30.03.2021 року м. Дніпро Справа № 904/5392/19
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач),
суддів: Кузнецової І.Л., Чус О.В.
секретар судового засідання Пінчук Є.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська агропромислова компанія" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2020 р.
( суддя Кеся Н.Б., м. Дніпро, повний текст рішення складено 06.07.2020 р.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
"Дніпропетровська агропромислова компанія",
с. Василівка Солонянський район Дніпропетровська область
до Відповідача-1: Публічного акціонерного товариства "Радикал банк" в особі
Уповноважено особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на
ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Радикал банк"
Відповідача-2: Товариство з обмеженою відповідальністю
Компанія з управління активами "АРБ Інвестменс"
про припинення зобов'язання
1. Короткий зміст позовних вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська агропромислова компанія" звернулося з позовом до Публічного акціонерного товариства "Радикал банк" в особі Уповноважено особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Радикал банк" та Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами "АРБ Інвестменс", в якому просило суд припинити зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська агропромислова компанія" перед Публічним акціонерним товариством "Радикал банк" за кредитним договором № КЛ-16805/1-980 від 08.04.2015 р. та перед Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами "АРБ Інвестменс" за кредитним договором № КЛ-16805/1-980 від 08.04.2015 р. та Договором про відступлення права вимоги № заг від 09.07.2015 р., договором про заміну сторони.
В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на відсутність заборгованості перед Відповідачами, у зв'язку з повним погашенням суми по кредиту та процентів.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2020 р. в позові відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що виконання Позивачем грошового зобов'язання за кредитним договором № КЛ-16805/1-980 від 08.04.2015 р. на користь іншої особи, ніж Банк, не є належним виконанням зобов'язань Позивача. Факт укладення між Банком та Відповідачем-2 договору відступлення права вимоги взагалі не створило для будь-кого юридичних наслідків за кредитним договором № КЛ-16805/1-980 від 08.04.2015 р.. Отже, на момент вирішення спору у справі № 904/5392/19 Публічне акціонерне товариство "Радикал Банк" залишається належним кредитором Позивача за вказаним кредитним договором. Докази погашення Позивачем заборгованості за кредитним договором № КЛ-16805/1-980 від 08.04.2015 р. на користь саме Банку у справі відсутні. Крім того, у справі відсутні докази того, що Банк отримав за кредитним договором № КЛ-16805/1-980 від 08.04.2015 р. від Відповідача-2, замість Позивача, будь-які грошові кошти. Досліджені судом банківські виписки, надані Позивачем, такої інформації не містять.
Щодо посилання Позивача на укладений між Позивачем та Відповідачем-2 договір про заміну сторони в кредитному договорі, то суд першої інстанції зазначив, що цей договір не встановлює зобов'язань, має похідний характер від договору про відступлення права вимоги і не може аналогічним чином створювати правові наслідкі за кредитним договором.
Крім того, господарським судом враховані обставини, встановлені судовими рішеннями у господарській справі № 911/3474/17, якими встановлений факт укладення між Публічним акціонерним товариством "Радикал Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "АРБ Інвестменс" нікчемного правочину, а саме договору відступлення прав вимоги від 09.07.2015 р. № заг. Оскільки Позивач приймав участь у справі № 911/3474/17 ( як Відповідач ), стосовно якого встановлений факт нікчемного правочину, цей факт не доказується у справі № 904/5392/19.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська агропромислова компанія" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду повністю і ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги ( згідно зміни прохальної частини ).
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
В обгрунтування своїх доводів та заперечень, Скаржник посилається на те, що суд першої інстанції взяв за основу факти встановлені по справі № 911/3474/17, а саме факт укладення між Публічним акціонерним товариством "Радикал Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанії з управління активами "АРБ Інвестменс" нікчемного правочину - договору відступлення прав вимоги від 09.07.2015 р. № заг.
