29.03.2021 року м.Дніпро Справа № 29/5005/6325/2011 (1271з-20)
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач),
суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.,
секретар судового засідання: Кандиба Н.В.,
розглянувши апеляційну скаргу Іноземного підприємства "Малахіт" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2020 року (повний текст складено 03.11.2020 року, суддя Владимиренко І.В.) у справі №29/5005/6325/2011 (1271з-20)
за заявою Іноземного підприємства "Малахіт" (61044, м. Харків, просп. Мсковський, буд. 257, код ЄДРПОУ 34756572);
особи, які можуть отримати статус учасника справи:
- Публічне акціонерне товариство Державний експортно-імпортний банк в особі філії AT Укрексімбанк в м. Харкові (61057, м. Харків, вул. Чернишевська, 11, код ЄДРПОУ 19362160);
- Товариство з обмеженою відповідальністю «Таміра» (49033, м. Дніпро, вул. Краснопільська, буд.9, код ЄДРПОУ 22610495);
про розгляд заяви про забезпечення позову до пред'явлення позову, -
1. Короткий зміст обставин справи і рішення суду першої інстанції.
В жовтні 2020 року ІП «Малахіт» звернулось до господарського суду Харківської області із заявою про забезпечення позову в порядку ст. 137 ГПК України, з урахуванням уточнень від серпня 2020 року (т.1 а.с.37-42).
Зазначена заява ІП "Малахіт" мотивована тим, що наразі існує позовне провадження за зверненням АТ «Укрексімбанк» (справа №922/994/17) про визнання недійними договорів оренди та суборенди, що укладені між заявником, як орендодавцем, та суборендарями наступних нежитлових приміщень цокольного поверху №1-6, 8-31, 35, 38-41, 44, 46, 47-54, 56- 60, 1-го поверху №1-12, 14-15, 26-30, 32-42, 46-51, 53-57, 63, 64, 66-68, 71-73, 78, 83- 90, 99, 100, 102-130, 2-го поверху №1-25, 30, 31, 33, 36, 37, 39, 40-89. у нежитловій будівлі літ. "У-2", що розташована за адресою: м. Харків, вул. Морозова, буд. 13.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.08.2020 року заяву про забезпечення позову Іноземного підприємства "Малахіт" - задоволено.
Заборонено ПАТ «Державний експортно-імпортний банк» в особі філії AT «Укрексімбанк» в м. Харкові (61057, м. Харків, вул. Чернишевська, 11, код ЄДРПОУ 19362160), ТОВ «Таміра» (49033, м. Дніпро, вул. Краснопільська, буд.9, код ЄДРПОУ 22610495) та будь-яким іншим особам, вчиняти перешкоди ІП «Малахіт» в користуванні, шляхом, але не виключно, взяття під охорону, передачу на зберігання або в користування, зміни режиму пропуску, внутрішнього режиму функціонування, та фактичну передачу: нежитлових приміщень цокольного поверху №1-6, 8-31, 35, 38-41, 44, 46, 47-54, 56- 60, 1-го поверху №1-12, 14-15, 26-30, 32-42, 46-51, 53-57, 63, 64, 66-68, 71-73, 78, 83- 90, 99, 100, 102-130, 2-го поверху №1-25, 30, 31, 33, 36, 37, 39, 40-89. у нежитловій будівлі літ. "У-2", що розташована за адресою: м. Харків, вул. Морозова, буд. 13, що є предметом оренди ІП «Малахіт» на підставі договору оренди (найму) нежитлових приміщень, від 29.12.2008 року реєстр №2128, нежитлової будівлі літ. Г4-3, загальною площею 774,6 кв.м., розташованою за адресою: м. Харків, просп. Московський, 257, що є предметом оренди ІП «Малахіт» на підставі договору оренди (найму) від 27.02.2009 року реєстр. №302.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 31.08.2020 року клопотання ТОВ "Таміра" про скасування заходів забезпечення позову у даній справі задоволено. Скасовані заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду Харківської області від 21.08.2020 року у даній справі.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 06.10.2020 скасовано ухвалу господарського суду Харківської області від 21.08.2020 року у справі. Справу (заяву про забезпечення позову Іноземного підприємства "Малахіт", м. Харків) направлено на розгляд до господарського суду Дніпропетровської області у межах справи №29/5005/6325/2011 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Таміра».
