79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"22" березня 2021 р. Справа №921/465/20
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого - судді О.В. Зварич
суддів В.М. Гриців
М.Б. Желік,
секретар судового засідання М.С. Кіра,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях за № 10-05-02354 від 24.12.2020 року (вх. № 01-05/3875/20 від 28.12.2020 року) та Фонду державного майна України за №10-25-26867 від 30.12.2020 року (вх. № 01-05/389/21 від 26.01.2021 року)
на рішення Господарського суду Тернопільської області від 20.10.2020 року (суддя Я.Я. Боровець; повний текст рішення складено 08.12.2020)
у справі № 921/465/20
за позовом: Приватного акціонерного товариства “Галіція Дистилері” (надалі ПрАТ “Галіція Дистилері”)
до відповідача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях
третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Фонд державного майна України
про визнання продовженим договору оренди №9-ЦМК цілісного майнового комплексу структурного підрозділу (горілчаного цеху) Бучацького мальтозного заводу від 12.12.2001 року, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Тернопільській області та ЗАТ “Галспирт” (ПрАТ “Галіція Дистилері”) терміном на п'ять років на тих самих умовах з 14.04.2020 року до 13.04.2025 року,
за участю:
від позивача: Богдан З.С. - адвокат (ордер серія ВС №1054187 від 13 січня 2021 року);
від відповідача (в режимі відеоконференції): Ткач Р.М. (самопредставництво юридичної особи)
від третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача: Жуган І.О. (самопредставництво юридичної особи),
Короткий зміст позовних вимог та відзиву на позов
10.07.2020 року на розгляд Господарського суду Тернопільської області надійшла позовна заява ПАТ «Галіція Дистилері» до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях про визнання продовженим договору оренди №9-ЦМК цілісного майнового комплексу структурного підрозділу (горілчаного цеху) Бучацького мальтозного заводу від 12.12.2001, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Тернопільській області та ЗАТ «Галспирт» (ПрАТ «Галіція Дистилері»), терміном на п'ять років на тих самих умовах з 14 квітня 2020 року до 13 квітня 2025 року.
Позовні вимоги мотивовано тим, що договір оренди №9-ЦМК цілісного майнового комплексу структурного підрозділу (горілчаного цеху) Бучацького мальтозного заводу від 12.12.2001 укладений між Регіональним відділенням ФДМ України по Тернопільській області та ЗАТ «Галспирт» (ПрАТ «Галіція Дистилері») є продовженим з посиланням на норми ст. 764 ЦК України, ст. 283 ГК України та ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», оскільки відповідач не надав протягом місяця після закінчення дії договору заяви із запереченнями щодо його продовження, позивач продовжує користуватися орендованим майном, сплачує орендну плату. Тому вважає, що договір оренди потрібно визнати таким, що продовжив свою дію на тих же умовах і на той же строк (п'ять років).
Відповідач заперечив позовні вимоги з підстав, наведених у відзиві. На його переконання, внаслідок того, що Орендарем не було підписано в межах місячного терміну після припинення договору додаткову угоду № 12, надіслану листом 08.04.2020 №11-112-00686, лист управління забезпечення реалізації повноважень у Тернопільській області Регіонального відділення від 07.05.2020 №11-112-00869 слід вважати, як повідомлення Орендодавця про припинення договірних відносин між сторонами, а договір вважається припиненим у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено. Також посилається на наказ ФДМ України за №1075 від 04.11.2019 «Про деякі питання продовження договорів оренди на новий строк» із змінами, внесеними наказами ФДМ України від 06.11.2019 за №1083, від 31.01.2020 за №175 та від 21.04.2020, яким зобов'язано Регіональні відділення ФДМ України забезпечити продовження договорів оренди на строк, що не перевищує 12 місяців.
09.10.2020 року Фонд державного майна України звертався до Господарського суду Тернопільської області з заявою про вступ до участі у справі №921/465/20 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору , на стороні відповідача - Регіонального відділення ФДМ України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, яка ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 13.10.2020 була залишена без розгляду.
Короткий зміст оскарженого рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Львівської області від 20.10.2020 року у справі №921/465/20 позовні вимоги - задоволено. Визнано продовженим договір оренди №9-ЦМК цілісного майнового комплексу структурного підрозділу (горілчаного цеху) Бучацького мальтозного заводу від 12.12.2001, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Тернопільській області та Закритим акціонерним товариством «Галспирт» (ПрАТ «Галіція Дистилері») терміном на п'ять років на тих самих умовах з 14.04.2020 до 13.04.2025. Стягнуто з Регіонального відділення ФДМ України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях на користь ПАТ «Галіція Дистилері» - 2102,00 грн. судового збору та 10 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Дане рішення мотивоване положеннями ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна», ст.284 ГК України, ст. 764 ЦК України, встановленням факту відсутності заяв і заперечень орендодавця про припинення договору на момент закінчення строку дії договору та в місячний термін після закінчення строку його дії. Тому суд дійшов висновку про те, строк дії договору оренди не був припиненим, а є продовженим на той самий строк і на тих самих умовах.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги
Відповідач - Регіональне відділення ФДМ України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях (скаржник 1), не погодившись з винесеним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин справи.
