пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
31 березня 2021 року Справа № 903/73/21
за позовом Акціонерного товариства "КРЕДОБАНК", м. Львів
до відповідача: ОСОБА_1 , м. Ковель
про стягнення 37 257 грн. 55 коп.
Суддя Кравчук А. М.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Встановив: Акціонерне товариство "КРЕДОБАНК" звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 37 257 грн. 55 коп., з них: 20 000 грн. - неповернута сума кредиту, 12 724 грн. 21 коп. прострочені відсотки, 4 533 грн. 34 коп. пеня по простроченій заборгованості.
На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про надання овердрафту № ОАО674991/1 від 25.10.2016.
У клопотанні № 566/2020 від 01.02.2021 позивач просить про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 09.02.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Запропоновано відповідачу подати суду в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, одночасно копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду. У разі наявності заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження запропоновано відповідачу подати суду заяву із обґрунтуванням заперечень протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, позивачу - протягом 5 днів з дня отримання відзиву. Запропоновано позивачу подати суду відповідь на відзив не пізніше 3-х днів з дня отримання відзиву з доказами надіслання відповідачу; відповідачу - заперечення на відповідь позивача протягом 3-х днів з дня отримання відповіді з доказами надіслання позивачу. Роз'яснено, що у разі наявності заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи відповідач має подати суду заяву із обґрунтуванням заперечень протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, позивач - протягом 5 днів з дня отримання відзиву.
Ухвалу суду від 09.02.2021 позивач отримав 15.02.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 43010399335918.
29.03.2021 від позивача надійшли письмові пояснення № 831/2020 від 26.03.2021 з клопотанням про долучення до матеріалів справи додаткових документів без доказів їх надіслання відповідачу, обґрунтування неможливості подання разом з позовом.
Згідно ч.ч. 2, 8 ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Суд, встановивши, що додаткові докази подано без додержання вимог частини другої ст. 80 ГПК України, не приймає їх до розгляду.
Ч. 5 ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої ст. 120 Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Частинами 2, 4, 7 ст. 120 ГПК України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
За приписами ч. 1 ст. 7 ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підприємець ОСОБА_1 (місцем реєстрації АДРЕСА_1 ) 23.04.2020 припинила підприємницьку діяльність за власним бажанням (а.с. 53).
За відомостями підрозділу УДМС України у Волинській області станом на 15.02.2021 місцем реєстрації відповідача ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , є АДРЕСА_1 (а.с. 65).
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 09.02.2020 направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу відповідача. Така ж адреса зазначена у договорі про надання овердрафту.
Однак, судова повістка повернута об'єктом поштового зв'язку з позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі, а саме - 22.02.2021.
Факт неотримання стороною у справі кореспонденції, яка направлена судом з дотриманням вимог процесуального закону за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням відповідачем, не може вважатися неналежним повідомленням відповідача про відкриття провадження у справі, оскільки зумовлене не об'єктивними причинами, а є наслідком суб'єктивної поведінки відповідача щодо неотримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 11.06.2020 у справі № 916/3200/17.
Крім того будучи обізнаним про наявність спору відповідач міг дізнатися про рух справи з офіційного сайту Судової влади та Єдиного державного реєстру судових рішень, який є відкритим.
Відзив відповідача, заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін на адресу суду не надходили. Строк для подачі відзиву по 09.03.2021.
Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог ч. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Враховуючи відсутність відзиву, закінчення строку на його подання, ст. 248 ГПК України щодо розгляду справи у спрощеному провадженні у розумні строки, призначення справи без повідомлення сторін, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов'язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, відсутність відзиву з відповідними вказівками на незгоду відповідача з будь-якою із обставин справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, що позбавляє відповідача відповідно до ч. 4 ст. 165 ГПК України заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів, не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд, в с т а н о в и в:
25.10.2016 між Публічним акціонерним товариством "КРЕДОБАНК" (банк) (згідно п. 1.2 Статуту змінило назву на АТ "Кредобанк", а.с. 35-39) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (позичальник) був укладений договір про надання овердрафту №АО674991, за умовами якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит у формі овердрафту, тобто надати у його власність грошові кошти у національній валюті для оплати наданих ним розрахункових документів у разі недостатності коштів на його поточному рахунку в межах встановленого ліміту овердрафту в розмірі та на умовах, обумовлених цим договором, а позичальник зобов'язується повернути його і сплатити проценти та комісії за користування ним.
Ліміт овердрафту встановлюється/перераховується в сумі, яка розраховується банком виходячи зі встановлених п. 2.1.3 договору обсягів середньомісячних надходжень на поточний рахунок позичальника в банку та встановлений в розмірі 10% від середньомісячних грошових надходжень на поточний рахунок позичальника в банку та/або поточні рахунки позичальника в інших банках за 3 повні календарні місяці, але не більше ніж 50 000,00грн.(п. 2.1.3.1 договору); в розмірі 30% від середньомісячних грошових надходжень на поточний рахунок позичальника в банку за 3 повні календарні місяці, але не більше ніж 100 000,00грн. (п. 2.1.3.2 договору).