Скаржник вважає, що суд в своєму рішенні ігноруючи висновки національних судів у справах № 904/8033/15, № 925/1798/15, № 911/5087/15, та взявши до уваги рішення від 14.05.2020 р. по справі 911/3474/17 порушив принцип правової визначеності.
Водночас, на думку Скаржника, твердження суду першої інстанції що на момент вирішення спору у справі № 904/5392/19 Публічне акціонерне товариство "Радикал Банк" залишається належним кредитором Позивача за вказаним кредитним договором є хибними, оскільки сторони не повернулись у первісне положення, тому що наслідки недійсності нікчемного договору не застосовані.
Скаржник наголошує на тому, що Позивач сплачуючи кредит на підставі договору № заг від 09.07.2015 р мав законні очікування на підставі рішень національних судів, які набрали чинності, які підтверджували дійсність договору і законні вимоги Компанія з управління активами «АРБ Інвестменс» (справа Федоренко проти України). Такі дії підпадають під порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Стаття 1 Першого Протоколу до Конвентіії про захист прав людини та основоположних свобод є єдиною статтею Конвенція яка передбачає захист прав юридичних осіб.
При цьому Скаржник зазначає, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 р. у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 р. у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 р. у справі № 569/17272/15-ц.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
У відзиві на апеляційну скаргу, Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами "АРБ Інвестменс" просить апеляційну скаргу задовольнити, а оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В обгрунтування своїх заперечень, Товариство посилається на те, що ТОВ "Дніпропетровська агропромислова компанія" було погашено всю заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "АРБ Інвестменс", про що ТОВ "Компанія з управління активами "АРБ Інвестменс" повідомило Позивача ( лист № 16/11/15-1 від 16.11.2015 р. ). Отже, на думку Відповідача-2 Позивачем повністю виконано кредитний договір, що є підставою для припинення обтяження.
Відповідач - 2 також вказує на те, що відмовляючи у позові суд послався лише на те, що 14.05.2020 р. Північний апеляційний господарський суд залишив без задоволення апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб по справі № 911/3474/17 за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до Публічного акціонерного товариства "Радикал банк" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "АРБ Інвестменс" де третьою особою є Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська агропромислова компанія". Дане рішення може носити преюдиціальний характер при постановленні рішення по справі № 904/5392/19.
Відповідач-2 вважає, що твердження суду першої інстанції що на момент вирішення спору у справі № 904/5392/19 Публічне акціонерне товариство "Радикал Банк" залишається належним кредитором Позивача за вказаним кредитним договором є хибними, оскільки сторони не повернулись у первісне положення, тому що наслідки недійсності нікчемного договору не застосовані.
Відповідач-1 не скористався своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 ГПК України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Автоматизованою системою документообігу Центрального апеляційного господарського суду для розгляду даної справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді - Кузнецова І.Л., Чус О.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.07.2020 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська агропромислова компанія", розгляд скарги призначено в судове засідання на 27.08.2020 р.
Розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 26.08.2020 р., у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Кузнецової І.Л.., відповідно до п. 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду № 2 від 08.10.2018 р. зі змінами, призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів.
Автоматичною системою документообігу, для розгляду справи визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М., у складі колегії суддів: Чус О.В., Антоніка С.Г..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.08.2020 р. колегією суддів у складі: судді-доповідача Кощеєва І. М., суддів: Чус О.В., Антоніка С.Г., апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська агропромислова компанія" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2020 р. прийнято до свого провадження.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.08.2020 р. розгляд апеляційної скарги відкладено в судове засідання на 13.10.2020 р.
Розпорядженням керівника апарату суду від 13.10.2020 р., у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Антоніка С.Г., відповідно до п. 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду № 2 від 08.10.2018 р. зі змінами, призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів.
Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Кузнецової І.Л., Чус О.В..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.10.2020 р., колегією суддів у складі: судді-доповідача Кощеєва І. М., суддів: Кузнецової І.Л., Чус О.В., апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська агропромислова компанія" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2020 р. у справі № 904/5392/19 прийнято до свого провадження.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.10.2020 р. розгляд апеляційної скарги відкладено в судове засідання на 10.11.2020 р.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.11.2020 р. провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська агропромислова компанія" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2020 р. у справі № 904/5392/19 було зупинено до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 916/1415/19 у подібних правовідносинах.
У зв'язку з усуненням обставин, які зумовили зупинення провадження у справі № 904/5392/19, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.02.2021 р., поновлено апеляційне провадження відкрите за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська агропромислова компанія" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2020 р. у справі № 904/5392/19. Розгляд справи призначено на 30.03.2021 р.
Сторони не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечили явку уповноважених представників, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська агропромислова компанія" до суду надійшдо клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, оскільки в період з 29.03.2021 р. по 16.04.2021 р., він буде знаходитись на санаторно-курортному лікуванні у м. Східниця.
Розглянувши вказане клопотання Позивача, колегія суддів зазначає наступне.
Ст. 202 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених цим Кодексуом розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікована Україною 17.07.1997 р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції ( § 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України" ).
Враховуючи викладені обставини, а також те, що явка сторін у судове засідання не визнавалась обов'язковою; заявник не обгрунтував необхідність особистої участі представника у судовому засіданні, не надавши суду доказів в підтвердження обставин викладених в клопотанні щодо знаходження представника на санаторно-курортному лікуванні; з огляду на відсутність обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відхилення клопотання Позивача про чергове відкладення розгляду справи та здійснення розгляду апеляційної скарги у визначену дату за наявними у матеріалах справи документами.
Беручи до уваги, що неявка вказаних учасників провадження у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників сторін.
У судовому засіданні 30.03.2021 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.
7. Встановлені судом обставини справи.
08.04.2015 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська агропромислова компанія" ( Позичальник ) та Публічним акціонерним товариством "Радикал банк" ( Кредитодавець ) укладено Кредитний договір № КЛ-16805/1-980, відповідно до умов якого Кредитодавець надає Позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання шляхом відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії, а Позичальник зобов'язується отримати кредит/транш кредиту, використати його за цільовим призначенням, сплатити проценти за користування Кредитом/траншем кредиту, комісії та інші платежі, встановлені цим Договором. Ліміт кредитної лінії становив 2 400 000,00 грн. Термін остаточного повернення Кредиту 07.10.2015 р..
09.07.2015 р. на адресу Позичальника від ПАТ "Радикал Банк" надійшов лист, в якому було повідомлено, що між ПАТ "Радикал Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "АРБ Інвестменс" укладено Договір про відступлення права вимоги № заг.
Зокрема, згідно з цим договором ПАТ "Радикал Банк" передав Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанії з управління активами "АРБ Інвестменс" права вимоги сплати грошових коштів від Позичальників зазначених к у Додатку №1 до цього Договору на загальну суму 300 392 538,18 грн. - основна сума зобов'язання, 8 752 262,63 грн. - проценти, нараховані за користування коштами. За відступлення права вимоги за цим договором Компанія з управління активами "АРБ Інвестменс" сплачує Банку 100 539 250,03 грн. шляхом безготівкового перерахування. Підписанням цього договору сторони підтвердили передання права вимоги від Первісного кредитора до Нового кредитора у день укладення цього договору.
Згідно з Витягом із додатку №1 до Договору про відступлення права вимоги, із Переліку кредитних договорів, право вимоги за якими відступлено, зазначено про Кредитний договір № КЛ-16805/1-980 ( відновлювальна відклична кредитна лінія ) від 08.04.2015 р., укладений між ПАТ „Радикал Банк" та ТОВ „Дніпропетровська агропромислова компанія".
Обсяг і сума вимоги, які відступлено за зазначеним договором, а також суму, яку Новий кредитор перераховує Первісному кредитору за конкретним кредитним договором, документ не містить.
