, у випадку коливання цін, тобто з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.
Як встановлено судом, договір постачання природного газу було укладено 14.03.2018, а вже 19.03.2018, 20.03.2018, 21.03.2018, 22.03.2018, 23.03.2018 (додаткові угоди № 1-5)
Крім того, додаткові угоди № 1-5 укладено на підставі одного і того листа Львівської торгово-промислової палати від 14.03.2018, який не встановлює наявності факту коливання ціни на газ в період між 14.03.2018 та 19.03.2018, 20.03.2018, 21.03.2018, 22.03.2018, 23.03.2018.
Щодо укладення додаткових угод № 6-11, суд зазначає наступне, укладення таких угод прямо суперечить вимогам Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки додержання вимоги про збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків не дотримано, так при укладені додаткової угоди № 6 від 04.06.2018 ціна збільшена на 61,2 %, при укладені додаткової угоди № 7 від 06.08.2018 ціна збільшена на 64 %, при укладені додаткової угоди № 8 від 24.09.2018 ціна збільшена на 80,4 %, при укладені додаткової угоди № 9 від 25.09.2018 ціна збільшена на 95,4 %, при укладені додаткової угоди № 10 від 04.10.2018 ціна збільшена на 113,2 %. Додатковою угодою № 11 ціна зменшена, однак ціна на природний газ була збільшена на 95,5 %.
Водночас, для прийняття рішення про збільшення ціни товару у замовника повинні бути обґрунтовані підстави, зокрема, надані постачальником підтвердження (довідка, експертний висновок) компетентних органів (установ, організацій) про підвищення цін на ринку відповідної продукції.
Згідно з роз'ясненням Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 27.10.2016 № 3302-06/34307-06 внесення таких змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим. Перелік органів, установ, організацій, які уповноважені надавати відповідну інформацію щодо коливання ціни товару на ринку, не є вичерпним.
На підтвердження підвищення збільшення ціни газу долучено прейскурант на природний газ з 01.01.2018, з 01.02.2018, з 01.03.2018 по 31.03.20018, з 01.06.2018, з 01.08.2018, з 01.09.2018, з 01.10.2018, з 01.12.2018 (а.с.101-108).
Згідно листа Львівської торгово-промислової палати від 14.03.2018 № 19-02/286 (а.с.115) на запит від 02.03.2017 директора ТОВ «Львівгаз збут» встановлено, що за результатами пошуку інформації щодо рівнів цін по продажу газу обласними газопостачальними товариствами (ТОВ «Чернівцігаз збут», ТОВ «Закарпаттягаз збут», ТОВ «Волиньгаз збут», ТОВ «Дніпропетровськгаз збут», ТОВ «Житомиргаз збут», ТОВ «Сумигаз збут», ТОВ «Івано-Франківськгаз збут», ДП «Газпостач», ПАТ «Тернопільміськгаз») для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання та установ і організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів на березень 2018 року становить від 9515,88 до 11438,52 грн./тис. куб.м, з ПДВ.
ДП «Держзовнішінформ» листом від 23.06.2018 (а.с.109) на запит ТОВ «Волиньгаз збут» від 20.06.2018 зазначає, що природний газ не відноситься до предмету постійного моніторингу, який здійснює ДП «Держзовнішінформ», тому інформація збиралась шляхом опитування газопостачальних підприємств України. Згідно з інформацією ПАТ НАК «Нафтогаз України», рівень цін на природний газ для установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевого бюджетів на території України за 1000 куб.м, складав: травень 2018 року - 9250,00 - 10700,40 грн, червень 2018 року - 9541,00-11350,00 грн.
