Ухвала
29 березня 2021 року
м. Київ
справа № 202/7265/18
провадження № 61-4710ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Зайцева А. Ю.,
розглянув касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Дніпрокомунтранс» на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03 листопада 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду 16 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Дніпрокомунтранс», третя особа: ОСОБА_2 , про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди,
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вищевказаним позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просила суд стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Дніпрокомунтранс» (далі - ТДВ «Дніпрокомунтранс») на свою користь 47 793,79 грн, з яких: 37 463,07 грн - матеріальний збиток, спричинений в результаті ДТП; 500 грн - витрати на оформлення нотаріально-посвідченої довіреності на представника; 2 200 грн - витрати на експертне дослідження автотоварознавця по визначенню вартості матеріального збитку; 1 350,72 грн - витрати на автотехнічне дослідження; 5 000 грн - моральна шкода, 1 280 грн - судовий збір.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03 листопада 2020 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ТДВ «Дніпрокомунтранс» на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріального збитку спричиненого в результаті дорожньо-транспортної пригоди 34 385,03 грн.
В задоволенні позовних вимог в частині відшкодування витрат на експертне дослідження автотоварознавця по визначенню вартості матеріального збитку, автотехнічне дослідження, оформлення нотаріально посвідченої довіреності та відшкодування моральної шкоди відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Дніпровського апеляційного суду 16 лютого 2021 року рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03 листопада 2020 року залишено без змін.
17 березня 2021 року (згідно з відміткою на поштовому конверті) ТДВ «Дніпрокомунтранс» звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03 листопада 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду 16 лютого 2021 року.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Ціна позову в даній справі становить 47 793,79 грн, яка станом на 01 січня 2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270*100=227 000 грн).
Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.
Верховним Судом не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.
Разом із тим, колегія суддів вважає, що наведені заявником обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
З урахуванням наведеного, оскільки заявником подано касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, увідкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Разом із тим, не потребують окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, статтею 260, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю «Дніпрокомунтранс» на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03 листопада 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду 16 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Дніпрокомунтранс», третя особа: ОСОБА_2 , про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Коротенко
В. С. Жданова
А. Ю. Зайцев