Згідно п. 2.1.4 договору дата початкового встановлення ліміту овердрафту не пізніше 5-го банківського дня з дати укладення договору, якщо інше не випливає з умов договору (п. 2.11 договору).
Відповідно до п. 2.1.5 договору дата перерахунку ліміту овердрафту щомісячно, кожного 6-го календарного числа, починаючи з 2-го календарного місяця кредитування якщо інше не випливає з умов цього договору (п. 2.11, 4.7 договору).
Згідно п. 2.1.6 договору строк дії ліміту овердрафту з 7-го числа поточного календарного місяця по 6-те календарне число наступного календарного місяця, якщо інше не випливає з умов цього договору (п.п. 2.1.5, 2.11, 4.7 договору).
Відповідно до п. 2.17 договору дата початку кредитування по договору не раніше наступного банківського дня за днем початкового встановлення ліміту овердрафту.
Пунктом 2.1.8 договору визначено поточний рахунок позичальника, на який встановлюється ліміт овердрафту №2600501674991.
У п. 2.2 договору сторони погодили, що позичальник сплачує банку проценти в розмірі 30% річних.
Відповідно до п. 2.4 договору строк кредитування по договору з дати початку кредитування по договору (п. 2.1.7 договору) до 6-го числа 12-го місяця кредитування, якщо інше не встановлено умовами цього договору (п. 2.17 договору).
Згідно п. 2.5 договору обов'язковий обсяг грошових надходжень (п. 2.1.2 договору) на поточний рахунок позичальника, на якому встановлений ліміт овердрафту, не менше 20 000,00грн. щомісячно.
Датою надання овердрафту вважається дата виникнення на поточному рахунку позичальника дебетового сальдо (проведення платежів понад залишок коштів на поточному рахунку) (п. 2.9 договору).
Відповідно до п. 2.13 договору надання позичальником для оплати, починаючи з дати початку дії перерахованого ліміту овердрафту, розрахункових документів на суму, що перевищує залишок коштів на його поточному рахунку, означає погодження позичальником розміру перерахованого ліміту овердрафту.
Згідно п. 2.17 договору строк кредитування може бути продовжено банком до 6-го числа 24-го місяця кредитування за цим договором.
Відповідно до п. 2.19 договору перерахунок банком ліміту овердрафту на 13-й місяць кредитування, доведення, в порядку, передбаченому п. 2.10 цього договору, суми ліміту овердрафту до позичальника та здійснення позичальником дій, визначених п. 2.13 цього договору, вважається акцептом позичальника оферти банку щодо продовження строку кредитування по договору до дати, передбаченої п. 2.17 цього договору, на умовах цього договору з врахуванням діючих в банку, на дату такого продовження, процентних ставок (п. 2.18 договору), при цьому таке продовження строку кредитування не потребує внесення змін до цього договору.
Проценти за користування овердрафтом нараховуються щоденно на суму заборгованості по овердрафту за методом "факт/360" (фактична кількість днів у місяці, але, умовно, 360 днів у році), за ставкою, вказаною у п. 2.2 договору, з урахуванням строку кредитування за договором, з моменту надання овердрафту, до терміну, вказаного в п. 24 договору, до дати звернення банку із заявою до суду із вимогою про дострокове повернення суми овердрафту та сплати процентів, комісій та інших належних до сплати за цим договором платежів (п.п. 3.2, 3.2.1, 3.2.2).
Відповідно до п. 3.3 договору позичальник сплачує проценти/комісії при поступленні коштів на його поточний рахунок, але не пізніше останнього робочого дня місяця, за який нараховані ці проценти/комісія.
Позичальник зобов'язаний повернути банку овердрафт у повному обсязі в порядку та терміни, передбачені цим договором та/або додатками до нього. Повернення овердрафту здійснюється за рахунок коштів, які надходять на поточний рахунок позичальника (п.п. 4.1, 4.2 договору).
Договір підписаний банком та позичальником.
Договір був укладений на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності та цільового використання грошових коштів, відповідно до яких відповідач зобов'язувався повернути позивачу овердрафт в повному обсязі в порядку і терміни, передбачені договором, сплачувати комісію та проценти за користування овердрафтом.
Прийняті на себе зобов'язання по договору банк виконав, надавши відповідачу можливість користуватися поточним рахунком в межах суми 20 000 грн. 00коп., що підтверджується меморіальним ордером №60365480 від 26.10.2018, випискою банку про рух коштів по рахунку відповідача за період з 27.10.2016 по 08.12.2020 (а.с. 10-22).
Відповідач в порушення зобов'язань по договору овердрафту кошти не повернув, проценти за користування кредитом та комісії банку не сплатив, що призвело до звернення кредитора з позовом до суду.