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2020 по справі № № 29/5005/6325/2011 (1271з-20) відмовлено у задоволенні заяви Іноземного підприємства “Малахіт” (61044, м. Харків, просп. Московський, буд. 257, код ЄДРПОУ 34756572) про забезпечення позову до пред'явлення позову до осіб, які можуть набути статус учасника справи: Публічного акціонерного товариства “Державний експортно-імпортний банк” в особі філії АТ “Укрексімбанк” в м. Харкові (61057, м. Харків, вул. Чернишевська, 11, код ЄДРПОУ 19362160, Товариства з обмеженою відповідальністю “Таміра” (49033, м Дніпро, вул. Краснопільська, буд. 9, код ЄДРПОУ 22610495. Судове рішення мотивовано тим, що наразі триває ліквідаційна процедура з банкрутства ТОВ «Таміра», що виключає можливість правового задоволення вимог заявника. Положеннями ст. 59 Кодексу з процедур банкрутства передбачено скасування діючих обмежень (заборон) щодо майна банкрута, а також і зазначено про заборону накладання таких обмежень. Постанова про визнання боржника банкрутом є чинною.
2. Короткі узагальнені доводи апеляційної скарги.
Не погодившись з ухвалою місцевого господарського суду, ІП «Малахіт» звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу суду та направити справу для подальшого розгляду до господарського суду першої інстанції. В обґрунтування своїх вимог скаржник зазначає, що:
- суд першої інстанції безпідставно посилався на правові висновки Центрального апеляційного господарського суду, зроблені в аналогічних справах, оскільки за положеннями ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» обов'язковими є лише висновки Верховного Суду;
- оскільки 05.08.2020 року апеляційною інстанцією у даній справі визнано недійсними з моменту укладання договорів купівлі - продажу нежитлових приміщень та будівлі від 12.06.2012 року та від 14.08.2012 року, що укладені між ТОВ «Таміра» та ТОВ «Харків - Надра», відтак фактичним орендодавцем за спірними договорами оренди є саме ТОВ «Таміра»;
- посилання ТОВ «Таміра» на недійсність договорів оренди з підстав, встановлених ст. 782 Цивільного кодексу України, не відповідають дійсності, оскільки зазначені договори оренди є чинними. Докази відсутності заборгованості з внесення орендної плати містяться в матеріалах справи.
3. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
ТОВ «Таміра» в особі ліквідатора Шаповалова І.В. у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що:
- місцевим господарським судом правомірно застосовано не тільки висновки апеляційної інстанції, а й положення ст. 59 Кодексу з процедур банкрутство;
- щодо чинності договорів оренди, то ці доводи стосуються суті спору та не мають значення під час розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду про відмову у забезпеченні позову відповідно до ч. 11 ст. 137 ГПК України;
- постановою Центрального апеляційного господарського суду від 05.08.2020 року у даній справі поновлено право власності ТОВ «Таміра» на об'єкти нерухомості, що є предметом заяви про забезпечення позову. Вважає, що поданням вказаної заяви ІП «Малахіт» незаконно протидіє поновленню прав власності за ТОВ «Таміра» на вказані приміщення та перешкоджає виконанню судового рішення.
Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.
4. Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.12.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Іноземного підприємства "Малахіт" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2020 року у даній справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 24.02.2021 року.
Розгляд справи призначений у судовому засіданні на 24.02.2021 не відбувся у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Білецької Л.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.03.2021 розгляд апеляційної скарги призначено у судове засідання на 29.03.2021.
29.03.2021 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Представники сторін у судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце судового засідання повідомлені належним чином.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала має бути залишена без змін.
5. Встановлені та неоспорені судом обставини справи і відповідні їм правовідносини.
29.12.2008 року між ТОВ «Таміра», як орендодавцем та ІП «Малахіт», як орендарем укладено Договір оренди (найму) нежитлових приміщень (т.1 а.с.8-9), за умовами п.1.1 якого орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове платне користування нежитлові приміщення цокольного поверху №1-6, 8-31, 35, 38-41, 44, 46, 47-54, 56- 60, 1-го поверху №1-12, 14-15, 26-30, 32-42, 46-51, 53-57, 63, 64, 66-68, 71-73, 78, 83- 90, 99, 100, 102-130, 2-го поверху №1-25, 30, 31, 33, 36, 37, 39, 40-89. у нежитловій будівлі літ. "У-2", що розташована за адресою: м. Харків, вул. Морозова, буд. 13.
