вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"29" березня 2021 р. Справа № 910/6577/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Попікової О.В.
суддів: Євсікова О.О.
Корсака В.А.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційне підприємство "Щорса, 32"
на рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2020 (повний текст складено 03.09.2020)
у справі №910/6577/20 (суддя Щербаков С.О.)
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційне підприємство "Щорса, 32"
про стягнення 2673861,55 грн.,
за участю секретаря судового засідання Руденко Н.С.
в судовому засіданні брали участь представники:
від позивача: Іоннікова Ю.В. (представник за довіреністю)
від відповідача - Гунда О.Т. - адвокат за посвідченням.
Короткий зміст і підстави позовних вимог.
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ «НАК «Нафтогаз України») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційне підприємство "Щорса, 32" (далі - ЖЕП «Щорса, 32), у якій просить стягнути заборгованість у розмірі 2 673 861, 55 грн, з яких: 2 634 713, 00 грн - основний борг, 32 355, 94 грн - пеня та 6 792, 61 грн - 3 % річних.
В обґрунтування заявлених вимог АТ «НАК «Нафтогаз України» посилається на неналежне виконанням ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» зобов'язань за договором № 1087/1920-ТЕ-41 постачання природного газу від 27.09.2019 зокрема щодо оплати поставленого газу.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.08.2020 позовні вимоги АТ «НАК «Нафтогаз України» задоволено. Стягнуто з ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» на користь АТ «НАК «Нафтогаз України» 2634713,00 грн. заборгованості, 32355,94 грн. пені, 6792,61 грн. 3% річних та 40107,92 грн. судового збору. У задоволенні заяви ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» про розстрочення виконання рішення суду відмовлено.
Задовольняючи заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 2 634 713,00 грн господарський суд першої інстанції вказав, що ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» не надало суду доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати поставленого товару у повному обсязі, відтак ним було порушено умови договору № 1087/1920-ТЕ-41 постачання природного газу від 27.09.2019 та положення статей 525, 526 ЦК України, статті 193 ГК України. Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення пені та 3 % річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» сплати за поставлений товар, місцевий господарський суд встановив, що останні відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема, проведені з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання та за відповідний період прострочення, а тому підлягають до задоволення.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погодившись із прийнятим рішенням ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2020 у цій справі скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» посилається на не з'ясування судом обставин, що мають значення для справи (зокрема щодо розміру заборгованості); невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи (зокрема вважає, що не є належним відповідачем у справі); скаржник вважає, що оскаржуване рішення ухвалене за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими (не з'ясовано дійсний розмір заборгованості ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» за поставлений газ); господарський суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права.
Крім того, ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» вважає, що оскаржуване рішення прийнято про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі - ОСББ «Печерська мрія», яке 29.09.2017 було створене мешканцями будинків №№ 32-В та 32-Г по вул. Євгена Коновальця в м. Києві та яким 30.09.2018 було укладено з ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» договір на виробництво та постачання теплової енергії, за умов якого ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» взяло на себе функції управителя з виробництва та постачання теплової енергії із використанням належного співвласникам на праві спільної сумісної власності обладнання прибудованої котельні та іншого обладнання та забезпечує закупівлю газу у НАК «Нафтогаз України» і на виконання якого ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» уклало спірний договір № 1087/1920-ТЕ-41. ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» зазначає, що ОСББ «Печерська мрія» створило перешкоди для належного виконання ним договірних зобов'язань за договором від 30.09.2018 на виробництво та постачання теплової енергії та, посилаючись на листування з ОСББ «Печерська мрія», вважає, що з 23.07.2020 вказаний договір є розірваним.
Водночас у поданій скарзі апелянт вказує, що не погоджується з оскаржуваним рішенням в частині відмови у задоволенні клопотання про зменшення розміру заявленої до стягнення пені, оскільки основним джерелом його доходу є кошти, що надійшли за надані послуги від споживачів (населення) та є захищеним споживачем згідно з пунктом 10 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу».