23.04.2020 внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою- підприємцем ОСОБА_1.
Таким чином, з 23.04.2020 відповідач втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності.
Частиною 8 ст.з 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" передбачено, що фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Згідно з висновком щодо застосування норм права, викладеним у постанові Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (пункт 73), з 15 грудня 2017 господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України у вказаній редакції спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
Враховуючи приписи ст. ст. 51, 52, 598 - 609 ЦК України, припинення фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 підприємницької діяльності, не припиняє її зобов'язань за договорами, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, які залишаються за нею як за фізичною особою.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.
Отже, з моменту укладення кредитного договору між сторонами виникли цивільно-правові відносини, які врегульовані як загальними положеннями про зобов'язання, так і окремими зобов'язаннями щодо кредиту.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредит - це позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання. Овердрафт - короткостроковий кредит, що надається банком надійному клієнту понад його залишок на поточному рахунку в цьому банку в межах заздалегідь обумовленої суми шляхом дебетування його рахунку.
У відповідності зі ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно зі ст. 10561 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Договір про надання овердрафту предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Вимоги позивача щодо стягнення 20 000 грн. 00 коп. заборгованості по кредиту, 12 724 грн. 21 коп. заборгованості по прострочених відсотках підставні, відповідачем не оспорені та підлягають до задоволення відповідно до ст. 1054 ЦК України та ст. 193 ГК України, згідно якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).
Згідно ст.ст. 230-232 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У відповідності до ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 2.6 договору за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за кредитним договором позичальник сплачує пеню в розмірі 0,03 % за кожен день прострочки від простроченої/несплаченої суми, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочки, за весь час прострочки.
Згідно п. 6.1 договору за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань (повернення овердрафту, оплати процентів, комісій, інших платежів за цим договором) банк має право стягнути з позичальника пеню в розмірі, визначеному п. 2.6 цього договору.
Відповідно до п. 6.5 договору сторони домовились, що строк позовної давності для стягнення неустойки (штрафу, пені) за цим договором прирівнюється до строку позовної давності, встановленої законом для основної вимоги за цим договором.
Враховуючи наведені приписи чинного законодавства та умови укладеного сторонами договору, суд дійшов висновку, що правомірним буде нарахування пені за ставкою 0,03% (оскільки такий розмір пені менший ніж подвійна облікова ставка НБУ, що діяла у період прострочки) на заборгованість в сумі 20 000 грн. 00 коп. протягом періоду з 26.10.2018 (закінчення строку договору) по 26.04.2019 (як вимагає ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, адже 6-ти місячний період нарахування пені відраховується саме від дати, коли зобов'язання мало бути виконане).
Здійснивши власний розрахунок пені за прострочення основної суми боргу з урахуванням вищевикладеного, суд встановив, що її розмір становить 1 098 грн. 00 коп.(20 000 грн. 00 коп. х 0,03% х 183), який підлягає до стягнення. .
Позовні вимоги в сумі 2 561 грн. 44 коп. пені, нарахованої на основну заборгованість, не підлягають задоволенню у зв'язку з безпідставністю нарахування.
З поданого позивачем розрахунку пені на відсотки не можливо визначити період їх нарахування, що позбавляє суд можливості перевірити встановлені ч. 6 ст. 232 ГК України строки нарахування пені. Сторони п. 6.5 договору продовжили строк позовної давності для стягнення пені, а не строк її нарахування, тому нараховані позивачем 873 грн. 90 коп. пені на відсотки не підлягають задоволенню.
Згідно ст. 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно п. 6.3 постанови Пленуму ВГС України № 7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.
Позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 725 грн. 75 коп.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивач на підтвердження надання правової допомоги надав витяг з договору від 11.02.2019, укладеного між АТ "Кредобанк" та Адвокатським об'єднанням "Бізнес і право", з якого не вбачається погодження розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката. Докази на підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт, їх вартості в матеріалах справи відсутні.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18.
Таким чином, у стягненні з відповідача 3 725 грн. 75 коп. витрат на правничу допомогу слід відмовити.
Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України слід віднести на нього пропорційно задоволеним вимогам.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 232, 237, 238, 241, 247- 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( 45000, АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства "КРЕДОБАНК" (79026, Львівська область, місто Львів, вулиця Сахарова 78А, код ЄДРПОУ 09807862)
- 20 000 грн. 00 коп. заборгованості по кредиту, 12 724 грн. 21 коп. прострочених відсотків, 1 098 грн. 00 коп. пені, 2 060 грн. 69 коп. витрат по сплаті судового збору, а всього 35 882 грн. 90 коп. (тридцять п'ять тисяч вісімсот вісімдесят дві грн. 90 коп.).
3. В стягненні 3 435 грн. 34 коп. пені відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Суддя А. М. Кравчук