30.03.2021 року м. Дніпро Справа № 908/3567/19
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач ),
суддів: Кузнецової І. Л., Чус О.В.
секретар судового засідання Пінчук Є.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Концерну “Міські теплові мережі”
на рішення Господарського суду Запорізької області від 24.11.2020 р.
( суддя Зінченко Н.Г., м. Запоріжжя, повний текст рішення складено 04.12.2020 р.) у справі
за позовом Концерну “Міські теплові мережі”,
( м. Запоріжжя )
до відповідача Комунального підприємства
“Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 7”,
( м. Запоріжжя )
третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Відповідача - Запорізька міська рада
( м. Запоріжжя )
третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Відповідача - Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради
( м. Запоріжжя )
про стягнення 451219, 63 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог
Концерн “Міські теплові мережі” звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Комунального підприємства “Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 7”, про стягнення 451 219,63 грн. заборгованості за поставлену теплову енергію, в тому числі 408 212,26 грн. основного боргу за поставлену теплову енергію, 24 813,33 грн. інфляційних втрат та 18 194,04 грн. 3 % річних.
Позовні вимоги обгрунтовані ст. ст. 11, 15, 16, 258, 509, 525, 526, 530, 625, 629 ЦК України, ст., ст. 1, 2, 193, 276 ГК України, нормами Законів України “Про теплопостачання”, “Про житлово-комунальні послуги”, положенням Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 р. за № 1198.
Всупереч приписам Закону України “Про теплопостачання” та Правил користування тепловою енергією між Відповідачем та Концерном “МТМ” відсутній договір щодо постачання теплової енергії. Проте, Позивач у періоди з листопада 2018 року по квітень 2019 року та в листопаді 2019 року здійснював відпуск теплової енергії до нежитлових приміщень, які знаходяться у господарському віданні КП “ВРЕЖО № 7” на загальну суму 758262, 26 грн., яка повинна бути оплачена відповідачем в силу приписів ч. 5 ст. 13 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”. Відповідачем здійснена оплата за надані послуги в розмірі 350 050,00 грн. Через порушення КП “ВРЕЖО № 7” обов'язку щодо своєчасної і повної оплати фактично спожитої теплової енергії за спірний період відповідно до вимог чинного законодавства Концерном “МТМ” відповідачу нараховані 3 % річних та інфляційні втрати. Враховуючи викладене, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути з відповідача на його користь 408212,26 грн. основного боргу за поставлену теплову енергію, 24813,33 грн. інфляційних втрат та 18194,04 грн. 3 % річних.
Відповідач проти позову заперечив, зазначив, що не є кінцевим споживачем послуг з теплопостачання в розумінні Закону України “ Про житлово-комунальні послуги” тих приміщень, які зазначені в переліку проекту договору Позивача; право господарського відання не оформлено за жодним приміщенням, зазначеним у позові за Відповідачем в установленому Законом порядку; позовна заява не містить детального розрахунку нарахованих сум, а при перевірці виявилось значне завищення вартості поставленої теплової енергії; між сторонами відсутні договірні відносини; Позивачем не надані докази фактичного надання послуги з опалення.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 24.11.2020 р. в позові відмовлено повністю.
Рішення суду мотивоване тим, що заявлені позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача суми основного боргу є необґрунтованими, не підтверджені належними та допустимими доказами.
Так, матеріали справи не містять, а сторонами не надано доказів фактичного надання послуги з опалення по кожному з об'єктів ( первинні документи на підтвердження зняття показів з лічильників по кожному об'єкту, а саме копії журналу обліку теплової енергії по показникам приладу обліку, Акту прийому в експлуатацію приладу обліку теплової енергії з одиницею виміру теплової енергії МВт. ).
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Концерн “Міські теплові мережі” звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 24.11.2020 р. у даній справі та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Одночасно в апеляційній скарзі Скаржник просив суд поновити строк на подання апеляційної скарги.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник посилається на те, що системи опалення приміщень Відповідача є невід'ємною складовою централізованої системи теплопостачання будинків, в яких вони розташовані. В зв'язку з тим, що об'єкти споживання теплової енергії Відповідача мають спільне з будинком підключення до теплової мережі Позивача, то факт отримання теплоносія підтверджується рішеннями про початок та закінчення опалювального сезону 2018-2019 та рішенням про початок опалювального сезону 2019 - 2020 року, відповідно до яких Концерном «Міські теплові мережі» було розпочато і закінчено опалювальний сезон в м. Запоріжжі.
