вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"24" березня 2021 р. Cправа № 902/1201/20
Господарський суд Вінницької області у складі судді Маслія І.В., при секретарі судового засідання Шушковій А.П.,
за участю представників:
прокурор Самборська Я.А., посвідчення №057700 від 29.10.2020;
позивача Гончаренко І.В., довіреність №2491/7.1/14-20 від 28.12.2020;
відповідача не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи
за позовом: Заступника керівника Жмеринської місцевої прокуратури (вул. Національна, 6а, м. Жмеринка, Вінницька обл., 23100) в інтересах держави в особі:
Державної служби України з безпеки на транспорті (пр. Перемоги, буд. 14, м. Київ, 03135)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАНТАЖ БІ. ЕМ. ДЖІ." (вул. Соборна, 1, приміщення 3, м. Жмеринка, Вінницька обл., 23100)
про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами 12 741,95 грн
До Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява №02.33-3912вих-20 від 03.12.2020 Заступника керівника Жмеринської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАНТАЖ БІ. ЕМ. ДЖІ." про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами в розмірі 12 741,95 грн.
Ухвалою суду від 10.12.2020 відкрито провадження у справі № 902/1201/20 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами (без проведення судового засідання) та встановлено відповідачу 15-ти денний строк для подання відзиву та клопотання про розгляд справи у порядку загального позовного провадження, з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
28.12.2020 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, з підстав у ньому викладених.
Ухвалою від 29.12.2020 перейдено до розгляду справи №902/1201/20 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 27.01.2021.
26.01.2021 на електронну адресу суду надійшло клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання на іншу дату, в зв'язку з перебуванням представника відповідача на самоізоляції.
Ухвалою від 27.01.2021 відкладено підготовче засідання на 17.02.2021, з підстав викладених у відповідній ухвалі.
Ухвалою від 17.02.2021 продовжено строк підготовчого провадження по справі № 902/1201/20 на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 01.03.2021.
18.02.2021 до суду від заступника керівника Жмеринської місцевої прокуратури надійшла відповідь на відзив.
01.03.2021 на електронну адресу суду від відповідача надійшло клопотання про проведення судового засідання без участі представника, або відкладення розгляду справи, в зв'язку з хворобою директора.
Разом з тим, відповідно до довідки відповідального працівника суду дане клопотання не містить електронного цифрового підпису, що суперечить вимогам ч. 8 ст. 42, ч. 2 ст. 170 ГПК України та підлягає поверненню без розгляду заявнику на підставі ч.4 ст. 170 ГПК України.
В судовому засіданні 01.03.2021 судом повідомлено учасників справи, що в зв'язку з відсутністю фінансування для проведення закупівлі знаків поштової оплати (поштових марок), суд долучає клопотання відповідача від 01.03.2021 до матеріалів справи однак залишає його без розгляду.
Ухвалою від 01.03.2021 встановлено учасникам справи строк для вчинення процесуальних дій до 05.03.2021, з 05.03.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу №902/1201/20 для судового розгляду по суті на 24 березня 2021 р., з підстав викладених у відповідній ухвалі.
На визначену судом дату з'явились прокурор та представник позивача, які підтримали позовні вимоги в повному обсязі
Відповідач правом участі в судовому засіданні свого представника не скористався, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та в установленому законом порядку, разом з тим, з 01.03.2021 на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло жодного клопотання.
Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.
Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав.
Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Розглядаючи дану справу, суд з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 24.03.2021 судом долучено до матеріалів справи вступну та резолютивну частину рішення без його проголошення, в зв'язку з неявкою учасників справи на проголошення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши прокурора та представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
20.01.2020 посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області виявлено факт перевезення вантажу (насіння соняшника) із перевищенням вагових обмежень (без дозволу, виданого компетентними уповноваженими органами, або документа про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів - у разі неподільного вантажу), встановлених Правилами дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.
