29.03.2021 місто Дніпро Справа № 904/4715/20
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач),
суддів Широбокової Л.П., Кощеєва І.М.,
секретар судового засідання: Абадей М.О.,
представники сторін:
від позивача: Білоус В.В., ордер від 15.09.2020, адвокат;
від відповідача: представник не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінергія-Груп" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2020 (повний текст складений 10.12.2020, суддя Золотарьова Я.С.) у справі №904/4715/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія кольорової поліграфії Україна - Юнь Чень", м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінергія-Груп", м. Дніпро
про стягнення 3 174 187,86 грн., -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія кольорової поліграфії Україна - Юнь Чень" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінергія-Груп" на свою користь 3 457 896,09 грн. заборгованості, 34 673,07 грн. 3% річних, 23 568,05 грн. інфляційних втрат, 158 050,65 грн. пені.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2020 закрито провадження у справі №904/4715/20 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінергія-Груп" заборгованості у розмірі 500 000,00 грн.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2020 у справі №904/4715/20 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінергія-Груп" про зменшення розміру штрафних санкцій відмовлено; позов задоволено частково: з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінергія-Груп" стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія кольорової поліграфії Україна - Юнь Чень" 2 957 896,09 грн. заборгованості, 34 673,07 грн. 3% річних, 158 050,65 грн. пені, 47 259,30 грн. судового збору; в іншій частині позову відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки №02/02 від 28.05.2015 в частині своєчасної та повної оплати товару у сумі 2 957 896,09 грн.
Враховуючи наявність прострочення виконання грошового зобов'язання, місцевий господарський суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 34 673,07 грн. 3% річних, 158 050,65 грн. пені.
Місцевим господарським судом перевірено розрахунок інфляційних втрат, встановлено помилку при підрахунку, зазначено, що позивачем при здійсненні нарахування інфляційних втрат були враховані лише місяці, в яких мала місце інфляція, а місяці, в яких мала місце дефляція (липень-серпень 2020) не були враховані, що суперечить діючому законодавству. Здійснивши перерахунок інфляційних втрат, місцевим господарським судом встановлено, що за період: квітень - серпень 2020 року мала місце дефляція, тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Розглянувши заявлене клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, місцевий господарський суд дійшов до висновку про відсутність підстав для його задоволення; вказано, що обставини, на які посилається відповідач, не є винятковими.
Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сінергія-Груп" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2020 у справі №904/4715/20 в частині стягнення основного боргу у сумі 3 950,78 грн. та пені у сумі 79 025,33 грн.; ухвалити нове рішення: заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінергія-Груп" про зменшення розміру штрафних санкцій задовольнити; відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення основного боргу у сумі 3 950,78 грн. та пені у сумі 79 025,33 грн.
Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевий господарський суд, перевіряючи розрахунок інфляційних втрат, не у повній мірі звернув увагу на заперечення відповідача про те, що у період квітень - червень 2020 року мала місце дефляція, яка у грошовому виразі становила - 27 518,83 грн. У зв'язку з тим, що позивач скористався на власний розсуд передбаченим частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України правом на нарахування інфляції у сумі 23 568,05 грн., враховуючи дефляцію у заявлений період у сумі - 27 518,83 грн., на думку апелянта, сума боргу зменшилася на 3 950,78 грн. (27 518,83 грн. - 23 568,05 грн.).
Також апелянт не погоджується із висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для зменшення пені. Зазначає, що на даний час знаходиться в тяжкому фінансовому становищі, однак не скорочує чисельність працівників та продовжує виплачувати заробітну плату та обов'язкові платежі. Апелянт посилається на заборгованість за кредитом у сумі 8 754 211,31 грн., наявність дебіторської заборгованості у сумі 21 486 487,24 грн., визнання боргу, часткове погашення заборгованості у сумі 500 000,00 грн., та вважає, що наявні підстави для зменшення пені на 50%.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.02.2021 (колегією суддів у складі: головуючого судді Орєшкіної Е.В., суддів Широбокової Л.П., Кощеєва І.М.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінергія-Груп" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2020 у справі №904/4715/20; розгляд справи призначений у судове засідання на 29.03.2021.