При цьому Скаржник зазначає, що Відповідач не надав доказів, зокрема копії акту про відключення приміщень від мереж централізованого опалення, який подається на затвердження відповідної Комісії, відповідної проектної документації, які б засвідчували факт відключення приміщень від мереж теплопостачання та ненадання йому послуг з постачання тепла.
Скаржник наголошує на тому, що до суду першої інстанції Позивачем було надано всю необхідну інформацію необхідну для перевірки правильності нарахування оплати за теплову енергію, а саме: інформацію про покази вузлів обліку, обсяги спожитої теплової енергії, розрахунки теплового навантаження, та інші облікові дані протягом опалювального періоду 2018 - 2019 року за кожен місяць окремо по багатоквартирним будинкам в цілому за адресами приміщень, які перебувають на балансі КП "ВРЕЖО №7"; порядок детального розрахунку розподілу обсягу спожитої теплової енергії для централізованого опалення приміщень, які перебувають на балансі КП "ВРЕЖО №7", були надані пояснення щодо методики нарахування за спожиту теплову енергію та надано суду детальну інформацію щодо нарахувань по кожному приміщенню окремо ( які охоплюються особовим рахунком № 102780 із зазначенням показань приладів обліку, теплового навантаження, обсягів спожитої кожним приміщенням теплової енергії, тарифів тощо ).
Крім того, міркування стосовно нарахувань Позивачем за послуги з централізованого опалення виключно за кожне приміщення окремо, Скаржник вважає необгрунтованими та недоведеним. Норми чинного законодавства не виключають можливість нарахувань за послуги з централізованого опалення на декілька об'єктів разом за умови єдиного підходу нарахувань.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Від Комунального підприємства “Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 7” надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Комунальне підприємство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.
Зокрема, Комунальне підприємство посилається на те, що Апелянт фактично підтверджує недоведеність своїх позовних вимог та невиконання вимог положень частини першої ст. 80 ГПК України, посилаючись на те, що копії журналів обліку концерну «Міські теплові мережі», у яких зафіксовані покази вузлів обліку протягом опалювального періоду 2018-2019 років за кожен місяць окремо по багатоквартирним будинкам за адресами приміщень, які перебувають на балансі КП «ВРЕЖО №7» Позивач до суду та Відповідачу не надав у зв'язку з їх надмірним обсягом.
Комунальне підприємство також вказує на те, що у заявлених позовних вимогах, з урахуванням порядку детального розрахунку розподілу обсягу спожитої теплової енергії для централізованого опалення приміщень, які перебувають на балансі Відповідача, неможливо встановити по яким саме об'єктам нараховано заборгованість, оскільки між сторонами існує спір щодо переліку приміщень, отже відсутня зведена інформація щодо точної кількості приміщень, та проведених нарахувань, по яким заявлені вимоги. Також, Концерном «МТМ» належним чином не обґрунтовано жодних правових підстав включення в єдиний особовий рахунок значної кількості приміщень, розташованих у різних за експлуатаційними характеристиками багатоквартирних будинках, які мають різну поверховість, наявність або відсутність будинкових приладів обліку, різні матеріали стін будинку, їх утеплення, площу, наявність приладів опалення в місцях загального користування та інші фактори, що впливають на розрахунок суми за послуги централізованого опалення. Відповідач не надавав згоду та не звертався з заявою до концерну «МТМ» про присвоєння єдиного особового рахунку на перелік приміщень, зазначений у позові. Більш того, вимоги типового договору на послуги централізованого опалення, затверджені постановами КМУ № № 630, 830 передбачають введення даних ( та відповідно укладення договору ) лише на одне приміщення.
Крім того, Комунальне підприємство зазначає про те, що Відповідачем був зроблений контррозрахунок, відповідно до якого заборгованість за поставлену теплову енергію відсутня, переплата за визначений період складає 64 260 грн. Також правова позиція Відповідача по справі підтверджується судовою практикою - постановами Верховного Суду від 05.03.2019 р. № 904/547/18, від 26.09.2018 р. № 750/12850/16-ц, від 10.09.2019 р. № 912/2369/18, від 22.03.2017 р. № 910/17128/16, від 25.03.2020 р. № 756/1381/17-ц, від 22.12.2020 р. по справі № 311/3489/18.
Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, у письмових поясненнях, що надійшли до апеляційного суду вважає, що заявлені позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача суми основного боргу є необгрунтованими, не підтверджені належними та допустимими доказами, відтак відсутні підстави для стягнення з відповідача 24 813, 33 грн. інфляційних втрат та 18 194,04 грн. 3 % річних.
Департамент комунальної власності наполягає на тому, що Позивачем не додані документи, які б підтверджували факт наявності чи відсутності приладів обліку за вказаними адресами, не надано жодних належних та допустимих доказів дійсної поставки теплоносія за спірною адресою, зокрема: ним не доведений факт, що система опалення об'єкта теплопостачання є відокремленою або не відокремлена від системи опалення житлового будинку, що має підтверджуватися Актом обстеження системи теплоспоживання об'єкту теплопостачання, актами встановлення приладів комерційного обліку спожитої теплоенергії, договірними тепловими навантаженнями з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикориетовуючого обладнання Споживача у розрахунковому періоді, актами готовності до опалювального періоду, актами промивки системи центрального опалення, актами вводу в експлуатацію приладу обліку теплової енергії, тощо.
Запорізька міська рада не скористався своїм правом згідно ч.1 ст. 263 ГПК України та не надала суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції
Автоматизованою системою документообігу Центрального апеляційного господарського суду для розгляду даної справи було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді - Кузнецова І.Л., Чус О.В..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.01.2021 р. апеляційну скаргу Концерну “Міські теплові мережі” на рішення Господарського суду Запорізької області від 24.11.2020р. у справі №908/3567/19 залишено без руху, надано апелянту строк 10 днів, з дня отримання копії ухвали, для усунення недоліків, а саме, для надання суду доказів сплати судового збору, у розмірі 10 152,43 грн., доказів направлення Відповідачу та третім особам у справі ( Комунальному підприємству “Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 7”, Запорізькій міській раді, департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради) копії скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення, та доказів, в обгрунтування клопотання про поновлення строку до апеляційної скарги.
Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.02.2021 р. відновлено строк подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 04.03.2021 р..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2021 р. розгляд апеляційної скарги відкладено в судове засідання на 30.03.2021 р.
У судовому засіданні 30.03.2021 р., була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.
7. Встановлені судом обставини справи
21.09.2018 р. Виконавчим комітетом Запорізької міської ради прийняте Рішення № 439/9 „Про передачу майна комунальної власності в господарське відання комунальному підприємству „Виробниче ремонтно-експуатаційне житлове об'єднання №7" Запорізької міської ради" (далі Рішення).
Відповідно до п. 1 рішення, вирішено вилучити з господарського відання КП “Наше місто” Запорізької міської ради та передати в господарське відання КП “ВРЕЖО № 7” Запорізької міської ради майно комунальної власності згідно з додатками 1, 2, 3 до рішення.
Доручено КП “Наше місто” ЗМР передати, а КП “ВРЕЖО № 7” ЗМР прийняти в господарське відання майно комунальної власності згідно з додатками 1, 2, 3 до рішення ( п. 2 рішення ).
Зобов'язано КП “ВРЕЖО № 7” ЗМР, підготувати проекти відповідних додаткових угод до чинних договорів оренди (позички) та забезпечити їх підписання ( п. 3 рішення ).
Зобов'язано КП “ВРЕЖО № 7” ЗМР надати до Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради інформацію щодо виконання п. п. 2, 3 рішення. ( п. 4 рішення ).
Судом також встановлено, що між Комунальним підприємством „Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання №7" та Концерном „МТМ” договір з централізованого опалення та постачання гарячої води не укладено.
З листування між сторонами вбачається, що між ними ведуться перемовини щодо укладення відповідного договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води за № 102780, однак між сторонами договір не укладено, оскільки існують розбіжності щодо переліку приміщень, до яких надавались послуги, методики здійснення розрахунків, тощо.