Крім того, 30.12.2020 від ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» надійшло клопотання про зупинення провадження в порядку статті 277 ГПК України, в обґрунтування якого ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» вказує, що Господарським судом міста Києва розглядається справа № 910/11215/18 за позовом АТ «Укртрансгаз» до ПАТ «Київгаз» про стягнення 155 850 662,96 грн вартості безпідставно набутого майна та суми доходів, які АТ «Укртрансгаз» могла би одержати, якби його права не були порушені, та про повернення природного газу в натурі; третьою особою на стороні позивача у цій справі є АТ «НАК «Нафтогаз України», а третьою особою на стороні відповідача є ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32».
ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» вважає, що спір у справі № 910/11215/18 стосується тих самих правовідносин, щодо яких розглядається апеляційна скарга у цій справі, а саме - відносини щодо постачання газу за договором № 1087/1920-ТЕ-41 про постачання природного газу від 27.09.2019; на думку ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» вирішення спору у справі № 910/11215/18 може призвести до зменшення або збільшення зобов'язань ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32», встановлення преюдиційних фактів, що мають значення для розгляду справи № 910/6577/20.
За наведених підстав ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» вважає, що розгляд справи № 910/11215/18 впливає на розмір позовних вимог у справі, що розглядається, що є об'єктивною підставою неможливості встановлення розміру заборгованості та покладення відповідальності на відповідача, до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку господарського судочинства, а саме справи № 910/11215/18, існують підстави для застосування судом статті 227 ГПК України, та просить зупинити провадження у справі № 910/6577/20 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/11215/18.
Також, 26.01.2021 від ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» надійшло клопотання про зупинення провадження в порядку статті 277 ГПК України, в обґрунтування якого ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» вказує, що Господарським судом міста Києва розглядається справа № 910/389/21 за позовом ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» до АТ «НАК «Нафтогаз України», предметом спору у якій є зобов'язання АТ «НАК «Нафтогаз України» перевести заборгованість за поставлений природний газ за договором № 1087/1920-ТЕ-41 про постачання природного газу від 27.09.2019 на опалення житлових будинків по вул. Євгена Коновальця, 32-В та 32-Г в сумі 1 689 487,53 грн на власника належного співвласникам на праві спільної сумісної власності обладнання прибудованої котельні та іншого обладнання, що розміщується за адресою: м. Київ, вул. Євгена Коновальця, 32-В та 32-Г - ОСББ «Печерська мрія», ідент. Код 41839086, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Євгена Коновальця (Щорса) б. 32-В, 32-Г.
ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» вважає, що спір у справі № 910/389/21 стосується тих самих правовідносин, щодо яких розглядається апеляційна скарга у цій справі, а саме - відносини щодо постачання газу за договором № 1087/1920-ТЕ-41 про постачання природного газу від 27.09.2019.
Оскільки ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» вважає, що розгляд справи № 910/389/21 впливає на розмір позовних вимог у справі № 910/6577/20 та суб'єктний склад правовідносин за договором № 1087/1920-ТЕ-41 про постачання природного газу від 27.09.2019, стягнення заборгованості за яким є предметом позову у справі № 910/6577/20, що є об'єктивною підставою неможливості встановлення факту заборгованості та покладення відповідальності на ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32», до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку господарського судочинства, а саме справи № 910/389/21, а також вважає, що існують підстави для застосування судом статті 227 ГПК України, та просить зупинити провадження у справі № 910/6577/20 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/389/21.
26.02.2021 від ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» надійшло додаткове обґрунтування клопотання про зупинення провадження в порядку статті 227 ГПК України, у якому ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» наводить додаткове обґрунтування до поданого 25.01.2021 (яке надійшло до Північного апеляційного господарського суду 26.01.2021) клопотання про зупинення провадження, зокрема вказує, що він не є власником котельної по вул. Євгена Коновальця (Щорса), 32-В і використання цієї котельної відбувалось на підставі укладеного з ОСББ «Печерська мрія» договору на виробництво та постачання теплової енергії від 30.09.2018, який припинено з 30.09.2020, а обладнання вважається переданим з 08.10.2020.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Згідно із витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.09.2020 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Попікова О.В., судді: Корсак В.А., Євсіков О.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційне підприємство "Щорса, 32" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2020 у справі №910/6577/20 залишено без руху.
