29.03.2021 року м.Дніпро Справа № 904/5100/20
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач),
суддів: Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А.,
cекретар судового засідання: Кандиба Н.В.,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2020 ( суддя Суховаров А.В.) у справі № 904/5100/20
за заявою ОСОБА_1 , смт. Слобожанське Дніпропетровська область
про визнання неплатоспроможним
1.Короткий зміст обставин справи і ухвали суду першої інстанції.
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність на підставі ст. 113, 115 Кодексу України з процедур банкрутства.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2020 у справі №904/5100/20 в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розподіл між кредиторами зобов'язання щодо сплати коштів за відшкодування витрат арбітражного керуючого (винагороду), пов'язаних з виконанням повноважень розпорядження майном боржника, відмовлено.
Повернуто заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і додані до документи без розгляду ОСОБА_1 .
Суд першої інстанції виходив з того, що заява про відкриття провадження про неплатоспроможність не відповідає змісту вимог, визначених ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства.
Також суд зазначив, що не знаходить підстав для задоволення клопотання боржника про розподіл між кредиторами зобов'язання щодо оплати коштів за відшкодування витрат арбітражного керуючого (винагороду), пов'язаних з виконанням повноважень розпорядником майна, оскільки обов'язок оплати винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень відповідно до Кодексу України з процедур банкрутства покладено саме на боржника.
2.Короткі узагальнені доводи апеляційної скарги.
Не погодившись з ухвалою місцевого господарського суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2020 року по справі 904/5100/20, справу передати до Господарського суду Дніпропетровської області для продовження розгляду, зобов'язати Господарський суду Дніпропетровської області відкрити провадження у справі № 904/5100/20.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає наступне.
2.1. Оскаржуваною ухвалою заяву у даній справі щодо неплатоспроможності фізичної особи повернуто без розгляду, без встановленого законодавством строку на усунення недоліків, чим порушено норми процесуального права, а саме ст. 174 ГПК України.
2.2. Скаржник вважає, що питання щодо звільнення від авансування щодо винагороди арбітражного керуючого, керуючого реструктуризацією у справах про неплатоспроможність фізичних осіб на національному рівні ще не вирішено, що є прогалиною у законодавстві. Судовий збір, як і винагорода арбітражному керуючому, надсилається на один і той же розрахунковий рахунок суду, тому за аналогією права, скаржниця вважає за можливе керуватися практикою, яка сформулювалася на сьогоднішній день щодо сплати судового збору. З огляду на те, що у боржника відсутня реальна можливість сплати авансового внеску на дату звернення з заявою, без отримання коштів у фінансових установ, що додатково збільшить суму заборгованості, боржник змушений був просити суд звільнити від сплати винагороди арбітражного керуючого.
На думку скаржника, у випадку відсутності грошових коштів на рахунках, або коштів отриманих від реалізації майна боржника, відшкодування суми грошової винагороди може бути здійснене за рахунок кредиторів.
Вважає, що питання щодо авансування винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень повинно вирішуватися в окремому судовому засіданні під час заслуховування думки усіх учасників провадження у справі про банкрутство фізичної особи вже після відкриття провадження у справі про банкрутства.
Також, посилаючись на практику ЄСПЛ (Рішення ЕСПЛ у справах "Kniat vs. Роlаnd"; "Jedamski and Jedamska vs. Poland", "ФК Мретебі проти Грузії", "Кутіч проти Хорватії", "Шишков проти Росії"), скаржник зауважив, що Кодекс України з процедур банкрутства має надавати для фізичних осіб рівні можливості щодо відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Вимога суду про попередню сплату одноразового авансового внеску для винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень принижує боржника та обмежує його право на звернення до суду, змушує його брати ще один кредит на зазначену суму і дає всі підстави вважати, що такий Кодексу є формальним та позбавляє реального ініціювання проведення процедури банкрутства фізичної особи.
3. Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.12.2020 року у складі колегії суддів головуючого судді Білецької Л.М. (доповідач), суддів Вечірка І.О., Верхогляд Т.А. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2020 ( суддя Суховаров А.В.) у справі № 904/5100/20 та призначено до розгляду у судове засідання на 24.02.2021 року.
Розгляд справи призначений у судовому засіданні на 24.02.2021 не відбувся у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Білецької Л.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.03.2021 розгляд апеляційної скарги призначено у судове засідання на 29.03.2021.
Розпорядженням керівника апарату суду від 29.03.2021 року, у зв'язку з відпусткою судді Вечірка І.О., призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у судовій справі №904/5100/20, за результатами якої змінено склад судової колегії на головуючого суддю: Білецьку Л.М., суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.
