Постанова
іменем України
23 березня 2021 року
м. Київ
справа № 234/13113/16
провадження № 51-4988км20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
в режимі відеоконференції
засудженого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянув касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на вирок Краматорського міського суду Донецької області від 23 березня 2020 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 23 вересня 2020 року в кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014050390001893, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого у АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_1 , такого, що судимості не мав,
у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 415 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Краматорського міського суду Донецької області від 23 березня 2020 року ОСОБА_6 засуджено за частиною 2 статті 415 КК та йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з поміщенням його до кримінально-виконавчої установи закритого типу.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 визначено рахувати з моменту його затримання.
Вирішено цивільний позов та стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати.
Згідно з вироком ОСОБА_6 засуджено за злочин, вчинений за таких обставин.
4 вересня 2014 року у м.Краматорську Донецької області ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем в/ч НОМЕР_1 , що безпосередньо керував рухом бойової машини - броньованої розвідувально-дозорної машини БРДМ-2, заводський номер НОМЕР_2 , в порушення вимог статей 14, 16 Закону України «Про дорожній рух», пунктів 2.3, 8.7.3, 8.10, 10.1, 12.1, 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху(далі - ПДР), затверджених постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року № 1306, пунктів 1, 9 Курсу водіння бойових машин Сухопутних військ (КВБМ СВ - 99), введеного в дію наказом заступника Міністра оборони України - командувача Сухопутними військами ЗСУ від 25 березня1999 року № 75, допустив виїзд бойової машини БРДМ-2 з військовослужбовцями - молодшим сержантом ОСОБА_8 та сержантом ОСОБА_9 , які знаходилися під час руху на корпусі машини.
Після чого, рухаючись у той же день близько 11:30 по проїзній частині вул. Кіма поблизу перехрестя з вул. Правди у м.Краматорську Донецької області зі швидкістю не менше 70 км/год, тобто із перевищенням передбаченої для руху у населених пунктах швидкості, уважно не слідкував за дорожньою обстановкою та своєчасно не зреагував на її зміну у вигляді подання світлофором сигналу, що забороняє рух, а також зупинки автомобіля «Dacia Logan» д.н.з. НОМЕР_3 , який слідував попереду нього, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, після чого не переконавшись, що це буде безпечним і не створить небезпеки, повернув кермо вліво, щоб об'їхати автомобіль «Dacia Logan», д.н.з. НОМЕР_3 , зліва, а після того як зрозумів, що не розминеться із зустрічними транспортними засобами, повернув кермо праворуч, щоб об'їхати автомобіль «Dacia Logan», д.н.з. НОМЕР_3 , з правого боку, після чого змінив напрямок руху у бік середини проїжджої частини, чим виконав небезпечне маневрування, що призвело до втрати ним контролю за курсовою стійкістю з наступним перекиданням бойової машини.
У результаті чого молодшому лейтенанту ОСОБА_8 та сержанту ОСОБА_9 були заподіяні тілесні ушкодження від яких обидва потерпілі загинули на місці.
Ухвалою Донецького апеляційного суду від 23 вересня 2020 року вирок Краматорського міського суду Донецької області від 23 березня 2020 року щодо ОСОБА_6 залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ставить вимогу про скасування судових рішень та призначення нового розгляду у суді першої інстанції. Посилається на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм кримінального процесуального права.
Захисник, обґрунтовуючи свою касаційну скаргу, вважає, що суди без належного вмотивування не зважили на його клопотання про витребування матеріалів службового розслідування ДТП, безпідставно відмовили у задоволенні клопотання про призначення повторної судової комісійної авто-технічної та транспортно-трасологічної експертизи, при цьому неправомірно поклали в основу обвинувального вироку лише висновок Харківського НДЕКЦ від 19 серпня 2016 року, чим порушили права рівності учасників процесу та приписи кримінального процесуального закону щодо повного дослідження доказів.
Крім того, у своїй касаційній скарзі захисник ставить ряд питань, які, на його думку, залишились не вирішені під час судового розгляду та зазначає про необхідність проведення повторної експертизи, що вплине на правильність та об'єктивність судових рішень.