Право власності орендодавця виникло на підставі Договору купівлі - продажу зазначеного майна від 29.06.2005 року, що в подальшому зареєстровано в реєстрі речових прав за №11243771.
Строк дії Договору (оренди) до 29.12.2028 року (п.7.1. Договору).
В подальшому, через зміну сторони - орендодавця, 22.08.2020 року між ТОВ «Харків - Надра» та ІП «Малахіт» укладено Договір про внесення змін та доповнень №4 до Договору оренди від 29.12.2008 року (т.1 а.с.10-11), яким, зокрема, сторони погодили вважати «орендодавцем» за Договором оренди від 29.12.2008 року ТОВ «Харків - Надра», у зв'язку з придбанням об'єкта оренди (нерухомого майна) у попереднього власника - ТОВ «Таміра», та на виконання ряду судових рішень, а також зареєстрованого права власності за реєстровим №37342241. Крім того, орендодавцем передано об'єкт оренди в забезпечення виконання зобов'язань за Генеральною кредитною угодою №68111N5 від 28.10.2011 року, що укладена між АТ «Укрексімбанк» та, в т.ч., з ТОВ «Харків - Надра», у зв'язку з чим п. 8.2. Договору оренди від 29.12.2008 року був викладений в новій редакції, вмістив посилання на кредитні зобов'язання орендодавця та щодо обтяження об'єкта оренди.
27.02.2009 року між ТОВ «Таміра», як орендодавцем та ІП «Малахіт», як орендарем укладено Договір оренди (найму) нежитлової будівлі (т.1 а.с.12-13), за умовами п.1.1 якого орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове платне користування нежитлову будівлю літ "Г4-3", загальною площею 774,6 кв.м., що розташована за адресою: Харківська область, м. Харків, пр. Московський, буд. 257.
Право власності орендодавця встановлено на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане 15.12.2005 року Виконавчим комітетом Харківської міської ради на підставі розпорядження Харківського міського голови від 29.11.2005 року №3133.
Через зміну сторони - орендодавця, 20.06.2020 року між ТОВ «Харків - Надра» та ІП «Малахіт» укладено Договір про внесення змін та доповнень №3 до Договору оренди від 27.02.2009 року (т.1 а.с.14), яким, зокрема, сторони погодили вважати «орендодавцем» за Договором оренди від 27.02.2009 року ТОВ «Харків - Надра», у зв'язку з придбанням об'єкта оренди (нерухомого майна) у попереднього власника - ТОВ «Таміра».
Оскільки об'єкт оренди переданий в забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Харків - Надра» за Генеральною кредитною угодою №68111N5 від 28.10.2011 року, що укладена між АТ «Укрексімбанк» та, в т.ч., з ТОВ «Харків - Надра», п. 8.2. Договору оренди від 27.02.2009 року був викладений в новій редакції, що вмістила посилання на кредитні зобов'язання орендодавця та щодо обтяження об'єкта оренди.
18.05.2011 року порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ «Таміра» за процедурою, передбаченою ст. 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Постановою господарського суду від 02.06.2011 року визнано ТОВ «Таміра» банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура у справі (т.1 а.с.125-127).
В межах провадження у справі про банкрутство ТОВ «Таміра» постановою Центрального апеляційного господарського суду від 05.08.2020 року серед іншого:
- визнано недійсним з моменту укладення Договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 14.08.2012 року, укладений між ТОВ "ТАМІРА" та ТОВ "ХАРКІВ-НАДРА", посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Бінус О.О. за реєстровим номером 1516, за яким ТОВ "ХАРКІВ-НАДРА" набуло право власності на нежитлові приміщення цокольного поверху №1-:-21, 23-:-31, 35, 38-:-41, 44, 46-:-54, 56-:-60, 1-го поверху №1-:-12, 14, 15, 26-:-30, 32-:-42, 46-:-51, 53-:-57, 63, 64, 66-:-68, 71-:-73, 78, 80, 83-:-95, 99, 100, 102-:-104, 105-:-108, 110, 112-:-129, 138-:-164, 2-го поверху №1-:25, 29-:-31, 90-:-97, 33, 36, 37, 40-:-49, 24, 50-:-57, 59-:-63, 65-:-89, 98-:-109 в літ. "У-2" загальною площею 37 755,9 кв.м, розташованих за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Морозова, 13.;
- визнано недійсним з моменту укладення Договір купівлі-продажу нежитлової будівлі від 12.06.2012, укладений між ТОВ "ТАМІРА" та ТОВ "ХАРКІВ-НАДРА", посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Бінус О.О. за реєстровим номером 1209, за яким ТОВ "ХАРКІВ-НАДРА" набуло право власності на нежитлову будівлю літ. "Г4-3", що розташована за адресою: Харківська область, м. Харків, пр. Московський, буд. 257, загальною площею 774,6 кв.м.