15.10.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційне підприємство "Щорса, 32", на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2020, надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги з платіжним дорученням №2827 від 13.10.2020.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційне підприємство "Щорса, 32" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2020 у справі №910/6577/20; розгляд справи призначено на 23.11.2020.
Судове засідання, призначене на 23.11.2020 не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Євсікова О.О., який не є суддею-доповідачем, у відпустці.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 розгляд справи №910/6577/20 призначено на 13.01.2021.
Розпорядженням В.о. керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 04.01.2021 №09.1-08/20/21 відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/6577/20 у зв'язку з перебуванням судді Корсака В.А., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці.
Згідно із витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.01.2021 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Попікова О.В., судді: Євсіков О.О., Ходаківська І.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2021 Прийняти апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційне підприємство "Щорса, 32" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2020 у справі №910/6577/20 до провадження у визначеному складі суду. Розгляд апеляційної скарги у справі №910/6577/20 призначено на 13.01.2021.
У судових засіданнях 13.01.2021 та 15.02.2021 протокольно оголошено перерву до 15.02.2021 та до 01.03.2021 відповідно.
У судовому засіданні 01.03.2021 представником відповідача було заявлене усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості мирного врегулювання спору.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2021 продовжено строк розгляду апеляційної скарги ТОВ "Житлово-експлуатаційне підприємство "Щорса, 32", розгляд справи відкладено на 29.03.2021.
Розпорядженням В.о. керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 24.03.2021 №09.1-08/1182/21 відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/6577/20 у зв'язку з перебуванням судді Ходаківської І.П., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці.
Згідно із витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.03.2021 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Попікова О.В., судді: Євсіков О.О., Корсак В.А., яка ухвалою від 29.03.2021 прийняла до свого провадження апеляційну скаргу ТОВ "Житлово-експлуатаційне підприємство "Щорса, 32" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2020 у справі №910/6577/20
У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Представник позивача заперечував щодо апеляційної скарги та просив залишити без змін оскаржуване рішення суду І інстанції.
Позиції учасників справи.
АТ «НАК «Нафтогаз України» надало відзив на апеляційну скаргу, у якому проти поданої ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» апеляційної скарги заперечує, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції - без змін, як законне та обґрунтоване, прийняте з урахуванням належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів, дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Також, АТ «НАК «Нафтогаз України» надало заперечення на клопотання ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі № 910/11215/18, у якому просить відмовити у задоволенні вказаного клопотання та вказує, що клопотання ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» не містить обставин, за наявності яких провадження у справі № 910/6577/20 підлягає зупиненню, а посилання ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» на пов'язаність справ не підтверджена жодним правовим обґрунтуванням. На думку АТ «НАК «Нафтогаз України» апелянт не вказав яким чином вирішення спору у справі № 910/11215/18 може призвести до зменшення або збільшення зобов'язань ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» та які преюдиційні факти будуть встановлені у процесі розгляду даної справи. АТ «НАК «Нафтогаз України» також зазначає, що предметом спору у справі № 910/11215/18 є стягнення з ПАТ «Київгаз» на користь АТ «Укртрансгаз» сум доходів, які були ним отримані або які він міг отримати від майна, що є власністю АТ «Укртрансгаз»; позовні вимоги стосуються безпідставно набутого АТ «Київгаз» майна (природного газу) з ресурсу АТ «Укртрансгаз» в квітні-червні 2016, січні-серпні 2017, березні-квітні 2018, в той час як договір, на підставі якого заявлено вимоги у справі, що розглядається, було укладено між АТ «НАК «Нафтогаз України» та ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» 27.09.2019. Наведене свідчить, що зобов'язання за цим договором не можуть входити до предмету доказування у справі № 910/11215/18, оскільки станом на дату відкриття провадження у вказаній справі такого договору не існувало. Крім того, АТ «НАК «Нафтогаз України» зауважує, що клопотання ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі № 910/11215/18 було подане після закінчення процесуального строку.