Не погоджується захисник із ухвалою апеляційного суду, оскільки, на думку останнього, судом залишені поза увагою порушення права на захист ОСОБА_6 , а саме права на надання альтернативних доказів та не надано аналізу його показанням у частині створення аварійної ситуації на дорозі діями іншого транспортного засобу.
У своїх запереченнях на касаційну скаргу прокурор зазначає, що судові рішення є законними, вмотивованими та належним чином обґрунтованими, при цьому зазначає, що під час судового розгляду повно та всебічно було досліджено докази як сторони обвинувачення, так і сторони захисту, тому зволікати захиснику на неповноту судового розгляду підстав немає. Крім того, суд правильно відмовив захиснику у витребуванні матеріалів службового розслідування, оскільки наданий акт про результати такого розслідування містить всю належну інформацію, що є належним доказом. Проведення повторної експертизи, на думку прокурора, є лише намаганням сторони захисту затягнути розгляд справи, оскільки проведені у кримінальному проваджені експертизи містять відповіді на всі питання, які дають підстави суду розглянути таке кримінальне провадження.
Заслухавши доповідь судді, доводи засудженого та захисника, які підтримали касаційну скаргу, думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає на таких підставах.
Мотиви Суду
Вирішуючи питання щодо правильності судового рішень, а також належної оцінки доказів судами попередніх інстанцій у кримінальному провадженні, колегія суддів виходить з наступного.
Оцінюючи протиправні дії винного з урахуванням спеціального виду транспорту, слід зазначити, що при управлінні рухом машини, з початку і до кінця якого водій повинен дотримуватися вимог військового статуту, правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів, які регулюють порядок безпеки руху бойових, спеціальних та транспортних машин, у т.ч. окремих їх видів, що використовуються у Збройних Силах та інших військових формуваннях України. Тобто правила водіння, порушення яких утворює склад злочину, передбаченого статтею 415 КК, визначаються як нормативно-правовими актами, що мають загальний характер для всіх осіб, які безпосередньо здійснюють водіння, так і спеціальними актами військового законодавства.
У цьому кримінальному провадженні діяння винної особи полягає в порушенні статей 14, 16 Закону України «Про дорожній рух», пунктів 2.3, 8.7.3, 8.10, 10.1, 12.1, 12.3, 12.4 ПДР, пунктів 1, 9 Курсу водіння бойових машин Сухопутних військ (КВБМ СВ - 99), введеного в дію наказом заступника Міністра оборони України - командувача Сухопутними військами ЗСУ від 25 березня1999 року № 75.
При цьому обстановка вчинення злочину характеризується тим, що діяння вчиняється та наслідки настають в обстановці дорожнього руху.
Причиновий зв'язок між діянням і наслідками має місце тоді, коли порушення правил безпеки руху або експлуатації транспорту, допущене винуватою особою, неминуче зумовлює шкідливі наслідки.
Під час розгляду кримінального провадження суд зобов'язаний виявити, встановити і вказати в мотивувальній частині вироку порушення норм спеціального законодавства щодо експлуатації такого транспорту, а також ПДР, які мали місце під час конкретної ДТП, але водночас він повинен чітко зазначати у вироку, які саме з цих порушень були причиною настання наслідків і чи перебували вони у причинному зв'язку.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 415 КК, а саме у порушенні правил водіння та експлуатації бойової машини, що спричинило загибель кількох осіб.
Судами першої та апеляційної інстанцій визнано доведеним факт порушення ОСОБА_6 вимог пункту статей 14, 16 Закону України «Про дорожній рух», пунктів 2.3, 8.7.3, 8.10, 10.1, 12.1, 12.3, 12.4 ПДР, затверджених постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року №130, статті 31, пунктів 1, 9 Курсу водіння бойових машин Сухопутних військ (КВБМ СВ - 99), введеного в дію наказом заступника Міністра оборони України - командувача Сухопутними військами ЗСУ від 25.03.1999 року №75.