Додатковим договором № 1 до Договору про відступлення права вимоги № заг від 09.07.2015 р. сторони узгодили нову суму зобов'язань, права вимоги яких передано Компанії з управління активами "АРБ Інвестменс", а саме 323 370 538,18 грн. - основна сума зобов'язань, 8 873 679,69грн. - проценти, нараховані за користування коштами.
15.07.2015 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська агропромислова компанія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "АРБ Інвестменс" було укладено договір про заміну сторони у кредитному договорі № КЛ-16805/1-980 на відкриття відновлювальної кредитної лінії від 08.04.2015 р., в якому, зокрема, Компанія підтвердила, що є кредитодавцем за кредитним вказаним договором на підставі Договору про відступлення права вимоги № заг від 09.07.2015 р..
Всього, Позивачем було перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанії з управління активами "АРБ Інвестменс" - 2 400 000,00 грн. на погашення основної суми заборгованості за кредитним договором та 193 820,16 грн. - процентів за користування грошовими коштами.
Листом №16/11/15-1 від 16.11.2015 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "АРБ Інвестменс" повідомило Позивачу, що за кредитним договором № КЛ-16805/1-980 від 08.04.2015 р. у ТОВ "Дніпропетровська агропромислова компанія " заборгованість відсутня..
На підставі листа-повідомлення № 6/11/15-1 від 06.11.2015 р. Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "АРБ Інвестменс" приватним нотаріусом Пірха І.С. було вилучено обтяження, що підтверджується витягом з реєстру.
До позову Позивачем також надано завірені адвокатом Позивача банківські виписки по особовим рахункам з 01.07.2015 р. по 09.07.2015 р., згідно з якими вхідний залишок рахунку ТОВ "ДАК" (Позивач) № НОМЕР_1 та рахунку № НОМЕР_2 складають по 0,00грн., зазначається також про погашення за кредитним договором КЛ-16805/1-980 від 08.04.2015 р., 09.07.2015 р. процентів на суму 50 214,68грн. та кредиту на суму 2 400 000,00 грн. від платника - ПАТ "Радикал банк". Про Товариство з обмеженою відповідальністю Компанію з управління активами "АРБ Інвестменс" ( Відповідача-2 ) банківські виписки інформації не містять.
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.07.2015 р. № 130, з 10.07.2015 р. розпочато процедуру виведення ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації. Призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "РАДИКАЛ БАНК".
Постановою Правління Національного банку України від 09.11.2015 р. № 769 відкликано банківську ліцензію ПАТ "РАДИКАЛ БАНК".
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.11.2015 р. № 203 розпочато процедуру ліквідації ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" з 10.11.2015 р. по 09.11.2017 р.. Призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" визначені Законом ОСОБА_1 .
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23.10.2017 р. №4780 продовжено строк здійснення процедури ліквідації ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" по 09.11.2018 р.. Продовжено повноваження уповноваженої особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" визначені Законом.
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів-фізичних осібі від 01.11.2018 р. № 2836 продовжено строк здійснення процедури ліквідації ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" по 09.11.2019 р.. Продовжено повноваження уповноваженої особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" визначені Законом.
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 14.10.2019 р. № 2712 продовжено строк здійснення процедури ліквідації ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" по 09.11.2020 р.. Продовжено повноваження уповноваженої особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" визначені Законом.
У зв'язку із виявленням нікчемного правочину в порядку ст. ст. 37, 38 Закону № 4452-VІ, Відповідач - 1 надіслав на адресу ТОВ "Дніпропетровська агропромислова компанія" Повідомлення за Вих. № 3901/15 від 19.11.2015 р. про нікчемність Договору № Заг. від 09.07.2015 р. з вимогою невідкладно припинити будь-які дії, спрямовані на сплату грошових коштів та/або іншого виконання зобов'язань Позичальника Банку за кредитним Договором № КЛ-16805/1-980 на користь ТОВ КУА "АРБ Інвестменс".