Також від позивача надійшли заперечення від 26.03.2021 на додаткове обґрунтування клопотання ТОВ «Житлово-експлуатаційне підприємство «Щорса, 32» про зупинення провадження у даній справі.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
27.09.2019 АТ «НАК «Нафтогаз України» (як постачальник) та ТОВ «Житлово-експлуатаційне підприємство «Щорса, 32» (як споживач) уклали договір № 1087/1920-ТЕ-41 постачання природного газу (далі - договір), за умов якого постачальник зобов'язався поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язався оплатити його на умовах цього договору.
Природний газ, що поставляється за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п. 1.2. договору).
Згідно з п. 2.1. договору, постачальник передає споживачу у жовтні 2019 - квітні 2020 замовлений споживачем обсяг природного газу в кількості 1180, 00 тис. куб метрів.
Умовами п. 3.1. договору сторони погодили, що постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газ власного видобутку та/або імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України ПАТ «НАК «Нафтогаз України») - у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ.
Відповідно до п. 3.8. договору, приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді оформлюється актом приймання-передачі газу.
Оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу (п. 5.1. договору).
У відповідності з п. 7.2. договору, у разі прострочення споживачем оплати згідно з п.п. 5.1., 5.6. договору, він зобов'язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 17,8% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Додатковою угодою №6 сторони погодили викласти з 01.01.2020 п. 7.2. в такій редакції: «У разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1., 5.6. цього Договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 14,2% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розрахована від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.».
Згідно з п. 9.3. договору, строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних становить п'ять років.
Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника і діє в частині постачання природного газу до 30 квітня 2019 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1 договору).
АТ «НАК «Нафтогаз України» на виконання умов договору в період з жовтня 2019 по лютий 2020 поставило ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» природний газ на загальну суму 3 807 937,03 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2019 на суму 80 887,34 грн, від 30.11.2019 на суму 856 581,28 грн, від 31.12.2018 на суму 916 851,31 грн, від 31.01.2020 на суму 1 112 243,69 грн та від 29.02.2020 на суму 841 373,41 грн.
Зазначені акти підписані представниками АТ «НАК «Нафтогаз України» та ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» та скріплені печатками вказаних товариств.
ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» за поставлений природний газ розрахувався частково у сумі 1 173 224,03 грн (що підтверджується банківськими виписками), у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 2 634 713,00 грн.
Причиною виникнення спору у цій справі стало питання щодо оплати поставленого природного газу, зокрема, щодо погашення заборгованості у розмірі 2 634 713 грн та нарахованих несвоєчасне виконання ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» зобов'язань з оплати поставленого йому газу 32 355,94 грн - пені (за загальний період з 26.11.2019 по 26.03.2020) та 6 792,61 грн - 3 % річних (за загальний період з 26.11.2019 по 26.03.2020).
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Щодо вимог про стягнення основного боргу.
Згідно зі статтею 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (частина 1 статті 174 ГК України).
За визначенням частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (статті 6, 627 ЦК України).
Згідно зі статтею 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За своєю правовою природою укладений між сторонами спору договір є договором поставки.
За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 статті 265 ГК України).
За визначенням статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками (частина 1 статті 266 ГК України).
Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (частина 2 статті 193 ГК України).
Згідно зі статтею 526 ЦК України що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (стаття 692 ЦК України).
Частиною 2 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Враховуючи встановлені у справі обставини (зокрема, що АТ «НАК «Нафтогаз України» в період з жовтня 2019 по лютий 2020 було поставлено ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» природний газ на загальну суму 3 807 937,03 грн (що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу), який ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» було оплачено частково у сумі 1 173 224,03 грн (що підтверджується банківськими виписками), внаслідок чого за ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» утворилась заборгованість у розмірі 2 634 713,00 грн (3 807 937,03 - 1 173 224,03 = 2 634 713,00)) та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» на користь АТ «НАК «Нафтогаз України» основної заборгованості у вказаному розмірі.