На підставі затвердженого 24.12.2019 графіку габаритно-вагового контролю у Вінницькій області на січень 2020 та направлення на рейдову перевірку від 20.01.2020 №002062 посадовими особами управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області на а/д М-12 Стрий-Тернопіль-Кропивницький-Знамянка (408км + 339), 20.01.2020 проведено перевірку транспортного засобу марки SCANIA модель R420 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та причепу (напівпричепу) марки ВЕЛМАШ модель ВАНТАЖ 8523-10 державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .
За даним фактом посадовими особами складено акт від 20.01.2020 №176418 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, акт від 20.01.2020 №029737 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, розрахунок плати за проїзд великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту №029737 від 20.01.2020 та довідку №030237 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 20.01.2020.
Факт порушення вагових обмежень також підтверджується результатом зважування від 20.01.2020 талон №970 від 20.01.2020 №АВ0913ВТ, з якого вбачається, що фактичне навантаження на одну одиничну вісь становить 6,900, 10,500, 6,250, 8,350 та 12,300 тон, при допустимих 11 тон.
Таким чином, було зафіксовано перевищення вищевказаним транспортним засобом, нормативних вагових параметрів, саме на одиничну вісь.
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, транспортний засіб SCANIA модель R420 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та причіп (напівпричіп) марки ВЕЛМАШ модель ВАНТАЖ 8523-10 державний реєстраційний номер НОМЕР_2 належить ТОВ «Вантаж Бі.Ем.Джі», зареєстрованого за адресою: вул. Леніна (Соборна), 13, м. Жмеринка, Вінницька область.
У товарно-транспортній накладній № 586020 від 20.01.2020 зазначено, що автомобіль марки SCANIA модель R420 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та причепу (напівпричепу) марки ВЕЛМАШ модель ВАНТАЖ 8523-10 державний реєстраційний номер НОМЕР_2 перевізника ТОВ «Вантаж Бі.Ем.Джі.» під керуванням водія ОСОБА_1 прямував до м. Чорноморськ, вул. Транспортна,44, Одеська область для ТОВ «Кернея-Трейд» (Вантажоодержувач).
На підставі складених у ході здійснення габаритно-вагового контролю матеріалів посадовими особами управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області складено розрахунок плати за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 20.01.2020 до акту № 0029737 та нараховано плату за проїзд у розмірі 473,04 євро, що за перерахунком згідно офіційного курсу валют Євро до Гривні Національного банку України станом на 20.01.2020 еквівалентно 12 741,95 грн. (на день проведення розрахунку, а саме на 20.01.2020 курс гривні до 100 євро становив 2693,63 гривень).
24.01.2020 управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області направило на адресу ТОВ «Вантаж Бі.Ем.Джі.» лист № 7622/20/24-20, в якому повідомило про необхідність здійснення оплати проїзду у розмірі 12738,97 грн до 20.02.2020. Даний лист ТОВ «Вантаж Бі.Ем.Джі.» отримало 27.01.2020 що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Зважаючи на те, що визначена контролюючим органом плата за проїзд відповідачем в добровільному порядку і у встановлені чинним законодавством строки не сплачена, а Укртрансбезпекою України, як контролюючим органом, на якого покладено здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства на автомобільному транспорті та габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування, до теперішнього часу не здійснено заходів щодо стягнення нарахованої відповідачу плати, прокурор звернувся до суду з відповідним позовом.
У відзиві на позовну заяву відповідач проти задоволення позову заперечив, зазначивши, що прокурором не підтверджено належним чином підстави для представництва. Крім того, щоб внести плату за проїзд перевізник має дізнатися про факт визначення такої плати та реквізити для її внесення. До позовної заяви не додано доказів того, що перевізник був обізнаний з фактом визначення плати за проїзд та повідомлений про реквізити для її внесення. З урахуванням вказаного, прокурором не доведено наявності спору між відповідачем та прокурором або Укртрансбезпекою.
Крім того, відповідач у відзиві наголошує на безпідставність нарахування даної плати за проїзд, а саме зазначає, шо Довідка № 030237 від 20.01.2020 про результати здійснення габаритно-вагового контролю всупереч п. 18 Порядку № 879 не містить відомостей про час здійснення габаритно-вагового контролю, використана позивачем для розрахунку плати за проїзд відстань, не підтверджена жодним доказом та до позовної заяви не додано жодних доказів відповідності пункту габаритно-вагового контролю вимогам до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування.
