Ухвала
30 березня 2021 року
м. Київ
справа № 463/2237/16-ц
провадження № 61-13898св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Управління комунальної власності Львівської міської ради, Відділ приватизації державного житлового фонду Личаківського району міста Львова, Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», Львівське комунальне підприємство «№ 500»,
розглянув заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Торопчина Олексія Дмитровича та ОСОБА_1 про закриття касаційного провадження, клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Торопчина Олексія Дмитровича про постановлення окремої ухвали, клопотання ОСОБА_1 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Управління комунальної власності Львівської міської ради, Відділу приватизації державного житлового фонду Личаківського району міста Львова, Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», Львівського комунального підприємства «№ 500» про визнання незаконним і скасування наказу, визнання протиправним і скасування свідоцтва, зобов'язання вчинити дії,
за касаційною скаргою касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного суду від 11 серпня 2020 року,
У травні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати незаконним та скасувати з часу оформлення наказ Управління комунальної власності Львівської міської ради від 11 липня 2008 року № 1335 Ж-Л щодо приватизації ОСОБА_3 , ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1 загальною площею 75 кв. м із коморою в підвалі площею 22,4 кв. м; визнати протиправним та скасувати з часу оформлення свідоцтво від 11 липня 2008 року, видане відділом приватизації майна Личаківського району міста Львова № Л 18349 про право спільної сумісної власності ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_2 за зазначеною адресою, загальною площею 75 кв. м із коморою в підвалі площею 22,4 кв. м; зобов'язати ОСОБА_3 та ОСОБА_2 усунути їй перешкоди в користуванні спільним підвальним приміщенням загальною площею 22,4 кв. м у будинку АДРЕСА_1 шляхом надання вільного доступу до підвалу та можливості виготовлення дубліката ключа.
Личаківський районний суд міста Львова рішенням від 20 листопада 2018 року в задоволенні позову відмовив. Скасував заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Личаківського районного суду міста Львова від 06 липня 2016 року у виді накладення арешту на належну на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 75 кв. м із коморою в підвалі площею 22,4 кв. м.
Львівський апеляційний суд постановою від 11 серпня 2020 року рішення Личаківського районного суду міста Львова від 20 листопада 2018 року в частині відмови ОСОБА_1 у визнанні незаконним та скасуванні з часу оформлення наказу Управління комунальної власності Львівської міської ради від 11 липня 2008 року № 1335 Ж-Л щодо приватизації ОСОБА_3 , ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1 загальною площею 75 кв. м із коморою в підвалі площею 22,4 кв. м та визнанні протиправним та скасування з часу оформлення свідоцтва від 11 липня 2008 року, виданого Відділом приватизації майна Личаківського району міста Львова № Л 18349 про право спільної сумісної власності співвідповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 75 кв. м із коморою в підвалі площею 22,4 кв. м скасував та в цій частині ухвалив нове рішення, яким визнав незаконним та скасував з часу оформлення наказ Управління комунальної власності Львівської міської ради від 11 липня 2008 року № 1335 Ж-Л щодо приватизації ОСОБА_3 , ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1 загальною площею 75 кв. м із коморою в підвалі площею 22,4 кв. м. Визнав протиправним та скасував з часу оформлення свідоцтво від 11 липня 2008 року, видане Відділом приватизації майна Личаківського району міста Львова № Л 18349 про право спільної сумісної власності співвідповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 75 кв. м із коморою в підвалі площею 22,4 кв. м. В іншій частині рішення залишив без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 11 серпня 2020 року, а рішенняЛичаківського районного суду міста Львова від 20 листопада 2018 року залишити без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 09 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
29 січня 2021 року справа № 463/2237/16-ц надійшла до Верховного Суду.
У жовтні 2020 року подала відзив на касаційну скаргу в якому вказувала, що касаційна скарга підписана не ОСОБА_2 , а іншою особою. Також у відзиві позивачка просила проводити судове засідання за її участю в режимі відеоконференції.
У листопаді 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Торопчин О. Д. подав заяву про закриття касаційного провадження, посилаючись на те, що касаційну скаргу підписала не ОСОБА_2 , а інша особа. Крім того, ОСОБА_4 подав клопотання про постановлення окремої ухвали.
Аналогічну заяву про закриття касаційного провадження у січні 2021 року подала і ОСОБА_1 .
Перевіривши доводи заяв про закриття касаційного провадження, клопотання про постановлення окремої ухвали та про проведення судового засідання в режимі відеоконференції Верховний Суд дійшов висновку відсутність підстав для задоволення зазначених заяв (клопотань) з огляду на таке.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК Українипровадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що касаційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати.
Як вбачається із касаційної скарги на постанову Львівського апеляційного суду від 11 серпня 2020 року, поданої до Верховного Суду, вона підписана і відправлена до суду ОСОБА_2 .
Жодних заперечень щодо підписання і подання касаційної скарги після відкриття касаційного провадження у цій справі і направлення копії ухвали Верховного Суду від 09 жовтня 2020 року про відкриття касаційного провадження сторонам від ОСОБА_2 до касаційного суду не надходило.
За таких обставин касаційний суд дійшов висновку про відсутність передбачених пунктом 2 частини першої статті 396 ЦПК України підстав для закриття касаційного провадження у цій справі.
Наведені у заявах про закриття касаційного провадження доводи з ілюструванням зразків підписів не оцінюються касаційним судом як докази на спростування належності ОСОБА_2 підпису на касаційній скарзі, оскільки перевірка виконання підпису тією чи іншою особою, яка проти підписання відповідного процесуального документу не заперечує, не відноситься до завдань касаційного суду при касаційному перегляді справи.
З викладених підстав касаційний суд відхиляє клопотання адвоката Торопчин О. Д. щодо постановлення окремої ухвали і скерування її для відповідного реагування до органу досудового розслідування та/або прокуророві.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 7 ЦПК України розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Такий випадок передбачено у частині тринадцятій статті 7 ЦПК України, згідно з якою розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Оскільки колегією суддів не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, то справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні), а копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому частиною п'ятою статті 272 ЦПК України.
Ураховуючи, що згідно з частиною першою статті 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, колегія суддів інформує учасників справи про те, що зазначена інформація оприлюднюється на офіційному веб-порталі судової влади України.
У задоволенні клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 212 ЦПК України учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов'язковою.
Оскільки колегією суддів не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі і такої необхідності немає, тому підстави для проведення судового засідання в режимі відеоконференції відсутні.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Керуючись статтями 7, 8, 212, 262, 396, 420 ЦПК України,
Відмовити у задоволенні заяв представника ОСОБА_1 - адвоката Торопчина Олексія Дмитровича та ОСОБА_1 про закриття касаційного провадження.
Відмовити у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Торопчина Олексія Дмитровича про постановлення окремої ухвали.
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про проведення судового засідання у режимі відеоконференції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді:А. Ю. Зайцев
В. С. Жданова
Є. В. Коротенко