Враховуючи посилання апеляційної скарги ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» про те, що оскаржуване рішення прийнято про права, інтереси та (або) обов'язки особи, що не була залучена до участі у справі - ОСББ «Печерська мрія», колегія суддів апеляційної інстанції зазначає таке.
ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» вважає, що оскаржуване рішення прийнято про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі - ОСББ «Печерська мрія», яке 29.09.2017 було створене мешканцями будинків №№ 32-В та 32-Г по вул. Євгена Коновальця в м. Києві та яким 30.09.2018 було укладено з ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» договір на виробництво та постачання теплової енергії, за умов якого ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» взяло на себе функції управителя з виробництва та постачання теплової енергії із використанням належного співвласникам на праві спільної сумісної власності обладнання прибудованої котельні та іншого обладнання та забезпечує закупівлю газу у НАК «Нафтогаз України» і на виконання якого ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» уклало спірний договір № 1087/1920-ТЕ-41. ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» зазначає, що ОСББ «Печерська мрія» створило перешкоди для належного виконання ним договірних зобов'язань за договором від 30.09.2018 на виробництво та постачання теплової енергії та, посилаючись на листування з ОСББ «Печерська мрія», вважає, що з 23.07.2020 вказаний договір є розірваним.
ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» вважає, що за таких обставин боргові зобов'язання перейшли до ОСББ «Печерська мрія».
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що за умов укладеного договору саме ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» взяло на себе зобов'язання щодо оплати отриманого за договором № 1087/1920-ТЕ-41 газу, доказів, які б свідчили про перехід вказаного зобов'язання у встановленому чинним законодавством порядку від ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» до ОСББ «Печерська мрія» відповідач не надав.
Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції зауважує, що під час розгляду справи встановлено, що поставка АТ «НАК «Нафтогаз України» на виконання умов договору в період з жовтня 2019 по лютий 2020 ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» природного газу підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2019, від 30.11.2019, від 31.12.2018, від 31.01.2020 та від 29.02.2020, які підписані представниками АТ «НАК «Нафтогаз України» та ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» (а не будь якого іншого споживача) та скріплені печатками вказаних товариств.
При цьому колегія суддів апеляційної інстанції відзначає, що договірні відносини, які існували між ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» та ОСББ «Печерська мрія», не мають впливу на договірні відносини між ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» та АТ «НАК «Нафтогаз України», в т.ч. на зобов'язання ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» оплатити отриманий ним від АТ «НАК «Нафтогаз України» газ, про що свідчить зокрема те, що договорі № 1087/1920-ТЕ-41 не міститься інформації про те, що такий договір укладається на виконання або у зв'язку з іншими підставами, пов'язаними з договірними відносинами між ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» та ОСББ «Печерська мрія».
Щодо п. 1.2. договору № 1087/1920-ТЕ-41, який на думку ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» свідчить про те, що цей договір укладено на саме виконання укладеного з ОСББ «Печерська мрія» договору, колегія суддів зауважує, що за умов вказаного пункту договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. Тобто, п. 1.2. договору не містить вказівки про те, що постачання природного газу відбувається саме з метою виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню ОСББ «Печерська мрія» (яке було створене мешканцями будинків №№ 32-В та 32-Г по вул. Євгена Коновальця в м. Києві).
У матеріалах справи відсутні належні докази, які б свідчили, що ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» виробляє теплову енергію для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню виключно ОСББ «Печерська мрія»; водночас, надані ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» довідки (вих. № 31 від 22.02.2019, вих. № 75 від 02.06.2020) свідчать, що ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» надавало послуги опалення та гарячого водопостачання власникам житлових та нежитлових приміщень житлових будинків 32-А, 32-Б, 32-В та 32-Г на вул. Євгена Коновальця в м. Києві.