Скаржник 1 вказує, що при прийнятті рішення місцевий господарський суд невірно застосував положення ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст. ст. 764, 777 ЦК України, а відтак дійшов помилкового висновку про те, що припинення дії договору оренди можливе лише за наявності на момент закінчення та протягом місяця після закінчення терміну дії договору відмови орендодавця у його продовженні, а також, що орендодавець позбавлений прав пропонувати (без досягнення домовленості з цього приводу з орендарем) новий термін дії договору оренди. Посилається на те, що матеріали справи містять заяви орендодавця про зміну умови договору оренди щодо строку його дії та заперечення Регіонального відділення стосовно продовження строку дії договору на строк 5 (п'ять) років, з 14.04.2020 по 13.04.2025 включно, які направлені позивачу як до закінчення строку дії договору, так і в місячний строк після його припинення (лист за №11-112-00686 від 08.04.2020 та лист від 07.05.2020 №11-112-00869) та які отримані позивачем. Вважає, що внаслідок недосягнення сторонами домовленості щодо терміну дії договору, позивач втратив своє переважне право на укладення договору на новий строк. В обґрунтування наведеного посилається на правові позиції, викладені в постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі №914/433/16, від 09.04.2019 у справі №904/3415/18, від 22.10.2019 у справі №910/3705/19, від 03.12.2019 у справі №910/5868/18.
Також в апеляційній скарзі скаржник 1 зазначає, що спірний об'єкт не підлягає передачі в оренду іншим суб'єктам господарювання, оскільки є об'єктом приватизації (наказ ФДМ України від 28.12.2019 №1574), що в свою чергу підтверджує, що орендодавець жодним чином не порушив переважне право орендаря на укладення договору оренди на право користування об'єктом оренди, а рішення суду суперечить програмі реформування та розвитку спиртової галузі на 2020-2023 роки. Просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким у позові відмовити.
Фонд Державного майна України (особа, яка не була залучена до участі у справі (скаржник 2)) подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що оскаржене рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Скаржник 2 вказує, що наказом Фонду від 20.07.2020 №1228 «Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 28.12.2019 №1574 «Про затвердження переліків об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2020 році» ЦМК включено до додатку 2 «Перелік єдиних майнових комплексів державних підприємств і їх структурних підрозділів, у тому числі тих, що передані в оренду, як підлягають приватизації в 2020 році». При цьому, скаржник 2 вказує, що продовження договору на попередніх умовах, тобто на п'ять років не сприяє можливому підвищенню орендної плати, що також вплине на зниження інвестиційної привабливості ЦМК, яке заплановано до продажу в процесі приватизації у 2020 році.
Скаржник 2 зазначає, що судом при винесенні рішення не враховано наказ ФДМ України від 04.11.2019 №1075 «Про деякі питання продовження договорів оренди на новий строк» (із внесеними змінами згідно наказів Фонду від 06.11.2019 №1038, від 31.01.2020 №175). З огляду на повноваження Фонду державного майна України, передбачені чинним законодавством України, рішення у цій справі безпосередньо впливає на права та інтереси Фонду, як суб'єкта управління ЦМК, а тому вважає, що в порушення норм процесуального права, місцевим господарським судом помилково не залучено до участі у даній справі ФДМ України. Також вказує, що судом не повно досліджено обставини справи, не взято до уваги, що Регіональне відділення ФДМ України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях протягом одного місяця з дня закінчення договору відповідно до ч.2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» повідомило позивача про необхідність внесення змін до договору. Однак, дана пропозиція була залишена позивачем без розгляду, а тому ФДМ України вважає, що сторони не дійшли згоди щодо поновлення дії договору, і відповідно до цього вважає, що договір має вважатися припиненим у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено. Просить скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 20.10.2020 у справі №921/465/20 та прийняти нове, яким у позові відмовити.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
ПАТ «Галіція Дистилері» у відзивах на апеляційні скарги РВ ФДМ України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях та ФДМ України заперечує доводи скаржників, вказуючи, що внесення змін до договору оренди державного чи комунального майна після закінчення терміну дії такого договору, зокрема, в частині нового строку (терміну) оренди допускається у порядку, визначеному ч.2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та з врахуванням вимог тривалості терміну договору оренди, визначених ч.1 цієї статті. В обґрунтування даного посилається на правові позиції Верховного Суду, викладені в постанові від 28.08.2018 у справ №920/78/18. Відтак, вважає, що пропозиція РВ ФДМ України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях щодо продовження дії договору оренди на