вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"29" березня 2021 р. Справа№ 910/609/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Майданевича А.Г.
суддів: Суліма В.В.
Гаврилюка О.М.
секретар судового засідання: Вайнер Є.І.
за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 29.03.2021
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.01.2021
у справі №910/609/21 (суддя Курдельчук І.Д.)
за заявою Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"
про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Фізичної особи - підприємця Неприцької Оксани Дмитрівни заборгованості за кредитним договором №б/н від 29.10.2019 у розмірі 34 539,52 грн.,-
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2021 у справі №910/609/21 відмовлено Акціонерному товариству Комерційний банк "Приватбанк" у видачі судового наказу за вимогою про стягнення з Фізичної особи - підприємця Неприцької Оксани Дмитрівни заборгованості за кредитним договором №б/н від 29.10.2019 у розмірі 34 539,52 грн.
Відмовляючи у видачі судового наказу суд вказав, що заявником не надано доказів (документів), що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги до Неприцької Оксани Дмитрівни ( НОМЕР_1 ) як до фізичної особи - підприємця, а саме витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з прийнятою ухвалою, Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.01.2021 скасувати та повернути справу до суду першої інстанції для вирішення питання про видачу судового наказу.
Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального права.
Апелянт зазначає, що інформація зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про боржника є відкритою і доступною для перевірки судом. Для можливості ідентифікацій учасників справи та перевірки їх даних статтею 150 Господарського процесуального кодексу України визначено обов'язок зазначати в заяві ідентифікаційний код (для юридичних осіб), або ж реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб), що було виконано банком. На думку скаржника, суд першої інстанції безпідставно застосував п. 1 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України, оскільки передбачені зазначеною нормою підстави для відмови у видачі судового наказу відсутні.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Як вбачається з матеріалів справи, боржником не було надано відзив на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.02.2021 справу № 910/609/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Коротун О.М., Сулім В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.01.2021 у справі №910/609/21 залишено без руху.
04.03.20221 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої долучено докази, що підтверджують повноваження представника на представництво скаржника у Північному апеляційному господарському суді.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.03.2021 поновлено Акціонерному товариству Комерційний банк "Приватбанк" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 18.01.2021 у справі №910/609/21, відкрито апеляційне провадження та розгляд справи призначено на 29.03.2021.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.03.2021, у зв'язку з перебуванням судді Коротун О.М. у відпустці, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Гаврилюк О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2021 прийнято справу №910/609/21 до провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.01.2021 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Гаврилюк О.М.
Явка представників сторін
Заявник у судове засідання, призначене на 29.03.2021, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням, наявним у матеріалах справи.
Боржник у судове засідання, призначене на 29.03.2021, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Колегія суддів вказує, що відповідно до відомостей з сайту "Укрпошта" відправлення боржнику не вручене під час доставки. Поштова кореспонденція боржнику надсилалась на адресу: 03179, м. Київ, вул. Прилужна, будинок 4/15, кв. 161, що відповідає адресі, зазначеній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Зі змісту частини 4 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" вбачається, що державній реєстрації підлягають і зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, тобто і зміна місцезнаходження, про що юридична особа має звернутись із відповідною заявою. Не вживши заходів для внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про зміну свого місцезнаходження (в разі такої зміни), юридична особа повинна передбачити або свідомо допускати можливість настання певних негативних наслідків (зокрема неотримання поштової кореспонденції).
Згідно зі статтею 10 вказаного Закону якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Тобто, надіслання судом процесуальних документів на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у разі відсутності повідомлення особою іншої адреси для направлення поштової кореспонденції, є належним виконанням приписів процесуального закону щодо надсилання судових рішень учасникам справи.
Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 11.09.2018 у справі 911/3309/17.
Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження боржника, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення боржнику відповідної ухвали суду.
Крім того, відповідно до частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Частиною 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" передбачено, що усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що боржник мав право ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Враховуючи положення частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представників заявника та боржника обов'язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність заявника та боржника.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
У січні 2021 року Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Фізичної особи - підприємця Неприцької Оксани Дмитрівни заборгованості за кредитним договором №б/н від 29.10.2019 у розмірі 34 539,52 грн.