Також, Відповідач-1 надіслав на адресу Відповідача-2 повідомлення за вих. № 2703/15 від 08.10.2015 р. про нікчемність Договору № Заг. від 09.07.2015 р. з вимогою припинити Боржників ( Позичальників Банку ) майнові права за кредитними договорами, які були предметом Договору про відступлення права вимоги № Заг. від 09.07.2015 р..
22.10.2019 р. від Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Радикал банк" Савєльєвої А.М. на адресу позивача надійшов лист № 656, в якому повідомлялось, що відповідно до ст. 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", здійснюється реалізація майна банку, в тому числі майнові права за кредитним договором №КЛ-16805/1-980 від 08.04.2015 року. Так, заборгованість за кредитним договором станом на 01.08.2019 р. року становить: за основним боргом - 2 400 000 грн., проценти - 63 891,41 грн., майнові права виставлялись на торги 29.10.2019 р..
Листом №16/11/15-1 від 16.11.2015 р. Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами "АРБ Інвестменс" повідомлено Позивача, що за кредитним договором № КЛ-16805/1-980 від 08.04.2015 р. у ТОВ "Дніпропетровська агропромислова компанія" заборгованість відсутня.
Рішенням Господарського суду Київської області від 22.10.2019 р. по справі № 911/3474/17 в позові Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "АРБ Інвестменс", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору 1) ОСОБА_2 , 2) Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Чигиринська аграрна компанія", 3)Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія екоресурс", 4) Товариства з обмеженою відповідальністю "Домосвіт Трейд", 5) Приватного підприємства "Вудпак", 6) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровал", 7) Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська агропромислова компанія", 8)Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМП-ОЛ", 9)Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрний Фонд", 10) Товариства з обмеженою відповідальністю "Рапан Сервіс", 11) Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Аріст Ком Вейс", 12) Товариства з обмеженою відповідальністю "Акцент-Інвест", 13) Фізичної особи-підприємця Маслик Ірини Андріївни, 14) Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання Слов'янський завод високовольтних ізоляторів", 15) Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна енергетична компанія", 16) Товариства з обмеженою відповідальністю "Бориспільбуд", 17) ОСОБА_3 , 18) ОСОБА_4 , 19) Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерконтиненталь-Україна", 20) Товариства з обмеженою відповідальністю "Вантаж Бі.Ем.Джі", 21) Товариства з обмеженою відповідальністю "Квінтайр", 22) Приватного підприємства "Промінь Озерне", 23) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест консалтинг", 24) Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод", 25) Товариства з обмеженою відповідальністю "Кратос-Агро", 26) ОСОБА_5 , про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 09.07.2015 р. № заг, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Радикал Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "АРБ Інвестменс" відмовлено.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2020 р. по справі № 911/3474/17 рішення Господарського суду Київської області від 22.10.2019 р. по справі № 911/3474/17 залишено без змін.
Зазначеними судовими рішеннями встановлений факт укладення між Публічним акціонерним товариством "Радикал Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "АРБ Інвестменс" нікчемного правочину, а саме договору відступлення прав вимоги від 09.07.2015 р. № заг.
Так, у господарській справі № 911/3474/17 судами було встановлено, що ринкова вартість відступлених майнових прав станом на 09.07.2015 р. становила суму у розмірі 423 949 435,00 грн., натомість ціна відступлення прав вимоги була визначена в договорі від 09.07.2015 р. № заг в розмірі 249 827 030,78 грн., що на 173 677 404,22 грн. менше, і відрізняється від ринкової вартості на 40,96 %.
Судами зроблений висновок, що банком відчужені за договором № заг від 09.07.2015 р. права вимоги за ціною нижчою, як від розміру відступленої заборгованості, так і від ринкової вартості майнових прав, що перевищує дозволені Законом 20% та підпадає під підстави недійсності правочинів, визначені п. 3. ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Судами у справі № 911/3474/17 у позові Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" та Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами "АРБ Інвестменс" про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 09.07.2015 р. № заг, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Радикал Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "АРБ Інвестменс" відмовлено у зв'язку з невірно обраним Позивачем способом захисту порушеного права.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частин першої, другої ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Згідно із частинами першою, другою ст. 20 ГК України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Відповідно до частин першої, другої ст. 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
З наведених норм права вбачається, що держава забезпечує захист порушених або оспорюваних прав суб'єктів господарювання. Такі права захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Отже, розглядаючи справу суд має з'ясувати: 1) чи передбачений обраний Позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права Позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний Позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.