строк, менший 5 років, який визначено ч.1 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», при відсутності згоди на це орендаря - ПрАТ «Галіція Дистилері» є такою, що суперечить вимогам даного закону. При цьому, зазначає, що відповідач після отримання від позивача листа №36 від 30.01.2020 року про продовження терміну дії договору оренди на 5 років (з 13.04.2020 року) листом від 12.02.2020 №01-112-00289 звертався до ФДМ України, до сфери управління якого віднесено цілісний майновий комплекс структурного підрозділу (горілчаний цех) Бучацького мальтозного заводу, з проханням надати дозвіл на продовження дії договору оренди, однак, як підтверджує сам відповідач, відповіді від ФДМ України не надходило. Відповідно до цього, вважає, що жодних заперечень щодо продовження договору оренди від ФДМ України не існувало. З врахуванням положень ч.2 ст.17 ст. 17 закону України «Про оренду державного та комунального майна», позивач вказує, що ні до 14.05.2020, ні після зазначеної дати РВ ФДМ України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях не зверталося до ПрАТ «Галіція Дистилері» про припинення договору, що було враховано судом при ухваленні оскаржуваного рішення. Щодо наказів Фонду державного майна України від 04.11.2019 №1075, від 06.11.2019 №1083, від 31.01.2020 №175 та від 21.04.2020 №694, то позивач вказує, що такі не пройшли державної реєстрації та не опубліковані в установленому законом порядку, а тому вважає, що такі накази не набрали чинності і не можуть бути застосовані. Просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Регіональне відділення ФДМ України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях у відзиві на апеляційну скаргу ФДМ України повністю підтримує таку та просить її задоволити.
До початку розглядку апеляційних скарг суд поставив на обговорення учасників справи питання щодо залучення Фонду державного майна України до участі у даній справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Присутні учасники справи не висловили заперечень щодо такого залучення.
В силу положень частин 1, 2 статті 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
У відповідності до вимог ст. 5 Закону України «Про Фонд державного майна України» Фонд здійснює повноваження власника державного майна, у тому числі корпоративних прав, у процесі приватизації та контролює діяльність підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління; приймає рішення про приватизацію; бере та передає функції управління майном державних підприємств; розриває контракти з керівниками державних підприємств, функції з управління майном яких передані Фондом. Розпорядженням КМ України від 27.12.2019 №1406-р «Про віднесення цілісних майнових комплексів державних підприємств (структурних підрозділів державних підприємств) до сфери управління Фонду державного майна України» - віднесено цілісний майновий комплекс структурного підрозділу (горілчаний цех) Бучацького мальтозного заводу. Наказом Фонду від 20.07.2020 №1228 «Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 28.12.2019 №1574 «про затвердження переліків об'єктів малої приватизації , що підлягають приватизації в 2020 році» ЦМК включено до додатку 2 «Перелік єдиних майнових комплексів державних підприємств і їх структурних підрозділів, у тому числі тих, що передані в оренду, які підлягають приватизації в 2020 році».
Наведені обставини дають підстави для висновку про те, що рішення з даного господарського спору може вплинути на права та обов'язки скаржника 1 по відношенню до сторін у даній справі. Тому колегія суддів, порадившись, ухвалила залучити Фонд державного майна України до участі у справі № 921/465/20 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
В судовому засіданні представники сторін та ФДМ України підтримали свої доводи і заперечення з мотивів, наведених в апеляційних скаргах та відзивах на них.
Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
Як видно з наявних у судовій справі копій документів, 12.12.2001 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Тернопільській області (правонаступник якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях) в особі начальника відділення Шкільняка Михайла Михайловича, який діє на підставі Положення про регіональне відділення (Орендодавець) та Закритим акціонерним товариством "Галспирт" в особі директора Багрія О.М., що діє на підставі статуту ( Орендар) укладено Договір оренди № 9 ЦМК цілісного майнового комплексу структурного підрозділу (горілчаного цеху) Бучацького мальтозного заводу (т.1, а.с.19-21).
Згідно умов пунктів 1.1, 1.5 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс структурного підрозділу (горілчаний цех) Бучацького мальтозного заводу (надалі об'єкт оренди), склад і вартість якого визначено відповідно до акта оцінки, затвердженого наказом регіонального відділення №678 від 12 грудня 2001 року, протоколу про результати інвентаризації та розподільчого балансу, складеного станом на 30 листопада і становить 756 675,00 грн. Об'єкт оренди використовується орендарем з метою виробництва та реалізації лікеро-горілчаних виробів та іншої продукції харчової промисловості.