Зобов'язано повернути нерухоме майно та провести перереєстрацію права власності за ТОВ «Таміра» зазначеного нерухомого майна в реєстрі речових прав (т.1 а.с.93-111).
Наразі, ІП «Малахіт» стверджує, що АТ «Укрексімбанк», якому передано в іпотеку нерухоме майно - об'єкти оренди за зазначеними вище договорами, вичиняються перешкоди в реалізації права користування об'єктом оренди та виконання орендодавцем - ТОВ «Таміра» своїх зобов'язань за договорами оренди.
Також, в заяві орендар наголошує на визнанні дійсними договорів оренди від грудня 2008 року та лютого 2009 року, що є предметом його позову.
6. Доводи, за якими апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції.
Статтею 136 ГПК України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Водночас заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи і має на меті гарантувати реальне виконання рішення суду.
Тобто забезпечення позову має тимчасовий характер, спрямований саме на гарантування виконання майбутнього рішення господарського суду, та має бути скасований господарським судом у разі, якщо потреба у такому забезпеченні відпала з певних причин.
Заходи до забезпечення позову можуть вживатися лише за умов, визначених статтею 136 ГПК України, а саме якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду; якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору, та іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1- 9 цієї частини.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення через, зокрема, зникнення, зменшення за кількістю або погіршення за якістю майна тощо на момент виконання рішення.
Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору (аналогічні правові висновки викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справах №914/2157/19 від 20.07.2020, №910/19256/16 від 10.04.2018, №910/20479/17 від 14.05.2018, №922/1605/18 від 11.09.2018, №909/526/19 від 14.01.2019, №925/288/17 від 25.01.2019, №904/1417/19 від 26.09.2019).
Досліджуючи питання наявності/відсутності підстав для забезпечення позову (заяви) у даній справі, місцевим господарським судом встановлено, що постановою господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2011 року у даній справі визнано ТОВ «Таміра» банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Скасовано всі арешти, накладені на майно боржника та інш. Обтяження щодо розпорядження майном боржника. Встановлено заборону накладання нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута (т.1 а.с.127).
З метою захисту прав та інтересів кредиторів, а також збереження майнових активів боржника, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вправі вжити заходів щодо забезпечення вимог, передбачених загальними положеннями ст. 137 ГПК України, а також інших заходів, застосування яких, за переконанням суду, є необхідним у конкретному випадку, з урахуванням спеціальних норм Кодексу з процедур банкрутства.
У даному випадку заява про забезпечення позову подана для забезпечення позовних вимог, предметом яких є, зокрема, усунення перешкод в користуванні об'єктом нерухомості, щодо якого ІП «Малахіт» просить вчинити забезпечення, тобто спору, який розглядається за правилами позовного провадження в межах справи про банкрутство ТОВ «Таміра».
Відтак, для такого забезпечення мають застосовуватися загальні норми ГПК України, які регулюють забезпечення позову і, зокрема, ст. ст. 136 - 146, з врахуванням спеціальних норм Кодексу з процедур банкрутства - п. 7 ч. 1 ст. 59, якою передбачено, що з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури скасовуються арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, та інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.
Системний аналіз положень Закону дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України. За умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 13.04.2016 року у справі №908/4804/14).