У відповіді на відзив прокурор зазначив, що доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву, не спростовують обставин та доказів, якими підтверджено правомірність вимог прокурора, а відтак позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд керується наступним.
Статтею 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді у визначених законом випадках.
Відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Підставою представництва інтересів держави в судах є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних і інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
«Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень, який усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Аналогічна позиція викладена в ухвалі Верховного Суду у справі №822/1169/17 від 19.07.2018.
Статтею 53 ГПК України встановлено, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших нормативно-правових актів. З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання, в тому числі й територіальних громад.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 №422 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, шляхом злиття Державної інспекції з безпеки на морському та річковому транспорті та Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 затверджено положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Положення), відповідно до п. 1 якого Державна служба України з безпеки на транспорті (далі - Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Відповідно до п. 4 Положення одним з основних завдань Укртрансбезпеки є реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.
Також, Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському річковому транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; нарахування плати та вживає заходи щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю ( пп.2, 15, 27 п. 5 Положення).
Отже, виходячи з наведеного, Державну службу України з безпеки на транспорті наділено повноваженнями звернення до суду щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2015 №592 «Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби України з безпеки па транспорті» утворено територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема, Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області.
Разом із тим, Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області не є самостійною юридичною особою, а є структурним підрозділом Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека).
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 №1378-р «Питання Державної служби з безпеки на транспорті» забезпечено можливість Укртрансбезпеці здійснювати функції і повноваження, покладені на Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті (Укртрасінспекцію).
Пунктом 2 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі Порядок №1567) визначено, що усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України підлягають державному контролю. Згідно з п. 3 Порядку органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансінспекція та її територіальні органи.
Отже, Укртрансбезпека здійснює функції з управління автомобільними дорогами загального користування та має право вимагати дотримання законодавчих та нормативних актів з питань дорожнього руху.
Судом встановлено, що несплата коштів ставить під загрозу своєчасне та повне фінансування Державної цільової економічної програми розвитку автомобільних доріг загального користування державного значення на 2018-2022 роки, метою якої є забезпечення відновлення і розвитку автомобільних доріг загального користування державного значення для інтеграції їх до європейської транспортної системи та підвищення на них рівня безпеки руху, швидкості, комфортності та економічності перевезень.
В даному випадку відповідач уникнув виконання обов'язку щодо внесення плати та в добровільному порядку не сплатив плату за проїзд, нараховану йому органом контролю у відповідності до вищезазначених вимог законодавства.
Твердження відповідача викладене у відзиві на позовну заяву, що до позовної заяви не додано доказів того, що перевізник був обізнаний з фактом визначення плати за проїзд та повідомлений про реквізити для її внесення, спростовується наявним в матеріалах справи листом № 7622/20/24-20 від 24.01.2020 управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області направленого на адресу ТОВ «Вантаж Бі.Ем.Джі.», в якому повідомило про необхідність здійснення оплати проїзду у розмірі 12738,97 грн до 20.02.2020 та зазначено реквізити рахунку. До даного листа було долучено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0030237, Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0029737 від 20.01.2020 та розрахунок №29737 від 20.01.2020. Даний лист ТОВ «Вантаж Бі.Ем.Джі.» отримало 27.01.2020 що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 33-34).
Факт не виконання відповідачем обов'язку щодо внесення в добровільному порядку плати за проїзд підтверджуються листом Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області №78776/20/24-20 від 09.10.2020.
Незважаючи на вказане, Державною службою України з безпеки на транспорті, за наявності підстав, жодних заходів щодо захисту інтересів держави з метою надходження коштів до Державного бюджету України не вжито, що свідчить про неналежне виконання уповноваженим органом своїх повноважень та підтверджується листом управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області.