Орендар вступає у строкове платне користування об'єктом оренди у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акта приймання - передачі орендованого майна. Передача об'єкта оренди здійснюється за вартістю, визначеною в акті оцінки, складеною за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Вартість орендованого майна, яке орендар повертає орендодавцю, визначається на підставі розподільчого балансу об'єкта оренди та акта оцінки, складеного за даними інвентаризації на момент припинення дії цього Договору, звіреного з актом приймання - передачі орендованого майна в оренду. Об'єкт оренди вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі майна (п.п. 2.1, 2.3, 2.4 Договору).
У відповідності до пунктів 3.1, 3.3, 3.4 договору сторони домовились, що орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (листопад 2001 року) 5 268,98 грн. Орендна плата перераховується: до державного бюджету щомісяця не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним. Розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї з сторін у разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших, випадках, передбачених чинним законодавством України.
Договір діє з 12.12.2001 року до 12.12.2006 року строком на 5 років. Зміни і доповнення, або розірвання цього договору допускаються за взаємною згодою сторін. Зміни і доповнення, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншій стороні (п.п. 10.1, 10.3).
У разі відсутності заяви однієї з сторін про припинення або зміну цього договору протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на умовах, які були передбачені договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження договору. Дія цього договору припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який було його укладено (п.п. 10.6, 10.7 Договору).
Факт передачі орендарю майна цілісного майнового комплексу структурного підрозділу (горілчаного цеху) Бучацького мальтозного заводу підтверджується актом приймання передачі від 12.12.2001 року (т.1, а.с.30).
Сторонами укладено додаткові угоди про внесення змін до договору оренди № 9 ЦМК від 12.12.2001 року, а саме:
- угода від 18.01.2002 року, доповнено договір оренди розділом 13 "Особливі умови договору", за яким передбачено обов'язок орендаря своєчасно сплачувати поточні податкові зобов'язання (т.1, а.с.22);
- угода №1 від 06.02.2004 року, змінено Розділ 11 "Платіжні та поштові реквізити сторін" (т.1, а.с.22, «зворот»);
- угода №2 від 23.03.2004 року, доповнено Розділ 1 "Предмет договору" пунктами 1.6 та 1.7 в частині місця зберігання оптових партій алкогольних напоїв та коньячних спиртів (т.1, а.с.23 «на звороті»);
- угода №4 від 08.04.2004 року, доповнено Розділ 4 "Використання амортизаційних відрахувань" пунктом 4.3 у такій редакції: "Амортизаційні відрахування накопичуються Орендарем на відповідному субрахунку Рахунку 42 "Додатковий капітал" з обов'язковим їх використанням на реновацію і капітальний ремонт орендованого майна" (т.1, а.с.23);
- угода №5 від 12.01.2007 року, термін дії договору продовжено з 13.12.2006 до 12.02.2007 до прийняття Міністерством аграрної політики України (органом, уповноваженим управляти даним майном) відповідного рішення щодо погодження умов поновлення чи припинення терміну дії договору (т.1, а.с.24);
- угода №6 від 21.01.2007 року, внесено зміни щодо: розміру орендної плати і така становить 9 962,89 грн.; порядку використання амортизаційних відрахувань, які залишаються у розпорядженні орендаря і використовуються для відновлення орендованих основних фондів у першу чергу, власні кошти у другу чергу; погоджено строк дії договору оренди з 21.01.2007 до 12.12.2009 включно та можливості поновлення терміну дії договору на новий строк за умови дотримання такого порядку: при надходженні заяви Орендаря (не пізніше, ніж за 30 днів до закінчення терміну дії договору) орендодавець протягом 5 днів звертається за погодженням поновлення терміну дії договору оренди до органу, уповноваженого управляти державним майном; умови припинення договору оренди, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено, невиконання орендарем п.3.7 та п.4.3 Договору (т.1, а.с.24 «на звороті» );
- додаткова угода №7 від 12.01.2010 року, продовжено термін дії договору з 13.12.2009 до 12.02.2010 до прийняття Міністерством (органом уповноваженим управляти даним майном, переданим в оренду) рішення щодо визначення терміну продовження дії договору оренди (т.1, а.с.26);
- додаткова угода №8 від 11.03.2010 року, сторони погодили продовження терміну дії договору з 13.02.2010 року до 12.04.2010 року до вирішення питання стосовно визначення терміну продовження дії Договору (т.1, а.с.26 «на звороті»);