Як вбачається з листа ДП «Держзовнішінформ» від 07.08.2018 (а.с.110) на запит ТОВ «Волиньгаз збут» від 02.08.2018, зазначає, що природний газ не відноситься до предмету постійного моніторингу, який здійснює ДП «Держзовнішінформ», тому інформація збиралась шляхом опитування газопостачальних підприємств України. Згідно з інформацією ПАТ НАК «Нафтогаз України», рівень цін на природний газ для установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевого бюджетів на території України за 1000 куб.м, складав: липень 2018 року - 9650,00 - 11350,00 грн, серпень 2018 року -10050,00-11500,80 грн;
Рівненська торгово-промислова палата листом від 13.09.2018 № 56.07/405 (а.с.111) на запит від 05.09.2018 директора ТОВ «Волиньгаз збут» повідомила, що за інформацією отриманою із офіційних сайтів суб'єктів господарювання, (ТОВ «Волиньгаз збут», TOB «Вінницягаз збут», ТОВ «Рівнегаз збут», ТОВ «Кременчукгаз-постачання», ТОВ «Азовгаз», ТОВ «Укртрансгазресурс», ДП «Г азпостач», ТОВ «Укрістгаз») відносно прейскуранту цін на природній газ для потреб не побутових споживачів з ПДВ за вересень становить 10920,00- 13790,28 грнза 1000 куб.м.
Як слідує з листа Івано-Франківська торгово-промислової палати (а.с.112-113) на замовлення ТОВ «Івано-Франківськгаз збут» у фактографічній довідці № В-612 від 28.09.2018 від 27.09.2018 вказує, що згідно даних джерел інформації ПАТ НАК «Нафтогаз України» вартість природного газу для постачальників для подальшої реалізації газу установам та організаціям, що фінансуються з державного і місцевого бюджетів, промисловим споживачам на вересень 2018 року за 1000 куб.м. становить 14586,00 грн.
Рівненська торгово-промислова палата листом від 02.11.2018 № 56.03/480 (а.с.114) на запит від 01.11.2018 директора ТОВ «Волиньгаз збут» повідомила, що за інформацією отриманою із офіційних сайтів суб'єктів господарювання, (ТОВ «Волиньгаз збут», ТОВ «Вінницягаз збут», ТОВ «Рівнегаз збут», ТОВ «Кременчукгаз-постачання», ТОВ «Азовгаз», ТОВ «Укртрансгазресурс», ДП «Газпостач», ТОВ «Укрістгаз») відносно прейскуранту цін в період жовтня 2018 року на природній газ для потреб не побутових споживачів становить 14340,00-15315,00 грн за 1000 куб.м.
Отже, на час укладання Договору № 41ABVLz362-18 від 14.03.2018, ТОВ «Волиньгаз збут», володів інформацією про ціни на ринку природного газу.
Враховуючи викладене, додаткові угоди № 1-5 укладено на підставі одного і того листа Львівської торгово-промислової палати від 14.03.2018, який не встановлює наявності факту коливання ціни на газ в період між 14.03.2018 та 19.03.2018, 20.03.2018, 21.03.2018, 22.03.2018, 23.03.2018.
Таким чином, вищевказаний лист не містить відомостей щодо динаміки ціни на природний газ, в ньому відсутній аналіз вартості ціни газу на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами чи будь-які інші дані, які б підтверджували коливання ціни природного газу на ринку, у зв'язку з чим не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов Договору на підставі п. 2. ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі».
Відповідно до відомостей, розміщених на офіційному сайті НАК «Нафтогаз України» (http://www.naftogaz.com), ціна на природний газ, який використовують промислові споживачі та інші суб'єкти господарської діяльності, для потреб, що не підпадають під дію Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, за умови оплати після періоду (календарний місяць) поставки газу, становила:
- з 01.01.2018 - 10 732,80 грн за 1000 куб.м.;
- з 01.02.2018 - 10 141,20 грн за 1000 куб.м.;
- з 01.03.2018 - 8 889,60 грн за 1000 куб.м.;
- з 01.06.2018 - 10 893,60 грн за 1000 куб.м.;
- з 01.08.2018 - 11 083,20 грн за 1000 куб.м.;
- з 01.09.2018 - 13 338,00 грн за 1000 куб.м.;
- з 01.10.2018 - 14 586,00 грн за 1000 куб.м.;
- з 01.12.2018 - 12 180,00 грн за 1000 куб.м.
Отже, відповідно до інформації, яка розміщена на офіційному сайті НАК «Нафтогаз України», можна прийти до висновку, що коливання цін на ринку природного газу у період укладення додаткових угод № 1-5 відбувалось.