Доцільність пред'явлення позову прокурором в даному випадку обумовлена актуальністю питань збереження автомобільних доріг від руйнування, забезпечення безпеки перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, наповнення дохідної частини бюджету, оскільки дані дії відповідача завдають збитків державному бюджету України, порушують економічні інтереси держави, ускладнюють належну реалізацію функцій держави щодо забезпечення державної політики у сфері охорони безпеки дорожнього руху.
Ураховуючи викладене та те, що факт несплати коштів тягне за собою ненадходження коштів до спеціального фонду Державного бюджету України та, відповідно, до зменшення коштів на фінансування розвитку мережі та утримання автомобільних доріг загального користування, що суттєво порушує економічні інтереси держави, Жмеринська місцева прокуратура звернулася до суду із даним позовом.
Вище викладені норми та обставини спростовують твердження відповідача, що прокурором не підтверджено належним чином підстави для представництва.
У відповідності до ч.2 ст.29 Закону України "Про дорожній рух" передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 3 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт » у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом (окрім зазначених у ч. 2 даної статті) є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий, компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
Відповідно до п. 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постанов Кабінету Міністрів України №198 від 30.03.1994 перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об'єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.
Згідно з п. 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №30 від 18.01.2001 рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Відповідно до п. 3, 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 року (далі - Порядок № 1567), державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Відповідно до п. 16 Порядку № 1567 під час рейдової перевірки можливе здійснення габаритно-вагового контролю.
Процедура здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007 р.
У відповідності до пп. 4,11 п. 2 Порядку габаритно-вагового контролю, габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Точний габаритно-ваговий контроль - визначення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному або пересувному пункті.
Відповідно до п. 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30, транспортний засіб з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у п. 22.5 Правил дорожнього руху.
Згідно п. 22.5 Правил дорожнього руху Ураїни, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів здійснюється за спеціальними правилами у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Матеріалами справи підтверджено, що 20.01.2020 співробітниками Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області у пересувному пункті габаритно-вагового контролю а.д. М-12, км. Стрий-Тернопіль-Кропивницький-Знамянка (408км + 339), в рамках проведення рейдової перевірки проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки SCANIA модель R420 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та причепу (напівпричепу) марки ВЕЛМАШ модель ВАНТАЖ 8523-10 державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить ТОВ «Вантаж Бі.Ем.Джі.».
За результатами зважування вищезазначеного транспортного засобу (талон №970 від 20.01.2020, час 16:35) співробітниками Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області було встановлено, що фактичне навантаження на одну одиничну вісь становить 6,900, 10,500, 6,250, 8,350 та 12,300 тон, при допустимих 11 тон.
Відповідно до п.п. 12-13 Порядку № 879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і звужувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.
Зважування вищевказаного транспортного засобу здійснювалося за допомогою приладу автоматичного для зважування дорожніх транспортних засобів у русі 030Т-АS2-PWIA зав. № 17-448, виробник «ЕSIT ELEKTRONIK SISTEMLER IMALAT ve TICARET LTD.STI".
В матеріалах справи міститься свідоцтво №35-02/5393 від 24.04.2019р. чинне до 24.04.2020 про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, згідно якого повірка ваг здійснена 23.04.2019р. і була чинною станом на 20.01.2020 р.
Враховуючи викладене, габаритно-ваговий контроль транспортного засобу, що належить відповідачу, здійснювався засобом вимірювальної техніки, що має відповідне свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки і був придатним для використання. Посилання на вказаний вимірювальний засіб йде в талоні №970 від 20.01.2020, час 16:35, № ваг 448, режим динамічний (а.с. 29) на підставі якого були складені Акти та рахунок плати за проїзд від 20.01.2020 р.
Суд вважає, що твердження відповідача, що Довідка № 030237 від 20.01.2020 про результати здійснення габаритно-вагового контролю всупереч п. 18 Порядку № 879 не містить відомостей про час здійснення габаритно-вагового контролю та до позовної заяви не додано жодних доказів відповідності пункту габаритно-вагового контролю вимогам до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування, спростовуються встановленими вище обставинами.