25.03.2021 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія кольорової поліграфії Україна - Юнь Чень" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує та просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін. Зазначає, що чинним законодавством не передбачено припинення зобов'язання чи зміна ціни товару, зменшення суми боргу внаслідок дефляції, тому не погоджується із доводами апелянта про зменшення суми боргу на 3 950,78 грн.
Також позивач не погоджується із апелянтом про наявність підстав для зменшення пені, посилаючись на те, що вони знаходяться в однакових економічних умовах, наведені відповідачем обставини не є виключними, часткова сплата боргу відбулася під час розгляду справи по суті, станом на час розгляду апеляційної скарги визнана відповідачем заборгованість не погашена.
26.03.2021 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінергія-Груп" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із знаходженням єдиного представника товариства адвоката Смагіна Віталія Георгійовича з 25.03.2021 по 30.03.2021 у відрядженні в місті Одеса.
У судове засідання, яке відбулося 29.03.2021, представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінергія-Груп" не з'явився.
Враховуючи, що явка представників сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась, апелянт не скористався правом участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, в тому числі з використанням власних технічних засобів, апеляційний господарський суд відхиляє клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінергія-Груп" про відкладення розгляду справи та вважає за можливе провести судове засідання без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінергія-Груп".
У судовому засіданні, яке відбулося 29.03.2021, представник позивача підтримав заперечення на апеляційну скаргу, викладені у відзиві.
Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши правильність висновків місцевого господарського суду, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи, 28.05.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія кольорової поліграфії Україна - Юнь Чень" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сінергія-Груп" (покупець) укладено договір поставки №02/02, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити поліетилен в асортименті, кількості та по цінам, узгодженими сторонами у специфікаціях до договору.
Пунктом 1.2 договору встановлено, що під додатками до цього договору розуміються рахунки-фактури, специфікації, видаткові накладні.
Сторонами були підписані специфікації до договору, в яких було узгоджено найменування, кількість та ціна продукції, що поставляється.
Згідно з пунктом 5.1 договору ціна на продукцію встановлюється в національній валюті України - гривні та вказується у додатках до цього договору, які є його невід'ємними частинами.
На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія кольорової поліграфії Україна - Юнь Чень" передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Сінергія-Груп" прийняло у власність товар на загальну суму 5 003 071,84 грн. що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними та товарно-транспортними накладними.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія кольорової поліграфії Україна - Юнь Чень" виставлені Товариству з обмеженою відповідальністю "Сінергія-Груп" рахунки на оплату на загальну суму 5 003 071,84 грн.
Відповідно до пункту 6.1 договору покупець зобов'язаний здійснити передоплату продукції у розмірі 100% від вартості партії продукції, вказаної у рахунку-фактурі протягом 2 банківських днів з дати виставлення рахунку-фактури, якщо інше не вказано у специфікації.
Згідно з пунктом 6.4 договору датою оплати продукції вважається дата зарахування грошових коштів, сплачених покупцем за поставлену партію продукції, на поточний рахунок постачальника.
Позивач посилається на те, що поставлена Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія кольорової поліграфії Україна - Юнь Чень" на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінергія-Груп" продукція на загальну суму 5 003 071,84 грн. сплачена частково, у розмірі 1 537 770,69 грн. Окрім того, 16.04.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю "Сінергія-Груп" було повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія кольорової поліграфії Україна - Юнь Чень" продукцію на загальну суму 7 405,06 грн. за видатковими накладними (повернення) №ВП-16/04-1 від 16.04.2020 на суму 2 635,20 грн., №ВП-16/04-2 від 16.04.2020 на суму 4 769,86 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія кольорової поліграфії Україна - Юнь Чень" посилається на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Сінергія-Груп" зобов'язань за договором поставки №02/02 від 28.05.2015 в частині своєчасної та повної оплати за поставлений товар та просить стягнути з відповідача на свою користь 3 457 896,09 грн. заборгованості, 34 673,07 грн. 3% річних, 23 568,05 грн. інфляційних втрат, 158 050,65 грн. пені.
Предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача 3 457 896,09 грн. заборгованості за договором поставки №02/02 від 28.05.2015, 34 673,07 грн. 3% річних, 23 568,05 грн. інфляційних втрат, 158 050,65 грн. пені.
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія кольорової поліграфії Україна - Юнь Чень" заявлено про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінергія-Груп" 3 457 896,09 грн. заборгованості за договором поставки №02/02 від 28.05.2015 за поставлений товар.
Матеріалами справи підтверджується, що під час розгляду справи відповідачем було частково оплачено поставлений товар на суму 500 000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2020 закрито провадження у справі №904/4715/20 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінергія-Груп" заборгованості у розмірі 500 000,00 грн.
Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 2 957 896,09 грн. заборгованості місцевий господарський суд визнав обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Апелянт не погоджується із висновком місцевого господарського суду в частині стягнення з нього 3 950,78 грн. заборгованості, посилаючись на те, що позивач скористався на власний розсуд передбаченим частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України правом на нарахування інфляції у сумі 23 568,05 грн., враховуючи дефляцію у заявлений період у сумі - 27 518,83 грн., на думку апелянта, сума боргу зменшилася на 3 950,78 грн. (27 518,83 грн. - 23 568,05 грн.).
Так, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем нараховані та заявлені до стягнення з відповідача на свою користь 34 673,07 грн. 3% річних за період з 04.04.2020 по 25.08.2020 та 23 568,05 грн. інфляційних втрат за період: квітень - червень 2020 року.
Місцевий господарський суд, перевіривши розрахунок 3% річних, встановив його правильність та задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 34 673,07 грн.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, місцевим господарським судом встановлено, що він є неправильним з огляду на те, що інфляційні втрати відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України повинні бути нараховані за весь час прострочення, тобто, з моменту прострочення і до подачі позову до суду. Натомість, позивачем при здійсненні нарахування інфляційних втрат були враховані лише місяці, в яких мала місце інфляція, а місяці, в яких мала місце дефляція (липень-серпень 2020 року) не були враховані позивачем, що суперечить чинному законодавству.
Згідно із перерахунком місцевого господарського суду за період: квітень - серпень 2020 року мала місце дефляція, тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
На думку апелянта, наявність дефляції за у липні - серпні 2020 року в розмірі 3 950,78 грн. (27 518,83 грн. - 23 568,05 грн.) є підставою для зменшення розмір заборгованості на 3 950,78 грн.
Позивач не погоджується із такими доводами апелянта, посилаючись на те, що чинним законодавством не передбачено припинення зобов'язання чи зміна ціни товару, зменшення суми боргу внаслідок дефляції.
При розрахунку інфляційних втрат у зв'язку із простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003. Порядок індексації грошових коштів визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003).
Отже, при обчисленні інфляційних збитків за наступний період, до початкової заборгованості включається вартість грошей (боргу), яка визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній період.
Таким чином, місцевим господарським судом правильно встановлено наявність дефляції та, відповідно, відсутність підстав для стягнення інфляційних втрат.
Між тим, як правильно вказує позивач, чинним законодавством не передбачено зменшення розміру заборгованості чи зниження ціни за уже поставлений товар у разі наявності дефляції, тому доводи апелянта в частині зменшення заборгованості на 3 950,78 грн. відхиляються апеляційним господарським судом.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є порушенням зобов'язання.
У сфері господарювання, згідно з частиною 2 статті 217, частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до пункту 10.3 договору у випадку порушення строку оплати продукції покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (що діяла у період за який сплачується пеня), від несплаченої суми за кожний день прострочки.
Позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача на свою користь 158 050,65 грн. пені за період з 04.04.2020 по 25.08.2020.