Крім того, як вбачається з інформації ДУ «Волинський ОЛЦ МОЗ України» постачання газу розпочалось з 19.03.2018, відповідно до актів приймання передачі від 19.03.2018 № В0300003935 споживач прийняв 0,80 тис. куб.м., № В0300003361 споживач прийняв 0,015 тис. куб.м., № В0300003196 споживач прийняв 1,345 тис. куб.м., №В0300002967 споживач прийняв 0,67 тис. куб.м. (а.с.45-46), однак оплата відбулася лише після укладення додаткової угоди № 5, що підтверджується платіжними дорученнями від 26.03.2018 № 404, 403, 405, 406, 272 (а.с.71-73), тобто після того, як сторонами п'ять разів збільшено ціну газу на 10 % щоразу.
Щодо правомірності укладення наступних додаткових угод № 6-11, варто зазначити наступне, укладення таких угод прямо суперечить вимогам Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки додержання вимоги про збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків не дотримано, так при укладені додаткової угоди № 6 від 04.06.2018 ціна збільшена на 61,2 %, при укладені додаткової угоди № 7 від 06.08.2018 ціна збільшена на 64 %, при укладені додаткової угоди № 8 від 24.09.2018 ціна збільшена на 80,4 %, при укладені додаткової угоди № 9 від 25.09.2018 ціна збільшена на 95,4 %, при укладені додаткової угоди № 10 від 04.10.2018 ціна збільшена на 113,2 %. Додатковою угодою № 11 ціна зменшена, однак ціна на природний газ була збільшена на 95,5 %.
Таким чином, вищезазначені факти безумовно свідчать про недодержання сторонами вимог чинного законодавства України при укладені додаткових угод № 1-11 до договору №41АВVLz362-18 від 14.03.2018, що у свою чергу є підставою для визнання таких правочинів недійсними.
Слід зауважити, що додаткова угода № 6 від 04.06.2018 укладена на підставі листа ДП «Держзовнішінформ» від 23.06.2018. Тобто, вказану додаткову угоду укладено за відсутності будь-якого документа, що є підставою для її укладання.
Аналогічний випадок при укладенні додаткової угоди № 7 від 06.08.2018, яка укладена на підставі листа ДП «Держзовнішінформ» від 07.08.2018.
Інформація наведена в листах Рівненської торгово-промислової палати від 13.09.2018 № 56.07/405 та від 02.11.2018 № 56.03/480, Івано-Франківської торгово-промислової палати від 28.09.2018 № В-612 отримана шляхом моніторингу сайтів газопостачальних товариств та не містить узагальнюючої інформації щодо рівня цін товару на внутрішньому ринку України.
Так, рішенням Господарського суду Харківської області від 15.07.2019 у справі № 907/788/18 про визнання недійсними додаткових угод, залишеним в силі постановою Верховного суду від 23.01.2020 без змін, позовні вимоги задоволено. Як вбачається з тексту відповідних судових рішень у вказаній справі, відповідачем на підтвердження обґрунтування внесення змін в договір також були надані довідки торгово-промислових палат, проте, як слушно зауважив суд, вони лише констатують рівень цін згідно з прейскурантом НАК «Нафтогаз України» та рівень загальних ринкових цін на газове паливо та не є доказом на підтвердження коливання ціни на товар на ринку.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №915/346/18, від 12.02.2020 у справі №913/166/19, а також у постановах від 21.03.2019 у справі №912/898/18, від 25.06.2019 у справі №913/308/18 та від 12.09.2019 у справі №915/1868/18.
Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 3 Закону України "Про публічні закупівлі".
Стаття 37 Закону України "Про публічні закупівлі" визначає випадки недійсності договору про закупівлю, та передбачає, що договір про закупівлю є нікчемним у разі, зокрема, його укладення з порушенням вимог ч. 4 ст. 36 цього Закону.
Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За приписами ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення, а згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
За таких обставин враховуючи, що додаткові угоди № 1-11 до договору укладені всупереч вимогам ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", дані правочини є нікчемними, а тому, не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Висновок щодо нікчемності додаткових угод викладений в аналогічній справі у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 04.06.2019 № 916/3156/17, від 03.12.2020 у справі № 909/703/19, від 21.05.2020 у справі № 920/551/19, , від 09.07.2019 у справі № 910/17258/17 «визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону».
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Відтак, суд дійшов обґрунтованого висновку, що при вирішенні даного спору до спірних правовідносин необхідно застосовувати положення ст. 1212 ЦК України.
Загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно із пунктом 1 частини 3 статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
Як вбачається з матеріалів справи, оскільки, вищевказані додаткові угоди є нікчемними, то розрахунок за поставлений природний газ повинен здійснюватися за ціною, вказаною в основному договорі про постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41АВVLz362-18 від 14.03.2018, а саме 7023,19 грн за 1 тис. м. куб. природного газу.
Отже, за період з 19.03.2018 по 04.06.2018 споживання газу ДУ «Волинський ОЛЦ МОЗ України» склало 9,223 тис куб м., вартість якого розрахована за наступною формулою:
10723,44*9,223 -98 902,28 грн, де:
10723,44 - ціна за додатковою угодою № 5 від 23.03.2018;
9,223 куб.м. - об'єм спожитого газу за договором № 41АВVLz362-18 від 14.03.2018
Тому, сума коштів, яку переплатили за період з 19.03.2018 по 04.06.2018 становить 34 127,40 грн = 98 902,28 - 64 774,88, де:
98 902,28 - вартість за додатковою угодою № 5 від 23.03.2018 (яка діяла з 19.03.2018 по 31.05.2018)
64 774,88 - вартість у разі закупівлі по 7023,19*9,223=64774,88.
За період часу з 04.06.2018 по 06.08.2018 споживання газу ДУ «Волинський ОЛЦ МОЗ України» склало 0,394 тис куб м., вартість якого розрахована за наступною формулою:
11323,44*0,394=4461,44 грн, де:
11323,44 - ціна за додатковою угодою № 6 від 04.06.2018;
0,394 - куб.м. - об'єм спожитого газу за договором № 41АВVLz362-18 від 14.03.2018.
Тому, сума коштів, яку переплатили за період з 04.06.2018 по 06.08.2018 становить 1694,30 грн = 4461,44 - 2767,14, де:
4461,44 - вартість за додатковою угодою № 6 від 04.06.2018 2767,14 - вартість у разі закупівлі по 7023,19*0,394.
За період часу з 06.08.2018 по 25.09.2018 споживання газу ДУ «Волинський ОЛЦ МОЗ України» склало 0,113 тис куб ли, вартість якого розрахована за наступною формулою:
11523,84*0,113=1302,19 грн, де:
11523,84 - ціна за додатковою угодою № 7 від 06.08.2018 0,113 - куб.м. - об'єм спожитого газу за договором № 41АВVLz362-18 від 14.03.2018.
Тому, сума коштів, яку переплатили за період з 06.08.2018 по 25.09.2018 становить 508,57 грн. =1302,19 -793,62, де:
1302,19 - вартість за додатковою угодою № 7 від 06.08.2018 793,62 - вартість у разі закупівлі по 7023,19*0,113.
За період часу з 25.09.2018 по 04.10.2018 споживання газу ДУ «Волинський ОЛЦ МОЗ України» склало 0,173 куб м., вартість якого розрахована за наступною формулою:
13723,44*0,173=2374,16 грн, де
13723,44 - ціна за додатковою угодою № 9 від 25.09.2018
0,173 куб.м. - об'єм спожитого газу за договором № 41АВVLz362-18 від 14.03.2018.
Тому, сума коштів, яку переплатили за період з 25.09.2018 по 04.10.2018 2018 становить 1159,15 грн = 2374,16 - 1215,01, де:
2374,16 - вартість за додатковою угодою № 9 від 25.09.2018 1215,01 ~ вартість у разі закупівлі по 7023,19*0,173
За період часу з 04.10.2018 по 17.12.2018 споживання газу ДУ «Волинський ОЛЦ МОЗ України» склало 3,776 тис куб м., вартість якого розрахована за наступною формулою:
14973,24*3,776 = 56538,95 грн, де
14973,24 - ціна за додатковою угодою № 10 від 04.10.2018
3,776 куб.м. - об'єм спожитого газу за договором № 41АВVLz362-18 від 14.03.2018.