Із установлених у кримінальному провадженні обставин убачається, що ОСОБА_6 із перевищенням передбаченої для руху у населених пунктах швидкості, уважно не слідкував за дорожньою обстановкою та своєчасно не зреагував на її зміну у вигляді подання світлофором сигналу, що забороняє рух, а також зупинки автомобіля «Dacia Logan», д.н.з. НОМЕР_3 , який слідував попереду нього, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, після чого не переконавшись, що це буде безпечним і не створить небезпеки, повернув кермо вліво, щоб об'їхати автомобіль «Dacia Logan», д.н.з. НОМЕР_3 , зліва, а після того як зрозумів, що не розминеться із зустрічними транспортними засобами, повернув кермо праворуч, щоб об'їхати автомобіль «Dacia Logan», д.н.з. НОМЕР_3 , з правого боку, після чого змінив напрямок руху у бік середини проїжджої частини, чим виконав небезпечне маневрування, що призвело до втрати ним контролю за курсовою стійкістю з наступним перекиданням бойової машини. У результаті чого молодшому лейтенанту ОСОБА_8 та сержанту ОСОБА_9 були заподіяні тілесні ушкодження від яких обидва потерпілі загинули на місці.
Як убачається з вироку, висновки суду про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні ним злочину, передбаченого частиною 2 статті 415 КК, за викладених у вироку обставин ґрунтуються на допустимих доказах, досліджених та належно оцінених у судовому засіданні.
Суд зробив висновок про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину на підставі показань свідків, а також дослідивши письмові докази.
При цьому з наведенням обґрунтування, виходячи з принципу внутрішнього переконання та з точки зору взаємозв'язку сукупності інших доказів у справі, суд критично поставився до показань ОСОБА_6 , визнавши їх суперечливими.
Разом з тим місцевим судом досліджено як докази винуватості ОСОБА_6 показаннями свідків, які були очевидцями події - ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , та в судовому засіданні показали, що на момент ДТП автомобіль «Dacia Logan» зупинився перед перехрестям на червоне світло світлофору та не рухався. У цей час ззаду до нього на великій швидкості наближалась бойова машина, стала маневрувати та перекинулась.
Відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи № 246 від 20 лютого 2015 року, виконаної НДЕКЦ при ГУМВС України в Донецькій області, з технічної точки зору в даній дорожній ситуації дії водія БРДМ-2 ОСОБА_6 не відповідали вимогам пунктів 12.1 та 10.1 Правил дорожнього руху України та перебувають у причинному зв'язку з подією ДТП, що настала. Виконуючи вимоги п.12.1, п.10.1 ПДР України останній мав технічну можливість запобігти даній дорожньо-транспортній пригоді.
Згідно з протоколом слідчого експерименту від 05 лютого 2015 року свідок ОСОБА_11 показав місце ДТП, розташування, характер руху та швидкість транспортних засобів, місце перекидання бойової машини тощо та надав у суді аналогічні свідчення, вказавши, що він зупинився перед перехрестям з вул. Правди на червоний сигнал світлофору, у цей момент у дзеркало заднього виду він побачив, що позаду швидко наближається бойова машина. Остання їхала по центру дороги зі швидкістю приблизно 80 км/год. Приблизно через 30 секунд бойова машина обминула його справа, перекинулася через правий бік та зупинилася на лівому боці.
Такі фактичні дані узгоджуються з показаннями інших свідків, які були очевидцями ДТП.
Свідки ОСОБА_18 та ОСОБА_19 показали суду розміщення екіпажу під час ДТП та зазначили, що в процесі руху на дорозі виявився автомобіль «Дасія Логан», ОСОБА_6 почав маневрувати спробував обійти автомобіль зліва, потім повернув праворуч, машину підкинуло на лежачому поліцейському і вона перевернулась.