29.03.2021 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
У судовому засіданні представник скаржника надав пояснення по справі та навів обґрунтування своїх вимог і заперечень з посилання на норми законодавства.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вислухавши представника скаржниці, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2020 у справі № 904/5100/20 слід скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
4. Встановлені та неоспорені судом обставини справи і відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність на підставі ст. 113, 115 Кодексу України з процедур банкрутства.
5. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції часткового погодився з висновками суду першої інстанції.
Суд першої інстанції повертаючи, заяву ОСОБА_1 , про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, зазначив, що боржником до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не додано доказів авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень, а відтак дійшов висновку, що подана заява не відповідає змісту вимог, визначених статтею 116 Кодексу України з процедур банкрутства, та підлягає поверненню, однак колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. ст. 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
КУзПБ є спеціальним нормативно-правовим актом і тому норми інших законодавчих актів, у тому числі господарського процесуального законодавства, застосовуються субсидіарно (ч. 1 ст. 2 КУзПБ).
При цьому, таке застосування загальних норм настільки має місце, наскільки вони не змінюються, або не протирічать спеціальним нормам КУзПБ.
В силу положень ст. ст. 113, 117 КУзПБ у справах про неплатоспроможність громадян суди мають застосовувати норми, які стосуються юридичних осіб, у тому числі ст. ст. 37, 38 Кодексу.
Стаття 38 КУзПБ передбачає три підстави для повернення заяви без розгляду, з яких тільки одна стосується недотримання саме вимог щодо оформлення заяви, передбаченої ст. 34 або ст. 116 КУзПБ.
Це має місце, коли заява про відкриття провадження у справі про банкрутство підписана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана або підписана особою, яка не мала права її підписувати.
Інших підстав для повернення заяви або відмови в її прийнятті у разі недотримання форми заяви Кодекс не містить.
При цьому, як четвертою, так і третьою книгою КУзПБ не врегульовані дії судді при виявленні інших недоліків заяви про відкриття у справі про неплатоспроможність фізичної особи, зокрема ст. ст. 37, 38 та 113, 116, 117 КУзПБ.
У зв'язку цим виникла колізія між зазначеними нормами КУзПБ та ст.174 ГПК, як загальною нормою, яка регулює питання залишення позову без руху.
Така колізія повинна бути усунена шляхом застосування до вказаних правовідносин ст. 174 ГПК України з урахуванням особливостей, передбачених КУзПБ.
Ці особливості стосуються вимог, які законодавець виклав відносно заяв про відкриття провадження у справах про банкрутство (неплатоспроможність), що містяться у ст. ст. 34 та 116 КУзПБ.
Тобто, суддя у разі виявлення невідповідності заяви про відкриття у справі про неплатоспроможність фізичної особи вимогам статті 116 КУзПБ, має протягом п'яти днів з дня надходження заяви до суду постановити ухвалу про залишення заяви без руху. А у разі не усунення вказаних в ухвалі недоліків, повернути заяву заявникові (ч. 4 ст. 174 ГПК України).
Як вбачається з оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції, встановивши, що заява ОСОБА_2 не відповідає вимогам ст. 116 КУзПБ, а саме відсутні докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень, ( не зазначаючи при цьому норму, на підставі якої заява про відкриття провадження про неплатоспроможність підлягає поверненню) повернув заяву без розгляду.
Таким чином, місцевий суд позбавив заявницю можливості виправити недоліки заяви, чим порушив надані заявниці ст. 174 ГПК України як загальною нормою процесуальні права, що свідчить про обґрунтованість доводів скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Між тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розподіл між кредиторами зобов'язання щодо сплати коштів за відшкодування витрат арбітражного керуючого (винагороду), пов'язаних з виконанням повноважень розпорядження майном боржника, оскільки обов'язок оплати винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень відповідно до Кодексу України з процедур банкрутства покладено саме на боржника
6. Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу.
Колегія судів погоджується з доводами скаржника про порушення місцевим господарським судом норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали, про що відображено у п. 5 цієї постанови.
Колегія суддів відхиляє доводи скаржника, викладені в п. 2.2. цієї постанови, з наступних підстав.
Кодекс України з процедур банкрутства та інші норми законодавства, не передбачають права боржника бути звільненим від авансування винагороди арбітражному керуючому при поданні такої заяви, як не передбачають можливості відстрочення чи розстрочення заявнику в авансуванні такої винагороди.
Частинами першою, третьою, четвертою та сьомою статті 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; використання примусової праці забороняється; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Частиною першою статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду. Грошова винагорода арбітражного керуючого складається з основної та додаткової грошових винагород.