- додаткова угода №9 від 22.07.2011, внесено зміну назви орендаря на Приватне акціонерне товариство "Галіція Дистилері", продовжено термін дії договору оренди з 13.04.2010 року до 12.04.2015 року (п. 10.1 Договору) (т.1, а.с.27), укладена на виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 28.10.2010 року у справі №17/22-504, якою визнано продовженим договір оренди №9-ЦМК від 12.12.2001 року терміном на п'ять років на тих самих умовах та ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 07.02.2011, якою роз'яснено, що договір оренди слід вважати продовженим з 13.04.2010 року терміном на п'ять років та на тих самих умовах, у зв'язку з чим сторонам слід укласти додаткову угоду про внесення змін до п.10.1. договору оренди;
- додаткова угода №10 від 24.02.2015 (т.1, а.с.28), прийнята на виконання рішення Господарського суду Тернопільської області від 25.01.2014 у справі №14/59/5022-941/2012 (18/18/5022-404/2012), залишене без змін постановою Вищого господарського суду України від 07.10.2014, зміни: в п. 3.1 Договору, згідно якого орендна плата визначається на підставі Методики, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 №786 і становить без ПДВ за базовий місяць оренди (вересень 2011 року) 43 366,94грн. за перший місяць, за грудень 2011 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць (вересень 2011 року) на індекси інфляції за жовтень, листопад, грудень 2011 року; п. 5.14 Договору, згідно якого Орендар зобов'язується в місячний термін, з дня підписання даної додаткової угоди, сплатити орендну плату в сумі 9 247,38 грн. без ПДВ за 11 днів вересня 2011 року, 25 220,14 грн. без ПДВ за жовтень 2011 року та 25 245,36 грн. без ПДВ за листопад 2011 року.
- додаткова угода №11 від 27.04.2018, змінено Розділ 3 "Орендна плата" (т.1, а.с.29).
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 21.02.2017 року у справі №921/1193/15-г/7 (яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.05.2017 (т.1, а.с.38-46, а.с.47-51) позовні вимоги задоволено. Визнано продовженим договір оренди №9-ЦМК цілісного майнового комплексу структурного підрозділу (горілчаного цеху) Бучацького мальтозного заводу від 12.12.2001 року, укладений між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Тернопільській області (вул. Танцорова, 11, м. Тернопіль, Тернопільська область, 46008, ідентифікаційний код 14037372) та Закритим акціонерним товариством "Галспирт" (ПрАТ "Галіція Дистилері" (вул. Бариська, 8А, м. Бучач, Бучацький район, Тернопільська область, 48400, ідентифікаційний код 31274359)), терміном на п'ять років на тих самих умовах з 13.04.2015 року до 13.04.2020 року.
Постановою Вищого господарського суду Тернопільської області від 12.12.2017 у справі №921/1193/15-г/7, касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області залишено без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.05.2017 року у справі №921/1193/15-г/7 залишено без змін (т.1, а.с.52-57).
30 січня 2020 року ПАТ "Галіція Дистилері" звернулося до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях листом №36 з проханням продовжити договір оренди №9 ЦМК цілісного майнового комплексу структурного підрозділу (горілчаного цеху) Бучацького мальтозного заводу від 12.12.2001 на строк 5 (п"ять) років з 13.04.2020 року (т., а.с.63-68).
08.04.2020 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях надіслало додаткову угоду №12 про внесення змін до договору оренди від 12.12.2001, в тому числі пункт 10.1 Розділу 10 "Цей договір продовжено строком на 1 (один) рік, що діє з 14.04.2020 по 13.04.2021 включно" на адресу ПАТ "Галіція Дистилері" супровідним листом за №11-112-00686 (т.1, а.с.69-71).
14.04.2020 року позивач надіслав Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях відповідь №109 з додатком - Додаткову угоду №12 про внесення змін до договору оренди від 12.12.2001 підписано та викладено в редакції, в тому числі пункт 10.1 Розділу 10 "Цей договір продовжено строком на 5 (п"ять) рік, що діє з 14.04.2020 по 13.04.2025 включно" (т.1, а.с.72-76).
07.05.2020 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях листом №11-112-00869 повідомило ПАТ "Галіція Дистилері", що Фонд державного майна України, наказом №1075 від 04.11.2019 "Про деякі питання продовження договорів оренди на новий строк" із змінами, внесеними наказами ФДМ України від 06.11.2019 за №1083, від 31.01.2020 за №175 та від 21.04.2020 зобов"язав Регіональні відділення Фонду державного майна України забезпечити продовження договорів оренди на строк, що не перевищує 12 місяців. А тому, даним листом відповідач просить позивача підписати додаткову угоду до договору оренди, надіслану листом №11-112-00686 від 08.04.2020, зокрема продовження строку на один рік (т.1, а.с.77).
Як стверджує позивач, відповідач відмовляється підписувати Додаткову угоду №12 про внесення змін до договору оренди від 12.12.2001 викладену в запропонованій ним редакції, в тому числі пункт 10.1 Розділу 10 "Цей договір продовжено строком на 5 (п"ять) рік, що діє з 14.04.2020 по 13.04.2025 включно".