Таким чином, звертаючись з відповідною заявою ІП «Малахіт» не враховано, що наразі ТОВ «Таміра», щодо майна якого йде спір, перебуває в особливому правовому режимі з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство. Зі змісту заяви про забезпечення не вбачається обґрунтувань фактичних обставин справи, з якими ІП «Малахіт» пов'язує застосування заходів до забезпечення позову. Посилання на вчинення АТ «Укрексімбанк» дій, що на думку скаржника, спрямовані на втручання в господарську діяльність підприємства, не можуть бути покладені в основу вчинення заходів з перешкоди реалізації ліквідації процедури боржника. З заяви ІП «Малахіт» вбачається, що її зміст ґрунтується на припущеннях, доказів фактичних обставин не надано.
Крім того, враховуючи, що заявник мав намір звернутися до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку підлягає застосуванню та дослідженню підстава достатньо обґрунтованості припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів ІП «Малахіт», як позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Проте, в підтвердження викладеного скаржником не надано обґрунтувань, яким чином невжиття заходів до забезпечення позову ускладнить виконання рішення, прийнятого за результатами розгляду заявлених ІП «Малахіт» вимог, та/або унеможливить ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав.
Колегія суддів поділяє посилання ліквідатора на те, що законодавець не допускає вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (ст. 137 ГПК України), оскільки у спірному випадку тимчасова заборона вчинення певних дій щодо нерухомості фактично є опосередкованим способом вирішенням спору з однієї з заявлених вимог позову по суті.
7. Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу.
Згідно практики Європейського суду з прав людини (рішення від 22.02.1994 року у справі "Раймондо проти Італії", ухвала щодо прийнятності від 07.11.2006 року у справі "Адамчик проти Польщі", рішення у справах "Карамітров та інші проти Болгарії" від 10.01.2008 року та "Боржонов проти Росії" від 22.01.2009 року), вилучення власності в інтересах судочинства, яке не позбавляє власника його майна, а тільки тимчасово припиняє його можливості користуватися та розпоряджатися цим майном, зазвичай пов'язане із здійсненням контролю за використанням власності, що охоплюється сферою застосування другого абзацу ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.
Отже, допускається накладення судами арешту або інших обмежень щодо розпорядження майном особи за умови дотримання таких вищенаведених вимог встановлених статтею 1 Першого протоколу до Конвенції як законність, пропорційність та загальний інтерес.
Проте, доводи апеляційної скарги про наявність підстав для забезпечення позову не спростовують обґрунтованих висновків місцевого господарського суду щодо відсутності підстав для вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладання заборон, що позбавляє власника цього майна (ТОВ «Таміра») не тільки тимчасового припинення користування та розпорядження цим майном, а спрямовані на встановлення контролю за використанням власності, що не належить заявнику.
Відтак, обраний скаржником спосіб забезпечення порушує права власності боржника - ТОВ «Таміра», як нинішнього власника спірного майна, оскільки накладення заборони на право розпоряджатися майном, це тимчасовий захід, який триває до визначення подальшої долі відповідного майна.
Щодо посилань на дійсність договорів оренди, відсутність заборгованості за платежами оренди та автоматичну зміну сторони - орендодавця, у зв'язку з обставинами, встановленими в постанові апеляційної інстанції від 05.08.2020 року у даній справі, то ці обставини не відносяться до предмету доказування за ст.ст. 136, 137 ГПК України. Зазначені обставини підлягають встановленню в межах розгляду спору по суті, як вже було зазначено, дана заява подана ІП «Малахіт» до звернення до суду з позовом.
Наведені ІП «Малахіт» доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, оскільки вони спростовуються встановленими у справі обставинами та не доводять порушення або неправильного застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, а колегія суддів не встановила фундаментальних порушень господарським судом Дніпропетровської області при розгляді питання про забезпечення позову у даній справі.
8. Чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права і інтереси особи за захистом яких вона звернулась до суду.
Судова колегія приходить до висновку про те, що обставини, зазначені у апеляційній скарзі, не підтвердилися, що свідчить про безпідставність тверджень скаржника.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують правомірності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права при постановлені ухвали, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для її скасування, та вважає, що її слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
10. Судові витрати.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275-280, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу Іноземного підприємства "Малахіт" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2020 року у справі №29/5005/6325/2011 (1271з-20) - залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2020 року у справі №29/5005/6325/2011 (1271з-20) - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.
Повний текст складено 31.03.2021 року.
Головуючий суддя Л.М. Білецька
Судді: Ю.Б. Парусніков
Т.А. Верхогляд