При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції відзначає, що надана ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» у матеріали справи копія укладеного з ОСББ «Печерська мрія» договору на виробництво та постачання теплової енергії від 30.09.2018, не містить інформацію про укладення в подальшому ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» з АТ «НАК «Нафтогаз України» окремого договору поставки природного газу, який буде використовуватись споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води ОСББ «Печерська мрія» (будинки №№ 32-В та 32-Г по вул. Євгена Коновальця в м. Києві) або іншу інформацію про те, що такий договір буде укладено виключно на виконання або у зв'язку з іншими підставами, пов'язаними виключно з договірними відносинами між ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» та ОСББ «Печерська мрія».
Зазначені обставини також свідчать то те, що, незважаючи на суб'єктний склад правовідносин за договором № 1087/1920-ТЕ-41 про постачання природного газу від 27.09.2019, розгляд справи № 910/389/21 не впливає на розмір позовних вимог у справі № 910/6577/20, стягнення заборгованості за яким є предметом позову у вказаній справі № 910/6577/20, а тому відсутні підстави для застосування статті 227 ГПК України та зупинення провадження у справі № 910/6577/20 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/389/21.
За таких підстав клопотання ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» про зупинення провадження у справі, що розглядається (№ 910/6577/20), до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/389/21 задоволенню не підлягає.
Щодо клопотання ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» про зупинення провадження у цій справі (№ 910/6577/20) до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/11215/18, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що, як слушно зазначило АТ «НАК «Нафтогаз України» у поданому запереченні, предметом спору у справі № 910/11215/18 є стягнення з ПАТ «Київгаз» на користь АТ «Укртрансгаз» сум доходів, які були ним отримані або які він міг отримати від майна, що є власністю АТ «Укртрансгаз»; позовні вимоги стосуються безпідставно набутого АТ «Київгаз» майна (природного газу) з ресурсу АТ «Укртрансгаз» в квітні-червні 2016, січні-серпні 2017, березні-квітні 2018, в той час як договір, на підставі якого заявлено вимоги у цій справі - № 1087/1920-ТЕ-41 про постачання природного газу, було укладено між АТ «НАК «Нафтогаз України» та ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» 27.09.2019, тобто зобов'язання за вказаним договором не можуть входити до предмету доказування у справі № 910/11215/18, оскільки станом на дату відкриття провадження у вказаній справі договору № 1087/1920-ТЕ-41 про постачання природного газу не існувало.
За наведених підстав клопотання ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» про зупинення провадження у справі № 910/6577/20 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/11215/18 задоволенню не підлягає.
Щодо вимог про стягнення пені та 3% річних.
За несвоєчасне виконання ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» своїх зобов'язань, АТ «НАК «Нафтогаз України» просить суд стягнути з ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» 32 355,94 грн - пені за загальний період з 26.11.2019 по 26.03.2020 та 6 792,61 - 3 % річних за загальний період з 26.11.2019 по 26.03.2020.
Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
За визначенням статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини 1 статті 611 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання (частина 1 статті 614 ЦК України). При цьому відсутність своєї вини відповідно до частини 2 статті 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання (стаття 610, пункт 3 частини 1 статті 611 ЦК України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (частина 1 статті 549 ЦК України). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. А пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини 2, 3 цієї статті).
Згідно частиною 1 статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення (стаття 218 ГК України).
За визначенням частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (частина 6 статті 232 ГК України).
У відповідності зі статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Враховуючи встановлені у справі обставини щодо неналежного виконання ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» зобов'язання за договором щодо оплати поставленого газу та умови укладеного сторонами договору № 1087/1920-ТЕ-41 постачання природного газу від 27.09.2019, враховуючи норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення вимог позову про стягнення пені та 3% річних (за загальний період з 26.11.2019 по 26.03.2020).
Перевіривши наданий АТ «НАК «Нафтогаз України» та здійснений господарським судом першої інстанції розрахунок заявленої до стягнення пені, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що до стягнення з ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» на користь АТ «НАК «Нафтогаз України» підлягає 32 355,94 грн - пені за загальний період з 26.11.2019 по 26.03.2020.