За твердженням Концерна “МТМ”, останнім надавалась теплова енергія у наступні 49 приміщення: бул. Гвардійський,22, приміщення № 305 перший поверх, (літ.А-9); просп. Металургів, 12 частина приміщення (коридору) №VIII перший поверх, (літ. А-3); Парковий бульвар, 8, приміщення №117, а саме: № №1-9, напівпідвальний поверх, (літ.А-5); просп. Соборний, 232, приміщення №ХХІV, підвальний поверх, ( літ. А-5 ); вул. 12 Квітня, 25 А, частина приміщення № XV, а саме: кімнати № 3-9, 12-20 та місця загального користування № 1, 2; вул. Верхня/Б.Хмельницького, 9/26, приміщення № 72 у складі 1, підвальний поверх, ( літ. А-3-4 ); бульвар Гвардійський,22, приміщення № 300, цокольний поверх, ( літ. А-9 ); вул. Кронштадська,2А, підвальний поверх, ( літ. А-9 ), частина приміщення № 144 кімнати № 20, 21, 22 та частина місць загального користування: 1, 2, 3, 12, 13; вул. Кронштадська, 2А, підвальний поверх, (літ.А-9), частина приміщення № 144 кімнати № 15, 16, 17 та частина місць загального користування: 1, 2, 3, 12, 13, 14; вул. Л. Жаботинського, 5А, приміщення № 117, цокольний поверх, ( літ. А-5); вул. Л.Жаботинського, 9, приміщення № ІІІ у складі: 1 -9, підвальний поверрх, ( літ. А ); вул. Мала,3, приміщення №LІV, у складі кімнат № № 8-14, 8а, 16-20, цокольний поверх, ( літ. А-9 ); просп. Металургів, 10, приміщення № 73, підвальний поверх, ( літ. А-3 ); вул. Незалежної України,3, цокольний поверх, ( літ. А-5 ) частина прим. № XXII, ХІІ частина XX; вул. Незалежної України, 3, приміщення № ХХІУ, цокольний поверх, ( літ. А-5 ); вул. Незалежної України,6, приміщення № ХХ- 126,6 кв. м., а саме кімнати 1-10; вул. Незалежної України,7, приміщення № V, VІ, VІІ, цокольний поверх, (літ.А-5); вул. Незалежної України, 21, приміщення № 51, кімната №1, підвальний поверх, (літ. А-3); вул. Незалежної України, 21, приміщення № 50, у складі кімнат № № 2, 6, 7, 8, 9, 10 -139,1кв.м. та міста загального користування№ № 1, 3, 4, 5, 11, 12-35, 9 кв. м. ( літ.А-3 ) ; вул. Незалежної України, 21, приміщення № 52, у складі кімнат №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7 ( єлеватор - 21,2 кв.м. ),8,9 -360,9 кв.м.; вул. Незалежної України, 21, приміщення № 53, у складі кімнат № № 2, 3, 4, 5, 6, 7, -196,5 кв. м. та місць загального користування № 1 - 15,9 кв. м., підвальне ( літ.А-3); вул. Незалежної України, 21, кімната № 59, перший поверх, ( літ. А-3); вул. Незалежної України, 21, кімната № 60, перший поверх, (літ.А-3); вул. Незалежної України, 21, кімната №64, перший поверх, (літ.А-3); вул. Незалежної України, 21, кімната №69, перший поверх, (літ.А-3); вул. Незалежної України, 22, частина приміщення № 25, приміщення №1 у складі: 1-5; 32-34, підвальний поверх, (літ.А-3); Парковий бульвар, 11, приміщення № V, перший поверх, ( літ. А-4 ); вул. Портова, 9Б, частина приміщення № 109, а саме: № 14,15,16,19 та частина місць загального користування № № 1, 2, 9, 20, 7, 8, 10,11, окремий вхід, підвальний поверх, ( літ. А-9 ); просп. Соборний ,193, приміщення № 64, у складі: 1-17( було № VІ), підвальний поверх, ( літ. А-5, 7 ), окремий вхід; просп. Соборний, 232, приміщення № 111 а саме: № 1-20, 90 кв.м., № 2-13, 70 кв. м., № 4-3,10 кв. м., № 5-3,40 кв.м., № 6-10,50 кв. м., № 7-4, 70 кв. м.,№ 8-5, 20 кв. м.,№ 9-6,8 кв. м., підвальний поверх ( Літ. А-5 ); бульвар Шевченка, 22, приміщення № 39, п.1, підвальний поверх, (літ.А-3); вул.12 Квітня, 25А, підвальний поверх (А-5),приміщення XV, а саме, кімната № 22-20.5 кв.м. та частина місця загального користування № 1; просп. Металургів, 11, перший поверх, ( літ.А-4), V, у складі : № 4-8,28, № 5-9,57, № 6-15,08,№ 17-9,59, №18-27,25.№ 19-15,47, № 20-9, 28, № 21 -11,29, № 23-8,11, №25- 11,41,№ 26-23,1 та місця загальн.корист. № № 27, 28, 29-2, 81, вул. Віталія Тіліженко (Піонерський проїзд), 4, приміщення №ХІ, підвальний поверх, ( літ.-А-4), №ХІ у складі: 1; 12 Квітня, 3, підвальний поверх, (літ.А-5), п.3; вул. Незалежної України,3, цокольний поверх,(літ.А-5),ХХ XII, XII, частина XX, перший під'їзд; вул. Верхня,10, приміщення №ХУІ, у складі: склад №2 - 20,7 кв.м., склад №3 - 28,3кв.м., коридор №1 - 0,8 кв.м., п.№4, підвальний поверх, (літ.А-3); просп. Металургів,5, частина приміщення № 42, №46, п.5, підвальний поверх, (літ. А-4); вул.Верхня ,10, підвальний поверх, (літ.А-3), вхід загальний п.