Ухвала
Іменем України
30 березня 2021 року
м. Київ
Справа № 711/5976/18
Провадження № 51-1032 ск 21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 жовтня 2019 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 23 листопада 2020 року щодо
ОСОБА_4 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Северодвінська Архангельської області Російської Федерації, мешканця АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 жовтня 2019 року ОСОБА_4 визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 369-2 КК України та виправдано на підставі ст. 373 ч. 1 п. 3 КПК України, оскільки не доведено, що в його діянні наявний склад кримінального правопорушення. Вирішено питання щодо речових доказів.
Органом досудового розслідування ОСОБА_4 обвинувачувався у тому, що він, маючи статус обвинуваченого у кримінальному провадженні №12016250000000060 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 229 КК України, обвинувальний акт щодо якого направлено до Соснівського районного суду м. Черкаси, де триває його судовий розгляд, діючи умисно, з метою уникнення кримінальної відповідальності за злочин, передбачений ч.3 ст. 229 КК України, 02 березня 2018 року, приблизно о 12.00 год., перебуваючи в приміщенні Будинку правосуддя, що на вул. Гоголя, 316, в м. Черкаси, запропонував прокурору, який здійснює процесуальне керівництво та підтримує публічне обвинувачення у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 229 КК України ОСОБА_5 , неправомірну вигоду без уточнення її розміру за здійснення останнім впливу на прийняття суддею, який розглядає вказане кримінальне провадження, рішення щодо не притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за інкримінований йому злочин.
У подальшому ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел щодо надання неправомірної вигоди, 13 березня 2018 року, у період часу з 09.43 по 09.59 год., перебуваючи в кафе по АДРЕСА_2 , під час розмови з ОСОБА_5 запропонував останньому 5 000 доларів США як конкретну суму неправомірної вигоди за досягнення ОСОБА_5 домовленостей із суддею ОСОБА_6 щодо уникнення ОСОБА_4 кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 229 КК України шляхом закриття кримінального провадження або перекваліфікації дій ОСОБА_4 на менш тяжкий злочин.
Черкаський апеляційний суд ухвалою від 23 листопада 2020 року апеляційну скаргу прокурора залишив без задоволення, а вирок місцевого суду - без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 жовтня 2019 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 23 листопада 2020 року і призначити новий розгляд у суді першої інстанції у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Зокрема, вважає, що суд безпідставно визнав недопустимими доказами результати негласних слідчих (розшукових) дій через не відкриття стороні захисту ухвал апеляційного суду про надання дозволу на проведення НСРД, оскільки стороною захисту не заявлялось клопотання про відкриття таких ухвал. Зазначає, що прокурор звертався до апеляційного суду про надання йому ухвал слідчого судді, однак отримав лише відповідь суду про існування таких ухвал.
Крім цього, прокурор вважає, що судом не надано належної оцінки всім доказам, які доводять, на думку сторони обвинувачення, винуватість ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 КК України.
Суд апеляційної інстанції, на думку прокурора, належним чином доводів апеляційної скарги прокурора не перевірив, тому ухвала Черкаського апеляційного суду від 23 листопада 2020 року не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Мотиви суду
Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, дослідивши додані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження потрібно відмовити з огляду на таке.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
За змістом статей 433, 438 КПК України суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, а тому перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
Тому доводи прокурора про те, що оскаржувані судові рішення не містять об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час розгляду справи, та відсутня їх оцінка не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженим під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Щодо доводів прокурора про істотні порушення кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, колегія суддів приходить до висновку про їх необґрунтованість.
Зі змісту положень ч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК Українивбачається, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, а також наводяться докази, що спростовують її доводи.
Відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню такі обставини: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального правопорушення.
Як убачається з наданих суду копій судових рішень, судом першої інстанції відповідно до ст. 94 КПК України було надано оцінку доказам з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення і дійшов висновку, що докази, надані стороною обвинувачення, не доводять того, що в діянні ОСОБА_4 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 КК України.
Приймаючи рішення про виправдання ОСОБА_4 судом першої інстанції було визнано недопустимими доказами матеріали за результатами проведення НСРД, зокрема протокол аудіо-, відеоконтролю особи 24 квітня 2018 року та протокол про проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контролю за вчиненням злочину від 24 квітня 2018 року. Суд першої інстанції з посиланням на правовий висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року, умотивував своє рішення тим, що стороною обвинувачення при виконанні вимог ст. 290 КПК України не було відкрито стороні захисту ухвали слідчого судді від 06 березня 2018 року про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій і питання про розсекречення цієї ухвали було ініційоване прокурором лише під час судового розгляду.