Вказана заява обґрунтована тим, що 29.10.2019 Фізична особа-підприємець Неприцька Оксана Дмитрівна через систему інтернет-клієнт-банкінгу підписала із використанням електронного цифрового підпису заяву про приєднання до Умов та правил надання послуг «КУБ». Також, 29.10.2019 між ФОП Неприцькою Оксаною Дмитрівною та АТ КБ "Приватбанк" укладено кредитний договір №б/н. На підставі укладеного договору, банком було перераховано на поточний рахунок боржника кредитні кошти у розмірі 50 000 грн. У зв'язку з тим, що боржник не сплатив заборгованість за кредитним договором, банк звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу на стягнення заборгованості з Фізичної особи - підприємця Неприцької Оксани Дмитрівни у розмірі 34 539,52 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2021 у справі №910/609/21 відмовлено Акціонерному товариству Комерційний банк "Приватбанк" у видачі судового наказу за вимогою про стягнення з Фізичної особи - підприємця Неприцької Оксани Дмитрівни заборгованості за кредитним договором №б/н від 29.10.2019 у розмірі 34 539,52 грн.
Відмовляючи у видачі судового наказу суд вказав, що заявником не надано доказів (документів), що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги до Неприцької Оксани Дмитрівни ( НОМЕР_1 ) як до фізичної особи - підприємця, а саме витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Проте, суд апеляційної інстанції не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо підстав у відмові у видачі судового наказу, виходячи з наступного.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно з частиною 2 статті 12 Господарського процесуального кодексу України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у господарському судочинстві, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
Наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають враховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором).
Частинами 1, 2 статті 147 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 Господарського процесуального кодексу України. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги.
Згідно із статтею 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
У статті 150 Господарського процесуального кодексу України наведені вимоги щодо форми і змісту заяви про видачу судового наказу, згідно з якими заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником. У заяві повинно бути зазначено: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника; 3) ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання; 4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; 5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
До заяви про видачу судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, - якщо заява підписана представником заявника; 3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; 4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Відповідно до частин 1, 2 статті 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: 1) заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу; 2) заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; 3) заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу; 4) наявні обставини, зазначені у частині першій статті 175 цього Кодексу; 5) з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою; 6) судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ; 7) судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 цієї частини; 8) із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
У разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов'язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
Згідно із частиною 1 статті 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
За положеннями статті 51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи (пункт 7 частини 1 статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»).
Пунктом 12 частини 1 статті 8 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» передбачено, що портал електронних сервісів забезпечує, зокрема, доступ державних органів, у тому числі судів, органів Національної поліції, органів прокуратури, органів Служби безпеки України, а також органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб до відомостей з Єдиного державного реєстру.
Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними (крім реєстраційних номерів облікових карток платників податків та паспортних даних) та у випадках, передбачених цим Законом, за їх надання стягується плата (ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»).
Крім цього, частиною 4 статті 152 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суддя з метою визначення підсудності, крім випадків подання заяви про видачу судового наказу в електронній формі до боржника, який має офіційну електронну адресу, не пізніше наступного дня з дня отримання заяви про видачу судового наказу перевіряє зазначене у заяві місцезнаходження боржника за відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Дослідивши заяву про видачу судового наказу, колегія суддів зазначає, що Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" дотримані вимоги статті 150 ГПК України, оскільки в заяві про видачу судового наказу заявником здійснено вказівку на те, що Неприцька Оксана Дмитрівна має статус фізичної особи-підприємця та вказано ІПН ( НОМЕР_1 ).
Проте, суд першої інстанції всупереч вимогам Господарського процесуального кодексу України не перевірив наявність у боржника статусу фізичної особи-підприємця через Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Враховуючи вказане вище, колегія суддів дійшла висновку, що заява Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» про видачу судового наказу відповідає приписам статті 150 Господарського процесуального кодексу України щодо форми та змісту такої заяви.
Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції безпідставно застосував п. 1 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України, оскільки передбачені зазначеною нормою підстави для відмови у видачі судового наказу відсутні.
З огляду на вказане вище, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість відмови місцевим господарським судом у видачі судового наказу Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» із наведених судом в оскаржуваній ухвалі підстав.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги, зокрема, має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції (пункт 6 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала Господарського суду міста Києва від 18.01.2021 у справі №910/609/21 прийнята з порушенням норм законодавства, а тому підлягає скасуванню, а справа повернення до Господарського суду міста Києва для вирішення питання про видачу судового наказу за заявою банку.
Оскільки ухвала господарського суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, тому розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом заяви про видачу судового наказу, має бути здійснено господарським судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 255, 269, 270, 271, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.01.2021 у справі №910/609/21 задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.01.2021 у справі №910/609/21 скасувати.
3. Справу №910/609/21 повернути до Господарського суду міста Києва для вирішення питання про видачу судового наказу.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя А.Г. Майданевич
Судді В.В. Сулім
О.М. Гаврилюк