Водій ОСОБА_1 з Актом від 20.01.2020 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом ознайомлений від письмових пояснень та підпису в даному Акті відмовився.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що працівниками Укртрансбезпеки було зафіксовано перевищення вищевказаним транспортним засобом, нормативних вагових параметрів, а саме на одиничну вісь.
Вказане порушення зафіксоване в акті № 029737 від 20.01.2020р. про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та акті від 20.01.2020р. про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Щодо посилань відповідача на невідповідність акту від 20.01.2020 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом вимогам п. 4 розділу ІІ Вимоги пересувного пункту габаритно-вагового контролю Наказу 255 Міністерства інфраструктури України щодо затвердження Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування, то суд вважає їх безпідставними, оскільки Наказ 255 не визнає вимог до складання відповідного Акту. В той же час відповідно до Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті затвердженого Постановою кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567, визначено, що рейдова перевірка проводиться групою посадових осіб Укртрансбезпеки у кількості не менше як дві особи». В акті від 20.01.2020р. про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом зазначено саме дві посадові особи, які провели перевірку.
Також за результатами зважування транспортного засобу марки SCANIA модель R420 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та причіп (напівпричіп) марки ВЕЛМАШ модель ВАНТАЖ 8523-10 державний реєстраційний номер НОМЕР_2 співробітниками Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області складено довідку №030237 від 20.01.2020р. про результати здійснення габаритно-вагового контролю та розрахунок плати за проїзд великовагового та (або) великогабаритного транспортного засобу до акту № 029737 від 20.01.2020р.
Спільним наказом Міністерства інфраструктури України та Міністерства внутрішніх справ України №1007/1207 від 10.12.2013, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.02.2014 за №215/24992 (далі - Наказ №1007/1207), зокрема підпунктом 5 пункту 4, зазначено, що посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пункту 30 Порядку № 879:
П= (Рзм + Рнв +Рг) х В х К, де
Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 км. проїзду;
Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (вісі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 км проїзду;
Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 км. проїзду;
В - відстань перевезення, км.
Пунктом 311 Порядку № 879 визначено, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення хоча б одного вагового або габаритного параметру (К):
- до 10 відсотків - у подвійному розмірі;
- на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі;
- більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі.
З матеріалів справи вбачається, що розрахунок плати за проїзд великовагового та (або) великогабаритного транспортного засобу до акту № 029737 від 20.01.2020р. виконаний відповідно до формули за наступними параметрами:
П= (Рзм + Рнв + Рг) * В * К (п. 31-1) де:
Рзм - 0 (загальна маса транспортного засобу не перевищує законодавчо встановлені норми);
Рнв - 0,27 (ставка плати від 10% до 20%);
Рг - 0 (габарити не перевищують нормативно-встановлені);
В - відстань 584 км;
К - у потрійному розмірі, (перевищення від 10 до 40 відсотків).
П= (0+0+0,27) * 584 * 3 = 473,04 євро.
Як зазначено в Акті № 029737 від 20.01.2020р. маршрут руху із зазначенням пройденої відстані дорогами загального користування транспортним засобом марки SCANIA модель R420 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та причіп (напівпричіп) марки ВЕЛМАШ модель ВАНТАЖ 8523-10 державний реєстраційний номер НОМЕР_2 складає 584 км. - це відстань від с. Огіївка, Житомирська обл. до м. Черноморськ, Одеської обл.
Даний маршрут вказано в товаро-транспортній накладній №586020 від 20.01.2020 р.
Відповідно до п. 23 Порядку № 879 власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.
Як зазначено представником позивача в судовому засіданні, оскільки транспортний засіб марки SCANIA модель R420 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та причіп (напівпричіп) марки ВЕЛМАШ модель ВАНТАЖ 8523-10 державний реєстраційний номер НОМЕР_2 після проведення зважування та встановлення перевищення нормативно вагових параметрів не було часткового розвантажено чи перевантажено на інший транспортний засіб, а продовжено рух транспортного засобу по маршруту з перевищенням нормативно вагових параметрів без дозволу, посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області здійснено розрахунок плати за проїзд за весь маршрут вказаний у товаро-транспортній накладній №586020 від 20.01.2020 р. відповідно до п. 311 Порядку № 879.