Зважаючи на посилання ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» у поданій апеляційній скарзі на допущені господарським судом першої інстанції порушення під час розгляду клопотання про зменшення розміру пені (у якому ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» просило зменшити розмір пені заявленої позивачем до стягнення на 99 %, тобто до розміру 323, 55 грн), апеляційний господарський суд зазначає таке.
Згідно зі статтею 219 ГК України за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном, якщо інше не передбачено цим Кодексом та іншими законами. Засновники суб'єкта господарювання не відповідають за зобов'язаннями цього суб'єкта, крім випадків, передбачених законом або установчими документами про створення даного суб'єкта. Якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов'язання, суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності. Сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.
У постанові від 11.02.2021 у справі № 912/1215/20 Верховний Суд вказав наступне.
Частиною 1 статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Водночас зазначені норми чинного законодавства України не містяться переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Верховний Суд констатував, що реалізуючи своє право на зменшення розміру штрафних санкцій відповідно до положень статті 233 ГК України та частини 3 статті 551 ЦК України, суди повинні виходити з фактичних обставин, встановлених у кожній справі на підставі доказів, наданих учасниками справи на підтвердження їх вимог і заперечень, та яким повинна надаватися оцінка згідно з вимогами статті 86 ГПК України, тобто судами повинні досліджуватися конкретні обставини справи щодо ступеня виконання умов договорів, розміру заборгованості, майнового стану сторін тощо.
Під час розгляду заявленого ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» клопотання господарський суд першої інстанції врахував, що у цьому випадку сума пені за порушення строків оплати товару не є значною чи надмірно великою, виходячи із загальної суми поставленого природного газу; ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» не обґрунтувало винятковість випадку у спірних правовідносинах сторін щодо обставин, які спричинили порушення встановлених договором строків оплати поставленого природного газу, які б звільняли його від відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
При цьому місцевим господарським судом правомірно не взято до уваги доводи ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» щодо існування форс-мажорної обставини (карантину), як підстави для задоволення клопотання про зменшення розміру пені, оскільки останній помилково ототожнює підстави та умови для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (згідно зі статтею 617 ЦК України) з підставами та умовами зменшення розміру штрафних санкцій (згідно зі статтею 551 ЦК України, статтею 233 ГК України), які були застосовані до боржника у зв'язку з настанням такої відповідальності.
Крім того ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» не довело наявності передбачених статтею 219 ГК України обставин для зменшення розміру його відповідальності.
За наведених підстав господарський суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» не надало належних та допустимих в розумінні статей 76, 77 ГПК України доказів на підтвердження наявності скрутного майнового становища, поважності причин неналежного виконання зобов'язань, винятковості даного випадку та невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, і за наведених підстав відмовив у задоволенні клопотання ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» про зменшення розміру пені.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18 та від 27.01.2020 у справі № 916/469/19, від 25.02.2020 у справі №903/322/19, від 07.04.2020 у справі №904/1936/19, від 12.05.2020 у справі 910/9767/19, від 29.04.2020 у справі №917/693/19 та від 26.05.2020 у справі №916/2586/19.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи положення частини 2 статті 625 ЦК України, нарахування зокрема 3 % річних входить до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Вимагати сплати зокрема 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року).
Перевіривши наданий АТ «НАК «Нафтогаз України» та здійснений господарським судом першої інстанції розрахунок заявлених до стягнення 3% річних, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що до стягнення з ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» на користь АТ «НАК «Нафтогаз України» підлягає 6 792,61 грн - 3 % річних за загальний період з 26.11.2019 по 26.03.2020.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно з пунктом 1) частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 276 ГПК України).
Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається; підстави для задоволенні апеляційної скарги - відсутні.
Судові витрати.
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги у відповідності до статті 129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне підприємство «Щорса, 32» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2020 у справі №910/6577/20 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2020 у справі №910/6577/20 залишити без змін.
Справу №910/6577/20 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складено 31.03.2021.
Головуючий суддя О.В. Попікова
Судді О.О. Євсіков
В.А. Корсак