Також з висновку комісійної судової автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи № 487/16/5961/8578 від 19 серпня 2016 року, виконаної Харківським НДЕКЦ МВС України, убачається, що швидкість руху бойової машини БРДМ-2 на момент початку гальмування склала не менше 71 км/год., у момент початку гальмування бойова машина БРДМ-2 розташовувалася на проїзній частині таким чином, що відстань від її правих коліс до правого краю проїжджої частини склала близько 5,5 м. У процесі гальмування бойова машина зміщувалася у напрямку до правого краю АДРЕСА_2 . В подальшому перед перехрестям з вул. Правди бойова машина почала розвертатися правим боком вперед по напрямку її руху (проти ходу руху годинникової стрілки). У процесі розвороту бойова машина змістилася в напрямку до центру проїжджої частини, після чого відбулося її перекидання. У діях водія ОСОБА_6 вбачаються невідповідності вимогам п.п.8.7.3 «е», п.п.8.10, 10.1, 12.1 ПДР, які з технічної точки зору знаходилися в причинному зв'язку з настанням даної пригоди.
Вищенаведеними належними та допустимими доказами беззаперечно встановлено порушення ОСОБА_6 правил водіння бойової машини в межах населеного пункту, що спричинило загибель двох осіб.
Крім того, судом першої інстанції було проаналізовано й апеляційним судом перевірено доводи сторони захисту в частині створення водієм автомобіля «Dacia Logan» аварійної обстановки, а саме під час проведення слідчого експерименту за участю самого ОСОБА_6 встановлено, що перед перехрестям на світлофорі автомобіль «Dacia Logan» зупинився, а ОСОБА_6 намагався його об'їхати, внаслідок чого БРДМ-2 перевернувся, тому показання самого ОСОБА_6 та його розвиток подій при вказаній ДТП сприйняли такими, що не знайшли свого підтвердження та направлені на ухилення від кримінальної відповідальності.
Апеляційний суд також спростував доводи сторони захисту стосовно наказу командира про перевезення пасажирів на корпусі машини, який ОСОБА_6 за своїми службовими обов'язками не міг проігнорувати, зазначивши, що чинним законодавством саме на водія машини покладено обов'язок дотримуватися правил водіння та експлуатації бойовою машиною.
З такими висновками суду погоджується і колегія суддів, оскільки всі докази здобуті під час перевірки матеріалів кримінального провадження є належні та допустимі узгоджуються між собою та у своїй сукупності вказують на вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 415 КК.
Між тим у своїй касаційній скарзі захисник вказує на безпідставну відмову судів у витребувані матеріалів службової перевірки ДТП та призначення повторної судової комісійної авто-технічної та транспортно-трасологічної експертизи.
Однак перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що суд першої інстанції відмовив у задоволенні таких клопотань вмотивованою ухвалою від 16 березня 2019 року.
Також суд апеляційної інстанції зважив на такі доводи сторони захисту та у своїх висновках зазначив, що відповідно до дослідженого судом першої інстанції витягу з акта за результатами службового розслідування за фактом ДТП від 05 вересня 2014 року №71, згідно якого підтверджується, що 04 вересня 2014 року біля 10:00 відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 04 вересня 2014 року № 67 військовослужбовці вказаної військової частини вирушили на БРДМ-2 для супроводження колони по маршруту СЗ: АДРЕСА_2 та у зворотному напрямку. Під час руху по АДРЕСА_2 бойова машина потрапила у ДТП, внаслідок чого перекинулася, а ОСОБА_8 та ОСОБА_9 загинули на місці. Результати службового розслідування стороною захисту не оскаржені.
При цьому суд апеляційної інстанції дійшов правильних висновків, що висновки службового розслідування, обставини проведення інструктажів, обставини надання командиром БРДМ-2 наказів про розміщення екіпажу на броні, мають значення для притягнення до відповідальності інших осіб, проте не спростовують висновків суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину за обставин, наведених у вироку, про повноту та зрозумілість висновків проведених експертиз для встановлення фактів, необхідних для вирішення справи по суті.
Спростував суд апеляційної інстанції і доводи прокурора про призначення повторної експертизи, оскільки судові експертизи проведені під час досудового слідства надають повні та змістовні відповіді на поставлені питання, при цьому судами також проаналізовано висновок експерта № 000205/1 від 20 травня 2016 року комплексної автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи, проведеної ТОВ «Українські незалежні судові експерти», однак не взято до уваги, оскільки в основу вихідних даних цього висновку лягли показання ОСОБА_6 про те що водій автомобіля «Dacia Logan» виконав небезпечний маневр, що і стало причиною аварійної ситуації.
