Ухвала
Іменем України
29 березня 2021 року
м. Київ
провадження № 51-1533 ск 21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу голови СФГ «Мороза Сергія Валентиновича» ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного суду від 1 березня 2021 року.
Суть питання та встановлені судом обставини
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 15 грудня 2020 року задоволено клопотання слідчого та надано дозвіл на проведення обшуку складських та офісних приміщень, що належитьСФГ «Мороза Сергія Валентиновича».
Ухвалою Київського апеляційного суду від 1 березня 2021 року відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою голови СФГ «Мороза Сергія Валентиновича» ОСОБА_4 на вказану ухвалу слідчого судді на підставі ч. 4 ст. 399 КПК України.
У касаційній скарзі голова СФГ «Мороза Сергія Валентиновича» ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу апеляційного суду через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає відмову у відкритті провадження за його апеляційною скаргою незаконною, посилаючись, зокрема, на постанову Верховного Суду від 5 листопада 2019 року (справа № 643/8933/19, провадження № 51-3549км19) вважає, що слідчим суддею постановлено ухвалу, не передбачену КПК України, а відтак вона підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Мотиви суду
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак ці обмеження не повинні впливати на користування правом у такий спосіб і до такої міри, що саму його суть буде порушено. Вони повинні відповідати законній меті, і тут має бути розумний ступінь пропорційності між засобами, що застосовуються, та метою, якої намагаються досягнути.
За таких обставин наявність визначених у законі вимог щодо звернення до суду вищого рівня в разі незгоди із судовим рішенням не є тотожним обмеженню в доступі до правосуддя, а отже, не означає обмеження у праві на справедливий судовий розгляд.
Положеннями ст. 309 КПК України визначено вичерпний перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку під час досудового розслідування. Рішення слідчого судді, які не увійшли до зазначеного переліку, оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Зазначені норми Конституції України та кримінального процесуального закону беззастережно гарантують право на апеляційне оскарження лише судового рішення, постановленого за наслідком розгляду справи (кримінального провадження в суді першої інстанції) по суті, а не всіх судових рішень у межах цієї справи (провадження).
Відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
1 березня 2021 року суддя Київського апеляційного суду, відмовляючи у відкриті апеляційного провадження за апеляційною скаргою голови СФГ «Мороза Сергія Валентиновича» ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 15 грудня 2020 року, якою задоволено клопотання слідчого про надання дозволу на проведення обшуку складських та офісних приміщень, дійшов правильного висновку, що зазначена ухвала апеляційному оскарженню не підлягає, тому, що відсутня у визначеному ст. 309 КПК України переліку.
Слід також зазначити, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 15 грудня 2020 року надано дозвіл слідчим на проведення обшуку складських та офісних приміщень з метою відшукання і вилучення: податкової, первинної, бухгалтерської, банківської та іншої документації, у тому числі: документів, що підтверджують походження, придбання не облікованих товарно-матеріальних цінностей, договорів зберігання, договорів з фінансово-господарської діяльності по взаємовідносинам з ризиковими суб'єктами господарської діяльності - договорів, контрактів, додаткових угод, накладних, податкових та товарно-транспортних накладних, актів прийому-передачі книг виїзду-в'їзду автотранспорту, специфікацій, сертифікатів походження якості, виписок банку, документів, що свідчать про фактичні обсяги виготовленої та реалізованої продукції, які не відповідають задекларованим показникам у бухгалтерській та податковій звітності та мають доказове значення щодо розміру фактично отриманих доходів, проведення розрахунків, чекових книжок, чорнових записів, зошитів, журналів, не облікованих товарно-матеріальних цінностей, в т. ч. сільськогосподарської продукції, грошових коштів, незаконно ввезеної на територію України продукції, печаток, штампів, бланків, документів фірм з ознаками «фіктивності».
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 309 КПК України, під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів, яким дозволено вилучення речей і документів, які посвідчують користування правом на здійснення підприємницької діяльності, або інших, за відсутності яких фізична особа - підприємець чи юридична особа позбавляються можливості здійснювати свою діяльність.
Проте, оскаржуваною ухвалою слідчого судді від 15 грудня 2020 року надано дозвіл слідчим на проведення обшуку приміщень з метою відшукання і вилучення документації, пов'язаної з фінансово-господарською діяльністю, дозволу на вилучення документів, які посвідчують користування правом на здійснення підприємницької діяльності, або інших, за відсутності яких особа позбавлятиметься можливості здійснювати свою діяльність, судом не давалось. З огляду на викладене, вказана ухвала також не підпадає під перелік тих, які підлягають оскарженню.
Посилання голови СФГ «Мороза Сергія Валентиновича» ОСОБА_4 у касаційній скарзі на постанову Верховного Суду від 23 травня 2018 року (справа № 643/8933/19, провадження № 51-3549км19) в даному випадку є необґрунтованими, оскільки у вказаній постанові йдеться про постановлення слідчим суддею ухвали про надання тимчасового доступу до речей і документів, яка, відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 309 КПК України, може бути оскаржена в апеляційному порядку, і яка містить не вичерпний перелік документів, до яких надано доступ із можливістю вилучення, а вказувала на неконкретний досить широкий спектр документації, яку міг вилучити слідчий, в тому числі і такі, які позбавляють можливості здійснювати діяльність.
Отже, ухвала Київського апеляційного суду від 1 березня 2021 року відповідає вимогам кримінального процесуального закону, є законною, обґрунтованою та вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Ураховуючи викладене та беручи до уваги те, що із касаційної скарги голови СФГ «Мороза Сергія Валентиновича» ОСОБА_4 та доданих до неї копій судових рішень не вбачається підстав для задоволення скарги, Суд дійшов висновку, що на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
З цих підстав Суд постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою голови СФГ «Мороза Сергія Валентиновича» ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного суду від 1 березня 2021 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_5