Місцевий господарський суд, перевіривши розрахунок пені, встановив, що він є правильним; вимога щодо стягнення пені у розмірі 158 050,65 грн. підлягає задоволенню.
Між тим, Товариством з обмеженою відповідальністю "Сінергія-Груп" подано заяву про зменшення неустойки на 50%. Клопотання мотивоване тим, що відповідач є виробничим підприємством, у штатному розкладі якого нараховується 64 штатні одиниці з відповідними соціальними гарантіями. Господарська діяльність товариства пов'язана з виготовленням та поставкою гнучкої рулонної упаковки для товарів. Замовниками такої продукції є бюджетні організації, мережі супермаркетів, великі та малі підприємства України з виготовлення товарів першої необхідності харчових продуктів, побутової хімії, косметологічної продукції тощо. За останні роки у зв'язку поганою економічною ситуацією в Україні заявнику дуже складно стало вести свою господарську діяльність, однак керівництво не бажає скорочувати чисельність працівників, продовжуючи вчасно виплачувати щомісячну заробітну плату, обов'язкові платежі до бюджету.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Таким чином, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання; незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи тощо.
Разом з тим, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) та засадах господарського судочинства, визначених статтею 2 Господарського процесуального кодексу України.
Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Розглянувши заявлене відповідачем клопотання про зменшення неустойки на 50%, місцевий господарський суд дійшов до висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на те, що відповідач є таким самим учасником господарських відносин, як і позивач, та на нього розповсюджуються ті самі норми права, що регулюють спірні правовідносини, а саме щодо відповідальності за неналежне виконання зобов'язань за договором, що в даному випадку має місце у цій справі. У господарських відносинах сторони є рівними, а обставини на які посилається відповідач, не є винятковими.
Апелянт зазначає, що на даний час знаходиться в тяжкому фінансовому становищі, однак не скорочує чисельність працівників та продовжує виплачувати заробітну плату на обов'язкові платежі; посилається на заборгованість за кредитом у сумі 8 754 211,31 грн., наявність дебіторської заборгованості у сумі 21 486 487,24 грн., визнання боргу, часткове погашення заборгованості у сумі 500 000,00 грн. та вважає, що наявні підстави для зменшення пені на 50%.
Позивач не погоджується із апелянтом про наявність підстав для зменшення пені, посилаючись на те, що вони знаходяться в однакових економічних умовах, наведені відповідачем обставини не є виключними, часткова сплата боргу відбулася під час розгляду справи по суті, станом на час розгляду апеляційної скарги визнана відповідачем заборгованість не погашена.
Апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта про неповне з'ясування всіх обставин справи, що мають суттєве значення щодо наявності підстав для зменшення пені.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України)
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду, що сторони знаходяться в однакових економічних умовах, а обставини, на які посилається апелянт, не є винятковими.
Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Доводи апелянта щодо перебудови системи виробництва стосуються його ризиків, пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності та не є винятковими обставинами у розумінні статті 551 Цивільного кодексу України. Також не є такими обставинами відсутність грошових коштів, необхідних для погашення заборгованості та наявність дебіторської заборгованості.
З огляду на наведене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд, оцінивши всі доводи сторін по даній справі щодо зменшення розміру пені, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність обставин, за яких можливе зменшення неустойки на 50% на підставі статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги.
Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 269, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінергія-Груп" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2020 у справі №904/4715/20 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2020 у справі №904/4715/20 залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Сінергія-Груп".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту до Верховного Суду.
Повний текст постанови складений - 31.03.2021.
Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна
Суддя Л.П. Широбокова
Суддя І.М. Кощеєв
У зв'язку з припиненням відправлення поштової кореспонденції в Центральному апеляційному господарському суді, копії постанови Центрального апеляційного господарського суду від 29.03.2021 у справі №904/4715/20 поштою не надсилаються.
Надіслати копії цієї постанови на електронні адреси Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія кольорової поліграфії Україна - Юнь Чень" (ukrainayunchen@ukr.net), Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінергія-Груп" (synergy.dp@ukr.net).