Абзацом першим частини другої статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна або ліквідатора визначається в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.
Доводи скаржника про необхідність застосування аналогії Закону України "Про судовий збір" про можливість суду в окремих випадках звільнити особу від сплати судового збору (стаття 8 Закону) до положень статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства щодо винагороди арбітражного керуючого, колегія суддів вважає недостатньо обґрунтованими і зазначає, що авансування винагороди керуючому реструктуризацією та сплата судового збору мають різну правову природу, регулюються різними нормативно-правовими актами, мають різну сферу застосування та кінцеву мету.
При цьому, Законом України "Про судовий збір" не передбачено сплати судового збору за подання заяви фізичною особою про порушення справи про банкрутство. Зазначене обґрунтовує виконання державою свого позитивного обов'язку забезпечення доступу неплатоспроможних фізичних осіб до правосуддя у справах про банкрутство у спосіб не встановлення для таких фізичних осіб ставок судового збору за звернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. Разом з тим, законодавцем не передбачено жодних альтернативних можливостей авансуванню на депозитний рахунок суду оплати послуг керуючого реструктуризацією за три місяці виконання ним повноважень, що є гарантією з боку держави оплати праці цією особи на час формування реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство та відповідає гарантіям на оплату праці відповідно до частин другої, шостої статті 43 Конституції України.
Це не позбавляє можливості боржника (фізичної особи) укласти угоду з арбітражним керуючим, який погодиться на умовах відстрочення оплати до реалізації майна боржника виконувати повноваження керуючого реструктуризацією у справі про банкрутство цієї особи та відповідного звернення обох осіб (боржника та арбітражного керуючого) до суду про призначення його керуючим реструктуризацією у справу про банкрутство фізичної особи, яке подається разом із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. Місцевий суд може розглянути подані документи, як альтернативу мирного врегулювання правовідносин з оплати винагороди арбітражному керуючому, та прийняти відповідне рішення про можливість задоволення заяви боржника, дослідивши всю сукупність наданих ним доказів на обґрунтування неплатоспроможності фізичної особи.
Апеляційний господарський суд вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що невиправдано великий розмір обов'язкових судових платежів, який не враховує фінансове положення заявників, може бути розцінений як такий, що непропорційно обмежує право на доступ до правосуддя, а також суперечить судовій практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Kniat vs. Роlаnd"; "Jedamski and Jedamska vs. Poland", "ФК Мретебі проти Грузії"), як такі, що є надмірним формалізмом та обмежують право скаржниці на доступ до суду.
Так, у зазначених справах Європейський суд з прав людини дійшов висновків про те, що непропорційність покладеного на сторону судового збору може мати наслідком порушення права особи на справедливий судовий розгляд для заявника. Однак, у даному випадку питання сплати судового збору взагалі не виникало, оскільки заявниця була звільнена від сплати судового збору. Правове регулювання державою процедури авансування витрат на оплату праці керуючого реструктуризацією у процедурі банкрутства у зазначених справах не аналізувалося. Тому посилання на зазначені рішення ЄСПЛ колегія суддів вважає нерелевантними до обставин цієї справи.
Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про можливість покладення обов'язку з авансування винагороди керуючого реструктуризацією за перші три місяці роботи на кредиторів з розподілом загальної суми між кредиторами боржника чи обов'язку створення кредиторами фонду для такого авансування винагороди керуючому реструктуризацією.
Кодекс України з процедур банкрутства не містить положень про можливість розподілити між кредиторами зобов'язання сплатити кошти за відшкодування витрат арбітражного керуючого пов'язаних із виконанням ним повноважень у справі в перші три місяці провадження та обов'язку для кредиторів щодо створення фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого.
Положеннями статті 114 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено право кредиторів за рахунок власних коштів встановити арбітражному керуючому додаткову винагороду, а не здійснити авансування винагороди арбітражному керуючому.
7. Чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права і інтереси особи за захистом яких вона звернулась до суду.
Дане питання не вирішувалось.
8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів приходить до висновку, що ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2020 у справі № 904/5100/20 постановлена з порушенням норм процесуального права, що в силу ст. 280 ГПК України є підставою для задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного судового рішення та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
9. Судові витрати.
У зв'язку з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом апеляційної скарги, має здійснюватися судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275-280, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2020 у справі №904/5100/20 - скасувати.
Справу №904/5100/20 направити до Господарського суду Дніпропетровської області на стадію прийняття заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.
Повний текст складено 31.03.2021 року.
Головуючий суддя Л.М. Білецька
Суддя Ю.Б. Парусніков
Суддя Т.А. Верхогляд