Також, зазначає, що ПАТ "Галіція Дистилері" продовжує користуватися орендованим майном на даний час та сплачує відповідну орендну плату, визначену договором оренди.
Відповідно до цього, позивач вважає, що дії відповідача щодо відмови у продовженні договору оренди на строк 5 років з наведених причин є протиправними, а договір оренди є продовженим.
Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційних скарг
У відповідності до вимог ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1-2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є: договори та інші правочини.
Способи захисту права та законного інтересу передбачені в статті 16 ЦК України , ст.20 ГК України
Відповідно до ст. 20 ГК України право на захист особа здійснює на свій розсуд , тобто обирає той спосіб захисту, який вона вважає належним та ефективним. Обов'язок доведення суду обґрунтованості своїх вимог з урахуванням обраного способу захисту покладається на особу (позивача), який звернувся до суду за захистом своїх прав.
Згідно з положеннями ст. ст. 2, 4, 5 ГПК України , ст. ст. 15, 16 ЦК України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Відтак, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем відповідно до вимог процесуального законодавства обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.
Отже, сторона при зверненні з позовом до господарського суду повинна довести , що її суб'єктивне право порушено, не визнано чи оспорюється, а об'єктом захисту є її охоронюваний законом інтерес.
Предметом спору в даній справі є вимога позивача про визнання договору оренди продовженим у зв'язку із безпідставним припиненням відповідачем договору оренди та недотримання ним договірних та передбачених чинним законодавством заходів для поновлення терміну його дії.
Статтею 1 Закону України «Про Фонд державного майна України» встановлено, що Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.
Фонд державного майна України здійснює свої повноваження безпосередньо і через регіональні відділення в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі та представництва у районах та містах, створених Фондом державного майна України, у разі необхідності (стаття 6 Закону України "Про Фонд державного майна України").
Наказом Фонду державного майна України №231 від 06.03.2019 "Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України" вирішено утворити Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях як юридичну особу публічного права з місцезнаходженням: м. Івано-Франківськ, реорганізувавши шляхом злиття Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області та Регіональне відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області.
Відповідно до пункту 2 зазначеного наказу, новоутворене Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях є правонаступником майна, прав та обов'язків, зокрема, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області.
Згідно наказу Фонду державного майна України за №255 від 14.03.2019 "Про затвердження Положення про Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях" затверджено Положення про Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях .
В подальшому, наказом Фонду державного майна України за №555 від 11.06.2019 "Про затвердження Змін до Положень про регіональні відділення Фонду державного майна України" затверджено зміни до Положень про Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях (п.3).
Відповідно до Змін до Положення, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях є правонаступником майна, прав та обов"язків Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області.
У відповідності до наказу Фонду державного майна України від 18.06.2019 за №578 "Про визначення дня початку роботи Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях" днем початку роботи Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях визначено 20.06.2019.
Згідно інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, а саме витягу №1006211418 від 20.01.2020 вбачається, що 17.01.2020 державним реєстратором Тернопільської міської ради Джуманюк Н.М. до державного реєстру юридичних осіб внесено запис за №16461120018002457 про припинення юридичної особи - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області в результаті реорганізації (т.1, а.с.142-144).
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за №1005477431 від 24.06.2019 вбачається, що 18.03.2019 державним реєстратором ІваноФранківської міської ради Струтинським В.О. здійснено державну реєстрацію юридичної особи - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, ідентифікаційний код 42891875 шляхом злиття, місцезнаходження: м. Івано-Франківськ (Т-1, а.с.140-141).
Отже, з врахуванням наведеного, місцевим господарським судом обґрунтовано визначено, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях є правонаступником майна, прав та обов'язків Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області.
Позивач в позовній заяві просить визнати продовженим договір оренди №9-ЦМК цілісного майнового комплексу структурного підрозділу (горілчаного цеху) Бучацького мальтозного заводу від 12.12.2001 року, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Тернопільській області та ЗАТ “Галспирт” (ПрАТ “Галіція Дистилері”) терміном на п'ять років на тих самих умовах з 14.04.2020 року до 13.04.2025 року.
Зі змісту ч.1 ст. 626 ЦК України випливає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
При цьому, ч.1 ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України.
У відповідності до вимог ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ст.763 ЦК України).
Строком є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення (ст.631 ЦК України).
Нормами ст. 764 ЦК України встановлено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця упродовж одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Статтею 283 ГК України унормовано, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Істотним умовами договору є: строк , на який укладається договір оренди (ч.1 ст. 284 ГК України).