№2, бомбосховище; просп. Металургів, 3, підвальний поверх, (літ А-4), п.3; просп. Металургів,3, підвальний поверх, (літ А-4), п.2, окремий вхід; вул. Незалежної України, 7, приміщення №Х, підвальний поверх, (літ.А-5); Парковий бульвар, 11, прим. (літ.А-4); вул. Рекордна,6, частина приміщення № V а саме 1-8, підвальне приміщення, (літ.А-5); вул. Сержанта Медвєдєва, 10, приміщення №1, під'їзд №1, підвальний поверх, (літ.А-4); просп. Соборний, 169, приміщення, підвальний поверх, (літ. А-5); вул. Леоніда Жаботинського, 5А, нежитлове приміщення підвального поверху (літ. А-5); пр.Металургів, 26 частина нежитлового приміщення 1 підвального та першого поверху (літ.А-3) у складі приміщень № № 1-8, 12, 13, 15 площею 148,70 кв.м. і частина місць загального користування № № 9,14 площею 5,83 та частина місць загального користування першого поверху №№16,17,30,31 площею 16,16; пр. Металургів, 21/ вул. Богдана Хмельницького, 24, нежитлове приміщення XІX надбудови ( літ. А-3, 4 ).
Позивач зазначає, що у період з листопада 2018 року по квітень 2019 року, та листопад 2019 року Концерн „Міські теплові мережі" відпустив Відповідачу теплову енергію ( з урахуванням перерахунків ) на загальну суму 758 262,26 грн., що підтверджується актами приймання-передачі теплової енергії за спірний період. Концерном “МТМ” виставлені КП “ВРЕЖО №7” рахунки на оплату. За вказаний період Відповідач здійснив часткову оплату за наданні послуги у розмірі 350 050, 00 грн.
Позивачем заявлено до стягнення з Відповідача суму основного боргу послуги з централізованого опалення за період з листопада 2018 року по квітень 2019 року, та листопад 2019 року по особовому рахунку № НОМЕР_1 у розмірі 408 212,26 грн., а також нараховані 24 813,33 грн. інфляційних втрат та 18 194,04 грн. 3 % річних за несвоєчасну оплату наданих послуг, що є предметом даного спору у справі.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини, створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.
Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Концерн "Міські теплові мережі" діє на підставі статуту, відповідно до якого основною метою діяльності Концерну є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну.
Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, постачання теплової енергії для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємства, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут та інше.
Правовідносини між Теплопостачальною організацією та Споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про теплопостачання", Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. № 1198 ( далі - Правила № 1198 ), Законом України "Про житлово-комунальні послуги" та іншими нормативно-правовими актами України.
Позивач є монополістом відповідно до положень Закону України "Про природні монополії" та відповідно до ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі.
Відповідно до ч. 4 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії.
Ст. 25 Закону України "Про теплопостачання" передбачено обов'язок споживача на своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
Згідно з ч. 2 ст. 275 ГК України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Зазначені положення кореспондуються з пунктами 4, 14 Правил №1198, якими передбачено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, споживач зобов'язаний до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання укласти з теплопостачальною організацією такий договір.
Згідно із ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" споживач теплової енергії - це фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.
Аналогічні положення містяться у пункті 3 Правил № 1198, відповідно до якого споживач теплової енергії - фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.
Теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
З огляду на викладені норми права, поставка теплової енергії без договору не допускається.
Матеріалами цієї справи встановлено та не заперечується Позивачем, що договору між сторонами у заявлений період не існує.
В той же час, ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
При цьому Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення Споживача від оплати послуг у повному обсязі ( наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 р. у справі № 7128916/17-ц ).
Отже, навіть за відсутності договору, втім, з належним підтвердженням матеріалами справи факту її поставки Споживачу, останній не звільняється від оплати такого товару.