Тому, сума коштів, яку переплатили за період з 25.09.2018 по 04.10.2018 2018 становить 30019,39 грн = 56538,95 - 26519,56, де:
56538,95 - вартість за додатковою угодою № 10 від 04.10.2018 26519,56 - вартість у разі закупівлі по 7023,19*3,776
Споживання газу з 17.12.2018 ДУ «Волинський ОЛЦ МОЗ України» склало 0,964 тис кубм., вартість якого розрахована за наступною формулою:
13734,12*0,964=13239,7 грн, де:
13734,12 - ціна за додатковою угодою № 11 від 17.12.2018
0,964 куб.м. - об'єм спожитого газу за договором № 41АВVLz362-18 від 14.03.2018
Тому, сума коштів, яку переплатили за споживання 0,964 куб.м становить 6469,34 грн = 13239,7 - 6770,36, де:
13239,7 - вартість за додатковою угодою № 11 від 17.12.2018 6770,36 - вартість у разі закупівлі по 7023,19*0,964.
Таким чином, за результатами виконання вказаного правочину відповідач внаслідок укладення додаткових угод безпідставно отримав 73 978,15 грн = (34 127,40 +1694,30 +508,57 +1159,15 + 30019,39 +6469,34), що свідчить про неналежне виконання умов договору та безпідставне отримання вказаних коштів за нікчемними угодами.
В свою чергу за отриманий від відповідача природний газ позивач розрахувався в повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.
Таким чином, через неналежне виконання своїх зобов'язань щодо постачання ДУ «ВОЛЦ МОЗ України» природного газу, ТОВ «Волиньгаз збут» безпідставно отримало в результаті укладених нікчемних угод, які не тягнуть за собою правових наслідків, 73 978,15 грн, однак газу на вказану суму не поставило. Тому отримані кошти підлягають поверненню.
Доводи відповідача про відсутність підстав звернення заступника керівника луцької окружної прокуратури в особі Міністерства охорони здоров'я України, Державної установи "Волинський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України", Західного офісу Держаудитслужби, оскільки вони можуть самостійно здійснювати захист своїх інтересів у суді, є безпідставними, так як вирішення судом питання наявності у прокурора повноважень для звернення до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров'я України, Державної установи "Волинський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України", Західного офісу Держаудитслужби у цій справі не суперечить правовому висновку у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 (провадження № 12-72гс-19), згідно з яким сам факт не звернення до суду Міністерства охорони здоров'я України, Державної установи "Волинський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України", Західного офісу Держаудитслужби з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що вказані позивачі неналежно виконують свої повноваження щодо повернення безпідставно виплачених грошових бюджетних коштів, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини (рішення від 15.01.2009 у справі «Менчинська проти Росії», заява №42454/02, п. 35).
Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду №912/2385/118 від 26.05.2020.
Заперечення Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області, зазначені у поясненні від 12.02.2021, не приймається судом, оскільки суд зазначає, що згідно п. 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 43 від 03.02.2016, Державна аудиторська служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.
Згідно підп. 2, 3, аб. 3 п.п. 9 п. 4 Положення Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль у міністерствах, інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах, суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи). Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань реалізує державний фінансовий контроль через здійснення, зокрема, перевірки закупівель. Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Підпунктом 20 п. 6 Положення передбачено, що Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.
Згідно п. 7 Положення Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль та контроль за цільовим та ефективним використанням коштів державного і місцевих бюджетів.
Здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю) (ст. 1 даного Закону).
Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України "Про публічні закупівлі", проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування.
Відповідно до п. п. 8, 11 ст. 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" органу державного фінансового контролю надається право порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; одержувати від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності, інших юридичних осіб та їх посадових осіб, фізичних осіб - підприємців інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань; порушувати перед керівниками відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у допущених порушеннях.
Абзацом 6 п. 3 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 № 550, орган державного фінансового контролю - Держаудитслужба, її міжрегіональні територіальні органи.
Відповідно до аб. 3, 4 п. 50 Порядку за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав органи державного фінансового контролю вживають заходів для забезпечення порушення перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства; звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства.
Крім того, вказаним Порядком передбачено особливості ревізії місцевого бюджету. Так, відповідно до п. 54 Порядку до проведення ревізії місцевого бюджету органи державного фінансового контролю можуть залучати інші органи державної влади в установленому законодавством порядку.
Результати ревізії місцевого бюджету відображаються у зведеній довідці, яка формується на підставі актів ревізій та інших матеріалів, оформлених за результатами контрольних заходів (п. 55 Порядку).
З наведеного слідує, що здійснюючи моніторинг публічних закупівель Державна аудиторська служба України має право при виявленні випадків недотримання законодавства про державні закупівлі та не виконанні підконтрольною установою вимог до усунення відповідних порушень, звернутися до суду в інтересах держави.