У відповідності до вимог ч.4 ст. 284 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
При цьому, слід зазначити, що особливості регулювання відносин, пов'язаних з орендою державного і комунального майна визначені, зокрема Законом України «Про оренду державного і комунального майна», яким визначені умови укладення, особливості зміни, припинення і поновлення договору оренди державного і комунального майна.
До 01.02.2020 року Закон України «Про оренду державного та комунального майна» діяв в редакції Закону №2269-ХІІ від 10.04.1992 зі змінами, а після 01.02.2020 даний закон діє в редакції Закону України №157-ІХ від 13.10.2019 року.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідне орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Частиною 5 ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що орендодавцями є в тому числі - Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна.
Термін, на який укладається договір оренди є істотною умовою договору оренди (ч.1 ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»). При цьому, ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право , за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше, ніж за три місяці до закінчення терміну договору.
Юридичний аналіз вказаної статті дозволяє зробити висновок про те, що спеціальні норми регламентують здачу в оренду державного та комунального майна та в імперативному порядку визнають продовженим договір оренди на той же строк та на тих же умовах, якщо орендодавець протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору оренди не заявить про припинення або зміну умов договору оренди.
Разом з тим, якщо орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку дії договору оренди майна заперечував щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється, виходячи з системного тлумачення ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження строку дії такого договору не вимагається обов'язкового укладення нового договору або внесення до нього змін. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 30.01.2020 року у справі №904/1207/19, від 15.05.2020 року у справі №910/5410/19.
Судом встановлено, що 12.12.2001 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Тернопільській області (правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях) (Орендодавець) та Закритим акціонерним товариством "Галспирт" (Орендар) укладено договір оренди № 9 ЦМК цілісного майнового комплексу структурного підрозділу (горілчаного цеху) Бучацького мальтозного заводу, згідно п. 1.1, 1.5 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс структурного підрозділу (горілчаний цех) Бучацького мальтозного заводу (надалі об'єкт оренди), склад і вартість якого визначено відповідно до акта оцінки, затвердженого наказом регіонального відділення №678 від 12 грудня 2001р., протоколу про результати інвентаризації та розподільчого балансу, складеного станом на 30 листопада і становить 756 675,00 грн. Об'єкт оренди використовується орендарем з метою виробництва та реалізації лікеро-горілчаних виробів та іншої продукції харчової промисловості. Орендар вступає у строкове платне користування об'єктом оренди у термін вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання - передачі орендованого майна (п. 2.1 Договору).
Зі змісту умов договору оренди вбачається, що договір діє з 12.12.2001 до 12.12.2006 строком на 5 років. Зміни і доповнення, або розірвання цього Договору допускаються за взаємною згодою сторін. Зміни і доповнення, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншій стороні. У разі відсутності заяви однієї з сторін про припинення або зміну цього договору протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на умовах, які були передбачені договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження договору. Дія цього договору припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який було його укладено (п.п. 10.1, 10.3, 10.6, 10.7 Договору). Сторонами укладено додаткові угоди про внесення змін до Договору оренди № 9 ЦМК від 12.12.2001 року, в тому числі в частині продовження терміну дії договору, які описані судом вище.
Також з досліджених матеріалів справи суд встановив, що договір оренди №9-ЦМК цілісного майнового комплексу структурного підрозділу (горілчаного цеху) Бучацького мальтозного заводу від 12.12.2001 року востаннє було продовжено терміном на п'ять років на тих самих умовах з 13.04.2015 року до 13.04.2020 року, що підтверджується судовими рішеннями по справі №921/1193/15-г/7, які набрали законної сили.
У даній справі суд апеляційної інстанції вважає правомірним висновок місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання продовженим спірного договору оренди на той самий строк і на тих самих умовах, з огляду на вищеописані положення ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», які кореспондуються положеннями ч.4 ст. 284 ГК України та ст. 764 ЦК України, та встановлені судом обставини.
Доводи відповідача про те, що внаслідок непідписання Орендарем в межах місячного терміну після припинення договору додаткової угоди № 12, надісланої листом 08.04.2020 №11-112-00686, лист управління забезпечення реалізації повноважень у Тернопільській області Регіонального відділення від 07.05.2020 №11-112-00869 слід вважати, як повідомлення Орендодавця про припинення договірних відносин між сторонами, а договір - припиненим у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, є помилковими та не відповідають дійсним обставинам справи. Навпаки, зі змісту листа від 07.05.2020 року року№11-112-00869 видно, що даним листом відповідач просив позивача підписати додаткову угоду до договору оренди, надіслану листом №11-112-00686 від 08.04.2020 року, строком на один рік.
В матеріалах справи відсутні належні докази, які б свідчили про те, що орендодавцем на момент закінчення строку дії договору (13.04.2020) та в місячний термін після закінчення договору (до 13.05.2020 року) направлялися на адресу орендаря заяви про відмову від продовження строку дії договору. Даного факту скаржники у своїх апеляційних скаргах не спростували.