Разом з тим, Відповідач під час розгляду справи в суді попередньої інстанції наголошував на тому, що Акти містять близько 1415 об'єктів нерухомого майна по всім районам м. Запоріжжя, та які з цих приміщень саме прийняті в господарське відання з боку Відповідача, Позивачем не зазначено. Більш того, 80-90 % приміщень з цих списків знаходяться у користуванні третіх осіб, які прийняли на себе зобов'язання щодо оплати комунальних послуг відповідно до умов укладених договорів оренди або позички, по яким орендодавцем виступає Орган управління майном - Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, а Відповідач - балансоутримувачем. Відповідач зазначив, що КП “ВРЕЖО № 7” не є кінцевим споживачем послуг з теплопостачання в розумінні Закону України “ Про житлово-комунальні послуги” тих приміщень, які зазначені в переліку проекту договору позивача; право господарського відання не оформлено за жодним приміщенням, зазначеним у позові за відповідачем в установленому Законом порядку; позовна заява не містить детального розрахунку нарахованих сум, а при перевірці виявилось значне завищення вартості поставленої теплової енергії; між сторонами відсутні договірні відносини; позивачем не надані докази фактичного надання послуги з опалення. На підставі викладеного, відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити.
У поясненнях Відповідача щодо уточнення контррозрахунку, в яких останній зазначив, що Позивачем не додані первинні документи, які б могли засвідчити кількість та обсяги наданої теплової енергії, а саме копії журналів обліку протягом опалювального періоду 2018-2019 за кожен місяць окремо, Комунальне підприємство посилається на те, що позбавлене можливості перевірити розрахунки та інформацію, оскільки Позивач надав неповні вихідні дані методу, який він самостійно обрав для розрахунку, а також, Позивачем не надані посилання на нормативно-правові документи, які містять формули щодо обрахунку обсягів теплової енергії.
Згідно з ч. ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких судвстановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Отже, відповідно до правил доказування Позивач звертаючись з відповідним позовом до суду та посилаючись на отримання Відповідачем послуг з централізованого опалення у 49 приміщень, які знаходяться у різних місцях повинен довести зазначені обставини, надавши суду докази фактичного надання послуги з опалення ( первинні документи на підтвердження зняття показів з лічильників, а саме копії журналу обліку теплової енергії по показникам приладу обліку, Акту прийому в експлуатацію приладу обліку теплової енергії з одиницею виміру теплової енергії МВт, обґрунтування нормативного навантаження, тощо ).
Натомість, як зазначив місцевий господарський суд матеріали справи не містять, а сторонами не надано доказів фактичного надання послуги з опалення по кожному з об'єктів за період з листопада 2018 року по квітень 2019 року та в листопад 2019 року. При цьому, як зазначив суд першої інстанції у заявлених позовних вимогах, з урахуванням наданої інформації про середні обсяги спожитої теплової енергії багатоквартирними будинками в цілому та покази вузлів обліку за адресами приміщень, які перебувають на балансі Відповідача протягом опалювального періоду 2018-2019 за кожен місяць окремо, неможливо встановити по яким саме об'єктам нараховано заборгованість, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, між сторонами існує спір щодо переліку приміщень, отже відсутня зведена інформація щодо точної кількості приміщень, та проведених нарахувань, по яким заявлені вимоги. Також, Концерном “МТМ” належним чином не обґрунтовано жодних правових підстав включення в єдиний особовий рахунок значної кількості приміщень, розташованих у різних за експлуатаційними характеристиками багатоквартирних будинках, які мають різну поверховість, наявність або відсутність будинкових приладів обліку, різні матеріали стін будинку, їх утеплення, площу, наявність приладів опалення в місцях загального користування та інші фактори, що впливають на розрахунок суми за послуги централізованого опалення.
З огляду на викладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що Позивачем не було доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог про стягнення з Відповідача у цій справі суми коштів, що є підставою для відмови в задоволені позову.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
Водночас колегія суддів погоджується з аргументами, викладеними Відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу, що ґрунтуються на встановлених місцевим господарським судом обставинах справи та відповідають нормам процесуального права, які регулюють спірні правовідносини.
За змістом ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення залишенню без змін.
10. Судові витрати
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Концерну “Міські теплові мережі” залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 24.11.2020 р. у справі № 908/3567/19 залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 31.03.2021 р.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя І. Л. Кузнецова
Суддя О.В. Чус