Ухвала
29 березня 2021 року
м. Київ
справа № 524/5476/19
провадження № 61-2142ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Зайцева А. Ю.,
розглянув касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю науково-виробнича фірма «Спецремтехнологія», яка подана представником - адвокатом Федоренком Романом Вікторовичем, на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 10 листопада 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 13 січня 2021 року у справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю науково-виробнича фірма «Спецремтехнологія» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання патенту на корисну модель недійсним в частині визначення винахідника та власника та визнання, встановлення права попереднього користування та визнання власника та винахідника,
У липні 2019 року Товариство з додатковою відповідальністю науково-виробнича фірма «Спецремтехнологія» (далі - ТДВ НВФ «Спецремтехнологія», товариство) завернулось до суду з позовом про визнання патенту на корисну модель недійсним в частині визначення винахідника та власника та визнання, встановлення права попереднього користування та визнання власника та винахідника.
Позов мотивовано тим, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували з товариством у трудових відносинах, займаючи посади технічного директора та головного конструктора відповідно.
У 2013 році товариство розробило конструкцію, виготовило та ввело в експлуатацію переносний пристрій для металообробки - станок різьбофрезерний, тобто безпосередньо створило об'єкт інтелектуальної власності, а також вчинило дії, спрямовані на набуття цивільних прав та обов'язків з виникненням права власності на зазначену корисну модель.
Однак у 2018 році позивачу стало відомо, що 10 серпня 2015 року відповідачі запатентували вказаний переносний пристрій для металообробки, як його винахідники.
Позивач вважає, що пристрій був створений колективом ТДВ НВФ «Спецремтехнологія», тобто є службовим винаходом.
Посилаючись на викладені обставини, позивач просив суд визнати патент на корисну модель « ІНФОРМАЦІЯ_1 » НОМЕР_1 , зареєстрований в Державному реєстрі патентів України на корисні моделі 10 серпня 2015 року, недійсним із зазначеної дати в частині визначення його винахідниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а власником - ОСОБА_1 .
Також просив визнати за ТДВ НВФ «Спецремтехнологія» право попереднього користування та з 10 серпня 2015 року встановити ТДВ НВФ «Спецремтехнологія» власником і винахідником патенту на корисну модель « ІНФОРМАЦІЯ_1 » UA № НОМЕР_2 , зареєстрований в Державному реєстрі патентів України на корисні моделі 10 серпня 2015 року.
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 10 листопада 2020 року позов ТДВ НВФ «Спецремтехнологія» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання патенту на корисну модель недійсним в частині визначення винахідника та власника та визнання, встановлення права попереднього користування та визнання власника та винахідника залишено без задоволення.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 13 січня 2021 року рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 10 листопада 2020 року залишено без змін.
08 лютого 2021 року (згідно з відміткою на поштовому конверті) ТДВ НВФ «Спецремтехнологія» через представника - адвоката Федоренка Р. В. звернулось до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 10 листопада 2020 рокута постанову Полтавського апеляційного суду від 13 січня 2021 року у вказаній цивільній справі.
Ухвалою судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
від 23 лютого 2021 року касаційну скаргу було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
У наданий судом строк заявник направив матеріали на усунення недоліків, а саме - уточнену редакцію касаційної скарги.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з наступних підстав.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
З огляду на положення статті 19 у системному зв'язку з нормами статей 274, 389 та 394 ЦПК України суд вправі віднести справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду.
Предметом позову у цій справі є визнання патенту на корисну модель недійсним в частині визначення винахідника та власника; визнання, встановлення права попереднього користування та визнання власника та винахідника.
Справа є незначної складності та, виходячи із приписів частини четвертої статті 274 ЦПК України, не входить до переліку тих справ, що підлягають обов'язковому розгляду в порядку загального позовного провадження.
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, враховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Верховний Суд дослідив та взяв до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановив випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).
Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено у малозначній справі і вони не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Зазначення у постанові Полтавського апеляційного суду від 13 січня 2021 року про можливість оскарження цієї постанови в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки справа є малозначною, а тому ухвалені у ній судові рішення касаційному оскарженню не підлягають.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою
Товариства з додатковою відповідальністю науково-виробнича фірма «Спецремтехнологія», яка подана представником - адвокатом Федоренком Романом Вікторовичем, на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 10 листопада 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 13 січня 2021 року у справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю науково-виробнича фірма «Спецремтехнологія» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання патенту на корисну модель недійсним в частині визначення винахідника та власника та визнання, встановлення права попереднього користування та визнання власника та винахідника.
Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами повернути особі, яка подавала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Коротенко
В. С. Жданова
А. Ю. Зайцев