З врахуванням наведеного, судова колегія апеляційного господарського суду вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що вказані вище факти (переписка) свідчать про висловлення орендодавцем наміру щодо продовження договору оренди, а не про припинення договірних відносин.
Частиною 1 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" строк оренди в договорі оренди державного майна може бути меншим, ніж визначений у цій нормі строк, лише за наявності про це пропозиції орендаря, а орендодавець позбавлений права зобов'язувати орендаря укладати договір оренди зазначеного майна на менший строк, ніж той, який визначений законом (5 років) або той, який запропонований орендарем.
Відтак, враховуючи норми статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" , статті 284 Господарського кодексу України , статтю 764 Цивільного кодексу України та факт відсутності заяв та заперечень орендодавця про припинення договору, на момент закінчення строку дії договору та в місячний термін після закінчення строку дії договору, строк дії договору оренди не був припинений, а є продовжений на той самий строк і на тих самих умовах.
Як в суді першої інстанції, так і в апеляційній інстанції відповідач та ФДМ України в апеляційній скарзі вказують також підставою неможливості продовження договору оренди на той самий строк (5 років) і на тих самих умовах, посилаючись на наказ Фонду державного майна України за №1075 від 04.11.2019 «Про деякі питання продовження договорів оренди на новий строк» із змінами, внесеним наказами ФДМ України від 06.11.2019 за №1083, від 31.01.2020 за №175 та від 21.04.2020, яким зобов'язано Регіональні відділення ФДМ України забезпечити продовження договорів оренди на строк, що не перевищує 12 місяців.
Судова колегія апеляційного господарського суду з приводу вищенаведеного вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що строк оренди в договорі оренди державного та комунального майна може бути меншим, ніж визначений у ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» строк, лише за наявності про це пропозиції чи згоди орендаря, а власник позбавлений права зобов'язувати орендаря укладати договір оренди на менший строк, ніж той, який визначений законом (5 років) або той, який запропонований та на який погоджується орендар. Внесення змін до договору оренди державного чи комунального майна після закінчення терміну дії такого договору, зокрема, в частині нового строку (терміну) оренди допускається у порядку, визначеному ч.2 ст. 17 Закону «Про оренду державного та комунального майна» та з урахуванням вимог щодо тривалості терміну договору оренди, визначених частиною 1 даної статті.
Самостійна зміна орендодавцем (без досягнення домовленості з цього приводу з орендарем) нового терміну оренди із узгодженого сторонами терміну на інший суперечить приписам частин 1 та 3 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна». Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28.08.2018 у справі №920/78/18.
Щодо постанов Верховного Суду від 07.02.2018 у справі №914/433/16, від 09.04.2019 у справі №904/3415/18, від 22.10.2019 у справі №910/3705/19, від 03.12.2019 у справі №910/5868/18, які наводить скаржник 1 у своїй апеляційній скарзі, колегія суддів зауважує, що в них висловлено правову позицію за інших конкретних обставин, які не є подібними до даної справи.
З приводу посилань скаржника 2 на порушення судом норм процесуального законодавства в частині незалучення ФДМ України до участі у справі необхідно зазначити, що ухвалою Господарського суду Тернопільської області 13.10.2020 року було залишено без розгляду заяву ФДМ України про вступ у справу №921/465/20 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, у зв'язку з відсутністю пояснення щодо неможливості подання такої заяви у підготовчому провадженні. При цьому, суд керувався частиною 2 статті 207 Господарського процесуального кодексу України, котрою унормовано, що суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
Усі інші доводи апеляційних скарг не спростовують висновків, наведених в оскарженому судовому рішенні.
За приписами частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Таким чином, у господарському процесі обов'язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог чи заперечень, коригується (співвідноситься) з правом суду прийняти чи не прийняти докази в контексті їхнього значення для справи, що і є предметом оцінки господарського суду.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, але це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Судові витрати
З огляду на те, що суд залишає апеляційні скарги без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржників відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись, ст. ст. 86, 197, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -
Апеляційні скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях за № 10-05-02354 від 24.12.2020 року (вх. № 01-05/3875/20 від 28.12.2020 року) та Фонду державного майна України за №10-25-26867 від 30.12.2020 року (вх. № 01-05/389/21 від 26.01.2021 року) залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Тернопільської області від 20.10.2020 року у справі № 921/465/20 - без змін.
Судові витрати за розгляд апеляційних скарг покласти на скаржників.
Справу повернути в Господарський суд Тернопільської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.
Головуючий суддя О.В. Зварич
Суддя В.М. Гриців
Суддя М.Б. Желік