Проте, такі показання обвинуваченого спростовуються показаннями вище перелічених очевидців події, що на момент ДТП автомобіль «Dacia Logan» зупинився перед перехрестям на червоне світло світлофору та не рухався, коли бойова машина на великій швидкості рухалась до перехрестя, стала маневрувати та перекинулась.
Погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, колегія суддів звертає увагу на те, що причинний зв'язок в автотранспортних злочинах відрізняється тим, що він встановлюється не між діями водія та наслідками, що настали, а між порушеннями ПДР та відповідними наслідками. Кримінальна відповідальність особи, яка порушила ПДР вимушено, виключається через створення аварійної ситуації іншою особою, яка була учасником дорожнього руху.
Відповідно до встановлених фактичних обставин кримінального провадження дії засудженого перебувають у причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди та смертю двох осіб.
Захисник у касаційні скарзі вказує на те, що не повне з'ясування обставин вказаної дорожньо-транспортної пригоди призвели суди до постановлення неправомірних рішень, в основу яких покладено фактичні обставини, які не підтверджуються належними доказами.
Однак показанням засудженого суд першої інстанції надав відповідну оцінку, при цьому апеляційний суд проаналізував такі показання та заначив, що вони суперечать іншим зібраним у справі доказам та згідно з висновком експерта є технічно неспроможними.
Таким чином, у вироку суду в повній відповідності до вимог частини 3 статті 374 КПК наведено докази, на яких ґрунтується висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 , які суд дослідив та оцінив із дотриманням положень статті 94 КПК. В основу обвинувального вироку покладено виключно ті докази, що не викликають сумнівів у їхній достовірності. Зі змісту вказаного вироку вбачається, що суд у мотивувальній частині вироку виклав формулювання обвинувачення, визнаного доведеним, із достатньою конкретизацією встановив і зазначив місце, час, спосіб вчинення злочину, його наслідки.
Під час перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що висновки суду про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 415 КК, місцевий суд належним чином вмотивував допустимими доказами, які було досліджено під час судового розгляду та оцінено відповідно до закону і в їх сукупності та правильно визнано судом достатніми та взаємозв'язаними для ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_6 .
Що стосується доводів сторони захисту про порушення права на захист засудженого та відсутність можливості надавати докази у кримінальному провадженні, то вони є неспроможними.
З матеріалів кримінального провадження убачається, що під час досудового розслідування і в судах у ОСОБА_6 був захисник. Разом із тим, законом передбачено те, що клопотання вирішується судом після заслуховування думки учасників судового розгляду і задовольняється за наявності підстав. Судами не було встановлено підстав для повторного призначення експертиз або витребування матеріалів службової перевірки у цьому кримінальному провадженні.
Між тим посилання захисника на відсутність можливостей збирати докази під час досудового розслідування є недоречними, оскільки закон надає стороні захисту право посилатися на фактичні обставини справи і розпоряджатися доказами в поєднанні з правом прокурора доводити обставини справи і з правом суду досліджувати факти, які мають значення для справи, та збирати докази. Матеріали кримінального провадження не містять нерозв'язаних судом чи слідством клопотань сторони захисту або ж сумнівів щодо перешкод стороні надавати свої докази чи витребувати їх у встановленому законом порядку.
Тому доводи захисника про порушення права на захист або можливості на рівні зі стороною обвинувачення надавати докази є неспроможними.
Переглядаючи вирок місцевого суду в апеляційному порядку, апеляційний суд відповідно до вимог статті 419 КПК дав належну оцінку викладеним в апеляційній скарзі захисника доводам та обґрунтовано залишив їх без задоволення.
Враховуючи викладене, оскільки істотних порушень вимог кримінального процесуального закону і невідповідності тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого не допущено, касаційну скаргу захисника слід залишити без задоволення, а судові рішення - без зміни.
Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК, Суд
ухвалив:
Вирок Краматорського міського суду Донецької області від 23 березня 2020 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 23 вересня 2020 року щодо засудженого ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника- без задоволення.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_3 ОСОБА_2