Матеріалами справи стверджується, що попередньо прокурор звертався до Держаудитслужби з приводу виявлених порушень та належного реагування, однак із змісту відповідей останнього (а.с. 127-128) вбачається відсутність наміру вживати необхідні дії для виявлення та усунення порушень законодавства.
Щодо доводів відповідача, що прокурор не обґрунтовав розумності строку упродовж якого компетентні органи не звертались до суду із позовом зазначаємо наступне.
Договір на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів між ДУ «Волинський ОЛЦ МОЗ у країни» та ТОВ «Волиньгаз збут» укладено ще 14.03.2018.
Нікчемні додаткові угоди укладались у |період часу з 19.03.2018 по 17.12.2018, внаслідок чого ДУ «Волинський ОДЦ МОЗ України» фактично отримав менше газу у порівнянні з первісним договором за значно вищою ціною.
Зокрема, Міністерство охорони здоров'я ОЛЦ МОЗ України» з часу укладення нікчемнйх додаткових угод з березня 2018 року по даний момент не звернулись до суду про стягнення вказаної суми коштів.
Місцевою прокуратурою на адресу Міністерства охорони здоров'я України скеровано листи від 08.07.2020 № 03.33-63-4993-вих-20, від 06.10.2020 № 33- 7198вих-20 щодо необхідності судового захисту інтересів держави.
Так, листом від 14.09.2020 № 14-13/27244/2-20 Міністерство охорони здоров'я України повідомило про відсутність повноважень щодо визначення розміру збитків завданих підприємствам, в установах та організаціях, що належать до сфери управління МОЗ України, а [також, що юридична служба підприємства організовує претензійну та позов ту роботу самостійно, тому захист прав та інтересів ДУ «Волинський ОЛЦ МОЗ України» має здійснюватись установою самостійно.
Також на адресу ДУ «Волинський ОЛЦ ЙОЗ України» скеровувались запити щодо вжиття заходів задля усунення порушень вимог чинного законодавства.
Листом від 28.05.2020 № 2/3893 ДУ «Волинський ОЛЦ МОЗ України» зазначила, що немає можливості звернутись до суду з відповідною позовною заявою у зв'язку з відсутністю фінансування. Надалі листом від 07.10.2020 за № 2/17918 ДУ «Волинський ОЛЦ МОЗ України» повідомила, що не заперечує щодо представлення її установи в суді у зв'язку з відсутністю можливості забезпечити належний захист таких інтересів.
Крім того, місцева прокуратура про виявленні порушення законодавства інформувала Західний офіс Держаудитслужби листом від 23.11.2020 № 33- 8112вих-20.
У своїй відповіді від 03.12.2020 № 13103-13-17/3994-2020 управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області зазначило про те, що офіс не наділений відповідними повноваженнями на звернення до суду поза межами державного фінансового контролю.
Отже, прокурором обґрунтовано та в межах розумного строку подано позовом, що повністю узгоджується із Верховного Суду, викладеними у постанові №912/2385/18.
Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван 7де Гурк проти Нідерландів)".
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").
Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.
За таких обставин, інші доводи та заперечення сторін судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору з наведених вище підстав, впливу не мають.
Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 2270,00 грн. відповідно до ст. 129 ГПК України слід віднести на нього.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 236-242 ГПК України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньгаз Збут» (проспект Молоді,14А, м.Луцьк, 43000, код ЄДРПОУ 39589216) на користь Державної установи «Волинський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України» (проспект Волі, 55, м.Луцьк, 43010, код ЄДРПОУ 38474592, р/р НОМЕР_1 ) 73 978,15 грн. (сімдесят три тисячі дев'ятсот сімдесят вісім гривень п'ятнадцять копійок).
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньгаз Збут» (проспект Молоді,14А, м.Луцьк, 43000, код ЄДРПОУ 39589216) на користь Волинської обласної прокуратури (вулиця Винниченка, 15, м.Луцьк, 43000, код ЄДРПОУ 02909915, р/р UA138201720343140001000004945 у Державній казначейській службі України, МФО 820172) 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень) витрат по сплаті судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повний текст рішення складено 31.03.2021.
Суддя І. О. Гарбар