З огляду на викладене, суд критично оцінює твердження відповідача про те що використана позивачем для розрахунку плати за проїзд відстань, не підтверджена жодним доказом.
24.01.2020 управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області направило на адресу ТОВ «Вантаж Бі.Ем.Джі.» лист № 7622/20/24-20, в якому повідомило про необхідність здійснення оплати проїзду у розмірі 12738,97 грн до 20.02.2020, в даному листі вказано реквізити рахунку для здійснення оплати. Даний лист ТОВ «Вантаж Бі.Ем.Джі.» отримало 27.01.2020 що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 33-34).
Дані докази спростовують твердження відповідача, що перевізник не був обізнаний з фактом визначення плати за проїзд та не повідомлений про реквізити для її внесення.
Пунктом 37 Порядку № 879 визначено, що учасники відносин у сфері габаритно-вагового контролю несуть відповідальність згідно із законодавством.
Зважаючи на те, що визначена контролюючим органом плата за проїзд, відповідачем в добровільному порядку і у встановлені чинним законодавством строки не сплачена, така набуває статусу заборгованості перед Державним бюджетом України, а відтак підлягає стягненню в судовому порядку.
Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно зі ст. 225 ГК України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного суду викладеної у постанові від 06.06.2018 по справі № 820/1203/17 вбачається, що за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а є сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування. При цьому, справи вказаної категорії підлягають розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства.
Приймаючи до уваги наведене, суд констатує, що у даному випадку державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування у зв'язку з перевезенням вантажу з порушенням вимог чинного законодавства завдано шкоду, яка підлягає відшкодуванню відповідачем у повному обсязі.
Відповідно ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відтак оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки, підтверджені належними та допустимими доказами, на підставі яких встановлено обставини, які входять до предмету доказування.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Окрім того, господарський суд, при вирішення даної справи враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
З урахуванням висновків, до яких дійшов суд при вирішенні даного спору, суду не вбачається за необхідне надавати правову оцінку кожному із доводів наведених прокурором в обґрунтування заявлених позовних вимог, а також заперечень відповідача, оскільки їх оцінка не може мати наслідком спростування висновків, до яких дійшов господарський суд під час вирішення даного спору.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.
Керуючись статтями 2, 3, 7, 13, 42, 46, 73, 74, 76-80, 86, 91, 113, 118, 120, 129, 165, 178, 219, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАНТАЖ БІ. ЕМ. ДЖІ." (вул. Соборна, 1, приміщення 3, м. Жмеринка, Вінницька обл., 23100 код ЄДРПОУ 38328431) 12741,95 грн., що еквівалентно 473,04 євро відповідно до офіційного курсу встановленого Національним банком України на день проведення розрахунку 20.01.2020 в дохід Державного бюджету України (УК у м. Вінниця/отг м. Вінниця/22160100; код ЄДРПОУ 38054707, номер рахунку UA 838999980313171216000002856, призначення платежу: Плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом).
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАНТАЖ БІ. ЕМ. ДЖІ." (вул. Соборна, 1, приміщення 3, м. Жмеринка, Вінницька обл., 23100 код ЄДРПОУ 38328431) на користь Вінницької області прокуратури (вул. Монастирська, 33, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 02909909) 2102,00 грн. витрат на сплату судового збору.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
5. Примірник повного судового рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та на відомі суду електронні адреси учасників: zhmerynka@prokvin.gov.ua, 20@dsbt.gov.ua, vantagebmg2012@gmail.com
Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).
Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст.ст. 256, 257 та п.17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повне рішення складено 31 березня 2021 р.
Суддя Маслій І.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - Жмеринській місцевій прокуратурі (вул. Національна, 6а, м. Жмеринка, Віінницька обл., 23100)
3 - позивачу (пр. Перемоги, буд. 14, м. Київ, 03135)
4 - відповідачу (вул. Соборна, 1, приміщення 3, м. Жмеринка, Вінницька обл., 23100)