Якщо суд дійде висновку, що обраний Позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний Позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом ( постанова Великою Палатою Верховного Суду у справі № 916/1415/19 ).
У справі, яка розглядається, Позивач обрав спосіб захисту порушеного права у вигляді вимоги припинити зобов'язання ТОВ "Дніпропетровська агропромислова компанія" перед Публічним акціонерним товариством "Радикал банк" за кредитним договором № КЛ-16805/1-980 від 08.04.2015 р. та перед Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами "АРБ Інвестменс" за кредитним договором № КЛ-16805/1-980 від 08.04.2015 р. та Договором про відступлення права вимоги № заг від 09.07.2015 р., договором про заміну сторони.
Отже, між учасниками цієї справи, зокрема Позивачем та Відповідачем-1 фактично існує спір щодо відсутності або наявності зобов'язання ТОВ "Дніпропетровська агропромислова компанія" перед Публічним акціонерним товариством "Радикал банк" за кредитним договором № КЛ-16805/1-980 від 08.04.2015 р.
П. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
За змістом ст. 202 ЦК України Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частинами 1 та 2 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частин 1, 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою.
Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 528 ЦК України Виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою. У разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам. Інша особа може задовольнити вимогу кредитора без згоди боржника у разі небезпеки втратити право на майно боржника (право оренди, право застави тощо) внаслідок звернення кредитором стягнення на це майно. У цьому разі до іншої особи переходять права кредитора у зобов'язанні і застосовуються положення статей 512-519 цього Кодексу.
Положеннями ст. 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
У ст. 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов'язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
За змістом ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у редакції, чинній на момент укладення вказаних договорів, правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.
Позивач стверджує про те, що ним повністю виконані грошові зобов'язання за кредитним договором № КЛ-16805/1-980 від 08.04.2015 р. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "АРБ Інвестменс", який отримав права вимоги за цим договором на підставі Договору про відступлення права вимоги № заг від 09.07.2015 р..
Передання права вимоги (цесія) є заміною кредитора в зобов'язанні шляхом передання ним своїх прав іншій особі за правочином (ч. 1 ст. 512 ЦК України).
Внаслідок вчинення правочину новий кредитор отримує всі права первісного кредитора за зобов'язаннями, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 ЦК України).
В силу ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом ( нікчемний правочин ). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Як встановив суд попередньої інстанції та слідує з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Київської області від 22.10.2019 р. по справі № 911/3474/17 відмовлено в позові Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "АРБ Інвестменс", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська агропромислова компанія" про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 09.07.2015 р. № заг, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Радикал Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "АРБ Інвестменс". Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2020 р. рішення Господарського суду Київської області від 22.10.2019 р. по справі № 911/3474/17 залишено без змін.
Вказаними судовими рішеннями встановлено, що при розгляді заявленого спору має місце укладення нікчемного правочину, а саме договору від 09.07.2015 р. № заг. Разом з тим, Позивачем ані у позовній заяві, ані у апеляційній скарзі підстав нікчемності договору про відступлення права вимоги не спростовано, а відповідно і не доведено обґрунтованості заявлених ним позовних вимог, як і не обґрунтовано того, яким чином визнання недійсним нікчемного договору відступлення прав вимоги № заг від 09.07.2015 р., призведе до поновлення його порушених прав. За вказаних обставин, позовна вимога Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання недійсним спірного договору не підлягає задоволенню, оскільки Позивач просить застосувати неналежний спосіб захисту. Посилання другого відповідача на те, що у справах № 904/8033/16, № 925/1798/15, № 911/5087/15 вже розглядались вимоги про визнання недійсним договору відступлення прав вимоги № заг від 09.07.2015 р. є безпідставними, оскільки підстави для визнання вказаного договору у зазначених справах є відмінними від підстав позову у справі № 911/3474/17.
Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.
Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Норми ст. 129-1 Конституції України визначають, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.
Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 р. у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України», а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 р. у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Частиною 4 ст. 75 ГПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи те, що рішення рішення Господарського суду Київської області від 22.10.2019 р. по справі № 911/3474/17 залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2020 р., набрало законної сили у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку, та беручи до уваги, що сторонами у вказаній справі також є ті ж самі юридичні особи, що і у даній справі, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про доведеність та обґрунтованість встановлених у зазначеному рішенні обставин щодо встановлення факту укладення між Публічним акціонерним товариством "Радикал Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "АРБ Інвестменс" нікчемного правочину, а саме договору відступлення прав вимоги від 09.07.2015 р. № заг.
Разом з тим, відповідний правочин є нікчемним не за рішенням уповноваженої особи Фонду, а відповідно до закону. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення на підставі частини 2 ст. 215 ЦК України та частини 3 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Рішення уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Таке рішення є внутрішнім розпорядчим документом, прийнятим уповноваженою особою, яка здійснює повноваження органу управління банку ( наведена правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 р. у справі № 910/24198/16, від 04.07.2018 р. у справі № 819/353/16, від 05.12.2018 р. у справі № 826/23064/15, від 27.02.2019 р. у справі № 826/8273/16 ).
Якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання недійсним такого правочину судом не вимагається; визнання недійсним нікчемного правочину законом не передбачається, оскільки нікчемним правочин є в силу закону. Отже, такі способи захисту, як встановлення нікчемності правочину і визнання недійсним нікчемного правочину, не є способами захисту прав та інтересів, установленими законом (наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 р. у справі № 916/3156/17 ).
У зв'язку з викладеним, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що виконання Позивачем грошового зобов'язання за кредитним договором № КЛ-16805/1-980 від 08.04.2015 р. на користь іншої особи, ніж Банк, не є належним виконанням зобов'язань Позивача, а укладення між Банком та Відповідачем-2 договору відступлення права вимоги взагалі не створило для будь-кого юридичних наслідків за кредитним договором № КЛ-16805/1-980 від 08.04.2015 р..
Отже, як вірно зазначив місцевий господарський суд на момент вирішення спору у справі № 904/5392/19 Публічне акціонерне товариство "Радикал Банк" залишається належним кредитором Позивача за вказаним кредитним договором. Докази погашення Позивачем заборгованості за кредитним договором № КЛ-16805/1-980 від 08.04.2015 р. на користь саме Банку у справі відсутні. Крім того, у справі відсутні докази того, що Банк отримав за кредитним договором № КЛ-16805/1-980 від 08.04.2015 р. від Відповідача-2, замість Позивача, будь-які грошові кошти. Досліджені судом банківські виписки, надані Позивачем, такої інформації не містять.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції щодо відсутності підстав для припинення зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська агропромислова компанія" перед Публічним акціонерним товариством "Радикал банк" за кредитним договором № КЛ-16805/1-980 від 08.04.2015 р. та перед Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами "АРБ Інвестменс" за кредитним договором № КЛ-16805/1-980 від 08.04.2015 р. та Договором про відступлення права вимоги № заг від 09.07.2015 р., з підстав не доведення виконання зобов'язання належним чином належному кредитору, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Звертаючись із апеляційною скаргою, Скаржник не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятого ним судового рішення.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення залишенню без змін.
10. Судові витрати.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська агропромислова компанія" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2020 р. у справі № 904/5392/19 залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Верховного Суду.
Постанова складена у повному обсязі 31.03.2021 року
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя І.Л. Кузнецова
Суддя О.В. Чус