Також судом було визнано неналежним та недопустимим доказом протокол про проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину від 24 квітня 2018 року, який проводився на підставі постанови прокурора від 13 березня 2018 року, оскільки самої передачі неправомірної вигоди не відбулося, а результати аудіо-, відеоконтролю ОСОБА_4 визнано недопустимим доказом, тому зміст розмови судом не оцінювався. Крім цього, судом визнано неналежним та недопустимим доказом скриншоти із мобільного телефону, оскільки стороною обвинувачення не доведено їх отримання саме з телефону свідка ОСОБА_5 .
Оцінивши інший доказ, зокрема показання свідка ОСОБА_5 , суд дійшов висновку про відсутність достатніх доказів того, що ОСОБА_4 пропонував неправомірну вигоду особі, яка погодилась за таку вигоду вплинути на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, тому виправдав його на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України.
Черкаський апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги прокурора, аналогічні доводам касаційної скарги, частково повторно дослідивши докази, на чому наполягала сторона обвинувачення, дійшов висновку, що суд першої інстанції надав належну правову оцінку доказами, наданим стороною обвинувачення, і дійшов обґрунтованого висновку про визнання невинуватим та виправдання ОСОБА_4 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, з чим погоджується й колегія суддів Верховного Суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 290 КПК України прокурор або слідчий за його дорученням зобов'язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом'якшенню покарання.
При цьому, згідно з ч. 12 ст. 290 КПК України, якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.
Великою Палатою Верховного Суду у рішенні від 16 січня 2019 року, провадження № 13-37кс18 сформульовано висновок, який уточнено у рішенні від 16 жовтня 2019 року у справі № 640/6847/15-к щодо застосування норми права. Велика Палата Верховного Суду зазначала, що для доведення допустимості результатів НСРД мають бути відкриті не тільки результати цих дій, а й документи, які стали правовою підставою їх проведення (клопотання слідчого, прокурора, їх постанови, доручення, ухвала слідчого судді), оскільки змістом цих документів сторони можуть перевірити дотримання вимог кримінального процесуального закону стосовно негласних слідчих (розшукових) дій.
Що стосувалося процесуальних документів, які мають гриф секретності, то вважалося, що за змістом статей85, 92, 290 КПК України прокурор - процесуальний керівник зобов'язаний під час досудового розслідування заздалегідь ініціювати процедуру їх розсекречення одночасно з результатами НСРД і забезпечити відкриття цих документів на етапі закінчення досудового розслідування.
Якщо сторона обвинувачення під час досудового розслідування своєчасно вжила всі необхідні та залежні від неї заходи, спрямовані на розсекречення процесуальних документів, які стали підставою для проведення НСРД, однак такі документи не були розсекречені з причин, що не залежали від волі і процесуальної поведінки прокурора, то суд не може автоматично визнавати протоколи НСРД недопустимими доказами з мотивів невідкриття процесуальних документів, якими санкціоноване їх проведення.
Процесуальні документи, які стали підставою для проведення НСРД (ухвали, постанови, клопотання) та які на стадії досудового розслідування не було відкрито стороні захисту в порядку, передбаченому статтею 290 КПК України з тієї причини, що їх не було у розпорядженні сторони обвинувачення (процесуальні документи не були розсекречені на момент відкриття стороною обвинувачення матеріалів кримінального провадження), можуть бути відкриті іншій стороні під час розгляду справи у суді за умови своєчасного вжиття прокурором всіх необхідних заходів для їх отримання.
Спростовуючи доводи прокурора щодо безпідставного визнання недопустимими доказами протоколів за результатами НСРД, апеляційний суд вказав, що сам лист прокурора до апеляційного суду, ініційований прокурором вже під час судового розгляду, щодо надання ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій щодо ОСОБА_4 або належних чином завірених виписок з неї, без надання самої ухвали слідчого судді або клопотання керівника органу прокуратури керівнику органу, де засекречено матеріальний носій інформації, про її розсекречення, не є доказом вжиття прокурором своєчасних заходів, спрямованих на розсекречення процесуальних документів, які стали процесуальною підставою для проведення НСРД, з чим погоджується і колегія суддів Верховного Суду.
Даних про те, що стороною обвинувачення саме під час досудового розслідування вживалися заходи щодо розсекречення указаних документів для їх відкриття в порядку виконання положень ст. 290 КПК України у касаційній скарзі прокурора немає.
Колегія суддів Черкаського апеляційного суду перевіривши доводи прокурора викладені в апеляційній скарзі, обґрунтовано дійшла висновку, що вирок суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та вмотивованим, а отже підстав для його скасування встановлено не було.
На думку колегії суддів касаційного суду, ухвала Черкаського апеляційного суду від 23 листопада 2020 року є обґрунтованою, належним чином умотивованою та відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Таким чином, оскільки з касаційної скарги прокурора та копій судових рішень не убачається підстав для задоволення касаційної скарги, згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України у відкритті касаційного провадження потрібно відмовити.
Керуючись ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 жовтня 2019 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 23 листопада 2020 року щодо ОСОБА_4 .
Ухвала є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3