Ухвала
Іменем України
30 березня 2021 року
м. Київ
справа № 648/579/20
провадження № 51-3632ск20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Білозерського районного суду Херсонської області
від 03 вересня 2020 року та ухвалу Херсонського апеляційного суду від 21 грудня 2020 року,
встановив:
Зі змісту касаційної скарги убачається, що захисник не погоджується з вказаними судовими рішеннями.
Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 КПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що скаргу подано без додержання вимог п. 4 ч. 2 зазначеної статті.
Згідно зі ст. 427 вказаного Кодексу в касаційній скарзі, серед іншого, зазначаються обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому саме полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Тобто суд касаційної інстанції є судом права, а не факту.
Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування чи зміни судових рішень є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК України); неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК України); невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого
(ст. 414 КПК України).
Тому скаржник, заперечуючи законність постановлених у кримінальному провадженні судових рішень, має конкретно вказати в чому саме полягають допущені, на його думку, істотні порушення норм права, які відповідно
до ст. 438 КПК України є підставами для скасування чи зміни судових рішень, тобто навести правове обґрунтування заявлених вимог.
Однак, всупереч вищевказаному захисник в поданій скарзі, посилаючись
на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, як на підставу для скасування оскаржуваних судових рішень, доводів на обґрунтування зазначеної позиції з урахуванням положень ст. 413 цього Кодексу не наводить.
Натомість захисник в обґрунтування незаконності вироку та ухвали щодо
ОСОБА_5 заперечує правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження та вказує на неповноту судового розгляду, що в силу статей 433, 438 КПК України не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
При цьому у мотивувальній частині касаційної скарги захисник фактично просить надати іншу оцінку доказам у кримінальному провадженні, ніж ту, яку вони отримали в результаті його розгляду судами першої та апеляційної інстанцій, що не входить до повноважень касаційного суду.
Крім того, захисник, зазначаючи про невідповідність ухвали апеляційного суду положенням ст. 419 КПК України, не вказує конкретно, які саме доводи апеляційної скарги суд апеляційної інстанції не перевірив та на які з них не надав відповіді у зазначеному судовому рішенні.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 429 КПК України у разі подання касаційної скарги без додержання вимог, передбачених ст. 427 цього Кодексу, вона залишається без руху.
Враховуючи наведене, керуючись ч. 1 ст. 429 КПК України, Верховний Суд
постановив:
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 на вирок Білозерського районного суду Херсонської області від 03 вересня 2020 року та ухвалу Херсонського апеляційного суду від 21 грудня 2020 року щодо засудженого ОСОБА_5 залишити без руху і надати йому для усунення вказаних недоліків п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали.
У разі невиконання вимог суду касаційну скаргу йому буде повернуто.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3